Постанова № 20249932, 05.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 грудня 2011 р. № 2-а- 12575/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

суддів Чудних С.О., Бартош Н.С.,

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача Ягло І.В.,

представника відповідача- Жданова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Стома"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Стома» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (надалі по тексту відповідач) та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000100844 від 27.04.2011р., а також податкове повідомлення-рішення № 0000110844 від 27.04.2011р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000100844 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 185961,00 грн., а згідно податкового повідомлення-рішення № 0000110844 зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 255627,00 грн.

Позивач не погоджується з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх незаконним, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність, не вбачаючи підстав для скасування оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись наступним.

Так судом встановлено, що в березні-квітні 2011 року фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.04.2011р. № 1147/44-016/00481318, згідно висновків якого встановлено, що в порушення абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 185961,00 грн. На порушення пунктів 198.3, 198.4 стю 198, п. 201.14. ст. 201 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 255627,00 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: № 0000100844 від 27.04.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 185961,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000110844 від 27.04.2011р., згідно якого позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 255627,00 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявленого порушення, відповідач виходив з того, що перевіркою встановлено застосування позивачем пропорційного методу розподілу податкового кредиту згідно п. 199.1 ст. 199 ПК України.

Згідно п. 199.2 ст. 199 ПК України частка розподілу податкового кредиту за січень 2011 року складає 50,0 %.

Погоджуючись з доводами відповідача, суд зауважує, що згідно приписів п. 201.14 ст. 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування.

Перевіркою обґрунтовано встановлено відсутність ведення позивачем окремого обліку операцій постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктам оподаткування та звільнені від оподаткування.

Позивачу надіслано лист від 15.04.2011р. № 5383/10/44-019 про надання регістрів бухгалтерського обліку для підтвердження ведення окремого обліку операцій постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування, на який надано відповідь від 21.04.2011р. № 926. Згідно зазначеної відповіді позивач зазначив, що розподіл ПДВ здійснюється шляхом застосування коефіцієнту оподатковуваних операцій до загального обсягу постачання та зазначає, що даний метод не передбачає ведення окремого обліку податку на додану вартість.

Також перевіркою встановлено та підтверджено в ході розгляду справи судом, що позивачем у січні 2011 року придбано сировини та послуг для виробництва виключно лікарських засобів, які призначаються для використання тільки в операціях, які звільнені від оподаткування в сумі 147411,99 (з урахуванням коефіцієнту 73705,99 грн.).

З метою дослідження правильності визначення об'єкта оподаткування та розподілу податкового кредиту у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні» позивачем надано до перевірки звіти виробництва за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. цеха 1 підрозділу 01 № 00000002, цеха № 2 підрозділу 02 № 00000001, цеха 3 підрозділу 03 № 00000003 по виробництву лікарських засобів та стоматологічної продукції згідно акту приймання документації від 18.04.2011 року.

При цьому, при проведенні перевірки позивач відмовився від надання копій вищезазначених первинних бухгалтерських документів, про що складено акт від 21.04.2011р. № 187/44-016/00481318. Так само, зазначені документи не надавалися позивачем до податкових органів при адміністративному оскарженні рішень.

Причин поважності ненадання зазначених документів позивачем суду не наведено.

У відповідності до стандарту 16 «витрати» Положень національних стандартів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 21.06.99р. № 391/3684, позивач сформував собівартість реалізованої продукції та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції.

Згідно наданих первинних документів перевіркою встановлено, що придбана сировина використовується виключно для виробництва лікарських засобів.

При цьому, як встановлено при розгляді справи, в січні 2011 року позивач не здійснював реалізацію лікарських засобів на експорт, що виключає його право на застосування пропорційного методу розподілу податкового кредиту у сумі 147411,99 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що згідно договору суборенди від 01.09.2009р., укладеного між позивачем та ТОВ «Мілленіум Фінансові послуги», позивачу передано в тимчасове платне користування нежитлові приміщення по вул. Жилянській, 48,50-а в м. Києві площею 400 кв.м. з метою розміщення офісу для ведення господарської діяльності.

Згідно наданих позивачем податковому органу пояснень, офіс призначено для розширення представницьких функцій підприємства у столиці країни для проведення переговорів з контрагентами та для оформлення необхідної документації для контролюючих органів виробництва лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Але підприємством до перевірки не надано жодного первинного документу, який би свідчив про представницькі витрати, які понесені підприємством або його посадовими особами та співробітниками для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства, в звязку з чим відповідачем зроблено висновок про порушення вимог п. 198.3 ст. 198 та п. 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого позивачем по декларації за січень 2011 року завищено податковий кредит (рядок 10.1 Декларації) у сумі 30744,83 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 21 Декларації) у сумі 30744,83 грн. шляхом включення зазначеної суми до складу податкового кредиту січня 2011 року.

Перевіркою також встановлено, що АТ "Стома" у січні 2011 року придбано імпортну сировину для виробництва виключно лікарських засобів, які призначаються для використання тільки в операціях які звільнені від оподаткування у сумі 302351,28 грн. (з урахуванням коефіцієнту 151175,64 грн.).

В зв'язку з тим, що у січні 2011 року АТ "Стома" не здійснювало реалізацію лікарських засобів на експорт, придбана імпортна сировина для виробництва лікарських засобів, як встановлено відповідачем, не правомірно віднесені підприємством до податкового кредиту у сумі 302351,28 грн. з урахуванням коефіцієнту 50,0%- 151175,64 грн.

Відповідно п. 199.1 ст.199 ПК України АТ "Стома" розраховує частку оподатковуваних операцій в загальному обсязі продажу (коефіцієнти) та включає цю частку до складу податкового кредиту, чим пояснюється невідповідність з даними АРМу "Митниця". Розрахунки між підприємствами проводились виключно у безготівковій формі через розрахунковий рахунок.

За даними АТ "Стома" обсяг імпортних операції за січень 2011року складає 1672233,3 грн., ПДВ 334446,66 грн., з урахуванням коефіцієнта складає 334446,66 грн. 50,0 %- 167223,0 грн.), проте за даними проведеної перевірки обсяг імпортних операції за січень 2011року складає 160473,6 грн. ПДВ 32094,72 грн., ПДВ з урахуванням коефіцієнта складає 32094,72 грн. 50,0 %= 16047,36 грн.).

Таким чином податковим органом правомірно зроблено висновок про те, що в порушення п. 198.4 ст. 198, п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит (рядок 12.1 Декларації) за січень 2011 року у сумі 151175,64 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 21 Декларації) за січень 2011 року у сумі 151175,64 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.14 ст. 201 ПК України позивачем завищено податковий кредит за січень 2011 року у сумі 255627,0 грн., що призвело до зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за січень 2011 року у,сумі 255627,0 грн.

Погоджуючись з висновками відповідача, суд зауважує, що відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому суд зазначає, що судом підтверджено укладення з ТОВ «Мілленіум Фінансові послуги» договору суборенди від 01.09.2009р., згідно якого позивачу передано в тимчасове платне користування нежитлові приміщення по вул. Жилянській, 48,50-а в м. Києві, площею 400 кв.м. з метою розміщення офісу для ведення господарської діяльності. Як вказує позивач, зазначене приміщення є основним робочим місцем президента АТ «Стома» та допоміжним робочим місцем працівників транспортного цеху, відділу головного технолога, керівництва відділу збуту та маркетингу, слугує для проведення переговорів та укладення договорів. Дані обставини, на думку позивача, вказують на використання зазначеного приміщення в господарській діяльності як таке, що надає позивачу право на включення витрат за договором суборенди приміщення до податкового кредиту з ПДВ.

Проте позивачем до суду не подано доказів, з яких можливо встановити дійсне використання приміщення з метою здійснення господарської діяльності.

За таких обставин включення позивачем до складу податкового кредиту січня 2011 року суми 30744,83 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Мілленіум Фінансові послуги» не можна вважати обґрунтованим.

Суд зауважує, що наявність податкових накладних, виписаних в звязку з укладенням господарської угоди є необхідною, проте не єдиною умовою, для підтвердження законності та обґрунтованості формування податкового кредиту з ПДВ.

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що доводи позивача, викладені ним в позовній заяві не є обґрунтованими та не підтверджуються належними доказами. Разом з тим відповідачем, як субєктом владних повноважень, суду в повній мірі доведено законність та обґрунтованість свого рішення відповідно до вимог ст. 71 КАС України.

Суд зауважує, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіривши оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, суду в повній мірі доведено їх законність та обґрунтованість, в звязку з чим відсутні підстави для їх скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Стома» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 09 грудня 2011 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова

Судді С.О. Чудних

Н.С. Бартош