Постанова № 20239306, 28.09.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/6254/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрової Л.М.,

при секретарі Курганській Л.О.,

за участю:

представника позивача - Костенка В.О.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агрофакт"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2011 року Приватне підприємство "Агрофакт"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2011 року №0000922310.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки акту перевірки від 10 червня 2011 року №5019/23-5/31118685 є необґрунтованими та упередженими і такими, що не відповідають нормам Конституції України та чинного законодавства. Вказував, що правові взаємовідносини позивача з ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Агропрайд" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Висновок про нікчемність угод з ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Агропрайд", яку перевіряючіповязують з безтоварністю операцій є помилковим, оскільки зміст договорів, укладених з вищевказаними підприємствами не суперечать актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договорів підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючим під час проведення перевірки. Контрагенти позивача ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Агропрайд" на момент укладення договорів та складання податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що в ході проведення перевірки Приватного підприємства "Агрофакт" встановлено порушення підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 19138,00 грн. Зазначав, що договори купівлі-продажу, укладені між позивачем та ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Агропрайд" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи. Вказував, що контрагенти позивача ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Агропрайд" діяли без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, проведення документально фактично не здійснених господарських операцій для отримання підприємством податкової вигоди. Відносно посадових осіб ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Агропрайд" порушено кримінальну справу, на яку, як на підставу визнання правочинів між позивачем та ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Агропрайд" нікчемними. Крім того, у судовому засіданні представник відповідача звертав увагу суду на той факт, що подальші ланцюги контрагентів ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Агропрайд" були сумнівними. В силу нікчемності відповідних правочинів, заперечував правомірність включення сум, сплачених за відповідними угодами, до складу податкового кредиту. У зв'язку з цим за результатами перевірки позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23923,00 грн., в тому числі 19138,00 грн. за основним платежем, 4785,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 01.01.2010 по 30.04.2011 відповідно до наказу про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки від 31.05.2011№2594 на виконання постанови від 10.02.2011 слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Полтавській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства "Агрофакт" (код ЄДРПОУ 31118685) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Агропрайд" за період часу з 01.01.2010 по 30.04.2011.

За висновками перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із укладанням угод (усних чи в письмовій формі) між ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" та ПП "Агрофакт", які є нікчемними та їх нікчемність встановлена законом. В результаті проведення нікчемних угод по взаємовідносинам з ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Агропрайд" встановлено завищення суми податкового кредиту з ПДВ всього на суму 19138,00 грн.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За наслідками перевірки складено Акт від 10.06.2011 №5019/23-5/31118685, в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет в загальній сумі 19138,00 грн., у тому числі у жовтні 2010 року в сумі 6697,00 грн., у грудні 2010 року в сумі 12441,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 10.06.2011 №5019/23-5/31118685 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 №0000922310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 23923,00 грн., в тому числі 19138,00 грн. - за основним платежем, 4785,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатом процедури його адміністративного узгодження податковим органом залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Проте позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленнюрішенню від 25.06.2011 №0000922310, суд виходить з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки та не заперечується позивачем, що у перевіряємий період ПП "Агрофакт" придбавав у ПП "Альтекс-Юг" товар. Письмова угода на постачання товару не укладалась.

Постачальником (ПП "Альтекс-Юг") виписано позивачу (Покупцю) податкову накладну від 04.10.2010 №895 на загальну суму 40180,44 грн., в тому числі ПДВ 6696,74 грн., видаткову накладну від 04.10.2010 №895 на загальну суму 40180,44 грн., в тому числі ПДВ 6696,74 грн., рахунок-фактуру від 04.10.2010 №895 на загальну суму 40180,44 грн., в тому числі ПДВ 6696,74 грн.

Зазначена податкова накладна оформлена належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що придбаний товар поставлявся до складських приміщень транспортом Продавця та в подальшому реалізовувався на підприємства області, на підтвердження чого ПП "Агрофакт" надано копії видаткових накладних.

Таким чином, ПП "Агрофакт" віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суму ПДВ по зазначеній податковій накладній всього на суму 6669,74 грн.

Крім того, судом встановлено, що між ПП "Агропрайд" (Постачальник) та ПП "Агрофакт" (Покупець) укладено договір постачання від 03.12.2010 №1203, предметом якого є наступне: Постачальник зобов'язується передати товар у власність Покупцю у кількості і по цінам, зазначеним в накладних, а Покупець зобов'язується сплатити його на умовах даного договору /пункт 1.1. Договору/. Постачальник зобов'язується разом із товаром надати Покупцю відповідні накладні на товар та інші документи, якщо вони передбачені чинним законодавством України. Відповідно до пункту 2.3. Договору відвантаження та доставка товарів покупцю здійснюється транспортом Постачальника за адресою, яку вказує Покупець. Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата здійснюється по факту постачання товару на склад покупця згідно видатковій накладній.

