Постанова № 20258554, 21.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2011 року № 2а-10580/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Волжский дизель"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання нечинним рішення № 0006202306 від 12.07.2011 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ТОВ «Волжский дизель»- звернувся до суду з вимогою про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення про накладення штрафних (фінансових) санкцій від 12.07.2011 №0006202306.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України та зазначає, що в повідомленні про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.06.2011 №8408/10/23-611, всупереч вимог закону, не було вказано дату початку проведення перевірки та до нього не додано копії наказу про проведення такої перевірки. Також, на думку Позивача, висновок Відповідача щодо порушення Товариством ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а також п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 335353,00 грн. є помилковим та не підтверджується наявними документами.

Відповідач Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що Позивачем не надано до перевірки документів, які б підтверджували фактичне виконання спірних договорів, а тому Відповідач дійшов висновку, що всі дії по укладанню договорів, не спрямовувались на реальне настання правових наслідків та є недійсними (нікчемними) в силу закону, що призвело до заниження Позивачем податку на додану вартість за лютий 2011 року. Крім того, Відповідач зазначив, що повідомлення та наказ про проведення перевірки поштовим повідомленням у встановлений строк були направлені Позивачу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши думку учасників судового засідання, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Український інвестиційний холдинг»( код ЄДРПОУ 33547165) за лютий 2011 року, за результатами якої складено Акт від 24.06.2011 №750/23-6/33547165 (далі Акт перевірки).

В ході перевірки встановлено порушення Позивачем вимог ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а також п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 335353,00 грн.

На підставі акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.07.2011 №0006202306, яким донараховано Позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 335353,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки Відповідач вказує на те, що Позивач порушив вимоги ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а також п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, оскільки відніс до складу податкового кредиту з ПДВ суми сплачені на ТОВ «Український інвестиційний холдинг», відповідно до податкової накладної, яка оформлена з порушенням вимог закону.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів Позивача та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, на підставі Наказу начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.06.2011 №1027, та відповідно п. п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, державним податковим інспектором податкової служби ІІІ рангу відділу перевірок приватних, малих, громадських організацій управління податкового контролю юридичних осіб Линюк Є.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Волжский дизель», код за ЄДРПОУ32917734 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Український інвестиційний холдинг»( код ЄДРПОУ 33547165) за лютий 2011 року.

Відповідно до п. 79.2 та п. 79.3. ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010, №2755-VI (зі змінами та доповненнями): документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Окрім того, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та п. 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, передбачено, що: документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також: дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також: отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що Наказ №1027 від 10.06.2011 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»разом із повідомленням направлено поштовим повідомленням та відповідно до повідомлення про вручення поштового повідомлення вручено 14.06.2011 уповноваженій особі ТОВ «Волжский дизель», тобто суд приходить до висновку, що Відповідач належним чином у встановлені строки відповідно до вимог п. 79.2, 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України повідомив про проведення перевірки.

Так, судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Український інвестиційний холдинг»22.02.2011 укладено договір №69. Предметом даного договору є виконання робіт по ремонту обладнання. Відповідно до технічного завдання.

На підставі вказаного договору ТОВ «Український інвестиційний холдинг»надано наступні документи:

-рахунок-фактуру від 22.02.2011 №69,

-податкову накладну від 22.02.2011 №69,

-акт здачі прийняття виконаних робіт №69,

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ «Український інвестиційний холдинг»є консультування з питань комерційної діяльності та управління. Відповідно до бази даних аналітичної системи ДПА України, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Український інвестиційний холдинг»склала три особи. Інформації щодо приміщень, які використовує субєкт у своїй діяльності відсутні. На підставі викладеного, в акті перевірки міститься висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ "Український інвестиційний холдинг", не можуть бути підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, сплаченого вказаному підприємству.

Позивачем в судовому засіданні на підтвердження реальності виконання вказаного договору надано наступні документи:

- технічне завдання ТОВ «Український інвестиційний холдинг»,

- специфікацію №1 до договору №69 від 22.02.2011,

- платіжні доручення №86 від 02.03.2011, №75 від 22.02.2011, №90 від 09.03.2011, №95 від 11.03.2011, №112 від 21.03.2011, №126 від 30.03.2011, №132 від 05.04.2011, №190 від 19.05.2011, №225 від 06.06.2011.

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних,

- уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за лютий 2011 року ТОВ «Український інвестиційний холдинг».

Також, представник позивача в судовому засіданні повідомив, що роботи по ремонту обладнання (дизелів та гідро передачі) проводився на потужностях контрагента.

При цьому суд звертає увагу, що Позивачем як в ході перевірки так і на запит суду не надано документів, які б підтверджували фактичне виконання умов вказаного договору, а саме: доказів доставки та транспортування ТМЦ, які є предметом договору, передачі ТМЦ ТОВ «Український інвестиційний холдинг»для виконання ремонтних робіт.

Оскільки, судом встановлено, що у ТОВ «Український інвестиційний холдинг»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, матеріали необхідні для здіснення робіт, відповідно до умов спірного договору, суд приходить до висновку про фіктивність спірного правочину, тобто, такого що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 Цивільного Кодексу України), що є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним.

Так, відповідно до ст.42 Цивільного кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Так, судом не встановлено факту передачі ТМЦ, відповідно до умов договору від замовника (позивача) до виконавця робіт (ТОВ «Український інвестиційний холдинг»), у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання ТМЦ.

Враховуючи вищевикладене, правочини нібито укладені між Позивачем та ТОВ "Український інвестиційний холдинг" не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчиняться у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2. ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Отже, оскільки судом встановлено, що договір №69 від 22.02.2011 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, Позивачем не надано доказів факту придбання послуг, відповідно до умов вказаного договору, суд приходить до висновку, що зазначений договір є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виданої на виконання такої угоди, не виникає.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість по зазначеним операціям.

Таким чином враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що, податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.07.2011 №0006202306 відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність винесеного податкового повідомлення рішення від 12.07.2011 №0006202306.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 12.07.2011 №0006202306 .

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Суддя Келеберда В.І.