Постанова № 20260458, 24.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2011 року 15:31 № 2а-5611/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Карпан М.О.;

відповідача: Макара О.З.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Київпрофбуд”

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 квітня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Київпрофбуд” (далі по тексту позивач, ТОВ “Київпрофбуд”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Печерському районі м.Києва), в якій просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2010 року №0006382310/0 та від 31грудня 2010 року №0006382310/1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року позовну заяву ТОВ “Київпрофбуд” залишено без руху у звязку з не доданням доказів адміністративної процесуальної дієздатності директора ТОВ“Київпрофбуд” та встановлено строк для усунення недоліків до 16 травня 2011 року.

06 травня 2011 року позивач усунув недоліки шляхом подання до суду доказів адміністративної процесуальної дієздатності директора ТОВ“Київпрофбуд”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-5611/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08 червня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва, а провадження у справі зупинялося у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

16 вересня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивач подав доповнення до позовної заяви, в якому просить: 1) скасувати акт перевірки від 12 серпня 2008 року №545/23-10/35140714; 2) скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2011 року №0006372310/0, №0006382310/0 та від 31 грудня 2011 року №0006372310/1, №0006382310/1.

Відповідно до частини першої статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обовязків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України в частині позовних вимог про скасування акта перевірки від 12серпня 2008 року №545/23-10/35140714.

В судовому засіданні 24 жовтня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 26 серпня 2010 року №0006372310/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Київпрофбуд” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 5292 818,00 грн., в тому числі за основним платежем 2646 409,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2646409,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 26 серпня 2010 року №0006382310/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Київпрофбуд” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3175 698,00 грн., в тому числі за основним платежем 2117 132,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1058 566,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від в 31 грудня 2011 року №0006372310/1 та №0006382310/1аналогічного змісту.

Податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2011 року №0006372310/0, №0006382310/0 та від 31 грудня 2011 року №0006372310/1, №0006382310/1 прийняті на підставі акта від 12 серпня 2010 року №545/23-10/35140714 “Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Київпрофбуд” (кодЄДРПОУ 35140714) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Т.А.В.-Інжиніринг” (код ЄДРПОУ 34527443) за період з 07.05.2007 по 31.12.2009” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні обставини: свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” анульовано ДПІ у Печерському районі м.Києва 17липня 2009 року; ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” відсутнє за місцезнаходженням; за період діяльності підприємства відповідно до розрахунків кримінального податку кількість працівників підприємства складає 1 особа; відповідно до податкової звітності ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань, що свідчить про відсутність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності; співробітниками прокуратури Печерського району м. Києва в ході перевірки ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” на предмет фіктивності опитано, зокрема, директора Хміля Ю.Д., який пояснив, що є формальним директором ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг”, ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, отже мета створення підприємства та його діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків.

З огляду на викладену інформацію відповідач, посилаючись на норми Цивільного та Бюджетного кодексів України, вважає, що договір будівельних робіт, укладений між ТОВ“Київпрофбуд” та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” не спричиняє настання реальних правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, отже, є нікчемним.

Враховуючи наведене інформацію відповідач зробив висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2646409,00 грн., у тому числі за 2007 рік 113491,00 грн.; за І квартал 2008 року 305745,00 грн.; за півріччя 2008 року 1509619,00 грн.; за 9 місяців 2008 року 2532918,00 грн., та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2117131,92 грн., у тому числі по періодах: листопад 2007 року 34602,40 грн.; грудень 2007 року 57339,98 грн., січень 2008 року 64933,72 грн., лютий 2008 року 57181,80грн., березень 2008 року 122136,11 грн., квітень 2008 року 238781,67 грн., травень 2008 року 389200,00 грн., червень 2008 року 328 151,00 грн., липень 2008 року 342190,00 грн., серпень 2008 року 363211,92 грн., вересень 2008 року 119403,33 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступних підстав: господарські операції позивача з ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” підтверджуються належними первинними, платіжними та розрахунковими документами, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість та мав право на складання податкових накладних; придбані будівельні роботи були використані в межах господарської діяльності позивача.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ“Київпрофбуд” та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг”, обставини використання придбаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції (чибули платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 01 листопада 2007 року між ТОВ“Київпрофбуд” (підрядник) та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” (субпідрядник) в особі директора Хміля Ю.Д. укладено договір №1-11-07, відповідно до якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання робіт: мурування зовнішніх та внутрішніх стін та перегородок (цегла лицьована, цегла глиняна звичайна, пінобетонні блоки) та інші роботи за домовленістю сторін за адресою: Житловий будинок №8 у 2-му мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва.

05 листопада 2007 року, 07 листопада 2007 року, 19 листопада 2007 року ТОВ“Київпрофбуд” (підрядник) та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” (субпідрядник) в особі директора Хміля Ю.Д. укладено договори №5-11-07, №7-11-07 та №19-11-07, відповідно до яких підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання робіт: мурування зовнішніх та внутрішніх стін та перегородок (цегла лицьована, цегла глиняна звичайна, пінобетонні блоки) та інші роботи за домовленістю сторін за адресою: с. Капітанівка, Києво-Святошинського району Київської області.

08 листопада 2007 року між ТОВ“Київпрофбуд” (підрядник) та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” (субпідрядник) в особі директора Хміля Ю.Д. укладено договір №8-11-07, відповідно до якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання робіт: встановлення тротуарної плитки (ФЕМ) за адресою: вул. Раїси Окіпної, м. Київ.

20 листопада 2007 року між ТОВ“Київпрофбуд” (підрядник) та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” (субпідрядник) в особі директора Хміля Ю.Д. укладено договір №20-11-07, відповідно до якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання робіт: мурування зовнішніх та внутрішніх стін та перегородок (цегла лицьована, цегла глиняна звичайна, пінобетонні блоки) та інші роботи за домовленістю сторін за адресою: вул.Жовтнева, 21А в м. Вишневому Києво-Святошинського району Київської області.

06 грудня 2007 року між ТОВ“Київпрофбуд” (підрядник) та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” (субпідрядник) в особі директора Хміля Ю.Д. укладено договір №20-11-07, відповідно до якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання робіт, вказаних у кошторисі на улаштування корита під тимчасову дорогу та інші роботи по домовленості сторін за адресою: Ж/к по вул. Ушакова в Києво-Святошинському районі.

15 листопада 2007 року між ТОВ“Київпрофбуд” (підрядник) та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” (субпідрядник) в особі директора Хміля Ю.Д. укладено договір №15-11-07, відповідно до якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання робіт: нанесення горизонтальної дорожньої розмітки маркірувальною машиною; установлення відбивної стрічки 11 ДО-МП.2; установлення оцинкованих стояків під дорожні знаки; кріплення дорожніх знаків на оцинковані стояки за адресою: пр-т. Генерала Ватутіна, маркет “Окей”, м. Київ.

20 травня 2008 року та 03 червня 2008 року між ТОВ“Київпрофбуд” (підрядник) та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” (субпідрядник) в особі директора Хміля Ю.Д. укладено договори №20-05-08 та №03-06-08, відповідно до яких підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання робіт по улаштуванню зони паркування, а саме: нанесення дорожньої горизонтальної розмітки на паркувальних місцях, встановлення дорожніх знаків за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 42.

15 листопада 2007 року між ТОВ“Київпрофбуд” (підрядник) та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” (субпідрядник) в особі директора Хміля Ю.Д. укладено договір №15-11-07, відповідно до якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання робіт: влаштування монолітної плити при будівництві будинку за адресою: м. Київ, вул. Я. Гашека, №8-а/1 до 30 червня 2008 року.

03 грудня 2007 року між ТОВ“Київпрофбуд” (підрядник) та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” (субпідрядник) в особі директора Хміля Ю.Д. укладено договір №3-12-07, відповідно до якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання робіт, вказаних у кошторисі на оздоблювальні роботи та ніші роботи за домовленістю сторін за адресою: житловий масив “Ново-Богданівка” у с. Богданівка Броварського району, Ж/б Ве-1№80.

14 березня 2008 року між ТОВ“Київпрофбуд” (підрядник) та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” (субпідрядник) в особі директора Хміля Ю.Д. укладено договір №14-03-08, відповідно до якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання робіт по встановленню тротуарної плитки (ФЕМ) за адресою: Позняки 3/10, м. Київ.

