Постанова № 20249947, 08.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 грудня 2011 р. № 2-а- 13814/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача Тюріна В.С.,

представника відповідача- Ламанова Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко "

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Концерн АВЕК та Ко» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (надалі по тексту відповідач) та просив скасувати податкові повідомлення-рішення : від 23.06.2011р. № 0000410847, від 23.06.2011р. № 0000420847, від 08.08.2011р. № 0000550847.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно податкового повідомлення рішення № 0000410847 від 23.06.2011р. позивачу донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 207129,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 103564,50 грн., всього на суму 310693,50 гривень; податкового повідомлення-рішення від 23.06.2011р. № 0000420847 позивачу донараховано суму податку на прибуток підприємств у розмірі 258910,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 129455,00 грн., всього на суму 388365,00 гривень; за результатами адміністративного оскарження згідно податкового повідомлення-рішення №0000550847 від 08.08.2011р. збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 51782,25 грн.

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважаючи їх незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси та зазначив, що угоди, укладені з контрагентами носять реальний характер, що підтверджується доказами, наданими позивачем до суду.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення є цілком обґрунтованим та законним, прийнятим на підставі акту перевірки, згідно якого встановлено порушення вимог чинного законодавства. На думку відповідача правочини, які вчиняв позивач у перевіреному періоді не спричинили правових наслідків, отже податковий кредит в звязку з такими правочинами сформовано безпідставно та з порушенням Закону України «Про податок на додану вартість», також позивачем порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що 06.06.2011 року фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Логістік-Центр» за грудень 2010 р.

За результатами зазначеної перевірки 06.06.2011 року складено акт № 1606/47-0/22649344, яким встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому позивачем із ПП «Логістік-Центр» в частині придбання товару (соняшника) у ТОВ «Крокус-Агро» та ТОВ «Лідер Україна»; вимог п.п 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок заниження податку на додану вартість за грудень 2010р. на загальну суму ПДВ 207129 грн. у звязку з включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ПП «Логістік-Центр» товару (соняшника) придбаного останнім у ТОВ «Крокус-Агро» та ТОВ «Лідер Україна»; вимог п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок заниження податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2010р. на суму 258910 грн.

За результатами розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення рішення: № 0000410847, яким позивачу донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 207129,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 103564,50 грн., всього на суму 310693,50 гривень; № 0000420847, яким позивачу донараховано суму податку на прибуток підприємств у розмірі 258910,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 129455,00 грн., всього на суму 388365,00 гривень.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА у Харківській області та ДПА України.

Рішенням ДПА у Харківській області за результатами розгляду первинної скарги позивача № 3417/10/25-103 від 01.08.2011 року, її залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення №0000420847 від 23.06.2011 р. та № 0000410847 від 23.06.2011р. залишено без змін, збільшено суму штрафних санкцій, визначену у податковому повідомленні-рішенні № 0000410847 від 23.06.2011 р.

За результатами розгляду первинної скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000550847 від 08.08.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 51782,25 грн.

Рішенням ДПА України за результатами розгляду повторної скарги № 3597/6/10-2115 від 13.10.2011 року, скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Доходячи висновку про наявність виявлених порушень, відповідач виходив з того, що проведеною перевіркою встановлено укладення договору купівлі-продажу від 23.12.2010р. № Ц 1223-2п з ПП «Логістік-центр», відповідно до якого позивач придбав соняшник врожаю 2010 року. В звязку з укладеним договором ПП «Логістік-центр» на адресу позивача виписано видаткові накладні на суму 31595443,73 грн., в тому числі ПДВ 5265907,29 грн., а також податкові накладні. Також перевіркою встановлено, що соняшник, який придбано позивачем згідно укладеного договору, ПП «Логістік-центр» придбав у ТОВ «Крокус-Агро» та ТОВ «Лідер Україна». Щодо даних підприємств податковими органами встановлено безтоварний характер здійснених ними з позивачем угод, про що вказують акти перевірок ДПІ у Київському районі м. Харкова № 1169/18-010/32437793 від 04.04.2011р. та ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 128012/18-010/35072660 від 12.04.2011р.

Аналізуючи зібрану інформацію відповідачем зроблено висновок, що правочини, які виконувались протягом перевіреного періоду між позивачем та ПП «Логістік-центр» в частині придбання соняшника не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.

Таким чином відповідач вважав, що позивачем податковий кредит в звязку з взаємовідносинами з ПП «Логістік-центр» на суму ПДВ 207129,0 грн. сформовано без належних підстав, що є порушенням п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Також позивачем безпідставно, на думку відповідача, віднесено до складу валових витрат за грудень 2010 року 1035640,0 грн. по взаємовідносинам з ПП «Логістік-центр», що є порушенням вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що позивачем до суду надано належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу № ЛЦ 1223-2п від 23.12.2010р., укладеного позивачем із ПП «Логістік-Центр», згідно якого судом встановлено, що позивачем в грудні 2010 року придбано у власність товар (соняшник врожаю 2010 року) у кількості 6448,055 тонн, на загальну вартість 31595443,73 грн. з урахуванням ПДВ, за ціною 1 тони товару у розмірі 4083,33 грн. без ПДВ.

Поставка зазначеного товару здійснювалася на умовах ЕХW Інкотермс 2000 р. франко-елеватори, перелік яких наведено у специфікаціях до договору купівлі-продажу № ЛЦ 1223-2п від 23.12.2010р. Перехід права власності на товар до позивача та отримання товару позивачем підтверджується наданими до матеріалів справи копіями актів про виконання зобовязань за зазначеним договором купівлі-продажу від 27.12.2010р., від 28.12.2010р., від 29.12.2010р., від 30.12.2010р. та наступними видатковими накладними: № РН-0000337 від 27.12.2010р., № РН-00337.1 від 27.12.2010р., № РН-0000339 від 28.12.2010р., № РН-0000340 від 28.12.2010р., № РН-0000341 від 28.12.2010р., № РН-0000342 від 28.12.2010р., № РН-0000343 від 28.12.2010р., № РН-0000344 від 28.12.2010р., № РН-0000345 від 28.12.2010р., № РН-0000346 від 28.12.2010р., № РН-0000347 від 28.12.2010р., № РН-0000348 від 28.12.2010р., № РН-0000353 від 28.12.2010р., № РН-0000354 від 29.12.2010р., № РН-0000355 від 29.12.2010р., № РН-0000359 від 29.12.2010р., № РН-0000360 від 29.12.2010р., № РН-00360.1 від 29.12.2010р., № РН-0000362 від 30.12.2010р., № РН-0000367 від 30.12.2010р.

Придбаний позивачем за договором купівлі-продажу № ЛЦ 1223-2п від 23.12.2010р. товар зберігався на елеваторах (в місці поставки товару від ПП «Логістік-Центр») на підставі наступних договорів складського зберігання сільгосппродукції, укладеними позивачем з елеваторами: №66-10ХР від 27.12.2010р., №0036 від 28.12.2010р., №48 від 28.12.2010р., №3/158 від 28.12.2010р., № 039-С/3Б/2010 від 28.12.2010р., №37/10 від 28.12.2010р., №33-С/3Б/2010 від 28.12.2010р., №123\10-хб від 28.12.2010р., №29а від 28.12.2010р., №88 від 29.12.2010р., №67 від 28.12.2010р., №341/х/Гт від 28.12.2010р., №66 від 28.12.2010р., № 142 від 28.12.2010р.

Переоформлення товару з продавця (ПП «Логістік-Центр») на покупця (позивача) здійснювалося безпосередньо на місці здійснення поставки товару (на елеваторах) у відповідності до Наказу Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року N 661 «Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», Закону України від 23.12.2004р. № 2286-IV «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», Закону України від 04.07.2002 р. № 37-IV «Про зерно та ринок зерна в Україні», Наказу Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року N 198 «Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно», що підтверджується наступними складськими квитанціями: №129 від 27.12.2010р., №11489 від 27.12.2010р., №534 від 28.12.2010р., №1042 від 28.12.2010р., №1043 від 28.12.2010р., №637 від 28.12.2010р., №74 від 28.12.2010р., №833 від 28.12.2010р., №834 від 28.12.2010р., №2132 від 28.12.2010р., №672 від 28.12.2010р., №3681 від 28.12.2010р., №574 від 28.12.2010р., №1737 від 28.12.2010р., №299 від 29.12.2010р., №2232 від 29.12.2010р., №00405 від 29.12.2010р., №787 від 29.12.2010р., №786 від 29.12.2010р., №0003792 від 30.12.2010р., №02197 від 30.12.2010р., №02196 від 30.12.2010р., №338 від 30.12.2010р. та актами прийому-передачі сільськогосподарської продукції.

