Постанова № 20258916, 10.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2011 року № 2а-8633/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

проскасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0001530703/0 від 08.10.2010 та №0001530703/1 від 27.12.2011, прийняті ДПІ у Печерському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.11.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15.11.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.10.2010 за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ«Кернел-Трейд»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ПП«ТФ Східна спілка»ДПІ у Печерському районі міста Києва було складено Акт №153/07-03/31454383 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 900475,53грн.

08.10.2010 на підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001530703/0, яким у звязку з порушенням пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 551626,82 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 275813,41грн.

В подальшому, за результатом оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, ДПІ у Печерському районі міста Києва прийнято рішення №69243/10/25-011 від 16.12.2010 про відмову у задоволенні скарги ТОВ«Кернел-Трейд»та податкове повідомлення-рішення №0001530703/1 від 27.12.2011.

Як встановлено судом, між позивачем та ПП«ТФ Східна спілка»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №16278545) укладено договори про надання транспортно-експедиційних послуг №Л-80ТР від 03.01.2007 та №Л-05-07-ТР від 28.08.2007 (далі Договори), на виконання яких протягом 2007-2008 років ПП«ТФ Східна спілка»надало ТОВ«Кернел-Трейд»послуги на загальну суму 5402853,17грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 900475,53грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт та податковими накладними. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначені послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши в їх ціні податок на додану вартість.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на 900475,53грн. стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів у звязку з укладенням їх без волевиявлення уповноважених осіб ПП«ТФ Східна спілка», що підтверджувалось рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 28.11.2008 по справі №2-2418/2008, яким припинено юридичну особу ПП«ТФ Східна спілка»з моменту державної реєстрації, визнано недійсним договір купівлі-продажу прав власника ПП«ТФ Східна спілка»від 14.08.2008 та визнано недійсною державну реєстрацію нової редакції статуту ПП«ТФ Східна спілка». Крім того, під час перевірки було встановлено, що ПП«ТФ Східна спілка»не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань та додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську не подавало, що, за висновком відповідача, свідчить про відсутність у ПП«ТФ Східна спілка»матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів поставки, а також видаткових накладних та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку вищевказаних договорів, укладених між позивачем та ПП«ТФ Східна спілка», відповідних актів виконаних робіт, а також податкових накладних, підписаних посадовими особами ПП«ТФ Східна спілка».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом не приймається посилання відповідача на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 28.11.2008 по справі №2-2418/2008, яким припинено юридичну особу ПП«ТФ Східна спілка»з моменту державної реєстрації, визнано недійсним договір купівлі-продажу прав власника ПП«ТФ Східна спілка» від 14.08.2008 та визнано недійсною державну реєстрацію нової редакції статуту ПП«ТФ Східна спілка», оскільки наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише рішенням районного суду про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію однієї зі сторін договору платником податку на додану вартість, оскільки предметом дослідження в такій справі є відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні нею підприємницької діяльності. При цьому сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів товариства не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.07.2011 у справі №К-21886/08.

В той же час, з наданої до матеріалів справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент підписання Договорів, актів виконаних робіт та податкових накладних юридична особа ПП«ТФ Східна спілка»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано. Інших доказів, які б підтверджували факт підписання реєстраційних, фінансових та іших документів від імені ПП«ТФ Східна спілка»неналежними особами, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Як встановлено судом, зобовязання за Договорами між ТОВ «Кернел-Трейд»та ПП«ТФ Східна спілка»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, копії яких залучені до матеріалів справи.

Реальність господарських операцій між ТОВ «Кернел-Трейд»та ПП«ТФ Східна спілка»також підтверджується наявними в матеріалах товарно-транспортними накладними, які були складені під час здійснення відповідних перевезень.

Судом не приймається посилання відповідача на відсутність у ПП«ТФ Східна спілка»основних засобів, недекларування ним амортизаційних відрахувань та неподання додатку К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до Ленінської міжрайонної ДПІ у м.Луганську, оскільки порушення контрагентом правил ведення бухгалтерського та податкового обліку не може вважатись достатньою підставою для висновку про наявність у позивача мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «Кернел-Трейд»та ПП«ТФ Східна спілка»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Кернел-Трейд»та ПП«ТФ Східна спілка»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

При цьому, положення Закону України «Про податок на додану вартість»не ставлять в залежність виникнення права у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, як і застережень щодо обовязку коригування податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків в разі неможливості проведення податковим органом перевірки його контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг). Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи та підтверджується даними офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, на момент здійснення відповідних господарських операцій ПП«ТФ Східна спілка»діяло на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №16278545, яке було анульоване лише 19.08.2008. Таким чином, ПП«ТФ Східна спілка»було зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Отже, суми податку на додану вартість, віднесені ТОВ «Кернел-Трейд»до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП«ТФ Східна спілка»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м.Києва про порушення ТОВ «Кернел-Трейд»пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення №0001530703/0 від 08.10.2010 та №0001530703/1 від 27.12.2011 безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення №0001530703/0 від 08.10.2010 та №0001530703/1 від 27.12.2011, прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»(01135, м. Київ, вул.Дмитрівська, 92-94, поверх 5) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко