Постанова № 20260616, 15.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2011 року 12:10 № 2а-13334/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Синюка А.С.;

відповідача: Приходька О.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ПХТ”

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20 вересня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “ПХТ” (далі по тексту позивач,ТОВ“ПТХ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІу Соломянському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2011 року №0001622307/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2011року позовну заяву ТОВ “ПХТ” залишено без руху у звязку із не доданням до неї доказів адміністративної процесуальної дієздатності директора та встановлено строк для усунення недоліків до 10 жовтня 2011 року.

03 жовтня 2011 року позивач усунув зазначені недоліки шляхом подання до суду необхідних документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-13334/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 жовтня 2011 року.

Судове засідання, призначене на 20 жовтня 2011 року, не відбулось у звязку із хворобою судді. Наступне судове засідання призначено на 03 листопада 2011 року.

03 листопада 2011 року в судовому засіданні оголошено перерву у звязку оголошувалася перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів до 15листопада 2011 року.

В судовому засіданні 15 листопада 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м.Києва від 28 квітня 2011 року №0001622307/0 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “ПХТ” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану на 11435,00грн., в тому числі за основним платежем 9148,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2287,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 14 квітня 2011 року №3572/23-07/31176202 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “ПХТ” (код 31176202), з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ “Тітан-С-2” (код за ЄДРПОУ 35554237), ТОВ “Востокстройград” (код за ЄДРПОУ 35554352), ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія” код (код за ЄДРПОУ 36901754) за серпень 2010 року” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено обставини відсутності факту постачання товару по наступним ланцюгам: ТОВ “Е-Восток Україна” (перший ланцюг) ТОВ “Тітан-С-2” (другий ланцюг) ТОВ “ПХТ” (третій ланцюг); ТОВ “Е-Восток Україна” (перший ланцюг) ТОВ“Востокстройград” (другий ланцюг) ТОВ “ПХТ” (третій ланцюг); ТОВ “Е-Восток Україна” (перший ланцюг) ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія” (другий ланцюг) ТОВ“ПХТ” (третій ланцюг), оскільки підприємство по першому ланцюгу поставки створене з порушенням законодавства, а за результатами його перевірки встановлені порушення вимог податкового законодавства, зокрема, що ТОВ “Е-Восток Україна” на момент виписки податкових накладних не було зареєстроване платником податку на додану вартість.

На думку відповідача, від імені ТОВ “Е-Восток Україна” здійснювалась діяльність, спрямована на проведення операцій, повязаних з настанням податкової вигоди третіх осіб, в ому числі ТОВ “ПХТ”.

Беручи до увагу наведену інформацію, керуючись нормами статей 203, 216, 228, 216Цивільного кодексу України, відповідач встановив, що правочини між ТОВ “ПХТ” та ТОВ “Тітан-С-2”, ТОВ “Востокстройград”, ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія” не спрямовані на настання реальних наслідків та є нікчемними.

З огляду на викладене, в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість, визначених у податкових накладних, отриманих від ТОВ “Тітан-С-2”, ТОВ “Востокстройград”, ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія”, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року на суму 9148,00грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки порушення підприємства по ланцюгам поставки можуть мати негативні наслідки тільки щодо цих підприємств;господарські операції позивача з безпосередніми контрагентами оформлені у повній відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; на момент здійснення господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; несплата податку на додану вартість продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що 03 серпня 2010 року між ТОВ “ПХТ” (замовник) та ТОВ “Тітан-С-2” (виконавець) укладено договір про надання послуг №08-22, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобовязується за плату надати послуги з щоденного прибирання нежилих приміщень замовника за адресами: м. Київ, вул. Виборзька, буд. 130, та вул. Лугова, буд. 1.

31 серпня 2010 року сторонами складено та підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг за серпень 2010 року, відповідно до якого виконавцем надано послуги у повному обсязі та із дотриманням умов договору на суму 4357,80 грн.

ТОВ “Тітан-С-2” виписало на адресу ТОВ “ПХТ” податкову накладну від 31 серпня 2010 року №310826 на загальну суму 4357,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 726,30 грн.

29 липня 2010 року між ТОВ “ПХТ” (замовник) та ТОВ “Востокстройград” (виконавець) укладено договір №07-30/10, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець зобовязується виконувати роботи з планово-профілактичного технічного обслуговування та забезпечення працездатності інженерних систем нежитлових приміщень згідно переліку №1 від 29 липня 2010 року за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, буд. 103, загальною площею 579,10 кв. м.