04 серпня 2008 року між ТОВ“Київпрофбуд” (підрядник) та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” (субпідрядник) в особі директора Хміля Ю.Д. укладено договір №4-08-08, відповідно до якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання робіт: нанесення шумової лінії; нанесення пішохідного переходу (червоно-білий); встановлення ВРД-5, ВРД-3, нанесення горизонтальної розмітки 1.8, 1.16.2, 1.6, 1.18, та інші роботи по домовленості сторін за адресою: м. Київ, вул. Генерала Ватутіна, 2А, м. Київ.

Виконання зазначених договорів підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за відповідні періоди, довідками про вартість робіт, відповідними кошторисами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” виписало на адресу ТОВ“Київпрофбуд” податкові накладні, датовані листопадом, груднем 2007 року, січнем, лютим, березнем, квітнем, травнем, червнем, липнем, серпнем та вереснем 2008 року на загальну суму 12702761,52грн., в тому числі податок на додану вартість 2117131,92 грн.

ТОВ“Київпрофбуд” частково розрахувалось за виконані ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” підрядні роботи, а саме перерахувало на рахунок ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” грошові кошти у розмірі 8578680,20 грн., що підтверджується довідкою Шевченківського відділення №8КРД “Райффайзен Банк Аваль” від 16 вересня 2011 року №С11-000-145/6213.

На решту суму вартості підрядних робіт у розмірі 4124080,91 грн. згідно договорів про відступлення права вимоги від 04 грудня 2008 року №4/12-08_2, №4/12-08_3, №4/12-08_4 ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” передало ТОВ “Компанія “Інжбудцентр” право вимоги за договорами від 05 листопада 2007 року №5-11-07, від 07 листопада 2011 року №7-11-07, від 20 листопада 2011 року №20-11-07, укладеними між ТОВ“Київпрофбуд” та ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг”.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9пункту 5.3статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є будівництво будівель, позивач має ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на будівельну діяльність, що видана 02 липня 2007 року.

ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” також має ліцензію на будівельну діяльність, видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, видану 13 жовтня 2006 року строком дії до 13 жовтня 2011 року.

Як підтверджують матеріали справи, позивач замовляв будівельні роботи у ТОВ“Т.А.В.-Інжиніринг” з метою виконання договірних зобовязань за договорами підряду на виконання будівельних робіт, укладених з ВАТ “Трест Київпідземшляхбуд-2”, ТО“³ннер будівництво”, ТОВ “Компанія “Європа-буд”, ТОВ “Будівельна компанія “Місто”, ПП “ІНАП буд” та ПП “Спецбудстандарт”.

На підтвердження реальності здійснених будівельних робіт позивач надав в матеріали справи копії відповідних договорів підряду, актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, кошторисів та фотознімки збудованих обєктів.

Таким чином, господарські операції ТОВ“Київпрофбуд” з ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Обставини справи свідчать, що підставою для висновку ДПІ у Печерському районі м. Києва про порушення позивачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та про нікчемність угод, укладених між ТОВ“Київпрофбуд” з ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” визначила відсутність останнього за місцезнаходженням; відсутність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності та пояснення директора Хміля Ю.Д. про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження висновків Акта перевірки та нікчемності угод, укладених між ТОВ“Київпрофбуд” з ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг”.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, значився Хміль Ю.Д.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що уповноважені особи ТОВ“Т.А.В.-Інжиніринг” знали або могли знати про можливі порушення при створенні та діяльності ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг”.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних підрядних робіт у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковим, а визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на 2646 409,00 грн. протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 2646 409,00 грн. є також протиправним.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (щобув чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” будівельних робіт безпосередньо повязано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ “Т.А.В.-Інжиніринг” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт (послуг); в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ“Київпрофбуд” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за листопад, грудень 2007 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2008 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі на 2117 132,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 1058 566,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26 серпня 2010року №0006372310/0 та №0006382310/0, від 31 грудня 2010 року №0006372310/1 та №0006382310/1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Київпрофбуд” підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Київпрофбуд” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 26 серпня 2010року №0006372310/0 та №0006382310/0, від 31 грудня 2010 року №0006372310/1 та №0006382310/1.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Київпрофбуд” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко