Рішення № 20254359, 11.07.2011, Харцизький міський суд Донецької області

Справа №2-393/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2011 року

Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді –Демидової В.К.,

при секретарі –Тарасової І.В.,

за участю адвоката –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»про захист прав споживачів, визнання недійсним договору про надання послуг, спрямованих на придбання автомобіля, та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «АВТО ПРОСТО», в якому, посилаючись на порушення прав споживачів, просив визнати недійсним договір, спрямований на придбання автомобіля, застосувати інститут двосторонньої реституції та стягнути з відповідача на його користь сплачені кошти за недійсним договором в сумі 13118грн. 91коп., моральну шкоду в сумі 5000 гривень, судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним. У вересні 2010 року він, вирішивши придбати автомобіль, шукав для себе найбільш вигідні умови кредитування, і в автосалоні «Донецьк-Авто»в районі Мотелю у місті Донецьку стикнувся з програмою «АвтоТак», що публічно пропонувалась відповідачем, та ознайомився з її умовами. Представниця відповідача у автосалоні повідомила йому, що для придбання автомобіля йому необхідно буде сплатити вступний внесок в розмірі 3% вартості обраного автомобіля, а також щомісячно сплачувати частину вартості автомобіля та адміністративні послуги, що надаються підприємством, в розмірі близько 4% вартості транспортного засобу.

Сприйнявши запропоновані умови як доступні для нього, 23 вересня 2010 року він уклав з відповідачем угоду №0327650, за умовами якої позивач став учасником системи АвтоТак, створеної для придбання автомобіля. Предметом угоди є надання учаснику послуг системи АвтоТак, якою відповідно до Додатку №2 до угоди є торгівельна марка, що зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг ОСОБА_3 з адміністрування системи придбання автомобіля в групах.

Згідно ст.2 угоди ОСОБА_3 є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему придбання в групах АвтоТак. Згідно Додатку №1 до угоди, ОСОБА_2 зобов’язався сплатити:

-          вступний внесок в сумі 3951,36грн., що складає 3% вартості автомобіля;

-          щомісячний цілий внесок в розмірі 0,8333% вартості автомобіля;

-          щомісячний внесок в оплату послуг в розмірі 0,38% + ПДВ;

-          щомісячний внесок в оплату страхового платежу в розмірі 0,065%;

-          плату за право на отримання автомобіля в розмірі 3% + ПДВ.

В день укладання договору 23 вересня 2010 року позивач сплатив вступний внесок, як того вимагав правочин, в розмірі 3951,36грн. Після цього 21.10.2010 року він сплатив інші щомісячні внески на загальну суму 7673,45грн., а 10.11.2010 року здійснив останній платіж на суму 1494,10грн. Всього за зазначений період ОСОБА_2 сплатив відповідачу в рахунок неіснуючого автомобіля 13118,91грн.

Проходив час, а машину він так і не отримав. Звертаючись до відповідача із вимогами роз’яснити ситуацію, що склалась з автомобілем, представник запевняв його в тому, що для найскорішого отримання машини він має сплачувати внески наперед. Нарешті позивач усвідомив, що потрапив до фінансової піраміди, суть якої зводилась до того, що ОСОБА_3 співпрацює з УкрАВТО в частині замовлення і поставки автомобілів обраних марок, після чого залучає населення до вступу в систему УкрАвто, збирає вступні внески, щомісячні платежі, формує групи учасників, які між собою мають конкурувати за більшістю сплачених внесків. Машину отримує той учасник, який найскоріше й найбільше оплатить коштів.

Вважає, що укладений з ним договір є недійсним, оскільки, по-перше, відповідач не мав достатнього об’єму правочиноздатності для надання фінансових послуг через відсутність у нього статусу фінансової установи, і, по-друге, відповідач порушив приписи ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»та здійснював нечесну підприємницьку практику шляхом створення та експлуатації пірамідальних схем, що прямо заборонено п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги у повному обсязі і наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача до суду не з’явився по невідомим причинам. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином. Суд на підставі ст.ст.224 ЦПК України вважає за можливе постановити заочне рішення у справі за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши доводи позивача, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 23 вересня 2010 року між сторонами у справі була укладена угода №0327650 про надання учаснику, тобто позивачу ОСОБА_2, послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання в групах АвтоТак.

У період з 23 вересня по 10 листопада 2010 року позивач сплатив на користь відповідача в рахунок вступного та інших щомісячних внесків 13118 гривень 91 копійок, що підтверджується відповідними квитанціями, доданими до матеріалів справи.

Досліджуючи правову природу оскаржуваного договору, суд дійшов висновку, що він є недійсним з декількох підстав: через порушення порядку здійснення на території України фінансових операцій, а також у зв’язку з недотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»діяльність із надання фінансових послуг віднесена до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Разом з тим, розділом VI Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено порядок ліцензування діяльності фінансових установ. Пунктом 1 статті 34 Закону обумовлено, що діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, віднесена до видів діяльності, здійснення яких дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до ст.4 наведеного Закону фінансовими послугами вважаються всі операції які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону, тобто здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Таким чином, діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО», пов’язана з адмініструванням придбання товарів в групах, є по суті діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки –відповідач здійснює операції з фінансовими активами, отримує від учасників системи «АвтоТак»грошові кошти у вигляді початкового та щомісячних платежів, перерозподіляє отримані грошові кошти в інтересах третіх осіб і має прибуток від такої діяльності.

У зв’язку з тим, що діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО»не врегульована окремим нормативно-правовим актом, що свідчить про наявність прогалини у законодавстві, суд в порядку ч.7 ст.8 ЦПК України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин аналогію закону шляхом застосування Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Оскільки відповідачем не було надане суду документів, що підтверджували б наявність в нього ліцензії на здійснення фінансових операцій та інших відомостей, що підтверджували б його статус як фінансової установи, суд вважає доводи позивача і його адвоката в частині відсутності у ТОВ «АВТО ПРОСТО»правочиноздатності на укладання оскаржуваного договору обґрунтованими.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України правочини можуть укладати лише особи, що мають необхідний об’єм цивільної дієздатності. За відсутності цієї вимоги правочин є недійсним.

Окрім того, суд встановив, що зміст укладеного між сторонами договору суперечить приписам Закону України «Про захист прав споживачів», що обґрунтовується наступним.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, що включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводять споживача в оману або є агресивною.

Згідно з п.7 ч.3 ст.19 забороняється як таке, що вводить в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до п.1.2 оскаржуваного договору учасник уповноважує ОСОБА_3 на організацію та адміністрування системи. Система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можливо придбати за рахунок Чистого Фонду групи, яким, відповідно розділу 1 договору «Визначення понять», є фонд, що формується за рахунок внесків учасників групи, а також третіх осіб (страхових компаній, поручителів тощо).

Таким чином, сам адміністратор не приймає фінансової участі у формуванні грошового фонду для викупу автомобілів, а залучає для цього лише кошти інших споживачів –учасників групи. Тобто отримання автомобіля Учасником є можливим виключно за рахунок залучення інших споживачів.

Викладене свідчить про порушення п.7 ч.3 ст.19 та здійснення відповідачем підприємницької діяльності, що вводить споживачів, в тому числі ОСОБА_4, в оману.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно з ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є таким з моменту його вчинення. Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Так, в порядку двосторонньої реституції відповідач повинен виплатити ОСОБА_2 суму в розмірі 13 118,91грн., що була сплачена останнім за недійсним правочином.

Відповідно до частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України, якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Позивач суду довів, що у зв’язку з укладанням недійсного правочину він зазнавав значних душевних втрат, що були пов’язані з тривалими нервуваннями, перейманнями та стресом у зв’язку з відмовою відповідача компенсувати йому понесені грошові витрати. Враховуючи глибину і тривалість перенесених моральних страждань, суд, керуючись ст.23 Цивільного кодексу України, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Окрім того, в порядку ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід також стягнути понесені судові витрати у справі: сплачені при подачі позову до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 37 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.91, 216, 236 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 9, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 224-225 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»задовольнити частково.

Договір №0327650 про надання послуг з придбання автомобіля через систему «АвтоТак», укладений 23 вересня 2010 року між ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», визнати недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (01601 м.Київ, вул.Воровського, 24, корпус 1, 3-й поверх, р/р 26001014667000 у ПАТ «КІБ Креді Агріколь», МФО 300379, код ЄДРПОУ: 35509011) на користь ОСОБА_2 отриману за недійсним договором суму в розмірі 13118,91 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., понесені судові витрати у справі: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., а всього в сумі 14155,91 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Харцизького міського суду протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: