Постанова № 20241687, 20.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7424/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гарника К.Ю.,

при секретарі Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Візір О.В.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001502301 від 06.07.2011, -

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"(далі по тексту - позивач, ТОВ "Українське зерно") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві(далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Полтаві) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001502301 від 06.07.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Українське зерно" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 відповідачем встановлено порушення товариством, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Українське зерно" занижено податок на додану вартість на загальну суму 196479,00 грн. Висновки податкової інспекції позивач вважає помилковими, оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими первинними документами (договорами, податковими та видатковими накладними, складськими квитанціями та платіжними документами).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення позивачем вищезазначених норм, в результаті чого платником податків було занижено податок на додану вартість на визначену суму. Також, зазначав щодо нікчемності договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" зареєстроване як юридична особа 14.07.1998 розпорядженням виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави, номер запису про державну реєстрацію 1 588 105 0001 000083, ідентифікаційний номер 30044094, свідоцтво серії А00 № 081164.

Позивач є платником податку на прибуток на загальних підставах, взятий на податковий облік ДПІ у м. Полтаві 15.07.1998 за № 4028.

В період з 11.04.2011 по 26.05.2011 працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Українське зерно" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2010.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 5476/23-2/30044094 від 24.06.2011, в якому вказано на порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 196479,00 грн, в тому числі: за вересень 2010 на суму 54467 грн, за жовтень 2010 на суму 142012,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2011 року № 0001502301, відповідно до якого ТОВ "Українське зерно" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 245597,00 грн, а саме: 196479,00 грн-за основним платежем, 49119,75 грн-за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суд виходить з наступного.

Законом України “Про податок на додану вартість” № 168/97 ВР від 03.04.1997 (далі по тексту - № 168/97) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Українське зерно" (по тексту договору - Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровест УК" (по тексту договору - Постачальник, далі по тексту - ТОВ "Агровест УК") 01.10.2009 укладено договір поставки № 01/10/09 Н.Г, відповідно до якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Загальна кількість партії товару, що поставляється за даним договором, визначається у специфікації. Постачальник надає Покупцю наступні документи на товар: рахунок-фактуру, податкову та видаткову накладну, сертифікат якості. Ціна за 1 (одну) тону товару в заліковій вазі вказується у специфікації. Оплата за товар здійснюється Покупцем в розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару протягом 7 банківських днів з моменту передачі товару Покупцю в повному обсязі даної партії. Покупець має право достроково сплатити Постачальнику вартість товару.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем до матеріалів справи долучено копії:

- податкових накладних: № 1091 від 01.09.2010, № 2091 від 02.09.2010, № 6092 від 06.09.2010, № 2101 від 02.10.2010, № 5103 від 05.10.2010, № 6102 від 06.10.2010, № 7103 від 07.10.2010, № 8101 від 08.10.2010, № 9101 від 09.10.2010, № 11102 від 11.10.2010, № 12102 від 12.10.2010, № 14103 від 14.10.2010, № 16101 від 16.10.2010, № 18106 від 18.10.2010, № 20103 від 20.10.2010;

- видаткових накладних: № РН-01091 від 01.09.2010, № РН-02091 від 02.09.2010, № РН-06092 від 06.09.2010, № РН-02101 від 02.10.2010, № РН-05103 від 05.10.2010, № РН-06102 від 06.10.2010 року, № РН-07103 від 07.10.2010, № РН-08101 від 08.10.2010, № РН-09101 від 09.10.2010, № РН-11102 від 11.10.2010, № РН-12102 від 12.10.2010, № РН-14103 від 14.10.2010, № РН-16101 від 16.10.2010, № РН-18106 від 18.10.2010, № РН-20103 від 20.10.2010.

При цьому, відповідно до умов Договору на кожну партію поставки товарно-матеріальних цінностей Постачальник складає акт приймання-передачі товару або видаткову накладну.

За таких обставин, оскільки видаткові накладні, виписані ТОВ "Агровест УК" в адресу ТОВ "Українське зерно", містять вичерпну інформацію щодо змісту господарських операцій, акт приймання-передачі товару сторонами не складався та не підписувався.

Також, судом встановлено, що оплата товарно-матеріальних цінностей позивачем здійснена у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Агровест УК", що підтверджується реєстром платіжних доручень та наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відмітками банківської установи (а.с. 57-237).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що "поставка товару здійснюється партіями в узгоджені строки на умовах СРТ відповідно до правил Інкотермс-2000".

Так, відповідно до п. 5 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, умови поставки СРТ - Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення).

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, транспортування товарно-матеріальних цінностей відбувалося автотранспортом за замовленням Постачальника (ТОВ "Агровест УК") на склад ТОВ "АГРО КОМ". Даний факт підтверджується належним чином оформленими та завіреними копіями товарно-транспортних накладних, їх реєстрами та складськими квитанціями, що долучені позивачем до матеріалів справи(а.с. 121-190).

Як зазначив представник позивача, придбані товарно-матеріальні цінності (пшениця, соя, кукурудза) використовувалися ТОВ "Українське зерно" у власній господарській діяльності для виробництва комбікорму. Суд зазначає, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним із видів діяльності ТОВ "Українське зерно" за КВЕД є: 15.71.0 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію договору № 31/08/09, укладеного 31.08.2009 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО КОМ" (по тексту договору - Підрядник, далі по тексту - ТОВ "АГРО КОМ") та ТОВ "Українське зерно" (по тексту договору - Замовник), відповідно до якого Підрядник зобовязується виконувати роботи по виготовленню, фасуванню та відпуску комбікорму, білково-вітамінних добавок, соєвого екструдату за завданням Замовника із сировини, що надається Замовником/Підрядником, а замовник зобовязується прийняти виготовлену продукцію і оплатити роботи з її виготовлення.

На виконання умов даного договору позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності (пшениця, соя, кукурудза), зокрема, у ТОВ "Агровест УК", що доставлялися Постачальником безпосередньо на склад ТОВ "АГРО КОМ" та використовувалися останнім для виробництва комбікормів, білково-вітамінних добавок, соєвого екструдату.

Факт передачі Підряднику товарно-матеріальних цінностей підтверджується картками аналізу зерна (т. ІІ, а.с. 14-31) та вищезазначеними складськими квитанціями на зерно.

Відтак, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції з поставки зерна (пшениці, сої, кукурудзи), встановлено факт оплати позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей та виявлено звязок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю ТОВ "Українське зерно".

Що стосується посилань ДПІ у м. Полтаві на нікчемність договору поставки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Агровест УК" на підставі договору поставки № 01/10/09 Н.Г від 01.10.2009.

Відтак, оскільки відповідачем як субєктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір поставки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.

Посилання ДПІ у м. Полтаві на акт перевірки ТОВ "Агровест УК", відповідно до якого встановлено порушення останнім частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, що мають ознаки нікчемності, як на підставу для донарахування позивачу грошового зобовязання зі сплати податку на додану вартість судом оцінюються критично, оскільки чинне законодавство України не ставить право добросовісного платника податку на віднесення до складу податкового кредиту будь-яких сум, визначення яких підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, в залежність від дотримання норм податкового законодавства контрагентом такого платника податку.

З аналогічних підстав суд критично оцінює доводи податкової інспекції про порушення вимог законодавства контрагентами контрагента позивача (по ланцюгу постачання).

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги те, що суми ПДВ підтверджені належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку, що ТОВ "Українське зерно" правомірно віднесено до складу податкового кредиту за вересень-жовтень 2010 року суми ПДВ від придбаних у ТОВ "Агровест УК" товарно-матеріальних цінностей в сумі 54467,00 грн та 142012,00 грн відповідно.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши наявні докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001502301 від 06.07.2011 задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001502301 від 06.07.2011.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 25 жовтня 2011 року.

СуддяК.Ю. Гарник