Постанова № 20251144, 14.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 грудня 2011 р. № 2-а- 12872/11/2070

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Архіпова С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Акціонерного товариства "Гідроапаратура "

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень -рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство «Гідроапаратура» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова та просив скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0001832302 від 22.09.2011р., № 0001842302 від 22.09.2011р., № 0001882302 від 22.09.2011р., № 0001892302 від 22.09.2011р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваних податкових повідомлень рішень визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств.

Позивач вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви. В подальшому представник позивача в засідання не прибув, подавши заяву про розгляд справи за своєї відсутності.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду свого представника не направив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав. Також не надав суду свою обґрунтовану правову позицію щодо заявлених позовних вимог.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні та беручи до уваги, що учасники процесу, які не прибули до суду, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розгляд та вирішення справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів, які є достатніми для ухвалення рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що в серпні 2011 року фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ фірма «Сат Імпекс» за період грудень 2010 року січень 2011 року та з ПП «Сканто» за період з 21.12.2009р. по 31.12.2010р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.09.2011р. № 2853/23-212/21180006, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в заниженні податку на додану вартість на суму 167,00 грн. за травень 2010 року, а також порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 208,00 грн. за півріччя 2010 року.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі: податкове повідомлення-рішення № 0001892302 від 22.09.2011р., згідно якого позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41,75 грн. за платежем «податок на додану вартість», податкове повідомлення рішення № 0001882302 від 22.09.2011р., згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 52,00 грн. за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»; податкове повідомлення-рішення № 0001842302 від 22.09.2011р., згідно якого позивачу нараховано грошове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 167,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41,75 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0001832302 від 22.09.2011р., згідно якого позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 208,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 52,00 грн.

Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень, відповідач виходив з того, що під час перевірки встановлено, що керівники та засновники ПП «Сканто» не брали участь у здійсненні фінансово-господарської діяльності даного підприємства , документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписували.

Таким чином податковими органами встановлено неможливість ведення ПП «Сканто» підприємницької діяльності та здійснення фінансово-господарських операцій відповідно до вимог чинного законодавства, в звязку з чим встановлено порушення ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Сканто» з постачальниками та покупцями.

Підсумовуючи зібрані відомості, відповідачем на підставі проведеної перевірки встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст., ст. 3,4,7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст., ст. 3,4,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, органами міліції отримано інформацію, згідно якої керівник ПП «Сканто» ОСОБА_1, який є громадянином Російської Федерації та зареєстрований у м. Шахти Ростовської області Російської Федерації, у період, коли було виписано податкові накладні та інші документи по взаємовідносинам з позивачем, з 01.01.2010р. по 01.08.2011р., на територію України не прибував.

За таких обставин відповідачем зроблено висновок про те, що керівник ПП «Сканто» ОСОБА_1 фактично не мав можливості видавати на адресу позивача податкові накладні. Крім того, при проведенні перевірки позивачем не надано перевізні документи, якими підтверджується факт перевезення (відправлення) товарів автомобільним або залізничним транспортом, що підтверджує відсутність фактичного відвантаження товарів позивачу.

Погоджуючись з висновками відповідача, зробленими за результатами проведеної перевірки, суд зазначає, що у перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ПП «Сканто», від якого позивачем отримано електродвигуни СД-369 у кількості 2 одиниць за ціною 1000,00 грн. За результатами вказаної угоди позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати виробництва та обігу.

Суд зазначає, що згідно вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що мав чинність під час виникнення та реалізації спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норами якого було врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення та реалізації, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем до суду надано копії податкових накладних, виданих ПП «Сканто», проте їх наявність не є єдиною умовою для формування податкового кредиту.

Позивачем до суду не надано документів, які б свідчили про перевезення саме товару (електродвигунів), отриманого від ПП «Сканто» (продавця) до позивача як покупця, наявність яких є обовязковою. Акт списання допоміжних матеріалів від 30.06.2010р., наданий позивачем до матеріалів справи, не містить відомостей щодо товару (двигунів), які придбавались у ПП «Сканто». Інших документів внутрішнього обліку підприємства, які б свідчили про оприбуткування придбаного товару, а також його використання у власній господарській діяльності позивача, ним до суду не надано.

Отже позивачем не підтверджено фактичне виконання укладеної угоди.

Таким чином, позивачем не додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, а також правомірність формування валових витрат в звязку з зазначеними господарськими операціями.

За таких обставин відповідачем правомірно зроблено висновок про порушення ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП «Сканто», відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст., ст. 3,4,7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст., ст. 3,4,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що доводи позивача, викладені ним в позовній заяві не є обґрунтованими та не підтверджуються належними доказами. Разом з тим відповідачем, як субєктом владних повноважень, суду в повній мірі доведено законність та обґрунтованість своїх рішень відповідно до вимог ст. 71 КАС України.

Суд зауважує, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіривши оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, суду в повній мірі доведено їх законність та обґрунтованість, в звязку з чим відсутні підстави для їх скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Гідроапаратура» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень рішень, - відмовити.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Апеляційна скарга на постанову, прийняту в порядку письмового провадження, подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.В. Архіпова