Постанова № 20260648, 22.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2011 року 13:18 № 2а-15002/11/2670

За позовом Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Фінанси та Кредит Лізинг»

до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2011 року № 0002092201

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 19.10.2011 р.)

ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 10.10.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 6736/9/10-114 від 01.11.2011 р.)

ОСОБА_4 (довіреність № 6788/9/10-114 від 04.11.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.11.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Фінанси та Кредит Лізинг»з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2011 року № 0002092201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2011 р. було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-15002/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 14.10.2011 року № 0002092201.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення Спільним українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Фінанси та Кредит Лізинг»вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.6.3 п. 7.6, п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), а тому податкове повідомлення-рішення від 14.10.2011 року № 0002092201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, та зазначив, що оскільки перевіркою позивача було встановлено порушення останнім вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.6.3 п. 7.6, п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем завищено суму витрат від операцій з векселями, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології», за 2 квартал 2009 року на суму 2000 300,00 грн., завищено суму доходів від операцій з векселями, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології», за 2 квартал 2009 року на суму 2000 400,0 грн., занижено податок на прибуток підприємств за 2 квартал 2009 року на суму 500100,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 14.10.2011 року № 0002092201 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Фінанси та Кредит Лізинг»(код ЄДРПОУ 31113529) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки контролюючим органом було складено Акт перевірки № 149/2201/31113529 від 28.09.2011 р.

В даному Акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.6.3 п. 7.6, п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем завищено суму витрат від операцій з векселями, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології», за 2 квартал 2009 року на суму 2000 300,00 грн., завищено суму доходів від операцій з векселями, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології», за 2 квартал 2009 року на суму 2000 400,0 грн., занижено податок на прибуток підприємств за 2 квартал 2009 року на суму 500100,00 грн.

За наслідками встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкового повідомлення-рішення від 14.10.2011 року № 0002092201, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток»за основним платежем 500100,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 125025,00 грн., загальна сума 625125,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням від 14.10.2011 року № 0002092201, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, в Акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено, що первинні документи, а саме: акти приймання-передачі векселя серії АА №1164350 номіналом 7 071 600,0 грн., дата складання якого 19.12.2008 р., а дата погашення - «за пред'явленням, не раніше 01.03.2015 р.», в графі векселедавець зазначено ТОВ «Хімічні Технології»та міститься підпис директора ОСОБА_6 і відсутній підпис головного бухгалтера ОСОБА_7, не мають юридичної сили первинних документів з наступних причин.

Так, податковим органом зроблено висновок, що векселедавець векселя ТОВ «Хімічні Технології»є суб'єктом господарювання з ознаками фіктивності.

Згідно загальних відомостей щодо ТОВ «Хімічні технології»:

- код за ЄДРПОУ 32344973;

- юридична адреса: м. Київ, вул. Ялтинська, буд.5-Б;

- як платник податків зареєстрований в Дарницькому районі м. Києва;

- основний вид діяльності - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту;

- одним з двох засновників та директором ТОВ «Хімічні технології»є ОСОБА_8;

- головним бухгалтером ТОВ «Хімічні технології»є ОСОБА_7.

Як встановлено в Акті перевірки, протягом 2005 р. - І кварталу 2011 р., згідно декларацій з податку на прибуток валовий дохід ТОВ «Хімічні технології»складав 10 грн. -10 400 грн.

Також, як встановлено Актом перевірки, згідно постанови від 09.08.2011 р. СВ ПМ ДПІ у Шевченківському р-н м. Києва, порушено кримінальну справу № 80-0264 за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні технології».

В матеріалах зазначеної кримінальної справи наявний протокол допиту ОСОБА_8 - засновника та Директора ТОВ «ХІМІЧНІ технології», в якому зазначено наступне:

«...Я маю вищу освіту за спеціальністю «правознавство», яку отримав у 2002 році. Після закінчення навчального закладу я займався реєстрацією підприємств. У 2003 році я на прохання моїх знайомих, кого саме вже не пам'ятаю, здійснив реєстрацію ТОВ «Хімічні технології»код ЄДРПОУ 32344973, юридична адреса м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б.

Оскільки на той час необхідно було мінімум 2 засновники в товаристві з обмеженою відповідальністю, мене попросили щоб я формально взяв на себе роль одного із засновників ТОВ «Хімічні технології»та формально директора вказаного підприємства під час реєстрації, а потім директором і засновником стане інша особа. Як мені пояснили, та особа, яка повинна стати реальним директором ТОВ «Хімічні технології», на момент реєстрації не мала можливості прибути для підписання установчих документів, а зареєструвати підприємство необхідно було терміново. Наміру займатися господарською діяльністю ТОВ «Хімічні технології»під час реєстрації вказаного товариства та й у подальшому я не мав і не маю.

Будь-яких коштів до статутного фонду ТОВ «Хімічні технології»я не вносив. Розмір статутного фонду мені не відомий. Одними з засновників ТОВ «Хімічні технології»є нерезидент Prize Financial Group LLC (США), його інтереси представляє ОСОБА_9 Так, ОСОБА_9 при реєстрації підприємства запропонував мені оформити бухгалтером ТОВ «Хімічні технології»ОСОБА_7, який також проживає в м. Ірпінь. Однак після реєстрації вказаного підприємства мене не було змінено на посаді директора ТОВ «Хімічні технології», так само я не вийшов і зі складу засновників. Таким чином, у період з моменту реєстрації у 2003 році і по даний час я є формальним директором ТОВ «Хімічні технології». У 2003 році хтось із працівників банку «Фінанси та кредит», хто саме вже не пам'ятаю, запропонував мені наступне: їм було відомо, що я займався реєстрацією підприємств та що у мене є підприємство, у якому я є формальним директором та яке не працює - ТОВ «Хімічні технології».

Як вони повідомили, банку «Фінанси та кредит»потрібне підприємство для здійснення операцій з цінними паперами. Оскільки працівники банку не можуть бути одночасно і керівниками підприємств, мені було запропоновано, щоб я залишався формальним директором ТОВ «Хімічні технології», а всі господарські операції від його імені будуть здійснювати працівники банку «Фінанси та кредит». Як мені пояснили, мені не потрібно буде складати будь-які документи, всі документи пов'язані з діяльністю ТОВ «Хімічні технології»буде складати бухгалтер - ОСОБА_7

Мені невідомо, де саме знаходяться первинні бухгалтерські та інші документи ТОВ «Хімічні технології». Усі бухгалтерські та установчі документи ТОВ «Хімічні технології», його печатка, ноутбук з доступом до системи управління банківськими рахунками «клієнт-банк»знаходяться у ОСОБА_7

Також, мені не відомі валові доходи та валові витрати ТОВ «Хімічні технології», я підписую податкову звітність яку складає ОСОБА_7 Можливо частину податкової звітності підписував не я, а ОСОБА_7

Мені відомо що ТОВ «Хімічні технології»має лише один банківський рахунок, відкритий в банку «Фінанси та кредит». Вказаним рахунком я ніколи не розпоряджався, мені не відомо які розрахунки по ньому здійснюються. Як я вже зазначав, всі розрахунки у системі «клієнт-банк»здійснює ОСОБА_7 Також у нього і знаходиться печатка ТОВ «Хімічні технології», яку він ставить на всі документи пов'язані з діяльністю ТОВ «Хімічні технології».

Діяльність ТОВ «Хімічні технології»здійснюється наступним чином. Мені на мій мобільний телефон телефонує ОСОБА_7 або працівники підрозділу цінних паперів банку «Фінанси та кредит»і повідомляють місце, куди мені необхідно прибути для підписання документів.

Коли я приїздив у місця, які мені вказували ОСОБА_7 або працівники підрозділу цінних паперів банку «Фінанси та кредит», там вже були підготовлені документи, які я повинен був підписати. Я підписував договори на купівлю та продаж цінних паперів, векселі, акти приймання-передачі документів по купівлі-продажу акцій. Хочу зазначити, що я не приймав жодних рішень про здійснення господарських операцій ТОВ «Хімічні технології», у тому числі про придбання та продаж векселів, акцій, інших цінних паперів, та про здійснення розрахунків по укладених договорах. Мені невідомо, чи виконує ТОВ «Хімічні технології»зобов'язання по укладеним договорам, та як здійснюються розрахунки.