За договором купівлі-продажу №ЛЦ 1223-2п від 23.12.2010р. позивачем здійснені витрати (оплата придбаного товару) на суму 6645794,97грн., що також підтверджується копією акту перевірки позивача та платіжними дорученнями з відбитками банківської установи про проведення платежу № 7124818 від 30.03.2011р., № 7124819 від 30.03.2011р., №7124820 від 30.03.2011р., № 7124821 від 30.03.2011р., №№ 9028092 - 9028099 від 27.04.2011р., № 7642331 від 06.05.2011р.

Факт придбання позивачем товару від ПП «Логістік-Центр» за договором купівлі-продажу №ЛЦ 1223-2п від 23.12.2010р. та подальша реалізація позивачем цього товару, свідчать про наявність звязку з господарською діяльністю позивача та відповідність здійснення господарських операцій основному виду діяльності позивача (оптова торгівля), зазначеного у довідках з ЄДРПОУ, що містяться в матеріалах справи.

Так, за договором комісії №122701 від 27.12.2010р., укладеним позивачем з ТОВ «Реал-Агроекспорт», на комісію позивачем передано товар (соняшник врожаю 2010 року) у кількості 6447,950 тонн, що підтверджується актами прийому-передачі товару на комісію, довіреністю серії ААВ №410445 від 27.12.2010р. на отримання ТМЦ за цим договором комісії, складськими квитанціями на переоформлення товару від позивача на комісіонера та актами прийому-передачі сільськогосподарської продукції, що містяться в матеріалах справи.

Переоформлення товару від позивача на комісіонера здійснювалося на елеваторах (в місцях зберігання товару, придбаного позивачем у ПП «Логістік-Центр») та відповідає вимогам чинного законодавства: Наказу Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року N 661 «Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», Наказу Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року N 198 «Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно».

При передачі товару на комісію філією «Андріївське ХПП» ТОВ «НЗК» списано 0,105 тонн товару, що підтверджується актом-розрахунком на списання товару № ШЕБ-000062 від 28.12.2010р.

Комісіонером ТОВ «Реал-Агроекспорт» за договором комісії №122701 від 27.12.2010р. та договорами про заміну первісного зобовязання новим від 01.04.2011р. та від 01.06.2011р., укладеними позивачем із ТОВ «Реал-Агроекспорт» було експортовано товар (соняшник врожаю 2010 року) у кількості 3702,830 тонн, що підтверджується копіями звітів комісіонера №№1-40, що містяться в матеріалах справи та актом про перехід права власності від 04.04.2011р. до договору про заміну первісного зобовязання новим від 01.04.2011р., актом про перехід права власності від 01.06.2011р. до договору про заміну первісного зобовязання новим від 01.06.2011р.

Товар, що залишився нереалізованим комісіонером, у кількості 2708,334 тонн повернуто позивачу за договором комісії №122701 від 27.12.2010р. у травні 2011р. - червні 2011р., що підтверджується наявними актами прийому-передачі (повернення) товару з комісії №4 від 18.05.2011р., №6 від 24.05.2011р., №7 від 24.05.2011р., №8 від 27.05.2011р., №10 від 30.05.2011р., №11 від 30.05.2011р., №12 від 31.05.2011р., №14 від 02.06.2011р., №15 від 06.06.2011р., №16 від 06.06.2011р., №17 від 09.06.2011р., №18 від 14.06.2011р., №19 від 15.06.2011р., №21 від 17.06.2011р., №22 від 20.06.2011р., №25 від 24.06.2011р., №26 від 24.06.2011р., копії яких містяться в матеріалах справи.

За час знаходження товару на зберіганні на елеваторах та при поверненні товару позивачу з комісії, елеваторами списано товар в рамках норм природної втрати у кількості 36,786 тонн, що підтверджується звітами комісіонера №4, №15, №26, №33, №41 з додатками до них актів на списання та актами-розрахунками №20052011 від 20.05.2011р., № ШЕБ-000023 від 24.05.2011р., №17 від 27.05.2011р., від 30.05.2011р., №11 від 31.05.2011р.

Також, позивачем 01.06.2011р. реалізовано товар у кількості 109,78 тонн за зовнішньоекономічними контрактами №300311 від 30.03.2011р. та №90311 від 09.03.2011р, укладеними позивачем з СЗАТ «ГродноБіопродукт», що підтверджується зазначеними контрактами з додатковими угодами до них, складськими квитанціями на переоформлення товару від комісіонера на позивача на елеваторі - ЗАТ «Вовчанський комбінат хлібопродуктів» №1104 та №1106 від 30.05.2011р., договором №РАЭ 0505-Э від 15.04.2011р. на транспортно-експедиційне обслуговування, Актом здачі-прийняття робіт (послуг) №0У-0000029 від 30.06.2011р., сертифікатом про походження товару, фітосанітарними сертифікатами, сертифікатами якості товару, транспортними накладними, вантажно-митними деклараціями №807070001/2011/125387 від 01.06.2011р. (на 37,380 тонн) та №807070001/2011/125388 від 01.06.2011р. (на 72,400 тонн).

Товар, що залишився нереалізованим позивачем у кількості 2598,554 тонн повернуто ПП «Логістік-Центр» за договором купівлі-продажу №ЛЦ 1223-2п від 23.12.2010р., що підтверджується видатковими накладними на повернення товару, копії яких надано до матеріалів справи.

Переоформлення товару на елеваторах (в місцях зберігання товару) від комісіонера на позивача та від позивача до ПП «Логістік-Центр» здійснювалося у травні 2011р. червні 2011р., що підтверджується наданими позивачем складськими квитанціями на переоформлення товару: №2164-№2165 від 24.05.2011р., №741 - №742 від 24.05.2011р., №625 - №627 від 27.05.2011р., №8-№9 від 31.05.2011р., №699-№700 від 06.06.2011р, №2290 от 06.06.2011р., №2292 від 06.06.2011р., №0003815 - №0003814 від 09.06.2011р., №34 серії АУ №548845 від 14.06.2011р., №34 серії АУ №548846 від 14.06.2011р., №02232 - №02233 від 15.06.2011р., №02234 - №02235 від 15.06.2011р., №15 від 17.06.2011р., №1116 від 17.06.2011р., №142 - №141 від 20.06.2011р., №11601-№11602 від 20.06.2011р., №1 від 24.06.2011р., №3 від 24.06.2011р., №414 від 24.06.2011р., №410 від 24.06.2011р. та актом приймання-передання товару від 24.05.2011р. та від 14.06.2011р.

В результаті повернення ПП «Логістік-Центр» товару, який залишився нереалізованим, позивачем здійснено коригування податкового кредиту у червні - липні 2011р., що підтверджується витягом з реєстру отриманих податкових накладних за червень 2011р. та липень 2011р. та розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за травень 2011р. та червень 2011р.

Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів не виявлено.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та зазначеними контрагентами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, за наявності яких укладені угоди можливо кваліфікувати як нікчемні. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Суд зауважує, що висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат у грудні 2010р. ґрунтуються на нікчемності договору купівлі-продажу №ЛЦ 1223-2п від 23.12.2010р., укладеного позивачем із ПП «Логістік-Центр» в частині придбання позивачем соняшника, придбаного продавцем у ТОВ «Крокус-Агро» та ТОВ «Лідер Україна».

Дані висновки зроблено на підставі акту перевірки контрагента позивача - ПП «Логістік-Центр» (акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №1453/2305/35585925 від 06.05.2011р.) та актів перевірок інших субєктів господарювання, з якими позивач не мав правих відносин (ТОВ «Крокус-Агро» (акт ДПІ у Київському районі м. Харкова №1169/18-010/32437793 від 04.04.2011р.) та ТОВ «Лідер Україна» (акт ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №128012/18-010/35072660 від 12.04.2011р.).

При цьому, сам акт перевірки позивача не містить посилання на те, які порушення були допущені позивачем та якими доказами з посиланням на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджуються порушення ним вимог податкового законодавства.

В Акті перевірки (стор. 15 абзац 7 акту), відповідач зазначає, що позивач діяв без належної обачності, йому мали бути відомі порушення, які допускались його контрагентом - ПП «Логістік-Центр» при здійсненні фінансово-господарських операцій.

Разом з тим, Акт перевірки позивача не містить доказів, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення ПП «Логістік-Центр» вимог податкового законодавства, а також не зазначено на підставі яких нормативно-правових актів України та яким чином позивач повинен був довідатися про порушення, які допускалися його контрагентом при здійсненні фінансово-господарських операцій з іншими субєктами господарювання.

Крім того, відповідачем суду не надано доказів того, що за висновками зазначених актів перевірок, податковими органами прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення, якими обставинам, викладеним в актах, надано відповідну правову оцінку.

На момент проведення господарських операцій позивачем з ПП «Логістік-Центр» на підставі договору купівлі-продажу №ЛЦ 1223-2п від 23.12.2010р., ПП «Логістік-Центр» було включено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, що не спростовується Актом перевірки позивача та актом перевірки контрагента позивача ПП «Логістік-Центр».

Наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

В звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій суду та нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Лгістік-Центр» не доведено та вони не підтверджується належними доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, за наявності яких укладені угоди можливо кваліфікувати як нікчемні.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента ПП «Логістік-центр» належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, що є обовязковою умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість; подано податковому органу податкові декларації, оформлені відповідно до вимог законодавства.

Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість», що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, не встановлював обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Також суд зазначає, що згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому, в розумінні ст.1 зазначеного закону активами є ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому, а зобов'язаннями - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Актом перевірки позивача підтверджується понесення позивачем витрат по придбанню у ПП «Логістік-Центр» товару за договором купівлі-продажу №ЛЦ 1223-2п від 23.12.2010р., шляхом вибуття із права власності власних активів (грошових коштів на суму 645794,97грн), що також підтверджується платіжними дорученнями № 7124818 від 30.03.2011р., № 7124819 від 30.03.2011р., №7124820 від 30.03.2011р., № 7124821 від 30.03.2011р., №№ 9028092 - 9028099 від 27.04.2011р., № 7642331 від 06.05.2011р.

Проте, жодних фактичних даних про повернення цих коштів у власність позивача Акт перевірки позивача не містить, що достовірно та обєктивно вказує на відсутність будь-якої отриманої позивачем податкової вигоди.

Щодо виявлених порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», суд зауважує, що згідно п.5.1 статті 5 зазначеного Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Натомість, всі необхідні документи щодо придбання позивачем у ПП «Логістік-Центр» товару (договір купівлі-продажу №ЛЦ 1223-2п від 23.12.2010р., специфікації до цього договору, видаткові накладні, платіжні доручення, складські квитанції, акти прийому-передачі сільгосппродукції, договори складського зберігання) наявні у позивача.

Також, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, що свідчать про подальшу реалізацію позивачем придбаного у ПП «Логістік-Центр» товару іншим субєктам господарювання.

За наведених обставин, витрати, повязані з оплатою товару придбаного позивачем у ПП «Логістік-Центр», правомірно включені до складу валових витрат, оскільки факт його придбання та факт його подальшої реалізації підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які не враховані відповідачем при прийняті оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності висновків про наявність порушень, які відповідач вважав встановленими, а також правомірності прийнятого ним рішення.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим вони підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи Публічного акціонерного товариства «Концерн АВЕК та Ко» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 23.06.2011р. № 0000410847;

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 23.06.2011р. № 0000420847;

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 08.08.2011р. № 0000550847.

Стягнути з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн АВЕК та Ко» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 12 грудня 2011 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова