Постанова № 20258903, 25.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2011 року № 2а-11591/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

доСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

простягнення заборгованості у розмірі 2 104,47 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Позивач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва з позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-11591/11/2670.

В судове засідання 10.11.2011 р. представник Позивача прибув.

Відповідач заперечень проти позову не надав, в судові засідання не зявлявся, про причини неприбуття суд не повідомляв, належним чином повідомлений про судові засідання.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні. Представник позивача не заперечував про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований Московською районною державною адміністрацією міста Києва 22.02.2001 р. за місцем проживання: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва як платник податків з 29.03.2001 р. за № 6450.

Станом на час розгляду справи в суді Відповідач не сплатив податкову заборгованість у розмірі 2104,47 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову частково з наступних підстав.

Позивачем було подано заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності вх.№6218 від 09.12.2009 р. (місце здійснення підприємницької діяльності АДРЕСА_2).

Відповідно до п. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 № 727/98 (далі Указ № 727/98) та п.2 Наказу ДПА України «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі»від 29.10.99 року №599 ДПІ у Печерському районі видано свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_2 для здійснення підприємницької діяльності на 2010р.

Згідно абзацу 2 п. 2 Указу № 727/98 ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

В заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності відповідач вказав вид діяльності роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.

Рішенням сесії Печерської районної у м. Києві ради від 10.01.2002 року № 11 встановлено ставки єдиного податку для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльності без створення юридичної особи по видам діяльності. Згідно цього рішення ставка за діяльність у сфері роздрібної торгівлі іншими непродовольчими товарами становить 200,00 грн.

Відповідно до абзацу 4 п.2 Указу № 727/98, у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

В своєї діяльності ОСОБА_1 використовувалась праця найманого працівника про що свідчить довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку №2476 від 11.12.2010р., т.ч. щомісячна ставка єдиного податку складає 300,00 грн.

Відповідно до абзацу 6 п. 2 Указу № 727/98 суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, ознайомлення з даним положенням міститься в п. 5 заяви Позивача про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 16.12.2009р.

Згідно облікової картки СПД ОСОБА_1 на день проведення нарахованої суми по єдиному податку сплачено: січень-травень 2010 р., недоплата за червень-грудень 2010 р. складає 2104,17 грн.

Згідно ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»із змінами та доповненнями від 12.01.2009 р. № 2181-III (далі - Закон № 2181-III), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону №2181-ІІІ у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

На вимогу абзацу першого п. п. 6.2.3. та абзацу другого п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону №2181-ІІІ з моменту виникнення податкового боргу відповідачу була направлена поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення № 757369 за місцем проживання: АДРЕСА_1 перша податкова вимога №1/3127 від 23.07.2010р. на суму 904,47 грн., але була повернута в зв'язку з закінченням терміну зберігання та розміщена на дошці податкових оголошень 24.09.2010р., про що складено акт № 75/3 від 24.09.2010р. День розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення. Сума податкового боргу не була погашена.

Якщо у платника податків, якому надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу.

Згідно абзацу б) п.п.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону №2181-ІІІ, друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня вручення першої податкової вимоги. Таким чином, друга податкова вимога №2/5149 від 25.10.10р. на суму 1804,47 грн. була надіслана поштою за вищевказаною адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення №б/н, яке було повернуто 02.11.2010р.; складений акт розміщення на дошці податкових оголошень від 03.11.10р. №95/3 . Сума податкового боргу не була сплачена та не оскаржувалася відповідачем в адміністративному та в судовому порядку.

Станом на час розгляду справи сума податкового боргу відповідача перед бюджетом становить 2 104,47 грн.

Податковий кодекс України, зокрема п. 14.1.175. ст. 14 визначає, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»податки і збори (обов'язкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов'язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов'язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 20.1.18 п. 20.1.17 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 20.1.17 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладання арешту на кошти та інші цінності такого платника податків що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, відповідно до положень законодавства України, узгоджена сума податкового зобов'язання, яка не була сплачена платником податків у визначені строки, вважається сумою податкового боргу платника податків і може бути примусово стягнена за рахунок активів платника в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу», встановлено, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Оцінивши наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 2104,47 грн.

Що стосується позовної вимоги про надання дозволу на реалізацію транспортного засобу, який перебуває у власності відповідача, у разі недостатності грошових коштів, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, статтею 95 Податкового кодексу України визначено умови, за яких орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків - недостатності коштів у платника податків та перебування майна, за рахунок якого буде здійснено погашення, у податковій заставі.

Позивачем не доведено суду про існування зазначених вище обставин, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Оскільки позивач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення суми боргу, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 41, 69, 71, 94, 97, 112, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) податковий борг з єдиного податку в розмірі 2104,47 грн. (дві тисячі сто чотири гривні 47 коп.) на р/р 34212379700007, код платежу 18050200, одержувач: ГУ ДКУ у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077922, банк одержувач: УДК у м. Києві, МФО 820019.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л. О. Маруліна