Постанова № 20249007, 21.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 листопада 2011 р. № 2-а- 10247/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Вегієва Р.С.,

представника відповідача - Севастьянової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланекс" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі, м. Харкова, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати наказ державної податкової інспекції № 829 від 11.07.2011 року "Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки"; визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки "ТОВ ЛАНЕКС" (ідентифікаційний код 36818132) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 18.12.2009 року по 31.03.2011 року, та з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 30.04.2011 року, на підставі яких було складено акт перевірки від 15.07.2011 року № 2350/23-212/36818132. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ДПІ не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні документальної планової невиїзної перевірки та при оформленні її результатів, мало місце недотримання вимог податкового законодавства, недотриманні строки повідомлення про проведення перевірки, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються обєктивними даними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до Акту перевірки № 2350/23-212/36818132 від 15.07.2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “ЛАНЕКС.” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 18.12.2009 р. - 31.03.2011 р. з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 30.04.2011 р. зазначається, що перевірка була проведена на підставі ст.20, п.п.75.1.2 ст.75, ст.77, ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 11.07.2011 р. за №829.

В акті перевірки зазначається, що позивач був проінформований про проведення перевірки письмовим повідомленням. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що позивача було повідомлено шляхом надсилання на його адресу повідомлення про проведення перевірки курєром.

Правила листування з платником податків врегульовані ст. 42 Податкового кодексу України, відповідно до п.42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Судом встановлено, що позивач не отримував рекомендованого листа з повідомленням про отримання з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження в розумінні норм Закону України «Про поштовий звязок», Правил надання послуг поштового звязку (затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. №270), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення".

Повідомлення про отримання позивачем поштового відправлення за формою №119 відповідач до матеріалів справи до суду не надав.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевірка позивача відбулась 14.07.2011 р., акт перевірки було складено 15.07.2011 р., але, разом з цим наказ №829, на підставі якого була проведена перевірка, видано 11.07.2011 р.

Суд також зазначає, що ст. 78 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для проведення документальної позапланової перевірки. Рішення про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки платника податків може бути прийнято податковим органом лише в тому разі, коли платнику податків до початку проведення зазначеної перевірки за 10 календарних днів вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У спірних правовідносинах проведення перевірки було здійснено субєктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) за відсутності факту отримання платником податків письмового повідомленням податковим органом 2) за відсутності факту повідомлення платника податків попередньо за 10 календарних днів.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, а представник відповідача не спростовував той факт, що на момент прийняття спірного рішення у ДПІ не було жодних первинних документів. За таких обставин, спірний наказ №829 від 11.07.2011 р. підлягає скасуванню.

За матеріалами справи на виконання наказу №829 від 11.07.2011р. відповідачем - ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЛАНЕКС.» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 18.12.2009 р. - 31.03.2011 р. з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 30.04.2011 р. Результати проведеної перевірки були оформлені актом перевірки від 15.07.11 р. за №2350/23-212/36818132.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обовязкової податкової звітності. В силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в акті від 09.03.2011 р. №712/23-3/37191535 висновки субєкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

Необхідність дослідження відповідних документів кореспондується зі змістом п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким отримання податкової накладної засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, суд зазначає, що за правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В силу приписів п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Положення наведених норм закону вказують, що зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в якості оплати товарів (робіт, послуг), які підлягають поставці, є обставиною, з наявністю якої законодавець до набрання чинності нормами Податкового кодексу України (тобто до 01.01.2011 р.) повязував виникнення у платника податку обовязку визначити податкове зобовязання по ПДВ та валовий дохід.

Відтак, у разі, коли у діяльності платника податків був наявним факт отримання у власність коштів у безготівковій формі на банківський рахунок, іншого способу дій такого платника податків ніж збільшення податкового зобовязання з ПДВ та валового доходу, закон не передбачав.

Акт перевірки не містить належних та допустимих доказів в розумінні ст.70 КАС України на підтвердження висновків суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з п.п. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України, неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат згідно з ст.ст.135, 137, 138 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем обєкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобовязань з ПДВ згідно з ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що з акту перевірки вбачається та підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою, що з 07.06.2011 р. були підтверджені та в подальшому не змінювались відомості про юридичну особу, стан позивача - “платник за основним місцем обліку”, 04.07.2011 р. керівником податкового органу видано наказ №795 про проведення планової виїзної документальної перевірки та 05.07.2011 р. за№8592/10/23-220 складено письмове повідомлення про забезпечення проведення перевірки. Разом з цим, в акті перевірки стверджується, що з метою вручення наказу здійснено вихід за податковою адресою позивача, встановлено його відсутність та складено акт від 07.07.2011 р. №609/23-212/36818132.

Згідно до п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України - “Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки”.

Пункт 77.4 ст.77 Податкового кодексу України встановлює взаємовиключні обставини, що надають право на проведення перевірки - або вручення відповідних документів або надіслання їх листом з повідомленням про отримання.

Докази виходу для вручення відсутні, але на противагу тому є докази поштового повідомлення - позивач отримав лист, але про надсилання такого листа на адресу позивача в Акті первірки відповідач не зазначив.

Крім того, адресований позивачу (отриманий позивачем) лист містив наказ №795 від 04.07.2011 р. та лист від 05.07.2011 р., які не були завірені відповідною печаткою ДПІ у Фрунзенському районі, в порушення п.42.1 ст.42 ПК України.

З акту перевірки також не вбачається окремого наказу, яким наказ №795 від 04.07.2011 р. було б скасовано. Натомість позивач пояснив, а відповідач не спростував, що проведення перевірки не відбулось представники відповідача для проведення перевірки не з'явились. Відтак в порушення наказу № 795 від 04.07.2011р. виїзну перевірку не проведено.

Разом з цим відповідач не дослідив документи, які запросив листом від 05.07.2011 р. №8592/10/23-220 надати перевіряючим на перевірку, що була призначена згідно з наказом №795 від 04.07.2011р.

Про можливість перенесення строків проведення планової виїзної перевірки зазначається у п.1.17 Методичних рекомендацій №355. Так, у разі неможливості розпочати перевірку у звязку з причинами, які унеможливлюють її проведення зокрема, вилучення або викрадення документів платника податків, хвороба, відпустка або відрядження платника податків, відсутність посадових осіб, уповноважених вести податковий облік, представляти інтереси платника податків, та після вжиття відповідних заходів підрозділом який проводить перевірку, складається акт довільної форми.

В акті викладаються причини неможливості розпочати перевірку у терміни, визначені в направленні на її проведення, та робиться відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не забезпечив дотримання порядку дій, визначеного Методичними рекомендаціями, оскільки відповідні докази дотримання процедури реалізації владної управлінської функції контролю до суду відповідачем не надані.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки висновки субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються доказами.

З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» випливає, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією щодо встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобовязань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем повноваженням на визнання правочинів нікчемними.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Дослідивши та проаналізувавши зміст акту перевірки, судом встановлено, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діяльності позивача обставин, передбачених ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного визначення платником податків сум податкового зобовязання встановлений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).

За правилами п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).

В силу абз.2 п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд дійшов висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобовязання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобовязання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого обєкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обовязком прийняти відповідне податкове повідомлення рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення рішення не виносив.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланекс" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання дій протиправними - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати наказ державної податкової інспекції № 829 від 11.07.2011 року "Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки".

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки "ТОВ ЛАНЕКС" (ідентифікаційний код 36818132) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 18.12.2009 року по 31.03.2011 року, та з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 30.04.2011 року, на підставі яких було складено акт перевірки від 15.07.2011 року № 2350/23-212/36818132.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланекс" судові витрати в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 25.11.2011 року.

СуддяКухар М.Д.