Згідно переліку №1 від 29 липня 2010 року виконавець має виконати роботи з організації забезпечення працездатності систем вентиляції та кондиціонування повітря, системи відеонагляду нежитлових приміщень, системи водопостачання, каналізації, охоронної та механічної систем.

31 серпня 2010 року сторонами складено та підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг за серпень 2010 року, відповідно до якого виконавцем надано послуги у повному обсязі та із дотриманням умов договору на суму 34332,00 грн.

ТОВ “Востокстройград” виписало на адресу ТОВ “ПХТ” податкову накладну від 31серпня 2010 року №310817 на загальну суму 34332,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5772,00 грн.

05 серпня 2010 року між ТОВ “ПХТ” (замовник) та ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія” (виконавець) укладено договір №59-К, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець зобовязується за плату надати послуги з сервісного та технічного обслуговування компютерної та офісної техніки згідно переліку.

Згідно переліку послуг з сервісного та технічного обслуговування компютерної та офісної техніки виконавець має виконати консультаційну роботу з операторами персональних компютерів, установка та настройка компютерного та периферійного обладнання, обслуговування програмного забезпечення тощо.

31 серпня 2010 року сторонами складено та підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг за серпень 2010 року, відповідно до якого виконавцем надано послуги у повному обсязі та із дотриманням умов договору на суму 16200,00 грн.

ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія” виписало на адресу ТОВ “ПХТ” податкову накладну від 31серпня 2010 року №310825 на загальну суму 16200,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2700,00 грн.

В оплату за надані послуги ТОВ “ПХТ” перерахувало на рахунки ТОВ “Тітан-С-2”, ТОВ “Востокстройград”, ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія” грошові кошти у повному обсязі вартості наданих послуг, що підтверджується копіями платіжних доручень та оригіналами виписок банку.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (вредакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Тітан-С-2”, ТОВ“Востокстройград”, ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія”, у звязку з придбанням послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ “Тітан-С-2”, ТОВ “Востокстройград”, ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія” - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку послуг; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1пункту 7.2 статті 7Закону України “Про податок на додану вартість”.

Контрагенти позивача - ТОВ “Тітан-С-2”, ТОВ “Востокстройград”, ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія” на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи.

Суд звертає увагу, що порушення податкового законодавства, допущені підприємством по першому ланцюгу постачання - ТОВ “Е-Восток Україна”, не є підставою для позбавлення права на податковий кредит позивача, оскільки позивач в межах спірних правовідносин з ТОВ “Е-Восток Україна” не співпрацював, а послуги придбавались ним безпосередньо у ТОВ “Тітан-С-2”, ТОВ “Востокстройград”, ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія”; судом не встановлено, а відповідачем не наведено, що надання спірних послуг якимось чином залежало від ТОВ “Е-Восток Україна”.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень за адресами: м.Київ, вул. Виборзька, буд. 130, та вул. Лугова, буд. 1, а на його балансі знаходиться офісна та компютерна техніка, тому цілком допустимо, що послуги з щоденного прибирання нежилих приміщень, послуги з сервісного та технічного обслуговування компютерної та офісної техніки та роботи з планово-профілактичного технічного обслуговування та забезпечення працездатності інженерних систем нежитлових приміщень замовлялись позивачем для підтримання належного стану нежитлових приміщень та забезпечення функціонування компютерної та офісної техніки.

Доказів на підтвердження неможливості надання спірних послуг з боку ТОВ “Тітан-С-2”, ТОВ “Востокстройград” та ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія” відповідачем не надано.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ“Тітан-С-2”, ТОВ “Востокстройград”, ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія” є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем з ТОВ “Тітан-С-2”, ТОВ “Востокстройград” та ТОВ “Торговий Дом “СТ_Технологія” суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На переконання суду ,порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ТОВ “ПХТ” та ТОВ “Тітан-С-2”, ТОВ “Востокстройград”, ТОВ“Торговий Дом “СТ_Технологія”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “ПХТ” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість серпень 2010 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак збільшення ТОВ “ПХТ” суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та накладення штрафу є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м.Києва від 28 квітня 2011 року №0001622307/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Соломянському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ“ПХТ” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПХТ” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 28 квітня 2011 року №0001622307/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПХТ” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко