Постанова № 20259987, 01.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2011 року 17:17 № 2а-13471/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Курганського Г.М.;

відповідача: не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “МТД”

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 вересня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “МТД” (далі по тексту позивач, ТОВ “МТД”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07 липня 2011 року №0004492303 та №0004502303.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-13471/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10 жовтня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 01 листопада 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 07 липня 2011 року №0004492303 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.2статті 54, абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “МТД” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 144844,00 грн., в тому числі за основним платежем 144843,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 07 липня 2011 року №0004502303 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.2статті 54, абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “МТД” зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 272366,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17 червня 2011 року №1462/2303/30521013 “Про результати невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “МТД” (код за ЄДРПОУ 30521013) в частині дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ “ІНБУД-КИЇВ” (код ЄДРПОУ 36925136) за період: лютий 2011 року” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідач зазначив наступні обставини: згідно пояснень директора ТОВ “ІНБУД-КИЇВ” Малярова О.В. вказане підприємство він не реєстрував, документи фінансово-господарської діяльності не виготовляв та не підписував, фінансово-господарських операцій від імені товариства не проводив; в ході аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що ТОВ “ІНБУД-КИЇВ” має стан “Внесено запис про відсутність підтвердження відомостей”, декларація з податку на прибуток за 2010 рік та І квартал 2011 року не подавалась, основні засоби відсутні, кількість працюючих 1 особа; за результатами перевірки ТОВ “ІНБУД-КИЇВ” зменшено податковий кредит за лютий 2010 року на загальну суму 6273002,00 грн. та податкові зобовязання на таку ж суму.

Наведене, на думку відповідача, свідчить про відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ “МТД” від ТОВ “ІНБУД-КИЇВ”, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Тому ТОВ “МТД” відображено в податковій звітності правові відносини з ТОВ “ІНБУД-КИЇВ” без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкта оподаткування, несплати податків, ТОВ “МТД” порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

З урахуванням викладеного в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункт 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, в результаті чого підприємством занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 144843,00 грн. та зменшено рядок 26 в сумі 272366,00 грн.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: Акт перевірки не містить жодних посилань на підстави нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ “ІНБУД-КИЇВ”; натомість господарські операції по виконанню підрядних робіт є реальними та підтверджуються необхідним первинним документами ,які не викликають сумнівів щодо їх достовірності; податковий кредит підтверджується податковими накладними, на момент складання яких ТОВ “ІНБУД-КИЇВ” було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ “МТД”, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, 20 січня 2011 року між ТОВ “МТД” (замовник) та ТОВ“ІНБУД-КИЇВ” (підрядник) укладено договір підряду №617, відповідно до якого підрядник в межах договору виконує загально будівельні роботи на будівництві житлового будинку з обєктами соціально-культурного призначення та паркінгом на перетині проспекту Науки, 80 та Адмірала Ушакова ,71 у Голосіївському районі м. Києва та здає в обумовлені строки замовнику.

Згідно з довідками про вартість виконаних робіт, локальними кошторисами та актами приймання виконаних будівельних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ“ІНБУД-КИЇВ” виконало будівельно-монтажні роботи по будівництву житлового будинку, зокрема, такі як армування мурування стін та інших конструкцій, мурування внутрішніх стін з цегли керамічної, укладання перемичок, виготовлення металоконструкцій огородження балконів, установлення шахт ліфта, ґрунтування металевих поверхонь тощо.

ТОВ“ІНБУД-КИЇВ” виписало на адресу ТОВ“МТД” податкові накладні від 28лютого 2011 року №148 на загальну суму 1143170,64 грн., в тому числі податок на додану вартість 190528,44 грн.; від 28 лютого 2011 року №149 на загальну суму 1360084,08 грн., в тому числі податок на додану вартість 226680,68 грн.

За поставлені підрядні роботи ТОВ“МТД” частково розрахувалось шляхом перерахування на рахунок ТОВ“ІНБУД-КИЇВ” грошових коштів у розмірі 225293,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 17 березня 2011 року №7643 та випискою банку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ“ІНБУД-КИЇВ”, у звязку з придбанням будівельних робіт за договором підряду №617 від 20 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ“ІНБУД-КИЇВ” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку робіт; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем будівельних робіт та придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як встановлено судом та як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом діяльності ТОВ “МТД” є будівництво будівель, інші роботи з завершення будівництва.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ“ІНБУД-КИЇВ” є будівництво будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи.

Суд встановив, що позивач замовляв у ТОВ“ІНБУД-КИЇВ” роботи на будівництві житлового будинку з обєктами соціально-культурного призначення та паркінгом на перетині проспекту Науки, 80 та Адмірала Ушакова, 71 у Голосіївському районі м. Києва з метою виконання договірних зобовязань генпідрядника за підрядним договором від 10серпня 2009 року №4/812, укладеного з Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків “Житлоінвестбуд-УКБ”, на підтвердження чого позивач надав в матеріали справи копії підрядного договору, додаткових угод до нього, графік виконання та фінансування робіт на обєкті.

На підтвердження реальності здійснених ТОВ“ІНБУД-КИЇВ” будівельних робіт позивач надав в матеріали справи: копію дозволу на виконання будівельних робіт Інспекції архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 28лютого 2008 року №01-26-Гл на будівництво житлового будинку з обєктами соціально-культурного призначення та паркінгом на перетині проспекту Науки, 80 та Адмірала Ушакова ,71 у Голосіївському районі м. Києв , в якому зазначено, що будівельні роботи проводить ТОВ “МТД”, копію ордера Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва від 28 листопада 2007 року №08010044, виданого ТОВ “МТД” на встановлення тимчасової огорожі на період будівництва житлового будинку з обєктами соціально-культурного призначення та паркінгом на перетині проспекту Науки, 80 та Адмірала Ушакова, 71 у Голосіївському районі м. Києва

Крім того, в матеріалах справи містяться копія проекту житлового будинку з обєктами соціально-культурного призначення та паркінгом на перетині проспекту Науки, 80та Адмірала Ушакова, 71 у Голосіївському районі м. Києва.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ “МТД” з ТОВ“ІНБУД-КИЇВ” здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ“ІНБУД-КИЇВ” не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань, відповідачем до суду не надано.

Обставини справи свідчать, що підставою для висновку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та про нікчемність правочину, укладеного між ним таТОВ“ІНБУД-КИЇВ” є пояснення директора останнього Малярова О.В. про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства та дані податкової звітності про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 цього Кодексу якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Конфіскаційні санкції, передбачені даною нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ТОВ “МТД” та ТОВ“ІНБУД-КИЇВ”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд встановив, що на час здійснення спірних операцій та станом на 10 жовтня 2011 року ТОВ“ІНБУД-КИЇВ” включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником значиться Маляров О.В.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На думку суду позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 09вересня 2008 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 травня 2010року №К-13115/10, від 25 травня 2010 року №К-4861/07.

Крім того, суд звертає увагу про неможливість порушення позивачем норм пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що визначають обєкт оподаткування податком на додану вартість, дату виникнення податкових зобовязань та базу оподаткування в разі постачання товарів/послуг, оскільки в межах спірних правовідносин ТОВ “МТД” не здійснювало поставку товарів/послуг, відповідно, у нього не виникало податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “МТД” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за лютий 2011 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 144844,00 грн. та зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 272366,00 грн. є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07 липня 2011 року №0004492303 та №00045023030 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “МТД” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МТД” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 07 липня 2011 року №0004492303 та №00045023030.

3.Присудити з Державного бюджету України на Товариства з обмеженою відповідальністю “МТД” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко