Постанова № 20257245, 17.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2011 рокуписьмове провадження № 2а-5030/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Огурцова О.П. Саніна Б.В. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗУМОС"

до

за участіДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Державного казначейства України у м. Києві Прокурора м.Києва

простягнення бюджетної заборгованості за січень, лютий, березень квітень, травень, липень 2004 року в сумі 5 383 612 грн. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва №0000150702 від 19.03.2011 та стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 5383612 грн.

Під час розгляду справи зясувалося, що реквізитами оскаржуваного позивачем повідомлення-рішення є 26.02.2010 № 0000150702/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу безпідставно було зменшено бюджетне відшкодування за березень 2004 року та не відшкодовано суму ПДВ в розмірі 5 383 612 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на висновки, викладені в Акті перевірки, що свідчать про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства та просив суд залишити позов без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду.

Ухвалою від 18.08.2011 суд часткового задовольнив клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду в частині вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення.

Частина клопотання про поновлення строку на звернення до суду стосовно вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування за 2004 рік була розглянута в письмовому провадженні разом з наявними у справі доказами. Відповідно до ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у-справі вступив прокурор м. Києва. Будь-яких пояснень з приводу заявленого позову прокурор не надавав, проте проти його задоволення заперечував. Представник відповідача-2 до суду не прибув у наданий судом строк відповідач направив письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що не є власником ПДВ, яке стягується з бюджету. Просив у позові відмовити.

Судом були витребувані від податкового органу всі наявні у нього докази, що мають значення для вирішення питання про правомірність прийнятого податкового повідомлення рішення.

Після отримання письмових доказів від представників сторін, керуючись ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

24.02.2010 відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2004 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 18/-7-02/32706781 від 24.02.2010.

Під час перевірки відповідач встановив, що у березні 2004 року позивачем визначено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 6 607 534 грн.

В п.3.1.4 розділу 3 Акта перевірки зазначено, що позивач не відповідає вимогам податкового законодавства щодо наявності права на отримання бюджетного відшкодування, так як не є платником ПДВ, оскільки свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37640654 видане Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва 11.12.2003 анульоване 25.10.2007.

У абзаці 3 висновку Акта перевірки зазначено, що на момент перевірки згідно даних картки особового рахунку заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість з бюджету в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за березень 2004 року обліковується в розмірі 4925100грн.

Згідно абзацу 4 висновку Акта перевірки в зв'язку з тим, що «позивач не знаходиться за юридичною (фактичною) адресою, не надав до перевірки документів податкового та бухгалтерського обліку, підприємством самостійно не виконані вимоги п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», сума ПДВ, яка обліковується по особовому рахунку платника за результатами перевірки підлягає зменшенню в розмірі 4 925 100 грн.».

В матеріалах справи містяться надані позивачем податкові декларації з ПДВ за січень-травень 2004 року, липень 2004 року.

Також в матеріалах справи наявний корінець податкового повідомлення-рішення форми «В3»№ 0000150702 від 26.02.2010, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму ПДВ в розмірі 4 925 100 грн.

Порядок здійснення бюджетного відшкодування у період, в якому була проведена перевірка , передбачав наступне.

Відповідно до п.п.7.7.4 - 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час проведення перевірки) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не надано пояснень про дотримання визначеного порядку. Згідно з матеріалами справи, перевірка достовірності нарахування позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2004 року проведена 24.02.2010, тобто з порушенням вимог податкового законодавства.

Причин, за якими ДПІ у Печерському районі м. Києва розпочато позапланову перевірку судом не встановлено. Будь-які докази звернення позивача у 2010 р. за бюджетним відшкодуванням відсутні.

При цьому, під час проведення перевірки відповідачем невірно оцінено рішення про анулювання свідоцтва платника податків (акт № 162/15-7 від 25.10.2007 p.). Законодавством передбачений випадок отримання бюджетного відшкодування при анулюванні свідоцтва платника ПДВ. Згідно з підпунктом 5 п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі, якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Відповідно до матеріалів, наданих ДПІ у Печерському районі м. Києва, підставою проведення перевірки визначено той факт, що платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (п. 9 ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні").

При цьому, під час розгляду даної справи судом було встановлено, що позивач пропустив навіть строк на звернення до суду з вимогою про стягнення належного йому бюджетного відшкодування за січень-травень 2004 року, липень 2004 року, про що постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду в цій частині у звязку з відмовою у поновленні строку на звернення до суду з такою вимогою. Як вже зазначалося, про будь-яке відшкодування ПДВ у 2010 році не йшлося (оскільки іншого не доведено).

Податковий орган цієї обставини не врахував, а призначив за наказом ДШ №80 від 23.02.2010 перевірку з посиланням на п.9 ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" для перевірки права на отримання бюджетного відшкодування за березень 2004 року, застосував при цьому порядок встановлений лише 11.02.2010 р. Відповідно до діючого на той час Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування у 2004 році аж до 01.07.2005 здійснювалося лише за деклараціями, без відповідних перевірок, при цьому редакцію статті 111, доповнено пунктом 9 згідно із Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV.

За аналізом наявних у справі доказів встановлені також і інші процедурні порушення з боку податкового органу. Так, виїзна перевірка була проведена на території податкового органу, при визначенні місцезнаходження ТОВ „Зумос", до уваги прийняті не передбачені законодавством докази: відомості зі службової бази даних з невідомим статусом та акти складені працівниками податкового органу у спосіб, не передбачений законодавством.

Таким чином, проведення відповідачем у лютому 2010 р. виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2004 року є незаконним, а складений акт не може слугувати доказом при визначенні законності рішення (п. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки податкове повідомлення рішення № 0000150702/0 від 26.02.2010 прийняте відповідачем на підставі незаконно проведеної перевірки та стосується зменшення суми бюджетного відшкодування, якого не існувало, то воно також є протиправним.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Прийняте відповідачем повідомлення-рішення є таким що прийняте без врахування вимог щодо наявності для цього правових підстав, щодо обґрунтованості та розсудливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, та позивач не виконали покладеного на них обов'язку щодо доказування.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗУМОС»в частині оскарження податкового повідомлення-рішення форми «В3»від 26.02.2010 №0000150702/0 задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В3», прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва від 26.02.2010 № 0000150702.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Арсірій Р.О.

Судді О.П. Огурцов Б.В. Санін