Постанова № 20260439, 05.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2011 року 10:36 № 2а-10028/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А. за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Циганкової В.О.;

відповідача 1: не зявились;

відповідача 2:не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТС-2009”

2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр нових будівельних технологій “Юпітер-південь”

простягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 липня 2011 року Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва (далі по тексту позивач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТС-2009” (далі по тексту відповідач 1, ТОВ “ІТС-2009”) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр нових будівельних технологій “Юпітер-південь” (далі по тексту відповідач 2, ТОВ “Центр нових будівельних технологій “Юпітер-південь”), в якому просить: 1) стягнути з ТОВ “Центр нових будівельних технологій “Юпітер-південь” з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь ТОВ “ІТС-2009” суму коштів у розмірі 437930,97 грн.; 2) стягнути з ТОВ “ІТС-2009” на користь держави суму вартості виконаних робіт в розмірі 437930,97 грн. з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2011року у відкрито провадження в адміністративній справі №2а-10028/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26 липня 2011 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався у звязку з неприбуттям в судові засідання представників відповідачів та оголошувалася перерва з метою надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 05 жовтня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідачі своїх представників в судові засідання не направили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками ДПІ у Подільському районі м. Києва проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ “ІТС-2009” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30 листопада 2009 року по 31 грудня 2010року, за результатами якої складено відповідний акт від 11 квітня 2011 року за №104/23-611/36865821та визначено ТОВ “ІТС-2009” суму податкового зобовязання (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що між ТОВ “ІТС-2009” (покупець), в особі директора Угарова І.Д. та ТОВ “Центр нових будівельних технологій “Юпітер-південь” (продавець) в особі директора Панайот Т.М., укладено договір купівлі-продажу №01/10 від 01 червня 2010року, предметом якого є поставка автомобільних товарів (шини, стрічка протекторна тощо) згідно асортименту, вказаного у видаткових накладних.

На підтвердження виконання договірних зобовязань ТОВ “ІТС-2009” надало до перевірки податкову накладну від 01 червня 2010 року №010642 на загальну суму 437930,97грн., в тому числі податок на додану вартість -72988,48 грн., видаткову накладну від 01 червня 2010 року №010642 на загальну суму 437930,97грн.

Перевіркою також встановлено, що під час аналізу та перевірки статусу ТОВ “Центр нових будівельних технологій “Юпітер-південь” встановлено, що відповідно до висновку спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 04 квітня 2011 року за №515 встановлено, що підписи на договорі купівлі-продажу №01/10 від 01 червня 2010року, податкових та видаткових накладних виконані не громадянкою Панайот Т.М., а невідомою особою; згідно бази ДПС України стан платника податків ТОВ “Центр нових будівельних технологій “Юпітер-південь” внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; протягом 2009-2010 років підприємство не подавало відомостей про наявність основних засобів або нематеріальних активів, товарів н а складах; розрахунки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів до податкового органу не подавало; вся звітність підписана Панайот Т.М.; будь-яких документів, які б підтверджували транспортування товарів на адресу ТОВ “ІТС-2009”, до ДПІ у Подільському районі м. Києва під час перевірки надано не було.

Наведене, на думку, позивач свідчить про відсутність у ТОВ “Центр нових будівельних технологій “Юпітер-південь” реальної можливості виконати взяті на себе зобовязання за договором купівлі-продажу №01/10 від 01 червня 2010року.

Позивач також зазначає, що Генеральною прокуратурою України розслідується кримінальна справа №49-3015, порушена за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 364 та частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України, а в ході досудового слідства встановлено, що до створення та використання злочинного механізму з надання послуг із незаконного переведення безготівкових грошових коштів у готівку причеті посадові особи відповідача 2, печатка, установчі документи та поточні рахунки відповідача 2 на даний час використовуються невстановленими особами для здійснення незаконних фінансових операцій з переведення безготівкових коштів, отриманих від легально діючих підприємств за начебто виконані роботи та надані послуги у готівкову форму.

Крім того, постановою Печерського районного суду міста Києва від 01 лютого 2011року задоволено подання слідчого Генеральної прокуратури України про накладення арешту на кошти ТОВ “Центр нових будівельних технологій “Юпітер-південь” та зупинення видаткових операцій на рахунках.

З огляду на вказану інформацію позивач вважає, що господарське зобовязання між відповідачами вчинено з метою, яка не переслідувала створення взаємних прав та обовязків, а натомість метою було ухилення від сплати обовязкових податків та зборів, що суперечить інтересам держави та суспільства, одночасно суперечать моральним засадам суспільства , тобто є нікчемними відповідно до частини першої статті 203, частини другої статті 215Цивільного кодексу України, що є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, одержаних за таким нікчемним правочином.

Відповідачі в судові засідання своїх представників не направили, письмового заперечення проти позову не надали.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ДПІ у Подільському районі м. Києва та вважає їх необґрунтованим, керуючись наступним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини другої статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, згідно зі статтею 228Цивільного кодексу України, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм права вбачається, що для висновку про нікчемність правочину, вчиненого ТОВ “Центр нових будівельних технологій “Юпітер-південь” та ТОВ“ІТС-2009” у формі купівлі-продажу №01/10 від 01 червня 2010року, необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

На думку позивача, про наявність умислу у відповідача 2 на укладення договору з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства свідчить внесення запису про відсутність ТОВ“Центр нових будівельних технологій “Юпітер-південь” за місцезнаходженням; не подання вказаним підприємством протягом 2009-2010 відомостей про наявність основних засобів або нематеріальних активів, товарів на складах, розрахунків з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, висновок експерта про, що підписи на договорі купівлі-продажу №01/10 від 01 червня 2010року, податкових та видаткових накладних виконані не громадянкою Панайот Т.М., а невідомою особою, та порушення кримінальної справи Генеральною прокуратурою України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 208 цього Кодексу якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Конфіскаційні санкції, передбачені даною нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, та як наслідок застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, Закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обовязкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник. Без зясування наведених фактичних даних саме по собі порушення юридичною особою правил здійснення господарської діяльності та несплата податків і зборів не може бути підставою для висновку про укладення правочину, який порушує публічний порядок.

У матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження відповідних обставин, як-от притягнення винної особи (носія умислу) до кримінальної або адміністративної відповідальності за завідоме укладення протиправного правочину з метою ухилитися від сплати податків або отримати безпідставну податкову вигоду з бюджету. Недотримання ж відповідачами податкової дисципліни є підставою для притягнення їх до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Судом також встановлено, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства, а на час укладення договору купівлі-продажу №01/10 від 01червня 2010року та його виконання відповідачі були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість.

Інших доводів щодо недійсності спірного договору, окрім наведених в позовній заяві, позивач в судовому процесі на наводив.

За вказаних обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає твердження позивача стосовно умислу ТОВ “Центр нових будівельних технологій “Юпітер-південь” на укладення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, недоведеним.

Враховуючи не підтвердження укладення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, застосування наслідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України є неможливим.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 17 травня 2011 року у справі №К-24659/08, від 28 липня 2011 року у справі №К-20847/08, від 07 вересня 2011 року у справі №К-22969/08.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач не надав належних та беззаперечних доказів, які б підтверджували укладення відповідачами договору купівлі-продажу №01/10 від 01 червня 2010року з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які б свідчили про нікчемність вказаного правочину, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Подільському районі міста Києва має бути відмовлено в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузьменко