Постанова № 20234693, 12.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14:00

12.10.2011 р.                                         м. Миколаїв                     Справа № 2а-2861/11/1470

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРІ",

вул. Гмирьова, 14, м. Миколаїв, 54000 доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва,

вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 провизнання протиправними дій, визнання протиправним

та скасування податкового повідомлення - рішення від

24.03.2011 р., №0000702301, Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами (з урахуванням уточнень) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 24.03.11р. №0000702301.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем неправомірно здійснено висновок у акті перевірки щодо завищення валових витрат підприємства, завищення амортизаційних відрахувань, віднесення до складу валових витрат орендної плати за землю та земельного податку у зв’язку із невикористанням у господарській діяльності придбаних нежитлових приміщень, а також не було враховано первинні документи позивача, які надавалися при проведенні перевірки, що підтверджують право відповідача на включення витрат з отримання послуг з постачання теплової енергії та електроенергії від ВАТ ”Миколаївська теплоелектроцентраль” до складу валових витрат.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач необґрунтовано включив до складу валових витрат зазначені витрати, тому зменшення валових витрат є правомірним. В зв’язку з цим відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, –

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ”ЕВЕРІ” зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

18.01.-14.02.11р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.07р. по 30.09.10р.

21.02.11р. за результатами перевірки було складено акт №406/23-200/34437753, в якому крім іншого зазначено, що: позивачем порушено п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5, п.п.8.1.2, 8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 630242,75грн.

24.02.11р. позивачем, в порядку п.44.7 ст.44 ПК України, було надано до канцелярії відповідача письмові пояснення вих. №114 із пакетом документів на підтвердження правомірності включення підприємством до складу валових витрат за перевіряємий період.

25.02.11р. позивачем, в порядку п.86.7 ст.86 ПК України, було надано відповідачу заперечення року вих. №142 до акту планової виїзної перевірки.

Відповідачем, у зв’язку із надходженням заперечень підприємства, згідно із пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, визначених у запереченнях.

22.03.11. за результатами проведеної документальної позапланової перевірки було складено акт № 923/23-200/34437753.

У акті позапланової перевірки податковою інспекцією зазначено, що змін до висновків акту планової перевірки не внесено.

24.03.11р. за результатами проведених перевірок, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000702301 про визначення грошового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 787803,44 грн. (630242,75 грн. за основним платежем та 157560,69 грн. за штрафними санкціями).

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого повідомлення-рішення, відповідач посилалися на те, що об’єкти, придбані позивачем (земельна ділянка під нежитловим приміщенням за адресою: м. Миколаїв, вул. Млинна, 1-В, земельна ділянка під нежитловим приміщенням за адресою: м. Миколаїв, вул. 7-А Слобідська, 70/1, зерновий термінал, розташований за адресою м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117) позивач не використовував у своїй господарській діяльності, отже, позивач не має права відносити до складу валових витрат такі витрати, відносити до складу валових витрат амортизаційні відрахування, відносити до складу валових витрат орендну плату за землю та земельний податок.

У зв’язку з цим відповідачем зазначено про порушення позивачем п.1.26, п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.5.2.5 п.5.2 ст.5, пп.5.6.1 п.5.6 ст.5, пп.8.1.2, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім т того відповідач посилається на те, що копії документів по придбанню теплової енергії від ВАТ ”Миколаївська ТЕЦ” не надають права відносити витрати до складу валових витрат, оскільки відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, до валових витрат включається лише витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду.

Суд не погоджується із такою позицією з огляду на наступне.

Відповідно до пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом України ”Про систему оподаткування”.

Згідно з п.8 ч.1 ст.14 Закону України ”Про систему оподаткування”, до загальнодержавних належать, зокрема, такі податки та збори, як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Земельна ділянка по вул. Млинна,1-В, належить позивачу на підставі права власності, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії АЗ № 295635, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030900100016.

Згідно із державним актом, цільове призначення (використання) земельної ділянки –для обслуговування виробничих приміщень.

Земельну ділянку по вул. 7-а Слобідська, 70/1, позивач орендував у Миколаївської міської ради на підставі договору оренди землі, укладеному 20.07.06р. між ТОВ ”Евері” та Миколаївською міською радою

Згідно з п.5.1 цього договору, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування цеху по виробництву систем вентиляції, опалення та кондиціювання.

Право власності на нежитловий об’єкт, розташований за адресою 7-а Слобідська, 70/1, належить позивачу на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 27.03.07р. по справі №11/71/07 про визнання права власності на цей об’єкт за ТОВ ”Евері” (рішення набрало законної сили 10.04.07р.).

Нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Миколаїв, вул. Млинна,1 з метою отримання прибутку (отримання орендної плати) позивач надавав в оренду підприємству ТОВ ”Миколаївський перевалочний комплекс”, про що свідчить договір оренди від 27.01.09р. № 15/А-09, та акт прийому-передачі до цього договору.

Вказані об’єкти в подальшому з метою отримання прибутку реалізовані позивачем підприємству ТОВ ”ЮГЄВРОТРАНС”, про що свідчать:

-          договір купівлі-продажу від 27.07.10р., витяг з Державного реєстру правочинів, акт приймання-передачі майна від 27.07.10р., податкова накладна від 27.07.10 р. №168 (щодо вул. Млинна,1);

-          договір купівлі-продажу від 23.07.10р., витяг з Державного реєстру правочинів, акт приймання-передачі майна від 23.07.10р., податкова накладна від 23.07.10р. №167 (щодо вул. Млинна,1-В);

-          договір купівлі-продажу від 23.07.10р., витяг з Державного реєстру правочинів, акт приймання-передачі майна від 23.07.10р., податкова накладна від 23.07.10р. №169 (щодо вул. 7-а Слобідська, 70/1).

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зазначені земельні ділянки використовував у власній господарській діяльності, отже підприємством не було порушено п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8. Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, до валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат –сума витрат, пов’язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

Зазначеною нормою податкового законодавства не передбачено випадки зменшення суми витрат на придбання основних фондів при віднесенні їх до складу валових витрат.

Навпаки, Законом України ”Про оподаткування прибутку підприємств” прямо передбачено право платника податків на віднесення до валових витрат не тільки вартості придбання, а й витрат, пов’язаних з цим придбанням, наприклад: витрати в сумі 10 000грн. на придбання послуг –технічне заключення на обстеження будівлі по вул. 7-а Слобідська, 70/1, відповідно до акту виконаних робіт від 19.08.08р. №351, наданих ТОВ ”Будівельна лабораторія”.

З пояснень представників сторін вбачається, що діяльність позивача безпосередньо спрямована на надання послуг по перевалці олії та меляси.

На сторінці 28 акту перевірки відповідачем зазначено, що позивачем введено в експлуатацію в березні 2010 року нежитловий об’єкт (зерновий термінал, розташований за адресою м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117), на підставі акту введення в експлуатацію за березень 2010 року.

Відповідно пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання. Придбані у ТОВ ”ЮНІС” основні фонди позивач використовує у власній виробничій діяльності (здійснення статутної діяльності по перевалці олії/меляси).

          Суд вважає неправомірним посилання відповідача на норму, що регламентує випадки, коли амортизації не підлягають витрати на придбання невиробничих фондів (пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”), в той час як матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснював амортизацію витрат на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, які підлягають амортизації згідно пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”.

          Що стосується непідтвердження відповідачем правомірності включення позивачем до складу валових витрат, витрат по придбанню теплової та електричної енергії у ВАТ ”Миколаївська ТЕЦ”, суд зазначає наступне.

          На думку відповідача, позивачем порушено пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду.

          Проте, відповідач не взяв до уваги пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов’язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем самостійно при співставленні даних про витрати бухгалтерського обліку та податкової звітності за 4 квартал 2009р. та 1 півріччя 2010р. встановлені розбіжності, які відкориговані у звітній декларації за 9 місяців 2010р. Копії первинних документів, підтверджуючих наявність витрат, не включених актом перевірки до складу валових витрат, були надані до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва додатково разом із супровідним листом від 24.02.2011р.

У акті позапланової перевірки на стор.54 зазначено, що підприємством надано документи по придбанню теплової енергії від ВАТ ”Теплоелектроцентраль”.

У судовому засіданні інспектор, що проводив перевірку, надав пояснення, що перевіркою витрат, що ввійшли до складу валових витрат позивача до ІІІ кварталу 2010р., встановлено, що позивач суми витрат по придбанню теплової енергії від ВАТ ”Теплоелектроцентраль” до складу валових витрат до ІІІ кварталу 2010р. не включав.

Отже, валові витрати, які були понесені позивачем у IV кварталі 2009р., І кварталі 2010р. позивач в порядку пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” включив до складу валових витрат суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок, виявлених у звітному податковому періоді.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не припускався порушень норм податкового законодавства, зазначених у акті перевірки та спірному рішенні.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 24.03.11р. №0000702301 підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 24.03.11р. №0000702301.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”ЕВЕРІ” судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

5. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя                                                                                           В. С. Брагар