Постанова № 20241744, 25.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7969/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Смик В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФО-П ОСОБА_1)06 жовтня 2011 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001481703 від 05.07.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ним правомірно, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Стількомтраст", зараховано до податкового кредиту за липень - грудень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 58 857 грн. 90 коп. Зазначав, що оскільки факт здійснення між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Стількомтраст" фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, банківськими виписками), господарські операції з цим субєктом господарювання відповідають вимогам закону. А відтак, висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за липень - грудень 2010 року вважає необґрунтованим та протиправним.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (т. І, а.с. 3-6).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. У наданих до суду письмових запереченнях просила відмовити у задоволенні адміністративного позову посилаючись на порушення ФО-П ОСОБА_1 вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит в розмірі 58 857 грн. 90 коп. (т. ІІ, а.с. 42-43). Зазначала, що відповідно до системи співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань виявлено розбіжність сум податкового кредиту контрагентів в розмірі 19 127 грн. 87 коп. (в т.ч. за серпень 2010 року - 6 448 грн. 83 коп., вересень 2010 року - 12 679 грн. 04 коп.). Наголошувала на тому, що позивачем на перевірку не надано акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, у звязку з чим податкова інспекція дійшла висновку про нікчемність договору поставки, укладеного між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Стількомтраст".

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Полтавської міської ради 05.04.2000 року, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 (т. І, а.с. 25).

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_3 (т. І, а.с. 25).

ДПІ у м. Полтаві у період з 23.05.2011 року по 10.06.2011 року проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 5353/1703/2714205733 від 20.06.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення ФО-П ОСОБА_1 податкового кредиту за серпень - вересень 2010 року в розмірі 58 857 грн. 90 коп. (т. І, а.с. 8-19).

На підставі даного висновку акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 05.07.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001481703, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 73 572 грн. 37 коп. (в т.ч., 58 857 грн. 90 коп. - основний платіж, 14 714 грн. 47 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 7).

За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргою до ДПА у Полтавській області його скаргу залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (т. І, а.с. 20-24).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню ДПІ у м. Полтаві № 0001481703 від 05.07.2011 року слід зазначити наступне.

Станом на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) було визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Так, згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Стількомтраст" (код ЄДРПОУ 37042224), в липні - грудні 2010 року зараховано до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 58 857 грн. 90 коп., що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження ФО-П ОСОБА_1 податку на додану вартість за серпень - вересень 2010 року в сумі 58 857 грн. 90 коп.

Податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки посилалась на те, що відповідно до системи співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань виявлено розбіжність сум податкового кредиту контрагентів в розмірі 19 127 грн. 87 коп. (в т.ч. за серпень 2010 року - 6 448 грн. 83 коп., за вересень 2010 року - 12 679 грн. 04 коп.). Зазначала, що в ході перевірки не встановлено факт передачі товарно-матеріальних цінностей від Постачальника до Покупця, у звязку з чим договір поставки, укладений між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Стількомтраст" є нікчемним в силу закону.

Надаючи правову оцінку вказаним твердженням податкової інспекції та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Стількомтраст" (Постачальник) та ФО-П ОСОБА_1 (Покупець) 01.07.2010 року укладено договір поставки № 010710, відповідно до п. 1 якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця пластикові труби, фітінги, сантехнічне, опалювальне та інше обладнання в строк та на умовах, визначених даним Договором, а Покупець зобовязується оплатити вартість товару та прийняти його на умовах, визначених Договором (т. І, а.с. 30-33).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем надано належним чином оформлені та завірені копії податкових накладних: № 0207 від 02.07.2010 року на загальну суму 62 719 грн. 18 коп., в т.ч. ПДВ - 10 453 грн. 20 коп. (т. І, а.с. 61-64); № 28102 від 02.08.2010 року на загальну суму 38 693 грн., в т.ч. ПДВ - 6 448 грн. 83 коп. (т. І, а.с. 57-58); № 2911 від 02.09.2010 року на загальну суму 76 074 грн. 23 коп., в т.ч. ПДВ - 12 679 грн. 04 коп. (т. І, а.с. 51-53); № 1101 від 01.10.2010 року на загальну суму 64 367 грн. 35 коп., в т.ч. ПДВ - 10 727 грн. 89 коп. (т. І, а.с. 45-47); № 2111 від 02.11.2010 року на загальну суму 58 223 грн. 11 коп., в т.ч. ПДВ - 9 703 грн. 85 коп. (т. І, а.с. 39-41); № 3121 від 03.12.2010 року на загальну суму 53 070 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ - 8 845 грн. 08 коп. (т. І, а.с. 34-36).

Вказані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за ІІІ - IV квартал 2010 року (т. І, а.с. 78-85).

Дослідивши в судовому засіданні копії вищеперерахованих податкових накладних судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент видачі вищевказаних податкових накладних ТОВ "Стількомтраст" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Крім того, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні.

Відтак, згадані податкові накладні, оформлені відповідно до вимог чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин законодавства України, підтверджують факт придбання ФО-П ОСОБА_1 протягом липня - грудня 2010 року товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Стількомтраст" та в силу ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що за умовами договору поставки № 010710 від 01.07.2010 року ціна, загальна кількість, асортимент і номенклатура товару зазначаються в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, що являються невідємною частиною договору (т. І, а.с. 30).

Позивачем до матеріалів адміністративної справи надано належним чином оформлені та завірені копії видаткових накладних: № 0207 від 02.07.2010 року на загальну суму 62 719 грн. 18 коп., в т.ч. ПДВ - 10 453 грн. 20 коп. (т. І, а.с. 65-68); № 28102 від 02.08.2010 року на загальну суму 38 693 грн., в т.ч. ПДВ - 6 448 грн. 83 коп. (т. І, а.с. 59-60); № 2911 від 02.09.2010 року на загальну суму 76 074 грн. 23 коп., в т.ч. ПДВ - 12 679 грн. 04 коп. (т. І, а.с. 54-56); № 1101 від 01.10.2010 року на загальну суму 64 367 грн. 35 коп., в т.ч. ПДВ - 10 727 грн. 89 коп. (т. І, а.с. 48-50); № 2111 від 02.11.2010 року на загальну суму 58 223 грн. 11 коп., в т.ч. ПДВ - 9 703 грн. 85 коп. (т. І, а.с. 42-44); № 3121 від 03.12.2010 року на загальну суму 53 070 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ - 8 845 грн. 08 коп. (т. І, а.с. 37-38).

При цьому, зважаючи на те, що за умовами договору поставки акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей складається на вимогу Покупця та враховуючи, що у видаткових накладних, виписаних ТОВ "Стількомтраст" на кожну партію товару міститься вичерпна інформація щодо ціни, кількості, асортименту товарно-матеріальних цінностей суд погоджується з доводами позивача про те, що акти приймання-передачі на виконання вказаних господарських операцій сторонами не складалися, оскільки оформлення такого документа не є обовязковою умовою договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору оплата товарно-матеріальних цінностей здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (т. І, а.с. 31).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що за придбані товарно-матеріальні цінності позивачем у повному обсязі сплачено в адресу ТОВ "Стількомтраст" кошти в сумі 353 147 грн. 37 коп., в т.ч. ПДВ - 58 857 грн. 90 коп., що підтверджується випискою філії "ПГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" (т. І, а.с. 86-89).

Також, суд зазначає, що за умовами Договору (розділ ІІ) поставка товару здійснюється на умовах FCA (склад Постачальника/станція відправлення), зокрема, особистим транспортом Покупця (самовивозом) (т. І, а.с. 30).

Як пояснив в судовому засіданні позивач, транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалося власним автотранспортним засобом ОСОБА_1 - вантажним фургоном Mercedes SPRINTER 316, на підтвердження чого ним до матеріалів справи надано копії реєстраційного свідоцтва на автомобіль, водійських прав та товарно-транспортних накладних (т. І, а.с. 69-74, 76-77).

Беручи до уваги вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, суд наголошує на тому, що придбані у ТОВ "Стількомтраст" товарно-матеріальні цінності (сантехнічні вироби) використані позивачем у власній господарській діяльності.

Даний факт підтверджується копіями податкових та видаткових накладних, довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей, що надані позивачем до матеріалів адміністративної справи (т. І, а.с. 92-248; т. ІІ, а.с. 1-35).

Крім того, з пояснень позивача судом встановлено, що основним видом господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 є оптова торгівля сантехнікою, комплектуючими до сантехніки. Відтак, придбання товарно-матеріальних цінностей (сантехнічних виробів) повністю узгоджується з основним видом діяльності позивача та відповідає меті такої господарської діяльності.

Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей (сантехнічних виробів), встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в сумі 58 857 грн. 90 коп. та використання таких товарів у власній господарській діяльності ФО-П ОСОБА_1

Що стосується посилань ДПІ у м. Полтаві на нікчемність договору поставки № 010710 від 01.07.2010 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Стількомтраст" на підставі договору поставки № 010710 від 01.07.2010 року.

Відтак, оскільки відповідачем як субєктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір поставки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за липень - грудень 2010 року суму податку на додану вартість, що сплачена ним в ціні придбаних у ТОВ "Стількомтраст" товарів в розмірі 58 857 грн. 90 коп.

Висновок податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення даної суми ПДВ до податкового кредиту є необґрунтованим та безпідставним, оскільки підприємцем податковий кредит сформовано в порядку, встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом.

Посилання відповідача на те, що відповідно до системи співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань виявлено розбіжність сум податкового кредиту контрагентів в розмірі 19 127 грн. 87 коп. (в т.ч. за серпень 2010 року - 6 448 грн. 83 коп., вересень 2010 року - 12 679 грн. 04 коп.) судом оцінюються критично з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1.3 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

За змістом п. 10.2 ст. 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного слідує, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження щодо правомірності віднесення таких сум до складу податкового кредиту.

При цьому, суд наголошує на тому, що вказуючи на розбіжності в сумах податкових зобовязань ТОВ "Стількомтраст" та податкового кредиту ФО-П ОСОБА_1 за серпень - вересень 2010 року в розмірі 19 127 грн. 87 коп. відповідач стверджує про завищення позивачем сум податкового кредиту за липень - грудень 2010 року в розмірі 58 857 грн. 90 коп.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України і фактичних обставин справи.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту за липень - грудень 2010 року в розмірі 58 857 грн. 90 коп., а отже - правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001481703 від 05.07.2011 року.

Разом з тим, ФО-П ОСОБА_1 доведено реальність здійснення господарських операцій за договором поставки та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а відтак - правомірність віднесення до складу податкового кредиту за липень - грудень 2010 року сум, що сплачені ним в ціні придбаних товарів, в розмірі 58 857 грн. 90 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 94, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001481703 від 05.07.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2011 року.

СуддяО.О. Кукоба