Постанова № 20259054, 21.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2011 року 14:23 № 2а-13468/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. при секретарі судового засідання Шевченко Я.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Одесем"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києві

проскасування повідомлення - рішення № 0000052307 від 31.08.2011 Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесем»(далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі відповідач), у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 року №0000052307. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом у акті перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення безпідставно зроблено висновок про безтоварність господарської операції за договором № 04-11 від 01.03.2011, а також про нікчемність вищевказаного договору. Відповідач проти позовних вимог заперечив в усній формі.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі Акту Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 402/23-7/24926423 від 16.08.2011 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Одесем»(код ЄДРПОУ 24926423) по взаємовідносинах з ТОВ «НВО «МЕТА»(код ЄДРПОУ 37401232) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року»(далі Акт перевірки).

За результатами проведення перевірки Актом встановлено наступне:

- на порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ «Одесем»при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаному правочину не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

- на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено заниження ТОВ «Олесем»суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 134758,33 грн. за квітень 2011 року.

Вирішуючи спір по суті суд приймає до уваги наступне.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт «б»).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, належним чином оформлена податкова накладна є документом, що підтверджує дату виникнення права платника податку на формування податкового кредиту.

При цьому в п. 198.6 ст. 198 ПК України вказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, законодавець чітко визначив підстави та умови за наявності яких, особа позбавляється права на віднесення до податкового кредиту сум податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

Матеріалами справи спростовуються висновки перевірки щодо безтоварності операції за договором № 04-11 від 01.03.2011, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО «МЕТА», оскільки приймання послуг, яке здійснювалось за умовами договору щомісячно, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами.

А наявність права позивача на податковий кредит підтверджується податковими накладними за маркетингові послуги, зокрема за квітень 2011 року.

При цьому, в ході проведення перевірки, податковим органом не досліджувалися первинні документи субєкта господарювання, оскільки відповідно до п. 4 Акту до переліку документів, які охоплені перевіркою, входять лише податкові декларації ТОВ «Одесем», інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та отриманий акт про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «НВО «Мета», а тому висновки відповідача щодо того, що товар (послуги) по вказаному правочину не був переданий, є безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок щодо порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки надання послуг за договором № 04-11 від 01.03.2011 підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами, а право позивача на податковий кредит підтверджується податковими накладними за відповідний період.

Відповідачем було заперечено право позивача на віднесення сум податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням послуг до складу податкового кредиту за договором № 04-11 від 01.03.2011, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО «МЕТА»також у звязку з тим, за наслідками перевірки ТОВ «НВО «МЕТА»податковим органом, у якому вказане товариство перебуває на обліку, було встановлено відсутність підприємства за фактичним місцезнаходженням, і лише на підставі вказаної обставини (що в подальшому слугувало обставиною чому податкова служба перевіряючи контрагента позивача не могла отримати у нього первинні документи та з огляду на це дійшла висновку про відсутність таких документів взагалі, що є необґрунтованими по суті висновком) відповідачем зроблено висновок про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «НВО «МЕТА»здійснюється поза межами правового поля, вказане підприємство не набуло належним чином цивільної дієздатності, а відтак, фінансово-господарські відносини між ТОВ «НВО «МЕТА»і позивачем є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Проте така позиція суперечить нормам ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

З аналізу норми ст. 234 ЦК України випливає, що сама по собі фіктивність правочину не має жодних правових наслідків. Правові наслідки встановлені законами з'явлються лише після визнання судом недійсними фіктивних правочинів.

Таким чином, відсутність підприємства за фактичним місцезнаходженням не є підставою для заперечення права позивача на віднесення до податкового кредиту сум податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг на підставі укладених господарських та основою для визначення правочину як фіктивного або нікчемного. Жодних судових рішень з встановленими судами зворотними обставинами з цього приводу відповідач надав. Тому його висновки щодо фіктивності (нікчемності) правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «НВО «МЕТА»є не обґрунтованими та не доведеними жодним належним доказом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

До матеріалів справи додано в частині для огляду та залучення матеріали виконаних робіт за договором № 04-11 від 01.03.2011 (Маркетингового дослідження щодо функціонально-економічних планів розвитку, обслуговування, ремонту та модернізації залізничних доріг, що узгоджується із видами статутної діяльності позивача та запланованої нової сфери господарської діяльності ремонту і обслуговування залізничних доріг), що підтверджує те, що договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, враховуючи те, що висновки Акту перевірки, на підставі якого податковим органом було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, щодо безтоварності операції за договором № 04-11 від 01.03.2011 спростовуються актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами, які містяться у матеріалах справи, право позивача на податковий кредит підтверджується податковими накладними за відповідний період, доводи щодо нікчемності правочину спростовані тим, що реальні наслідки за вищезазначеним договором дійсно настали, суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 року №0000052307 підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст..2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 31.08.2011 року №0000052307.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 25.11.2011.