Постанова № 20258897, 07.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2011 року № 2а-7565/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Реконструкція»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

проскасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000282307 від 18.02.2011, прийняте ДПІ у Голосіївському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.11.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.11.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.08.2010 за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ«Проект-Реконструкція»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ«Південнадраінвест»та ПП «Югрекламполіграфія»ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було складено Акт № 786/1-23-70-32767100 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року на 487755,00грн.

16.09.2010 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000502307/0, яким у звязку з порушенням пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 487755грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 243877,50грн.

За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення рішення ДПА у м.Києві прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0000502307/0 в частині нарахування суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 148121 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 74060,50грн., у звязку з чим ДПІ у Голосіївському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0000282307 від 18.02.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 339634грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 169817грн.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ«Південнадраінвест»укладено договір поставки №4 від 22.06.2009, на виконання якого позивачем 02.03.2010 здійснено переоплату у розмірі 120000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 20000грн.), що підтверджується відповідною банківською випискою, копія якої залучена до матеріалів справи. За таких обставин ТОВ«Південнадраінвест»виписало позивачу податкову накладну №7 від 02.03.2010 за фактом списання коштів із банківського рахунку ТОВ«Проект-Реконструкція»в оплату обладнання за договором поставки №4 від 22.06.2009.

Крім того, між позивачем та ТОВ«Південнадраінвест»укладено договір доручення №11 від 21.12.2009, за яким ТОВ«Південнадраінвест»зобовязалось від імені та за рахунок ТОВ«Проект-Реконструкція»здійснити пошук і закупівлю алюмінієвих конструкцій на загальну суму 1860272,00 грн. На виконання вказаного договору ТОВ«Південнадраінвест» 22.12.2009 здійснило передоплату переоплату у розмірі 1860272,00 грн. (без ПДВ), натомість ТОВ«Південнадраінвест»здійснило пошук і закупило алюмінієві конструкції на загальну суму 1917801,00 грн. (в т.ч. ПДВ 319634грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною №ПА-РН-0002 від 30.03.2010 на податковою накладною № 9 від 30.03.2010.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про завищення ТОВ«Проект-Реконструкція»податкового кредиту за березень 2010 року у розмірі 339634грн. стало відхилення згідно з базою даних «Автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту у розрізі контрагентів»за березень 2010 року між податковим кредитом ТОВ«Проект-Реконструкція» та податковими зобовязаннями ТОВ«Південнадраінвест»на загальну суму 339634грн.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 20000 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2010 року за фактом здійснення передоплати за договором поставки №4 від 22.06.2009, а сума ПДВ у розмірі 319634грн. за фактом отримання податкової накладної, що засвідчує придбання ТОВ«Проект-Реконструкція»алюмінієвих конструкцій на загальну суму 1917801,00 грн., придбаних ТОВ«Південнадраінвест»від імені та за рахунок ТОВ«Проект-Реконструкція»на підставі договору доручення №11 від 21.12.2009, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами та не суперечить пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На момент складання відповідних податкових накладних ТОВ«Південнадраінвест»зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з рахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Реальність господарських операцій між ТОВ«Проект-Реконструкція»та ТОВ«Південнадраінвест»також підтверджується наявними в матеріалах справи договором зберігання, видатковими накладними та податковими накладними, оформленими під час подальшого зберігання та реалізації придбаних товарів третім особам.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 339634грн., віднесена ТОВ«Проект-Реконструкція»до податкового кредиту у березні 2010 року, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судом встановлено, що договір поставки №4 від 22.06.2009 та договір доручення №11 від 21.12.2009 були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ«Південнадраінвест»та ТОВ«Проект-Реконструкція»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ«Південнадраінвест»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про порушення ТОВ «Проект-Реконструкція»пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000282307 від 18.02.2011безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.10.2010 справі №К-20619/07.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст.ст. 7, 11 КАС України, також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування податкового повідомлення-рішення №0000282307 від 18.02.2011, прийнятого ДПІ у Голосіївському районі міста Києва

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Реконструкція»задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000282307 від 18.02.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Реконструкція»(03150, м. Київ, вул. Горького, 97) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко