Постанова № 20255087, 08.12.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 року Справа № 2а/2370/8016/2011

08.12.11

15 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді –Тимошенко В.П.,

при секретарях –Кулику О.П., Морозову В.В.,

за участю: представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 – за довіреностями,

представника відповідача: ОСОБА_3 –за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 25 жовтня 2011 року № НОМЕР_1 та від 25 жовтня 2011 року № НОМЕР_2.

          В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до акту про результати камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року № 232/15-130/32580463 від 12.10.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 25 жовтня 2011 року № НОМЕР_1 про зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 728 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 182 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2011 року № НОМЕР_2 про зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 52144 грн..Також відповідачем виявлено порушення п. 198.1, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України шляхом завищення задекларованих показників у складі податкового кредиту декларації ПДВ за липень 2011 року на загальну суму 52144 грн.; п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року на 728 грн.. При цьому вся аргументація податкового органу щодо визнаних порушень викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 23 вересня 2011 року № 221/23-017/32580463. Свої висновки щодо порушень відповідач обґрунтовує тим, що підприємством позивача до складу податкового кредиту включено суми ПДВ на підставі податкових накладних, що складені за наслідками нікчемного правочину та недійсних господарських операцій з ТОВ «Трейдінг Агро».

Позивач вважає, що на підтвердження своїх висновків в акті перевірки відповідачем не зазначено жодного доведеного факту, підтвердженого належними письмовими доказами, який підтверджує припущення, що зазначені правочини на постачання позивачу товару укладалися без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також, що вони були спрямовані на порушення публічного порядку.

Позивач зазначає, що висновки відповідача, які наведені в акті перевірки, спростовуються укладеними договорами, накладними на постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар, в тому числі і сплату податку на додану вартість в ціні товару, що повністю відповідає умовам договору купівлі-продажу і підтверджує саме направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків. Одночасно в акті перевірки немає жодних даних про те, що відповідні господарські операції та факти поставки товару на підприємство позивача його контрагентом ТОВ «Трейдинг Агро» не відбулися.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням встановив наступне.

          ТОВ «Катеринопільський елеватор»зареєстроване Катеринопільською райдержадміністрацією 30.06.2004, ідентифікаційний код 32580463, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.07.2004, є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва від 27.08.2004 № 32392796.

          За результатами камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року (акт № 232/15-130/32580463 від 12.10.2011) відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 25 жовтня 2011 року № НОМЕР_1 про зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 728 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 182 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2011 року № НОМЕР_2 про зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 52144 грн..

          Проведеною перевіркою встановлено взаємовідносини з ТОВ «Трейдінг Агро»відповідно до укладеної угоди від 14.04.2011 № 509/к на поставки макухи соняшникової на загальну суму 330433 грн. 76 коп. у тому числі ПДВ 52144 грн. 13 коп. у липні 2011 року.

          Зокрема, в акті зазначено, що відповідачем отримано від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва акт від 05.09.2011 № 1084/23-300/37104987 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Трейдінг Агро»щодо здійснення господарських відносин із платниками податків за період травень-червень 2011 року, в якому задокументовано порушення ст.. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів ТОВ «Трейдінг Агро»з покупцями та продавцями, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, за період травень-червень 2011 року.

Відповідно до висновку акту відповідачем виявлено порушення п. 198.1, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України шляхом завищення задекларованих показників у складі податкового кредиту декларації ПДВ за липень 2011 року на загальну суму 52144 грн.; та виявлено порушення п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року на 728 грн..

Також відповідачем встановлені порушення по взаємовідносинах з ТОВ «Трейдінг Агро»за червень 2011 року, які викладені в акті перевірки від 23.09.2011 № 221/23-17/3258463. Зокрема, п. 2.1 вищезазначеного акту встановлено, що виписана податкова накладна ТОВ «Трейдінг Агро»від 24.06.2011 № 68, де сума ПДВ зазначена у розмірі 52144 грн. 13 коп. включена позивачем до податкового кредиту липня 2011 року.

          Перевіряючи законність віднесення ПДВ за вказаними податковими накладними до складу податкового кредиту за липень 2011р. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування податкового кредиту та порядок бюджетного відшкодування визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).

Згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями підставою їх прийняття є порушення позивачем п. 198.1, 198.5, 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов’язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.7 вказаної статті податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судом встановлено, що 14.04.2011р. між ТОВ «Трейдінг Агро»(постачальник) та ТОВ «Катеринопільський елеватор»(покупець) укладено договір № 509/к на поставку макухи соєвої, олії соєвої, макухи соняшникової високопротеїнової (том 1, а.с. 76). Згідно з п. 2 договору кількість, ціна та загальна вартість товару встановлюється при кожній поставці товару відповідно з виписаними накладними. Пунктом 2.4 договору обумовлено, що постачальник вважається таким, що виконав поставку після доставки товару і надання покупцю оригіналів видаткової та податкової накладних на кожну поставлену партію товару.

Суд зауважує, що виконання обов'язку по договору та факт сплати коштів позивачем за поставлений згідно умов договору товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок контрагента –ТОВ «Трейдінг Агро» відповідачем підтверджено в акті перевірки від 23 вересня 2011 року № 221/23-017/32580463 (том 1 а.с. 24, 25) .

Із аналізу актів перевірки вбачається, що відповідачем факт поставки товару як наслідок виконання договору не перевірявся, як і не перевірялась наявність ділової мети в діях позивача по закупівлі соняшникової макухи.

При цьому, єдиними доказами на підтвердження своїх висновків відповідач вказує на: визнання ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва нікчемними правочинів між ТОВ «Трейдінг Агро»та ТОВ «Амулєт-77»(том 1 а.с. 26)) та оформлені з порушенням вимог по їх складанню товаро-транспортних накладних на перевезення товарів від ТОВ «Трейдінг Агро».

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто ніхто не може відповідати за порушення закону, вчинені іншою особою.

Таким чином, вчинення контрагентом позивача –ТОВ «Трейдінг Агро»порушень податкового законодавства, піддання сумніву податковими органами правомірності правочинів між ним та його контрагентами, не є достатньою підставою для визнання податкового кредиту, сформованого позивачем неправомірним.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Натомість, як вбачається із актів перевірки та пояснень відповідача, наявність факту неналежного оформлення первинних документів податковий орган не довів.

Таким чином, виходячи із даних перевірки, суд приходить до висновку, що наявність належно оформлених податкових накладних є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Трейдинг Агро» до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Одночасно для встановлення факту здійснення господарської операції необхідно встановити зв'язок між фактом придбання товару та господарською діяльністю позивача, а саме наявність ділової мети у позивача.

Відповідно до п.п. 14.1.231. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідачем не наведено жодного факту про відсутність ділової мети у діях платника податку, тобто позивача.

Необхідно зауважити, що позивачем товар (макуха соняшникова) використаний для виробництва комбікормів, що підтверджується: звітами про рух ТМЦ ( том 1а.с. 85, 92), в яких відображено надходження на склад комбікормового заводу товару за день, в тому числі і від контрагента; даними облікових регістрів «Картка рахунку 20.1.3.1»( том. 1 а.с. 102, 155), згідно з якими товар списувався ( у зв’язку з переданням у виробництво) поступово у відповідності із методом ФІФО, який застосовується підприємством на підставі наказу № 11 від 01.01.2011 «Про облікову політику підприємства в 2011 році» (том. 1 а.с. 100).

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що договір №509/к від 14.04.2011. укладено позивачем з метою придбання макухи соняшникової для використання у власній господарській діяльності, а податкова накладна №68 від 24.06.2011р. виписана ТОВ «Трейдінг Агро»на суму 312864 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 52144 грн. 13 коп. відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу.

На підставі вищевикладенного суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за липень 2011 року та відповідно відображено його у податковій декларації з ПДВ.

Щодо порушення позивачем п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року на 728 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 200.1. статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.5. статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

          Суд зауважує, що вся аргументація податкового органу щодо визнаних порушень позивача викладена в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 23 вересня 2011 року № 221/23-017/32580463. Свої висновки щодо порушень відповідач обґрунтовує тим, що підприємством позивача до складу податкового кредиту включено суми ПДВ на підставі податкових накладних, що складені за наслідками нікчемного правочину та недійсних господарських операцій з ТОВ «Трейдінг Агро».

          Зокрема, суд звертає увагу, що у висновку акту документальної позапланової виїзної перевірки від 23 вересня 2011 року № 221/23-017/32580463 ( том. 1 а.с. 38) у пункті 1 відповідачем зазначено, що позивач не підпадає під ознаки, визначені у пункті 200.5 статті 200 Податкового кодексу України та має право на бюджетне відшкодування.

Також суд зауважує, що Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов’язань, податкового кредиту чи суми бюджетного відшкодування у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання відповідача на нікчемність правочину є необґрунтованим.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.5, 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Кодексу, тому податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 25 жовтня 2011 року № НОМЕР_1 та від 25 жовтня 2011 року № НОМЕР_2 підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень покладено на податковий орган. Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Судом встановлено, що суб’єкт владних повноважень, не довів, що діяв в межах Закону, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

          Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94,159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2011 року № НОМЕР_1, прийняте державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі Черкаської області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2011 року № НОМЕР_2, прийняте державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі Черкаської області

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»29 (двадцять дев’ять) грн. 55 коп. судового збору.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягомдесяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Тимошенко