Постанова № 20259528, 25.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2011 року           10:00           № 2а-9135/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

в інтересах держави в особіКиївської транспортної прокуратури

Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

доПублічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

про          стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податку в розмірі 2 532 186,50 грн. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Київська транспортна прокуратура в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі по тексту –позивач, ДПІ у Подільському районі міста Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»(далі по тексту –відповідач, ПАТ «Київський річковий порт») та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд стягнути на користь бюджету податковий борг в розмірі 2 532 186,50 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

15 липня представником відповідача через канцелярію суду подано докази часткової сплати заборгованості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 серпня 2011 року справу призначено до судового розгляду на 21 вересня 2011 року.

У судовому засіданні 21 вересня 2011 року судом оголошено перерву до 5 жовтня 2011 року з метою необхідності отримання додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні, призначеному на 5 жовтня 2011 року, оголошувалась перерва до 19 жовтня 2011 року за клопотанням представника прокуратури.

В судовому засіданні 19 жовтня 2011 року представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, викладені в заяві від 14 жовтня 2011 року. Представник відповідача у вирішенні питання поклався на розсуд суду.

Уповноважені представники прокуратури у судове засідання не з’явились, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 19 жовтня 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          ПАТ «Київський річковий порт»зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 18 вересня 2002 року. На обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва відповідач перебуває з 26 вересня 2002 року за №4001.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних, зазначених відповідачем у 2011 році у податкових деклараціях по податку на додану вартість, з плати за землю та з податку на доходи фізичних осіб, станом на 20 червня 2011 року сума самостійно узгодженого податкового зобов’язання становить 3 497 215,57 грн.

Проте у строки, визначені діючим на момент подання податкових декларацій законодавством, суми податків до бюджету перераховано не було, що і спричинило подання даного позову.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, податкові декларації, якими відповідачем було підтверджено розмір податкових зобов’язань зі сплати податку на додану вартість, з плати за землю та з податку на доходи фізичних осіб, подані платником податків до податкових органів у 2011 році.

Основин нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства на час виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України, який набрав законної сили з 1 січня 2011 року.

Стаття 36 Податкового кодексу України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

На виконання наведених вище положень, відповідачем до податкового органу було подано відповідні податкові декларації, в яких платником податку самостійно визначено суму податків та плати за землю.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов’язання оскарженню не підлягає.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги (пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України).

На виконання наведених положень Податкового кодексу України, ДПІ у Подільському районі м. Києва було надіслано ПАТ «Київський річковий порт»першу та другу податкові вимоги №1/8 та №2/615, які відповідачем отримані 1 лютого 2011 року та 15 березня 2011 року, відповідно.

Станом на дату судового розгляду даної справи, відповідачем частково проведено оплату податкових зобов’язань, у зв'язку з чим сума податкового боргу зменшилась до 2 532 186,50 грн., проти чого не заперечує сам позивач.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.137. пункту 14.1. названої статті, під органом стягнення слід розуміти державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт 41.5. статті 41 Податкового кодексу України закріплює, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Право органів податкової служби на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини закріплено підпунктом 20.1.18. пункту 2.1. статті 20 Податкового кодексу України.

При цьому, пунктами 95.2. та 95.3. статті 95 вказаного Кодексу встановлено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та виключно за рішенням суду.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 121 Конституції України, на органи прокуратури покладається, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, порушення адміністративним судом справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявного податкового боргу, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»(04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071) на користь Державного бюджету України (р/р 34129999700008, одержувач УДК у Подільському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 2607793, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) податковий борг у розмірі 2 532 186 (два мільйона п’ятсот тридцять дві тисячі сто вісімдесят шість) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко