Постанова № 20251128, 20.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20.12.2011р. справа № 2а- 16518/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Гаврильченко Ю.О.,

відповідача - Хищенко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ТОВ "Харківський автоцентр"

до ДПІ у Київському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення, - встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський автоцентр», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (а.с. 2-7), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, №0004822302 від 02.12.2011 р. (а.с. 8).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, які викладені в акті №4070/235/34016118 від 18.11.2011 р. (а.с 10-52), а відтак, суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. Так, на думку позивача, ним було правомірного віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість по податкових накладних у межах договору підряду з ТОВ «Профінтербудсервіс». У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову (а.с.113-114) відповідач зазначив, що внаслідок порушення ТОВ «Харківський автоцентр»вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено податковий кредит з ПДВ внаслідок безпідставного віднесення до його складу суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від контрагента ТОВ «Профінтербудсервіс»у межах нікчемного правочину. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, ТОВ «Харківський автоцентр», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 34016118, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Державній податковій інспекції у Київському районі міста Харкова (а.с. 75-76).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 17.10.2011 р. по 11.11.2011 р. ДПІ у Київському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Харківський автоцентр»(ідентифікаційний код 34016118) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 18.11.2011 р. №4070/235/34016118.

02.12.2011р. з посиланням на даний акт ДПІ у Київському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0004822302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 5.219,00 грн. (основний платіж 4.175,00 грн.; штраф 1.044,00 грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 18.11.2011 р. №4070/235/34016118 висновки ДПІ про порушення ТОВ «Харківський автоцентр» вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Профінтербудсервіс»у межах нікчемного правочину.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

За матеріалами справи, 07.09.2010 р. між позивачем, ТОВ «Харківський автоцентр»(в якості замовника), та ТОВ «Профінтербудсервіс»(в якості підрядника) укладено договір підряду №07/09-10 (а.с. 79), предметом якого є виконання поточного ремонту покрівлі металевого складу-ангару за адресою: Україна, м. Харків, вул. Шевченка, 315.

Оглянувши наданий позивачем договір підряду, суд відзначає, що за предметом даний правочин є договором будівельного підряду.

При вирішенні спору, суд зауважує, що вимоги до договору будівельного підряду визначені законодавцем у ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України, де указано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Невиконання сторонами договору будівельного підряду визначених законодавцем вимог за правилами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з правилами ч.1 і ч.2 ст.181 Господарського кодексу України, має своїм юридичним наслідком недосягнення згоди з усіх істотних умов договору, що зумовлює неукладеність договору.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість (на момент виникнення спірних правовідносин) були унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про ПДВ»), виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про ПДВ» передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про ПДВ»поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

За правилом п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У силу приписів ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Системно аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що наявність податкової накладної є обовязковою, але не достатньою умовою набуття платником податків права на збільшення податкового кредиту з ПДВ. В разі складання податкової накладної або в межах нікчемного правочину, або за господарською операцією, котра фактично не відбулась, або з порушенням встановленого законом порядку, тобто за наявності дефектів (недоліків) у змісті, формі чи підставі походження, такий документ не може бути віднесений платником на розрахунки з Державою по ПДВ.

На підтвердження реальності господарських операцій за укладеним з ТОВ «Профінтербудсервіс»правочином будівельного підряду позивачем надані до суду копії проектно-кошторисної документації до договору підряду, акт приймання виконаних робіт, платіжні доручення та видані ТОВ «Профінтербудсервіс»податкові накладні (а.с.86-103).

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Керуючись приписами наведених норм процесуального закону, суд відмічає, що позивачем не подано до суду дефектного акту, який за приписами спільного листа Державного комітету з будівництва та архітектури та Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 24.02.2005р. №7/8-134 «Щодо складу проектно-кошторисної документації на капітальний та поточний ремонт житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, затвердження проектно-кошторисної документації і визначення вартості ремонтів на всіх стадіях їх здійснення»є належним та допустимим доказом фізичного обсягу необхідних робіт.

Подані позивачем до матеріалів справи податкові накладні № 6501 від 23.09.2010 р. на суму 10.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.666,67 грн.) (а.с. 102); №8803 від 26.10.2010 р. на суму 15.051,46 грн. (у т.ч. ПДВ 2.508,58 грн.) (а.с. 103) в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами реальності господарських операцій, позаяк зазначена в перелічених податкових накладних номенклатура поставки товару (послуг) «ремонт склада-ангара по ул.Шеченко 315»не узгоджується з предметом договору будівельного підряду №07/09-10 від 07.09.2010р. «поточний ремонт покрівлі металевого складу-ангару, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Шевченка, 315».

Окрім того, оглянувши копії проектно-кошторисної документації, а саме: договірної ціни, локального кошторису №2-1-1, розрахунку загальновиробничих витрат, підсумкової відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, акту приймання виконаних будівельних робіт (а.с.86-103), суд відзначає, що перелічені документи не містять ані дати складання, ані прізвища, імя, по-батькові, посад осіб, котрі склали ці документи, що прямо суперечить приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88).

За таких обставин, перелічені документи не можуть бути враховані судом як належні та допустимі докази реальності господарської операції за спірним правочином будівельного підряду.

Додатково при розгляді справи суд бере до уваги положення ст.7 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»(котрий був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої ідентифікаційний номер з Державного реєстру є обов'язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи в разі: виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України; укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів; відкриття рахунків в установах банків (ч.1 ст.7); первинні звітні та облікові документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених частиною першою цієї статті, які не мають ідентифікаційних номерів, вважаються недійсними, за винятком звітних та облікових документів, у яких відсутні ідентифікаційні номери осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи (ч.2 ст.7).

Суд відмічає, що подані позивачем до суду проектно-кошторисна документація та податкові накладні (а.с.86-103) не містять ідентифікаційних номерів фізичних осіб, які склали ці документи, а відтак, в силу ч.2 ст.7 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»є недійсними.

Отже, перелічені документи не можуть слугувати законною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ через суттєві дефекти змісту, допущені при їх складанні.

Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд не знаходить в матеріалах справи жодних фактичних даних на підтвердження доводів позивача про відсутність в діяльності ТОВ «Харківський автоцентр»порушень п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Натомість судження ДПІ про вчинення ТОВ порушення зазначених норми закону, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку за виписаними ТОВ «Профінтербудсервіс»податковими накладними, визнається судом юридично та фактично обґрунтованим, так як цілком узгоджується з наявними у справі документами.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов ТОВ "Харківський автоцентр" до ДПІ у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21.12.2011 р.

Суддя А.В. Сліденко