Постанова № 20242944, 28.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7808/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Чухліб Г.О.,

за участю:

представників позивача - Галушко Т.П., Зазимко Л.В.,

представника відповідача - Панченка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КвантСтройПроект"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним висновку акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КвантСтройПроект" (далі - ТОВ "КвантСтройПроект", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним висновку акту перевірки від 31.03.2011 №1823/23-309/34056098 та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011 №0000202301/50.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року на 107434,00 грн, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ШВС" повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати нечинним висновок акту перевірки від 31.03.2011 №1823/23-309/34056098 та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 №0000202301/50.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях посилався на те, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року зменшена на 107434,00 грн. Зазначав, що позивачем в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ШВС" протягом грудня 2007 року сформовано податковий кредит на суму 110460,68 грн. Вказував, що законодавством чітко передбачено, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальник, якому перераховані відповідні суми податку на додану вартість, повинен був сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, але податку до бюджету він не сплачував, що свідчить про невідповідність вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та безпідставність включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість від контрагента підприємством ТОВ "КвантСтройПроект".

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "КвантСтройПроект" (ідентифікаційний код 34056098) 17.03.2006 зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області. Позивач взятий на податковий облік 17.03.2006 Комсомольським відділенням Кременчуцької ОДПІ за №1261, платником податку на додану вартість зареєстрований 05.04.2006, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №23522667.

Видами діяльності позивача за КВЕД згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ є: діяльність у сфері інжинірингу; будівництво будівель; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля деревиною; оптова торгівля будівельними матеріалами; інші види оптової торгівлі.

Кременчуцькою ОДПІ 31.03.2011 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "КвантСтройПроект" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2008 року, яка виникла у грудні 2007 року.

За результатами перевірки податковим органом 31.03.2011 складено акт №1823/23-309/34056098, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року зменшена на 107434,00 грн.

Так, відповідно до змісту акта перевірки, згідно з поданою ТОВ "КвантСтройПроект" до Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2007 року (вх. №33828 від 18.01.2008) відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту складає 111983,00 грн. Причиною виникнення відємного значення з податку на додану вартість за грудень 2007 року є придбання підприємством цементу в грудні 2007 року для подальшого використання для ведення своєї фінансово-господарської діяльності.

В ході перевірки перевіряючим встановлено, що позивач в грудні 2007 року мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "ШВС", в результаті яких ТОВ "КвантСтройПроект" протягом грудня 2007 року сформовано податковий кредит на суму 110460,68 грн. Суми податку на додану вартість по податковим накладним №217 від 28.11.2007 та №232 від 05.12.2007 позивачем включено до податкового кредиту за грудень 2007 року, відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів станом на 31.03.2011 встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "ШВС" є оптова торгівля будівельними матеріалами. Дані електронної звітності АРМ "Контрагенти" свідчать, що ТОВ "ШВС" має стан - "до ЄДР внесено запит про відсутність підтвердження відомостей", остання податкова звітність з податку на додану вартість підприємством подана за вересень 2009 року. У податкових розрахунках комунального податку кількість працюючих складає 1 особу. Свідоцтво платника податку на додану вартість від 02.02.2007 анульоване 27.10.2010 в звязку з неподанням звітності. Дані обставини, за висновком відповідача, свідчать про відсутність в останнього можливості для здійснення господарської діяльності.

Крім того, відповідач в акті перевірки посилається на те, що законодавством чітко передбачено однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість - сплату цих сум до Державного бюджету України. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальник, якому перераховані відповідні суми податку на додану вартість, повинен був сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, але податку до бюджету він не сплачував, що свідчить про невідповідність вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та безпідставність включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість від контрагента підприємством ТОВ "КвантСтройПроект".

Перевіркою встановлено, що станом на 31.03.2011 за даними особового рахунку платника податків залишок невідшкодованої суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року складає 107434,00 грн. Проте, з огляду на встановлені в ході перевірки порушення позивачем податкового законодавства, залишок невідшкодованої суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року в розмірі 107434,00 грн підлягає зменшенню.

На підставі висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 20.04.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202301/50, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у томі числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 107434,00 грн.

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000202301/50 від 20.04.2011 - без змін.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо висновку, викладеного в акті перевірки №1823/23-309/34056098 від 31.03.2011 та правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогами про визнання нечинним висновку акту перевірки від 31.03.2011 №1823/23-309/34056098 та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011 №0000202301/50.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 20.04.2011 №0000202301/50, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем подано до Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 року (вх. №33828 від 18.01.2008), згідно якої відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту складає 111983,00 грн.