На виконання умов вказаного договору, Постачальником ПП "Агропрайд" виписано позивачу:

- податкову накладну від 03.12.2010 №6587 на загальну суму 31614,14 грн., в тому числі ПДВ 5269,02 грн., видаткову накладну від 03.12.2010 №6587 на загальну суму 31614,14 грн., в тому числі ПДВ 5269,02 грн., рахунок-фактуру від 03.12.2010 №6587 на загальну суму 31614,14 грн., в тому числі ПДВ 5269,02 грн.;

- податкову накладну від 09.12.2010 №6588 на загальну суму 43030,00 грн., в тому числі ПДВ 7171,67 грн., видаткову накладну від 09.12.2010 №6588 на загальну суму 43030,00 грн., в тому числі ПДВ 7171,67 грн., рахунок-фактуру від 09.12.2010 №6588 на загальну суму 43030,00 грн., в тому числі ПДВ 7171,67 грн.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Таким чином, ПП "Агрофакт" віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суму ПДВ по зазначеним податковим накладним всього на суму 12440,69 грн.

Крім того, з письмових та усних пояснень представника позивача вбачається, що товари, отримані від ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Агропрайд" зберігаються на складських приміщеннях ПП "Агрофакт", розташованих за юридичною адресою підприємства вул. Островського, 1/12, м. Полтава.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закоу право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" на момент здійснення господарських операцій з позивачем, знаходилось в Єдиному державному реєстрі та мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" на момент здійснення господарських операцій з позивачем не встановлено.

Законом України “Про податок на додану вартість” визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" на виконання вищенаведених договірних відносин видало ПП "Агрофакт" податкові накладні, які досліджені судом та залучені до матеріалів справи. Судом встановлено, що вказані податкові накладні оформлені згідно із вимогами підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підписані та скріплені печатками контрагентів позивача ПП "Альтекс-Юг" (ідентифікаційний код 37048928), ПП "Агропрайд" (ідентифікаційний код 35870453), які на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідками з ЄДР та були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується позивачем та не спростовано відповідачем.

Судом досліджені та залучені до матеріалів справи видаткові накладні, рахунки, які підтверджують факт отримання ПП "Агрофакт" одержаного від ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" за вищенаведеними податковими накладними.

Крім того, з метою дослідження кінцевої ланки даного ланцюгу правовідносин та підтвердження факту використання позивачем придбаного у ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" товару, саме у власній господарській діяльності, судом витребувані та досліджені видаткові накладні, із яких встановлено факт подальшої реалізації придбаного товару суб'єктам господарювання.

Слід зазначити, що Закон України “ Про податок на додану вартість” не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковий кредит позивача за жовтень, грудень 2010 року за результатами господарських операцій з ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" на суму ПДВ 19138,00 грн. позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, підтверджених первинними документами (видатковими накладними, рахунками-фактурами), виданих на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”. Натомість, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на зазначену суму є необґрунтованим.

Доводи відповідача про нікчемність договорів позивача з ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Реальність господарських операцій позивача з ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" підтверджується первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Крім того, доводи відповідача про той факт, що директори ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" господарську діяльність товариства не здійснювали та зареєстрували їх за винагороду судом відхиляється, оскільки податковим органом не надано суду жодного доказу в підтвердження наведених аргументів та не надано вироків суду у кримінальній справі на підтвердження зазначеного.

Суд звертає увагу на те, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори позивача з ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів статті 228 Цивільного кодексу України.

Суд, також, критично оцінює доводи відповідача, що підприємства-контрагенти позивача створені саме з метою надання послуг по переведенню грошових коштів у тіньовий обіг, тому укладені договори поставки є нікчемними, оскільки суду не надано доказів на підтвердження зазначених тверджень, зокрема рішень суду.

Суд, зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за жовтень, грудень 2010 року в сумі 19138,00 грн. у зв'язку з віднесенням до його складу сум ПДВ з отриманих послуг продажу товарів від ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд".

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішеня покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Агрофакт" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 25 червня 2011 року №0000922310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Агрофакт" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2011 року.

СуддяЛ.М. Петрова