Постанова № 20249908, 29.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 листопада 2011 р. № 2-а- 13659/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єгупенко В.В.

за участю секретаря Вождаєва М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Машира В.О.

представника відповідача - Гавриленко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Техком"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «Техком» (далі ПП «Техком»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 000300070 від 05 серпня 2011 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 000300070 від 05 серпня 2011року прийняте з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, у звязу з чим позивач і звернувся з даним адміністративним позову до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність проведеної перевірки та прийнятих рішень вимогам діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ПП «Техком», пройшов, передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правовий статус субєкта господарювання-юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 31632887, на обліку, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться у ДПІ Комінтернівському району м. Харкова.

25.07.2011 року ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Техком» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року. За результатами перевірки складений акт від 25.07.2011 року за № 1224/07-010-31632887 (а.с. 5-18, т.1).

Відповідно до висновків даного акту перевірки проведеної на підставі п.п 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п.п. 78.1.1 п. 78.1 та ст.. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, відповідачем встановлено, що ТОВ «Техком» допущено, в тому числі, порушення: п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР; п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР; п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР; п.198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI; ст.. 215 ЦК України від 16.01.2003 року №435-IV, ч. 1 ст. 216 ЦК від 16.01.2003 року № 435-IV; ст.. 228 ЦК України від 16.01.2003 року № 435-IV. ПП «Техком» завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ за періоди листопад 2010 року у сумі 25181 грн. грудень 2010 року у сумі 31345 грн. січень 2011 року в сумі 30443 грн., що призвело до збільшення позитивного значення за відповідні періоди.

На підставі акту перевірки від 2725.07.2011 року за № 1224/07-010-31632887 контролюючим органом було винесено податкове повідомлення рішення: № 0000300070 від 05 серпня 201 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання в розмірі 86969 грн. - за основним платежем та 14132,50 грн. - за штрафними санкціями.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження в порядку п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України та подав скаргу до ДПА у Харківській області на податкове повідомлення рішення: № 0000300070 від 05 серпня 2011 року.

Рішенням ДПА у Харківській області про результати розгляду скарги від 07.10.2011 року № 4429/10/75-203 податкове повідомлення рішення: № 0000300070 від 05 серпня 201 року залишено без змін, а скаргу ПП «Техком» від 26.08.11 без задоволення.

З дослідженого в судовому засіданні акту документальної невиїзної перевірки від 25.07.2011 року за № 1224/07-010/31632887 встановлено, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем з ПП «Сканто».

Так, аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, суд відзначає, що спір склався з приводу завищення податкового кредиту.

Отже, при вирішенні спору належить застосувати приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є обєктивно необхідним.

Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Сканто», в акті перевірки викладені висновки відповідача про завищення податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за періоди листопад 2010 року у сумі 25181 грн., грудень 2010 року у сумі 31345 грн., січень 2011 року у сумі 30443 грн., що призвело до збільшення позитивного значення за відповідні періоди з посиланням на отримані відомості від Харківської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області, про те що ХОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Сканто» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 21.12.2009 року по 31.01.2011 року. За результатами перевірки встановлено що ПП «Сканто» вчинені порушення ч. 1, ст.. 203,215, п.1 ст. 216, ст. 228 УК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент ічинення правочинів які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по причинах здійснених з ПП «Сканто» з покупцем ПП «Техком» на суму ПДА 25181,39 грн. яка відображена в декларації з ПДВ за листопад 2010 року. Таким чином на думку ХОДПІ не підтверджуються господарські відносини між ПП «Техком» та ПП «Сканто» і наявність у ПП «Техком» податкових накладних та інших документів, наданих ПП «Сканто», не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту ПДВ.

Судом встановлено, що між ПП «Сканто» (постачальник) і ПП «Техком» (покупець) укладено договір на поставку товарів № 11/10-08 від 01.11.2010 року (а.с. 69, т. 1). Пунктом 1.1 зазначеного договору передбачено, що постачальник зобовязується поставити а покупець прийняти та оплатити товари зазначені в пункті 1.2 даного договору Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування та кількість товару який належить до поставки , визначається накладними та рахунками фактурами, які є невідємною частиною даного договору, пунктом 3 договору зазначено, що розрахунки за поставлені товари здійснюються шляхом перерахунку коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника який зазначений у даному договорі не пізніше 30 днів з моменту відвантаження.

На підтвердження фактичного виконання даного договору ПП «Техком» надано до суду акти сдачі приймання виконаних робіт за листопад 2010 року, загальна вартість робіт, заначена в акті складає 4000,00 грн., без ПДВ, за грудень 2010 року, загальна вартість робіт, заначена в акті складає 4000,00 грн., без ПДВ за січень 2011 року, загальна вартість робіт, заначена в акті складає 4000,00 грн., без ПДВ (а.с. 78, 83, 88 т. 1.)

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З досліджених в судовому засіданні копій актів здачі приймання виконаних робіт, підписаних позивачем з контрагентом, судом встановлено, що в них зазначено загальну вартість робіт, та інші відомості і реквізити, наявність яких є обовязковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Таким чином, суд приходить до висновку, що акти виконаних робіт, розкривають у повному обсязі суть господарських операцій, що є необхідним для аргументованості та доказовості надання послуг(виконання робіт).

Фактична сплата за отримані товарно-матеріальні цінності підтверджуються платіжними дорученнями (а.с. 173-202, т.1).

На вказану в актах здачі приймання виконаних робіт суму вартості ПП «Сканто» виписані податкові накладні.

Окрім того, позивачем на підтвердження фактичного виконання умов договору з контрагентом, а отже реальності здійснення спірних операцій надано товаро-транспортні накладні.

З цього приводу, суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, який здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обовязково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного траспорта, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Товарно-транспортні накладні позивачем надані, контролюючим органом зауважень щодо форми і змісту вказаних первинних документів не наведено.

Окрім того, суд зауважує, що обґрунтовуючи висновок про нікчемність угод між ПП «Техком» та ПП «Сканто», контролюючий орган, не зазначає про відсутність у позивача первинних документів або їх невідповідність чинному законодавству, а посилається саме на порушення з боку контрагента.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів судд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обовязку стосовно податкового повідомлення рішення № 000030070 від 05.08.2011, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Техком" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 05.08.2011 року №000300070.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Техком" (ідентифікаційний код 31632887) сплачене державне мито у розмірі 3.40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2011 року.

<Сума задоволення ><Текст >

Суддя Єгупенко В.В.