Причиною виникнення відємного значення з податку на додану вартість за грудень 2007 року є придбання підприємством цементу в грудні 2007 року для подальшого використання для ведення своєї фінансово-господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 27.11.2007 між позивачем (покупець) та ТОВ "ШВС" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цементу №27/11/07Ц, згідно умов якого продавець зобов'язується поставляти по заявкам покупця цемент марки ПЦ І-500, ПЦ-ІІ/А-Ш-400 навалом або в мішках з доставкою на станцію Полтава-Київська, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар по узгодженим цінам, на кожну партію поставки, яка погоджується сторонами та затверджується цим договором та додатками до нього в разі зміни. Асортимент, кількість, ціна, строки оплати, а також дата та місце поставки узгоджується сторонами в договорі та додатках до нього, які є невідємною частиною договору та відображаються у видаткових накладних.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій документів первинного бухгалтерського обліку: податкових накладних №217 від 28.11.2007 та №232 від 05.12.2007, видаткових накладних №РН-000066 від 29.11.2007, №РН-000078 від 07.12.2007, вказаний товар (986 тн цементу) в грудні 2007 року поставлений позивачеві.

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ "ШВС" для документального оформлення виконання умов договору з придбання цементу, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та постачальника, одиниці виміру товару, кількість проданого товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включена сума податку на додану вартість у загальному розмірі 110460,68 грн до складу податкового кредиту за грудень 2007 року, відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних №12 за грудень 2007 року та у податковій декларації з податку на додану вартість за даний період.

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "ШВС", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, що дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний ним товар.

Як вбачається із пункту 3.2 договору №27/11/07Ц від 27.11.2007, продавець проводить поставку товару в наступному асортименті: - цемент марки ПЦ І-500 навал в кількості 3000 тн в місяць по ціні 755,00 грн за 1 тонну з доставкою на станцію Полтава-Київська (код станції 448501). Код ТН ВЭД товару - 026.14.БВ.231-3ТН; - цемент марки ПЦ ІІ/А-Ш-400 навал в кількості 12000 тонн в місяць по ціні 650,00 грн за 1 тонну з доставкою на станцію Полтава-Київська (код станції 448501). Код ТН ВЭД товару - 026.14.БВ.231-3ТН.

Підтвердженням того, що цемент був відвантажений та надійшов на станцію Полтава-Київська є наявні в матеріалах справи залізничні накладні №33060791, №33176739, №33060862, №33060865, з яких вбачається надходження на адресу ТОВ "КвантСтройПроект" навалом цементу марок ПЦ І-500 та ПЦ ІІ/А-Ш-400 в загальній кількості 986 тн.

Судом встановлено, що у подальшому весь обсяг придбаного у ТОВ "ШВС" цементу реалізований позивачем на експорт відповідно до умов контракту №20-08-07/1 від 20.08.2007 на адресу ЗАТ ПП "Крепс" (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація). Цемент було перенаправлено на експорт без розвантаження вагонів лише з відповідним оформленням переадресування вагонів з вантажем, а саме, позивачем (продавцем цементу) виписано рахунки-інвойси, залізницею оформлено нові залізничні накладні, копії яких наявні в матеріалах справи. Під час вказаного переоформлення документів товар зберігався у вагонах-хопрах, які знаходились на станції Полтава-Київська (договір №2433 на транспортно-експедиційне обслуговування від 03.09.2007 між ТОВ "КвантСтройПроект" та Харківською дирекцією залізничних перевезень Південної залізниці, накопичувальні картки). Фактичний перетин товаром кордону України підтверджується відмітками митного органу на залізничних накладних.

Відповідно до даних залізничних накладних товар доставлено на станцію Дача Долгорукова (Росія, Окт.ж.д.), де був отриманий ТОВ "Петрострой" (цементний елеватор) для ЗАТ ПП "Крепс". На додаткове підтвердження отримання товару ЗАТ ПП "Крепс" позивачем надано відповідну переписку, а саме, листи ЗАТ ПП "Крепс" про уточнення адреси вантажоодержувача - ТОВ "Петрострой" (цементний елеватор), підтвердження готовності станції Дача Долгорукова на прийом вагонів на адресу ТОВ "Петрострой" для ЗАТ ПП "Крепс".

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії меморіального валютного ордеру від 06.11.2007 та довідки Комсомольського відділення ПриватБанку від 03.12.2007 на розподільчий рахунок ТОВ "КвантСтройПроект" надійшли грошові кошти в сумі 153216,00 доларів США для подальшого зарахування на його рахунок як попередня оплата за цемент від ЗАТ ПП "Крепс" (Росія) згідно контракту №20-08-07/1 від 20.08.2007.

Суд звертає увагу, що необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Позивачем на підтвердження отриманої економічної вигоди в результаті здійснення операції з придбання цементу у ТОВ "ШВС" та в подальшому його реалізації ЗАТ ПП "Крепс" надано суду довідку-розрахунок (вих. №63 від 17.10.2011), відповідно до якої отриманий прибуток в результаті здійснення операції з придбання та реалізації цементу складає 21124,81 грн. Вказана довідка підписана директором ТОВ "КвантСтройПроект" Галушко Т.П. та скріплена печаткою підприємства.

Щодо контрагента позивача - ТОВ "ШВС", то факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено, продавець був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "ШВС" скасоване 27.10.2010, а господарська операція з поставки цементу здійснена в грудні 2007 року.

З приводу посилань податкового органу в акті перевірки на те, що постачальник, якому перераховані відповідні суми податку на додану вартість, повинен був сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, проте її не сплатив, що свідчить про безпідставність включення позивачем відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість від ТОВ "ШВС", суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до положень пункту 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон № 168/97-ВР не встановлює обовязку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

При цьому, суд зазначає, що податковим органом не надано суду доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ТОВ "ШВС" за наслідками господарської операції з яким останнім сформовано податковий кредит, вимог податкового законодавства (в тому числі несплати податкового зобовязання з операції по поставці цементу позивачу у справі) в результаті чого вказаному підприємству визначені податкові зобов'язання, в тому числі за наслідками операції з позивачем у справі, про що прийняті податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за грудень 2007 року суму податку на додану вартість в розмірі 107434,00 грн, сплачену в ціні придбаного товару.

Відповідно до підпунктів 7.7.4, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В матеріалах справи наявна довідка Кременчуцької ОДПІ від 19.05.2008 №813/23-309/34056098 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "КвантСтройПроект" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період: січень 2008 року, за змістом якої не встановлено порушень податкового законодавства позивачем та відхилень показників декларації з ПДВ за січень 2008 року та додатку №3 до декларації "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" за даними платника та даними перевірки. В ході перевірки були досліджені первинні бухгалтерські та податкові документи та вказано, що перевіркою не виявлено взаємовідносин із субєктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними, або з субєктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено. Однак зазначено, що висновок щодо підтвердження заявленої підприємством ТОВ "КвантСтройПроект" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 111778,00 грн буде зроблений після відслідкування ланцюгів постачання продукції до виробника та (або) імпортера, та підтвердження фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету.

В подальшому в період з 26.05.2010 по 27.05.2010 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "КвантСтройПроект" по питанню правильності, повноти та обґрунтованості суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період: січень 2008 року.

За результатами перевірки податковим органом 27.05.2010 складено акт №2270/23-309/34056098, відповідно до змісту якого, ТОВ "КвантСтройПроект" має рівень податкового навантаження значно нижчий середньогалузевого, що свідчить про недостатнє надходження коштів до Державного бюджету України та суперечить підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому бюджетне відшкодування не підтверджується та підлягає зменшенню по особовому рахунку платника податків у сумі 107434,00 грн за січень 2008 року.

На підставі акту перевірки №2270/23-309/34056098 від 27.05.2010, Кременчуцькою ОДПІ 28.05.2010 винесено податкове повідомлення-рішення №0000072302/0/42, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 107434,00 грн.

Разом з тим, рішенням від 20.12.2010 №13896/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги, враховуючи те, що Законом № 168/97-ВР не встановлено прямої залежності суми бюджетного відшкодування, задекларованого платником, від суми задекларованого та сплаченого податку на прибуток, ДПА України скасувала податкове повідомлення-рішення №0000072302/0/42 від 28.05.2010.

Тобто, Кременчуцькою ОДПІ тричі перевірялось питання достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року та за наслідками відповідних перевірок зроблено різні висновки:

- в першому випадку порушень позивачем податкового законодавства не встановлено (довідка від 19.05.2008 №813/23-309/34056098);

- в другому випадку зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в звязку з рівнем податкового навантаження значно нижчого середньогалузевого, що свідчить про недостатнє надходження коштів до Державного бюджету України, та зменшено бюджетне відшкодування за січень 2008 року в сумі 107434,00 грн, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2010 №0000072302/0/42, яке скасовано в адміністративному порядку ДПА України (акт перевірки від 27.05.2010 №2270/23-309/34056098);

- в третьому випадку відповідач вже посилається на порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті завищення податкового кредиту за грудень 2007 року в сумі 110460,68 грн (акт від 31.03.2011 №1823/23-309/34056098).

При цьому, до матеріалів справи Кременчуцькою ОДПІ документів проведення зустрічних перевірок в порядку, передбаченому наказом ДПА України від 24.04.2003 №196 "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам" до виробника та (або) імпортера продукції не надано.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 20.04.2011 №0000202301/50.

Стосовно позовних вимог щодо визнання нечинним висновку акту перевірки від 31.03.2011 №1823/23-309/34056098, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового га бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 86 вказаного Кодексу передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Суд зазначає, що акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не тягне відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, так як його висновки та сам акт вцілому не тягнуть правових наслідків і не є обовязковими для виконання, то відповідно акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд доходить висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "КвантСтройПроект" про визнання нечинним висновку акту перевірки від 31.03.2011 №1823/23-309/34056098.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 157, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КвантСтройПроект" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20.04.2011 №0000202301/50.

Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КвантСтройПроект" про визнання нечинним висновку акту "Про результати позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість" від 31.03.2011 №1823/23-309/34056098 - закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КвантСтройПроект" (код ЄДРПОУ 34056098) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 листопада 2011 року.

СуддяО.В. Гіглава