В оплату якого товару виписувалися векселі від імені ТОВ «Хімічні технології», мені невідомо. Я жодних товарно-матеріальних цінностей не отримував і не передавав в оплату векселів.

Щодо проставлення печатки ТОВ «Хімічні технології»на документи (векселі, угоди, акти) хочу зазначити, що іноді на підписанні документів був присутній ОСОБА_7 з печаткою, який ставив печатку на мій підпис, іноді мені давали підписати документи на яких вже був відбиток печатки ТОВ «Хімічні технології», іноді я підписував документи без печатки.

Документи ТОВ «Хімічні технології»я підписував у різних місцях, де знаходяться офіси групи компаній «Фінанси та кредит»- у центральному офісі банку «Фінанси та кредит»по вул. Артема, в Київському філіалі банку по вул. Вадима Гетьмана 27, та в офісах компаній, які знаходяться в готелі «Салют»на площі Слави в м. Києві.

За те, що я рахуюсь номінальним директорам ТОВ «Хімічні технології», ОСОБА_7 щомісяця платить мені грошові кошти готівкою у розмірі мінімальної заробітної плати.

Зважаючи на зазначені пояснення Директора ТОВ «Хімічні технології»ОСОБА_8, що були надані ним при допиті по кримінальній справі № 80-0264, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні технології», згідно ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, податковим органом було зроблено висновок щодо фіктивності простого векселя серії АА №1164350 номіналом 7 071 600,0 грн., що виданий 19.12.2008 р., та відповідно нікчемності господарської угоди позивача щодо придбання такого простого векселя.

Так, оформлення договірних відносин між суб'єктами господарювання регламентується Цивільним Кодексом України від 16.01.2003 р. № 435-IV, а вимоги щодо векселів регламентуються Уніфікованим Законом «Про переказні векселі та прості векселі», запровадженим Конвенцією, яка підписана в Женеві 7 червня 1930 року, та Законом України «Про обіг векселів в Україні»від 5 квітня 2001 року № 2374-ІІІ.

Згідно ст. 626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 627 Цивільного Кодексу України зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачена обов'язковість виконання договору сторонами.

Згідно ст. 631 Цивільного Кодексу України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 Цивільного Кодексу України). При цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 Цивільного Кодексу України).

Що стосується договорів доручення, то згідно ст. 1000 Цивільного Кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. При цьому, згідно ст. 1004 Цивільного Кодексу України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як видно з наявних матеріалів справи, ТОВ «Хімічні Технології»згідно договору доручення на купівлю векселів № Б-456 від 19.12.2008 р. повинно було надати доручення АТ «Банк «Фінанси та Кредит»придбати векселі загальною вартістю 481 023 100,00 грн.

А враховуючи загальні положення щодо договорів, ТОВ «Хімічні Технології»повинно було досягти певної домовленості щодо предмету договору, ціни та інших умов.

Однак, враховуючи протокол допиту директора ТОВ «Хімічні Технології»ОСОБА_8, факт надання ним доручення на купівлю векселів та досягнення зазначених домовленостей не підтверджується.

Вимоги до простого векселя регламентуються Уніфікованим Законом «Про переказні векселі та прості векселі», зокрема ст.75 визначено перелік обов'язкових реквізитів простого векселя:

Простий вексель містить:

- назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений:

- безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

- зазначення строку платежу;

- зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

- найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

- зазначення дати і місця видачі простого векселя;

- підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні», вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи).

Зважаючи на те, що вексель серії АА № 1164350 номіналом 7071 600,00 грн. з датою складання 19.12.2008 р. не підписаний головним бухгалтером ТОВ «Хімічні Технології»ОСОБА_7 - він не має одного з обов'язкових реквізитів векселя, в зв'язку з чим такий вексель не має сили простого векселя (ст. 76 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі»).

Крім того, згідно ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»визначено, що видавати прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі векселя особа, зазначена у векселі як векселедавець простого векселя повинна мати перед особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Як видно із зазначеного простого векселя серії АА № 1164350 номіналом 7071 600,00 грн. з датою складання 19.12.2008 р., він виданий ТОВ «Нові промислові технології»(код ЄДРПОУ - 32312599), однак факт наявності боргу в ТОВ «Хімічні Технології»перед ТОВ «Нові промислові технології»за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, - позивачем допустимими доказами не підтверджено.

Крім того, ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Так, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2 ст. 3 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 зазначеного Закону визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Крім того, ведення податкового обліку регламентується, зокрема, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, Порядком складання декларації з податку на прибуток, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за № 271/7592.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, до складу витрат відносяться витрати що підтверджені первинними документами, які мають юридичну силу первинних документів.

Оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, зокрема визначення витрат та доходів від таких операцій, регламентується:

- п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

- п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що під терміном «доходи»слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Враховуючи вищевикладене та вимоги нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку, первинні документи, а саме акти приймання-передачі векселя, який не має юридичної сили простого векселя, не мають юридичної сили первинних документів у зв'язку із зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулись.

Відповідно до цього, податковим органом було зроблено висновок, що відповідальна за ведення бухгалтерського та податкового обліку особа позивача, неправомірно формувала регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, зазначений вексель серії АА № 1164350 номіналом 7071 600,00 грн. з датою складання 19.12.2008 р., що виданий ТОВ «Хімічні Технології»на імя ТОВ «Нові промислові технології», був придбаний позивачем в ТОВ «Авіакомпанія «Зет-Аеро»згідно договору купівлі-продажу векселів № Б-09-321/2 від 25.05.2009 р. за ціною 2000300 грн. без ПДВ, та того ж дня 25.05.2009 р. був перепроданий ЗАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»згідно договору купівлі-продажу векселів № Б-09-322/1 за ціною 2000400 грн. без ПДВ.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що вексель серії АА № 1164350 номіналом 7071 600,00 грн. з датою складання 19.12.2008 р., що виданий ТОВ «Хімічні Технології»(боржник) на імя ТОВ «Нові промислові технології», та підлягає виконанню за предявленням не раніше 01.03.2015 р. (тобто майже через сім років після його видачі), а також не містить граничного строку платежу (тобто є безстрочним) та не підписаний бухгалтером векселедавця, в порушення вимог законодавства України щодо оформлення простих векселів, станом на час розгляду справи був неодноразово перепроданий іншим субєктам господарювання, зокрема придбаний позивачем, що відніс до складу валових витрат у відповідному періоді (2 кварталі 2009 року) витрати на придбання зазначеного простого векселя, заборгованість по якому за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги документально не підтверджена позивачем, та який виданий ТОВ «Хімічні технології», за фактом фіктивного підприємництва якого порушено кримінальну справу № 80-0264 згідно ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи було надано реєстраційні дані по ТОВ «Хімічні технології», згідно яких: місцезнаходження платника податку не встановлено, статутний фонд товариства 18500 грн., директор товариства ОСОБА_8, головний бухгалтер ОСОБА_7

Посилання позивача на нотаріальну заяву ОСОБА_8 від 09.09.2011 р., в якій директор ТОВ «Хімічні технології»зазначає про невірність раніше ним наданих пояснень щодо керування даним підприємством іншими особами, та в якій вказує, що протягом всього часу діяльності ТОВ «Хімічні технології»він особисто керував даним підприємством та приймав рішення про підписання документів, - суд також враховує, проте не вважає дану заяву допустимим доказом відповідної позиції позивача до прийняття рішення по кримінальній справі № 80-0264, порушеної за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні технології».

Таким чином, суд вважає, що придбання позивачем простого векселя серії АА № 1164350 номіналом 7071 600,00 грн. з датою складання 19.12.2008 р., що не містить обовязкових реквізитів, визначених чинним законодавством (відсутній строк граничного платежу, відсутній підпис головного бухгалтера), заборгованість по якому за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги документально не підтверджена, та віднесення позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді (2 кварталі 2009 року) витрати на придбання такого простого векселя, об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р., доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування. Однак протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Зважаючи на викладене, проаналізувавши наявні у справі матеріали та норми податкового законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 25.11.2011 р.