Постанова № 20259467, 16.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2011 року 13:46 № 2а-11611/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСпільного українсько-німецьке товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправним та скасування рішення № 0003254120 від 15.07.2011 року

За участю представників:

позивача: Тереза Ю.О.

відповідача : Гладун Є.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 16.11.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю «Кершер»звернулось в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі також - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2011 р. № 0003254120.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п.1, п.12, п. 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.2006 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон № 265), що призвело до неправомірного застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 228911 грн.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки господарської одиниці Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Кершер», а саме: АЗС, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Запорізьке шосе, 11-б було встановлено порушення останнім вимог п.1, п.12, п. 13 ст.3 Закону № 265, а отже відповідач вважає правомірним винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 р. № 0003254120. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що відсутність первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, що свідчить про правомірність спірного рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено перевірку господарської одиниці Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Кершер», а саме: АЗС, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 11-б, за результатами якої було складено Акт від 28.01.2011р. №0152/26/59/23/25196004.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- реалізація товарів не облікованих у встановленому порядку на загальну суму 114455,00 грн. (на АЗС відсутній другий примірник змінного звіту АЗС за формою №17-НП, порушено встановлений порядок ведення обліку на загальну суму 423035,50 грн., на момент перевірки відсутні будь-які накладні, товарно-транспортні накладні), чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”;

- невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в денному звіті РРО в сумі 6,10 грн., чим порушено п.1, п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” .

На підставі Акта перевірки та встановлених в ньому порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.01.2011 р. №0001342305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.1 ст. 17, ст. 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі 846072,00 грн. (423035,50 х 2) +1 гривня).

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у м. Києві, яка рішенням від 26.04.2011 р. №4386/10/25-214 частково задовольнила скаргу позивача. При цьому ДПІ у м. Києві в своєму рішенні частково визнала факт оприбуткування паливно-мастильних матеріалів за місцем проведення розрахунків, крім бензину А-92 (на загальну вартість 19389,79 грн.), бензину А-95 (на загальну вартість 22463,24 грн.), бензину А-95+ (на загальну вартість 6577,44 грн.), бензину А-76 (на загальну вартість 66025,04 грн.). Таким чином, загальна вартість не оприбуткованого товару на думку податкового органу склала 114455,50 грн. При цьому в рішенні не вказано, яка на підставі яких ТТН товар визнаний оприбуткованим.

Не погоджуючись з рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 26.04.2011 р. № 4386/10/25-214 13.05.2011 р., позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 22.02.2011 р. № 0001342305 до Державної податкової адміністрації України, яка рішенням від 12.07.2011 р. № 12540/6/25-0415 у задоволенні скарги відмовила.

За результатами рішень Державної податкової адміністрації у м. Києві від 26.04.2011 р. № 4386/10/25-214 13.05.2011 р. та Державної податкової адміністрації України 12.07.2011 р. № 12540/6/25-0415, щодо розгляду скарг Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Кершер»Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 р. № 0003254120, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 228911,00 грн. (114455,00 х 2 = 228910 грн.) + 1 грн.)

Не погоджуючись із прийнятим Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків податковим повідомленням-рішенням № 0003254120 від 15.07.2011 р., позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Щодо встановленого перевіркою порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування, торгівлі та послуг», судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 12. ст. 3 Закону про РРО суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 цього Закону встановлено, зокрема, що облік товарних запасів ведеться юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Статтею 20 цього Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи із змісту матеріалів перевірки висновок стосовно факту не оприбуткування товару за місцем проведення розрахунків був зроблений на підставі ненадання для перевірки другого примірника змінного звіту АЗС за ф. №17-НП та будь-яких прибуткових та товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі Закон про бухоблік) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону про бухоблік).

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних (ст.8).

Підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (стаття 9).

При цьому, п. 6.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995р. за № 168/704,первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

У той же час, виходячи із специфіки здійснення діяльності із роздрібної реалізації нафтопродуктів, з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за N 805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі Інструкція № 281.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п. 10.2.10 Інструкції № 281 на підставі ТТН (товарно-транспортних накладних) та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП.

Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Пунктом 10.3.1.3 Інструкції № 281 передбачено, що відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

Пунктом 10.4.1 Інструкції № 281 встановлено, що на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів.

Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП.

Згідно з п. 10.4.3 Інструкції № 281 після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою N 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Пунктами 16.1 та 16.2. Інструкції № 281 встановлено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи. Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Таким чином, обліковими документами, які фіксують та підтверджують надходження та реалізацію ПММ на АЗС є, зокрема, змінні звіти за формою N 17-НП та Журнал обліку нафтопродуктів форми № 13-НП, які повинні зберігатися на АЗС.

Наведеною Інструкцією не передбачено обовязкового зберігання ТТН на АЗС, оскільки вони передаються до бухгалтерської служби підприємства.

Отже, у разі якщо перевіркою встановлено, що на АЗС не зберігається (відсутній) другий примірник змінного звіту АЗС за формою N 17-НП, це є порушенням установленого порядку ведення обліку, на чому наголошує ДПА України у своєму листі від 25.12.2009 р. № 28896/7/23-7017/1459.

Наказом Генерального директора СП ТОВ «Кершер»від 30.12.2010р. №537 затверджено Положення про облікову політику СП ТОВ «Кершер».

Абз. 4 п. 10.5 Облікової політики передбачено, що змінні звіти з обліку нафтопродуктів складаються у наступному порядку: добовий змінний звіт складається для відображення руху нафтопродуктів у бухгалтерському обліку з 00 годин до 00 годин.

Пунктом 10.6 Облікової політики встановлено, що облік нафтопродуктів відображається у відповідності з Інструкцією №281.

Згідно з п. 10.4.1 Інструкції №281, на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП. Відповідно до п. 10.4.3 Інструкції №281, після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою №17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий залишається на АЗС.

Таким чином, змінний звіт АЗС складається з урахуванням вимог Інструкції №281 та Облікової політики, наприкінці доби та разом з ТТН, як того вимагає п. 10.4.3 Інструкції №281, передається до бухгалтерської служби підприємства.

Крім того, як свідчить змінний звіт АЗС за 28.01.2011р. в день проведення перевірки 28.01.2011р. надходжень нафтопродуктів не було, отже на АЗС були відсутні оригінали ТТН.

Щодо встановлення факту відсутності обліку нафтопродуктів за місцем їх реалізації, суд звертає увагу на те, що в акті відсутня інформація щодо наявності розбіжностей між даними Х-звіту РРО, роздрукованого на момент перевірки, та фактичними залишками нафтопродуктів у резервуарах АЗС, визначених шляхом інвентаризації цих залишків з урахуванням положень Інструкції №128.

До матеріалів справи додано лише інформацію щодо виявлених перевіркою фактичних залишків нафтопродуктів, при цьому, копія Х-звіту з інформацією щодо залишків нафтопродуктів за даними обліку позивача - відсутня.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що податковим органом не зафіксовано факту реалізації не облікованого товару, а є посилання виключно на порушення порядку обліку товару за місцем реалізації.

При цьому, як зазначено вище, відповідач не надав розрахунків - з яких обсягів ПММ виходив податковий орган визначаючи вартість не оприбуткованого товару. Під час розгляду справи податковим органом не було наведено та ідентифіковано обсягів ПММ, які на його не були оприбутковані та продаж яких здійснював позивач на АЗС.

Акт перевірки, як зазначено вище, взагалі не містить чіткого визначення з чого виходив податковий орган при визначенні у відомості кількості ПММ як не оприбуткованих та не містить визначення вчиненого позивачем (на АЗС) правопорушення, а саме - у чому полягає порушення встановленого порядку обліку товарів на АЗС.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки (з урахуванням рішення ДПА у м. Києві за результатами розгляду скарги позивача, в частині висновків місцевої ДПІ, які залишені без змін), зроблені без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, що регулює спірні відносини.

Судом, у звязку з викладеним вище, не вбачається вчинення позивачем правопорушення, склад якого визначений ст. 20 Закону №265, а саме здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідальність за порушення порядку обліку товарів, на чому акцентує увагу відповідач, передбачалась ст. 21 Закону про РРО, яка на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення виключена із тексту Закону.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та наведені вище норми податкового та іншого законодавства, суд приходить до висновку про протиправність застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 228910 грн. на підставі вимог ст. 20 Закону України № 265/95-ВР.

Щодо встановленого перевіркою порушення позивачем вимог п. 1, п. 13 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування, торгівлі та послуг”, судом встановлено наступне.

Як вбачається з Акта перевірки, відповідачем встановлено не проведення розрахункових операцій через РРО на суму 5,49 грн. і невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків даним поточного звіту всього на загальну суму 6,10 грн.

Таким чином, згідно висновків акту перевірки позивачем порушено п.1, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;

Відповідальність за вказане порушення передбачена п. 1 ст. 17 закону №265, згідно якої за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському обєкті такого субєкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, до акту перевірки додано Х-звіт РРО від 28.01.2011р. згідно з яким сума готівкових коштів яка зазначена у вказаному звіті складає 31798,22 грн. Згідно з описом наявної готівки на місці проведення розрахунків становить 31792,12 грн.

Уповноважена особа товариства: начальник АЗС №2 Алексенко В.І., що був присутній під час проведення перевірки, зауважень до акту перевірки не надав.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернуту увагу на те, що акт перевірки є носієм доказової інформації.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, суд погоджується із встановленням факту порушення позивачем п. 1,п. 13 ст. 3 Закону №265, що підтверджується актом перевірки та наявними матеріалами справи. Отже застосування відповідачем суми штрафу у розмірі 1 гривня відповідає чинному законодавству.

За наведених обставин, податкове повідомлення - рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 15.07.2011р. №0003254120 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 228910 грн..

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Як зазначено в ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення в цілому.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР»підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 15.07.2011р. №0003254120 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 228910 грн.

3.В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович