Постанова № 20249918, 07.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 грудня 2011 р. № 2-а- 12242/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бурхан А.С.,

представників сторін:

позивача - Спасибо В.В., Бідного Б.Т.,

відповідача - Черніченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», звернувся до суду з позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2011р. № 0000210843 (надалі «рішення № 0000210843»).

Після прийняття справи до розгляду Позивач надав клопотання від 29.09.2011р. про обєднання позовних вимог, в якому просив обєднати в одне провадження позовні вимоги за позовами, що розглядаються судом в справах № 2а-12241/11/2070, № 2а-12242/11/2070, № 2а-12243/11/2070. Своє клопотання позивач мотивував тим, що податкові повідомлення-рішення, що є предметом розгляду у цих справах ґрунтуються на одному акті перевірки від 26.04.2011р. № 1185/43-010/31557119 та стосуються правових відносин між позивачем та субєктом господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЕР». Представник відповідача проти задоволення клопотання не заперечувала. Ухвалою суду від 29.09.2011р. клопотання задоволено, справи № 2а-12241/11/2070, № 2а-12242/11/2070, № 2а-12243/11/2070 обєднані в одне провадження.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов, просили його задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративних позовах та письмових поясненнях, стверджували, що оскаржені рішення прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, суперечать первинним документам бухгалтерського і податкового обліку позивача. Крім того, представники позивача послалися на те, що вся правова позиція відповідача у справі ґрунтується виключно на даних акту перевірки ТОВ «ІТЕР», проведеної ДПІ в Київському районі м. Харкова із складанням акту перевірки № 714\23-3\33122033 від 09.03.2011р. Але, наказ про призначення цієї перевірки був скасований на підставі рішення суду, що набрало законної сили, і дії працівників ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення цієї перевірки та складання акту перевірки були визнані судом протиправними.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов, посилалася на те, що оспорені позивачем податкові повідомлення-рішення були прийняті в межах компетенції, за наявності відповідних фактичних підстав і відповідно до вимог чинного законодавства. За ствердженнями представника відповідача, відповідач не має сумнівів в тому, що позивач фактично отримав перелічені в первинних бухгалтерських документах матеріали та сировину. Але відповідач стверджує, що ця сировина не могла бути отримана від ТОВ «ІТЕР», так як останнє не має фактичної можливості здійснювати господарську діяльність.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до справи документи, проаналізувавши їх у сукупності, встановив наступні фактичні обставини справи.

Відповідач в особі своїх спеціалістів провів невиїзну документальну позапланову перевірку Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»(код за ЄДРПОУ 31557119) з питання правомірності формування податкового кредиту та валових витрат у 4 кварталі 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «ІТЕР»(код ЄДРПОУ 33122033). За результатами перевірки був складений акт № 1185/43-010/31557119 від 26.04.2011р. (надалі Акт перевірки). Згідно висновків Акту перевірки встановлене порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами і доповненнями) КП «Харківські теплові мережі»завищено валові витрати за 4 квартал 2010 р. всього у сумі 53236,79грн.;

- п.п.7.4.1., п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами і доповненнями, КП «Харківські теплові мережі»завищено податковий кредит всього на суму 19666,67грн., в тому числі за жовтень 2010 року у сумі 11666,67грн. та грудень 2010 року у сумі 8000 грн.

Наведені обставини визнаються сторонами та підтверджуються актом від 26.04.2011р. № 1185/43-010/31557119, засвідчена копія якого додана до матеріалів судової справи.

За результатами розгляду Акту перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення рішення:

- податкове повідомлення рішення № 0000210843 від 12.05.2011р., форма «Р»(надалі рішення № 0000210843. Як свідчить зміст даного документу, відповідач на підставі Акту перевірки встановив порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим позивачу була збільшена сума грошового зобовязання за основним платежем (податком на додану вартість) в розмірі 11667,0 грн. і визначена сума грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 5833,50 грн.;

- податкове повідомлення рішення № 0000200843 від 12.05.2011р., форма «Р»(надалі рішення № 0000200843), яким відповідач на підставі Акту перевірки встановив порушення позивачем п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим позивачу збільшена сума грошового зобовязання за основним платежем (податком на прибуток підприємств) в розмірі 13 309 грн. і визначена сума грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 6654,50 грн.;

- податкове повідомлення рішення № 0000220843 від 12.05.2011р., форма «В4»(надалі скорочено рішення № 0000220843), яким відповідач на підставі Акту перевірки встановив порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 000,0 грн.

Наведені обставини також визнаються сторонами і обєктивно підтверджуються переліченими вище податковими повідомленнями-рішеннями , засвідчені копії яких додані до матеріалів судової справи.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням відповідача і оскаржив їх в адміністративному порядку. Це підтверджується:

- первинною скаргою позивача вих. №09-2037 від 18.05.2011р.,

- повторною скаргою позивача вих. № 09-2708 від 29.06.2011р.

Але, за результатами розгляду скарг в їх задоволенні було відмовлено, що підтверджується рішеннями:

- ДПА у Харківській області від 20.06.2011 року №2653/10/25-103,

- ДПА України від 29.08.2011 року № 15614/6/25-011.

Наведені обставини визнаються сторонами і обєктивно підтверджуються переліченими вище скаргами та рішеннями за результатами їх розгляду, засвідчені копії яких додані до матеріалів судової справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем дотримані строки звернення із заявами про оскарження рішення № 0000200843, рішення № 0000210843, рішення № 0000220843 і ці рішення не вважаються узгодженими.

При розгляді позовних вимог по суті судом встановлено наступне.

Рішенням № 0000200843 позивачу визначена сума грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями за податком на прибуток підприємств в розмірі 6654,50 грн., а рішенням № 0000210843 позивачу визначена сума грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями за податком на додану вартість в розмірі 5833,50 грн. З доданих до перелічених рішень розрахунків податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій випливає, що штрафи визначені за жовтень і грудень 2010 року на підставі п.123.1 ст.123 ПК України. Тобто, відповідач застосував штраф на підставі норми, що не діяла станом на день вчинення виявленого відповідачем правопорушення.

Суд враховує, що норма п.11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»була включена до ПК України лише Законом України № 3609-VI від 07.07.2011р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»(розділ I, стаття 1 п.123 «є»). Цей Закон (згідно його розділу II «Прикінцеві та перехідні положення») набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був опублікований в газеті «Голос України», 2011, 08, 05.08.2011р. N 144. Таким чином Закон, на який посилається відповідач, набрав чинності з 06.08.2011р., тобто після прийняття оскаржуваних рішень, і станом на день їх винесення не діяв. Тому він не може бути застосований для оцінки правомірності цих рішень.

Відповідно до п.1 Розділу XIX ПК України, цей кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний суд України в рішенні від 9.02.1999р. у справі N 1-рп/99 вказав, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, Конституційний суд України визнав, що відсутність зворотної дії закону у часі є принципом права. Враховуючи, що ПК України станом на день винесення Рішення № 0000210843та Рішення № 0000200843 не містилось жодної норми, яка б вказувала на те, що передбачені кодексом штрафи можуть застосовуватися за правопорушення, що були вчинені до набуття ним чинності, в даному випадку відповідач порушив правила про не припустимість зворотної дії закону у часі, що є прямим порушенням ст.8 Конституції України.

Судом також встановлено, що підставою для прийняття оспорених рішень стали висновки Акту перевірки, викладені на його стор.7-9, що відповідно до договору №271169 від 30.12.2005 року позивач вартість придбаних у ТОВ «ІТЕР»(код ЄДРПОУ 33122033) товарно-матеріальних цінностей (сульфат натрію), списав на валові витрати, а операції з придбання цих ТМЦ відніс до складу податкового кредиту з ПДВ. Але, за ствердженнями відповідача, ним встановлений факт неможливості реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ 'ІТЕР" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді, що перевіряється. Цю обставину відповідач обґрунтовує висновками акту перевірки від 09.03.2011р. № 714/23-3/33122033, складеного працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Суд встановив, що позивач уклав з ТОВ «Ітер»договір купівлі-продажу № 271169 від 30.12.2005р., згідно якому ТОВ «ІТЕР»зобовязалось поставити у власність позивача, серед іншого, хімічну продукцію. Судове рішення про недійсним даного договору відсутнє.

На виконання договору ТОВ «ІТЕР»передало у власність позивачу сульфід натрію за наступними документами:

- видатковими накладними №542 від 30.10.2009р., №410 від 13.10.2010р., №533 від 14.12.2010р.;

- податковими накладними №9271004 від 30.10.2009р., №10121002 від 13.10.2010р. №10091201 від 14.12.2010р. (своєчасність та вірність виписування яких підтверджується витягами з реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень та грудень 2010 року);

Отримана продукція була оприбуткована на складі позивача і в наступному використана у його господарській діяльності, а саме для помякшення води в теплопостачальній системі, що передбачено технологічним процесом виробництва. Це підтверджується:

- Інструкцією ІЭ-13/1 по експлуатації водопідготовчої установки котельної Салтівского житлового масиву;

- прибутковими ордерами №103004 від 30.10.2009р., №549 від 13.10.2010р., №121405 від 14.12.2010р.;

- картками складського обліку;

- вимогами на отримання сульфіту натрію;

- відомостями залишків матеріалів по запиту на 05.12.2011р.;

- звітом про витрачання основних матеріалів у зіставленні з виробничими нормами за листопад 2010 року по Червонозаводській філії КП «ХТМ»;

- звітом про витрачання основних матеріалів у зіставленні з виробничими нормами за грудень 2010 року по Салтівській котельній Московської філії КП «ХТМ»;

- звітом про витрачання основних матеріалів у зіставленні з виробничими нормами за грудень 2010 року по Ленінському ФТМ;

- звітом про витрачання основних матеріалів у зіставленні з виробничими нормами за січень 2011 року по котельній «Павлове Поле»;

- звітом про витрачання основних матеріалів у зіставленні з виробничими нормами за лютий 2011 року по Київській філії КП «ХТМ»;

- звітом про витрачання основних матеріалів у зіставленні з виробничими нормами за квітень 2011 року по хім. дільниці ТЕЦ-4;

- звітом про витрачання основних матеріалів у зіставленні з виробничими нормами за травень 2011 року по котельній по вул. Жовтневої Революції;

- звітом про витрачання основних матеріалів у зіставленні з виробничими нормами за червень 2011 року по Комінтернівській котельній;

За отримані товарно-матеріальні цінності позивач сплатив ТОВ «ІТЕР»їх повну договірну вартість, що підтверджується платіжними дорученнями: №7105 від 27.10.2009р.; №6886 від 21.12.2010 р.; №267 від 17.01.2010р.; №306 від 18.01.2011р.; №469 від 21.01.2011р.; №530 від 24.01.2011р.; №591 від 25.01.2011р.; №663 від 27.01.2011р.; №754 від 27.01.2011р.; № 833 від 28.01.2011р.; № 924 від 31.01.2011р.; № 984 від 01.02.2011р.; № 1024 від 02.02.2011р.; №1156 від 07.02.2011р.; №1197 від 08.02.2011р.; №1261 від 10.02.2011р.; №1360 від 14.02.2011р.; №1530 від 17.02.2011р.; №1783 від 24.02.2011р.; № 1655 від 25.02.2011р.

Вказані обставини підтверджуються відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. Відповідач не висунув жодних заперечень щодо повноти та оформлення цих документів.

Встановивши перелічені фактичні обставини справи, суд вважає можливим застосувати до них наступні норми законодавства, що діяло станом на момент вчинення учасниками правовідносин відповідних дій.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями, під валовими витратами виробництва та обігу розумілись - суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. В пункті 1 ст.203 ЦК України вказано, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. А нормою частини ч.1 ст.216 ЦК передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також, згідно норми ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Тому, відповідач мав довести, що саме під час укладання між позивачем і ТОВ «ІТР» договору вони мали намір порушити публічні інтереси, перелічені в ст. 228 ЦК України. Але, відповідач не довів, що при укладенні договору між позивачем та ТОВ «ІТР» кожна із сторін усвідомлювала, що внаслідок виконання тієї чи іншої умови правочину або всього правочину відбудеться порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а також свідомо бажала настання цих протиправних цілей.

Суд враховує, що згідно п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Але, як вбачається із місту Акту перевірки, і це підтверджено матеріалами судової справи, всі витрати, що позивач відніс до складу валових витрат, повністю підтверджені відповідними платіжними та іншими документами.

Суд також враховує, що згідно ч.2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобовязаний враховувати висновки Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України. Тому суд вважає необхідним врахувати висновки Верховного суду України, викладені в постанові від 31.01.2011р. по справі № 21-47а10, а саме: на думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач обгрунтовує свої заперечення проти позовних вимог фактично лише шляхом посилання на зміст акту перевірки ТОВ «ІТЕР», проведеної ДПІ в Київському районі м. Харкова із складанням акту перевірки № 714/23-3/33122033 від 09.03.2011р. Але, до матеріалів справи залучено постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011р. по справі № 2а-7720/11/2070, а також постанову колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011р. по цій же справі. Як вбачається із змісту постанови від 03.11.2011р., судова колегія вирішила: - скасувати наказ начальника Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова за № 594 від 09.03.2011р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕР»;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕР»та складання акту перевірки.

Статтею 70 ч. 3 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили і є обовязковим до виконання на всій території України, встановлений той факт, що перевірка ТОВ «ІТЕР» проводилась на підставі неправомірного наказу, і дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення такої перевірки та складання за її результатами акту є неправомірними, суд не враховує при вирішенні справи акт № 714/23-3/33122033 від 09.03.2011р. як доказ, одержаний з порушенням закону.

Оскільки інших доказів за обґрунтування своїх заперечень відповідач не надав, судове рішення про недійсним укладеного між позивачем та ТОВ «ІТЕР»договору відсутнє, суд вважає можливим прийти до висновку про необґрунтованість цих заперечень.

Виходячи з цього, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, законними і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові № 0000200843, № 0000210843, № 0000220843 від 12.05.2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 12 грудня 2011 року.

Суддя Панов М.М.