Постанова № 20260521, 03.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2011 року 11:46 № 2а-1250/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Петрика С.А.;

відповідача: Рудої Н.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Телко Груп”

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 січня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Телко Груп” (далі по тексту позивач, ТОВ “Телко Груп”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 30 грудня 2010 року №0003212380/0 та №0003202380/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1250/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24 лютого 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю надання додаткових доказів, а розгляд справи відкладався за клопотанням представника відповідача.

В судовому засіданні 25 липня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 30 грудня 2010 року №0003202380/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Телко Груп” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 70991770,00 грн., в тому числі за основним платежем 35495885,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35495885,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 30 грудня 2010 року №0003212380/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Телко Груп” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 42826575,00 грн., в тому числі за основним платежем 28551050,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14275525,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року №0003212380/0 та №0003202380/0 прийняті на підставі акта від28 травня 2010 року №36/35-30/30683731“Прорезультати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ “Телко-Груп” (код за ЄДРПОУ 35222938) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “УПК “ТИТАН” (код за ЄДРПОУ 34354503) та ТОВ “ВТО “ПАМИР” (код за ЄДРПОУ 34494484) за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р.” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні обставини: відповідно до реєстраційних та звітних документів ТОВ “УПК “ТИТАН” єдиною особою службовою особою підприємства є ОСОБА_3, відповідно до висновку №11889 судово-почеркознавчої експертизи від 24грудня 2009 року підписи в господарських документах ТОВ “УПК “ТИТАН”, виданих на користь ТОВ “Телко Груп”, виконані не ОСОБА_3 а іншою особою; вказані в договорах та первинних документах, на яких відображені господарські операції між ТОВ“Телко Груп” та ТОВ “УПК “ТИТАН”, як нібито є службовими особами ТОВ “УПК “ТИТАН” ОСОБА_4 та ОСОБА_5, службовими особами ТОВ “УПК “ТИТАН” не являються; за даними ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ТОВ “УПК “ТИТАН” не подає податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу; відповідно до матеріалів юридичної справи ТОВ“ВТО “ПАМИР” засновником та єдиною службовою особою підприємства є ОСОБА_6, який будучи допитаним, пояснив, що підписав реєстраційні документи підприємства без наміру здійснювати підприємницьку діяльність за грошову винагороду, господарську діяльність підприємства не здійснював; відповідно до висновку №11888судово-почеркознавчої експертизи від 24грудня 2009 року підписи в господарських документах ТОВ“ВТО “ПАМИР”, виданих на користь ТОВ “Телко Груп”, виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.

За таких підстав, на думку відповідача, згідно зі статтями 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, договори поставок, укладені ТОВ “Телко Груп” з ТОВ “УПК “ТИТАН” та ТОВ“ВТО “ПАМИР”, є нікчемними та не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

У звязку з викладеним в Акті перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ“Телко Груп” підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 35495885,00 грн., підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 28551050,00 грн., в тому числі: лютий 2000 року 8028289,00 грн., березень 2008 року 1290302,010 грн., квітень 2008 року 5046754,00 грн., вересень 2008 року 2191668,00грн., жовтень 2008 року 2037678,00 грн., листопад 2008 року 3215286,00грн., грудень 2008 року 1580342,00 грн., січень 2009 року 873334,00 грн., лютий 2009 року 172738,00 грн., березень 2009 року 350113,00 грн., квітень 2009 року 290392,00 грн., за травень 2009 року 167897,00 грн., за червень 2009 року 3306257,00грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: факт того, що договір підписаний іншою, навіть не уповноваженою особою, не робить його нікчемним та таким, що порушує публічний порядок, подальше схвалення ТОВ “УПК “ТИТАН” та ТОВ“ВТО “ПАМИР” укладених договорів автоматично легалізує їх, навіть якщо договори були укладені представниками без належних повноважень; доводи Акта перевірки про нікчемність укладених правочинів нічим не підтверджуються.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ“Телко Груп” та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Телко Груп” та ТОВ “УПК “ТИТАН”, та ТОВ“ВТО “ПАМИР”, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції (чибули платниками податку на додану вартість).

Так, матеріали справи свідчать, що між ТОВ “Телко Груп” (покупець) та ТОВ“ВТО “ПАМИР” (продавець) укладено договори від 01 лютого 2008 року №0102-08, від 25 лютого 2008 року №2502-08, від 30 вересня 2008 року №030-09.08, відповідно до яких продавець зобовязується поставити, а покупець купити та оплатити товар, асортимент, кількість і ціни товару визначаються згідно виставлених рахунків-фактур.

Відповідно до пункту 2.2 договорів покупець зобовязаний надсилати завчасно продавцю замовлення-заявку з чітким зазначенням асортименту та кількості необхідного товару; відвантаження товару здійснюється за рахунок покупця його власними цілями.

Згідно копій накладних, датованих лютим, березнем, квітнем, травнем, червнем 2008року, що знаходяться в матеріалах справи ТОВ“ВТО “ПАМИР” поставлено телекомунікаційне та інше обладнання (комутатори, модулі, плати, кабель, карти, ремні тощо).

ТОВ“ВТО “ПАМИР” виписало на адресу ТОВ “Телко Груп” податкові накладні на загальну суму 86192084,58 грн., в тому числі податок на додану вартість 14365347,58грн.

В рахунок оплати за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ“ВТО “ПАМИР” грошові кошти, що підтверджується виписками банку.

Між ТОВ “Телко Груп” (покупець) та ТОВ “УПК “ТИТАН” (продавець) укладено договори від 30 вересня 2008 року №030-09.08, від 05 січня 2009 року №005-01.09, від 27квітня 2009 року №Д027-04.09, від 01 квітня 2009 року №Д001-04.09, від 02 березня 2009року №Д002-03.09, від 02лютого 2009 року №Д02-02.09, за умовами яких продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору згідно зі специфікацією, найменування товару телекомунікаційне обладнання.

Згідно видаткових накладних, датованих жовтнем, листопадом, груднем 2008 року, січнем, лютим, березнем, квітнем, червнем 2009 року, ТОВ “УПК “ТИТАН” поставило адресу позивача телекомунікаційне обладнання (модулі, шасі, ремні, маршрутизатори, комутатори, телефонні адаптери, блоки живлення тощо).

Крім того, між ТОВ “Телко Груп” (замовник) та ТОВ “УПК “ТИТАН” (виконавець) укладено договори на виконання робіт від 24 жовтня 2008 року №УС 241008, від 13 березня 2008 року №УС00203-09, відповідно до яких виконавець зобовязується виконати для замовника роботи з технічної підтримки та забезпечення працездатності мережного обладнання, та послуги з технічної підтримки та забезпечення працездатності обладнання IP/MPLS мережі; замовник зобовязується прийняти та оплатити вартість наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі послуг.

Суд звертає увагу, що копії актів приймання-передачі послуг на підтвердження виконання з боку ТОВ “УПК “ТИТАН” робіт з технічної підтримки та забезпечення працездатності мережного обладнання та послуг з технічної підтримки та забезпечення працездатності обладнання IP/MPLS мережі, позивачем не надано.

ТОВ “УПК “ТИТАН” виписало на адресу ТОВ “Телко Груп” податкові накладні на загальну суму 85114222,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 14185703,80грн.

В рахунок оплати за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ “УПК “ТИТАН” грошові кошти, що підтверджується виписками банку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Представник позивача пояснив, що придбане ним у ТОВ “УПК “ТИТАН”, та ТОВ“ВТО “ПАМИР” телекомунікаційне обладнання та послуги робіт з технічної підтримки та забезпечення працездатності мережного обладнання та послуг з технічної підтримки та забезпечення працездатності обладнання IP/MPLS мережі були використані в господарській діяльності шляхом реалізації третім особам, на підтвердження чого надав суду копії господарських договорів, контрактів, видаткових накладних, довіреностей на отримання товарів.

Дійсно, матеріали справи підтверджують позивач поставляв на адресу інших субєктів господарювання телекомунікаційне обладнання, разом з тим, досліджуючи та порівнюючи документи фінансово-господарської діяльності ТОВ “Телко Груп”, суд прийшов до висновку, що надані позивачем копії видаткових накладних не підтверджують того, що реалізований ним на адресу інших субєктів підприємницької діяльності товар був саме тим товаром, який придбавався у ТОВ “УПК “ТИТАН” та ТОВ“ВТО “ПАМИР”.

Також позивач не надав суду копій замовлень-заявок для продавця, що передбачені пунктом 2.2 договорів, укладених між ТОВ “Телко Груп” та ТОВ“ВТО “ПАМИР” від 01лютого 2008 року №0102-08, від 25 лютого 2008 року №2502-08, від 30 вересня 2008 року №030-09.08.

В матеріалах справи містяться копії подорожніх листів, що надані позивачем на підтвердження факту перевезення придбаного товару за спірними господарськими операціями, однак, такі документи не дають змогу суду ідентифікувати маршрут та ціль руху автомобілів, підтвердити перевезення конкретно визначеного товару.

Крім того, матеріали справи не містять копії актів приймання-передачі послуг на підтвердження виконання з боку ТОВ “УПК “ТИТАН” робіт з технічної підтримки та забезпечення працездатності мережного обладнання та послуг з технічної підтримки та забезпечення працездатності обладнання IP/MPLS мереж.

На підтвердження реальності господарських операцій стосовно наведених послуг позивач пояснив, що такі послуги реалізовані ним третій особі, на підтвердження чого надав в матеріали справи копію додаткової угоди від 04 червня 2008 року, укладеної з ТОВ“Пріоком”, відповідно до якої позивач зобовязується надати послуг з технічної підтримки та забезпечення працездатності обладнання IP/MPLS мереж.

Однак, будь-які документи, які б підтверджували факт надання таких послуг, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ “УПК “ТИТАН”, та ТОВ“ВТО “ПАМИР” носять реальний характер.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У висновку судово-почеркознавчої експертизи №11889 за матеріалами кримінальної справи №54-2628 встановлено, що в договорах, укладених між позивачем та ТОВ “УПК “ТИТАН”, накладних та податкових накладних, виписаних ТОВ “УПК “ТИТАН” містяться підписи не директора ОСОБА_3, а інших осіб.

Суд також звертає увагу, що, наприклад, на договорі від 01 жовтня 2008 року №Д001-10-08 міститься підпис від імені директора ТОВ “УПК “ТИТАН” ОСОБА_4, водночас на додатку до цього договору “Специфікація продукції” міститься підпис від імені директора ТОВ “УПК “ТИТАН” ОСОБА_5, однак за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців директором ТОВ “УПК “ТИТАН” значиться ОСОБА_3; доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є уповноваженими особами ТОВ “УПК “ТИТАН” позивач до суду не надав.

Накладні, виписані ТОВ “УПК “ТИТАН” містять лише підписи (які на кожній накладній відрізняються) без даних, які б дозволяли ідентифікувати особу, яка брала участь у господарських операціях.

Наведене дає підстави суду вважати , що первинні документи, на підставі яких позивач сформував валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ “УПК “ТИТАН”, не відповідають вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, а валові витрати є такими, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за спірний період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “УПК “ТИТАН” та ТОВ“ВТО “ПАМИР”.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, всіскладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У висновку судово-почеркознавчої експертизи №11889 за матеріалами кримінальної справи №54-2628 встановлено, що податкові накладні ТОВ “УПК “ТИТАН” підписані не директором ТОВ “УПК “ТИТАН” ОСОБА_3, а вчинені від імені невстановлених осіб.

У висновку судово-почеркознавчої експертизи №11888 за матеріалами кримінальної справи №54-2628 встановлено, податкові накладні ТОВ“ВТО “ПАМИР”, підписані не директором ТОВ“ВТО “ПАМИР” ОСОБА_6, а невстановленою особою.

Враховуючи, що податкові накладні ТОВ “УПК “ТИТАН” та ТОВ“ВТО “ПАМИР” підписані невстановленими особами, на думку суду, такі податкові накладні підписані не уповноваженою особою, що не відповідає вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, а тому не можуть підтверджувати правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у відповідних періодах.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від17березня 2009 року №09/48.

Суд також відзначає, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

З огляду на не підтвердження реальності господарських операцій позивача зТОВ“УПК “ТИТАН” та ТОВ“ВТО “ПАМИР”, беручи до уваги дефектність податкових накладних, суд вбачає, що ТОВ “Телко Груп” неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за перевірений період.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 35495885,00 грн., підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 28551050,00 грн. є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому, визначення ТОВ “Телко Груп” суми податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість й накладення штрафних санкцій на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є правомірним.

Суд не погоджується з доводами позивача про автоматичне задоволення скарги ТОВ“Телко Груп” на спірні податкові повідомлення-рішення у звязку з не отриманням вмотивованого рішення протягом 20 денного строку на підставі пункту 56.9 статті 56Податкового кодексу України, й звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

З копії рішення ДПА у м. Києві від 12 березня 2011 року №2469/10/25-114 вбачається, що позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення до ДПА у м. Києві 13 січня 2011 року.

Разом з тим, 27 січня 2011 року позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно з абзацом третім пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Оскільки позивач оскаржив до суду податкові повідомлення-рішення в судовому порядку, положення пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України в частині задоволення скарги на користь платника податків до спірних правовідносин не можуть застосовуватись.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ“Телко Груп” не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Телко Груп” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко