Постанова № 20234683, 17.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2011 р. Справа № 2а-6339/11/1470

м.Миколаїв

10:40

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Клець Г.М.,

представників позивача: ОСОБА_1 дов. №09/46 від 13.09.2011, ОСОБА_2 дов. №09/80 від 05.11.2010,

представник відповідача: не зявився,

представник ІІІ особи: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДП "Миколаївський морський торгівельний порт", вул. Заводська, 23,Миколаїв,54000 доголовний державний інспектор з охорони природнього середовища Чорного моря Лихачов С.А. Державної екологічної інспекції довкілля північно-західного регіону Чорного моря, вул. 12 Лінія, 6-Ї ст.Люстдофської дороги, 22,Одеса,Одеська область,65114 треті особиДержавна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, вул. 12-а лінія 6-ї Люстдорфської дороги, 22,Одеса,Одеська область,65144 провизнання протиправним та скасування рішення від 02.08.2011р. №66/04, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення визнання протиправним та скасування рішення від 02.08.2011 №66/04 відповідача про тимчасову заборону (зупинення) з 02.08.2011 діяльності Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт». В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на наступне: - зафіксований у спірному рішенні висновок відповідача про здійснення портом діяльності з транспортування небезпечних відходів без наявності ліцензії не відповідає дійсності, оскільки портом не здійснюються перевезення небезпечних відходів як окрема господарська діяльність, а лише переміщення цих відходів територією порту при їх збиранні, на що є ліцензія;

- функції морського порту щодо забезпечення безпеки мореплавства, зокрема вжиття ефективних заходів для прийняття з суден забруднених і стічних вод (для нафтоперевантажувальних портів також вод, що містять нафту), сміття та інших речовин, шкідливих для навколишнього природного середовища і здоров'я людини, не є господарською діяльністю порту, а є делегованою функцією Держави відповідно до зобов'язань України за міжнародними договорами.

Відповідачем та ІІІ особою заперечень проти позову не надано, представники у судове засідання не зявлялись, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. У разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ІІІ особи.

Під час розгляду справи, представники позивача підтримали доводи, викладені у адміністративному позові.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 17.10.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

02.08.2011 головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Лихачовим С.А. Державної екологічної інспекції з охорони довкілля північно-західного регіону Чорного моря винесено рішення №66/04, яким тимчасово заборонив (зупинив) з 02.08.2011 діяльність Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт».

В якості підстави для застосування таких заходів відповідач у рішенні зазначив, що порт здійснює діяльність по транспортуванню небезпечних відходів без наявності ліцензії на транспортування небезпечних відходів, чим порушені вимоги ст. 17, 34 Закону України «Про відходи»та здійснює операції з лляльними водами згідно технології, що не пройшла погодження в Державній екологічній інспекції з охорони довкілля Північно Західного регіону Чорного моря.

Позивач не погодившись з прийнятим рішенням оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в Рішенні, відповідач керувався ст.16 Конституції України, ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»№1264-XII від 25.06.1991 (надалі Закон №1264-XII), Порядком обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і обєктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженим постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 №2751-XII; пп.4 п.6 «Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря», затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.12.2006 №528.

Відповідно до п.«ж»ч.1 ст.20 Закону №1264-XII, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить, зокрема, обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і обєктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Підставою для застосування до позивача заборони діяльності став висновок про здійснення ДП «Миколаївський морський торговельний порт»діяльності по транспортуванню небезпечних відходів, в порушення ст.ст.17, 34 Закону України «Про відходи»№187/98-ВР від 05.03.1998 (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №187/98-ВР) та здійснення операцій з лояльними водами згідно технології, що не пройшла погодження в Державній екологічній інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря.

Підстави для тимчасового зупинення діяльності підприємств і обєктів передбачені п.4 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і обєктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженим постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 №2751-XII (надалі Порядок №2751-XII), до них, зокрема віднесено: перевищення лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки.

Статті 17 та 34 Закону України «Про відходи»№187/98-ВР від 05.03.1998 (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №187/98-ВР) передбачає обовязок субєктів господарювання мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або на право провадження діяльності, повязаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів.

Діяльність Порту щодо прийняття із суден забруднених і стічних вод регламентується Кодексом торговельного мореплавства України (надалі КТМ), Водним кодексом України, Правилами охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №269 від 29.02.1996 (із змінами та доповненнями) (надалі Правила охорони вод).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.75 КТМ для забезпечення безпеки мореплавства на морські порти покладається здійснення таких функцій, як вжиття ефективних заходів для прийняття з суден забруднених і стічних вод (для нафтоперевантажувальних портів також вод, що містять нафту), сміття та інших речовин, шкідливих для навколишнього природного середовища і здоровя людини, а також зменшення обсягів утворення та для знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення виробничих, побутових та інших відходів.

Відповідно до пунктів 23, 24 Правил охорони вод, морські порти забезпечують:

-приймання з суден та здавання на плавучі або берегові очисні споруди забруднюючих речовин або вод, що їх містять;

-приймання з суден сміття та відходів з розміщенням їх на обєктах поводження з відходами;

-очищення своїх акваторій від забруднюючих речовин та сторонніх предметів і матеріалів;

-локалізацію та ліквідацію наслідків аварійних скидів забруднюючих речовин або вод, що їх містять, у межах своїх акваторій.

Морські порти повинні:

-бути укомплектовані суднами-збирачами, спеціальними засобами для локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

-мати берегові приймальні очисні споруди, систему каналізації, обєкти для збирання та знешкодження відходів;

-мати засоби для накопичення зворотних вод з подальшою передачею їх на очисні споруди у разі відсутності приймальних очисних споруд та системи каналізації.

У ст.76 КТМ визначено, що господарська діяльність морського порту полягає у забезпеченні ним: навантаження, розвантаження і обслуговування суден у порядку черговості їх приходу в порт; перевантаження вантажів з інших видів транспорту на судно і у зворотному порядку, складських операцій з вантажами; обслуговування пасажирів морського транспорту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти; допоміжних операцій, необхідних для забезпечення життєдіяльності порту; інших видів діяльності відповідно до статусу порту.

Таким чином, діяльність Порту щодо забезпечення безпеки судноплавства не відноситься та не підпадає під поняття «господарська діяльність». Відповідно ж до статей 17 та 34 Закону №187/98-ВР їх вимоги розповсюджуються на субєктів господарської діяльності, а тому не стосується діяльності морських портів щодо забезпечення безпеки мореплавства.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача, з метою виконання пунктів 23, 24 Правил охорони вод, по території порту, яка має чітко визначені границі, при збиранні відходів проводиться їх переміщення автотранспортом в межах порту для їх очистки на станцію очистки лляльних і баластних вод. Станція розташована на режимній території порту в районі причалу №0, який значно віддалений від інших причалів порту. Лляльні води приймаються із суден біля причалів порту в автоцистерну з дотриманням Тимчасової технологічної інструкції перевантаження №424 «Перегрузка льяльных вод в автоцистерны», потім доставляються по території порту для їх очистки на станцію відповідно до пунктів 4.20, 4.21 цієї технологічної інструкції.

На здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, обробка), позивачу 17.11.2008 видана ліцензія Міністерства охорони навколишнього природного середовища України серії АВ №433631, із строком дії до 28.10.2013 (а.с.13).

Ліцензійні умови провадження діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами затверджені Спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства екології та природних ресурсів України №27/44 від 12.02.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.2001 за №187/5378 (надалі Ліцензійні умови).

Відповідно п.4.2 Ліцензійних умов, субєкти господарської діяльності при здійсненні збирання небезпечних відходів повинні мати певну матеріально-технічну базу, в тому числі при потребі спеціально обладнані транспортні засоби, призначені для перевезення відходів відповідного класу небезпеки.

Таким чином, позивачем здійснюється не перевезення небезпечних відходів, як окрема господарська діяльність, а переміщення цих відходів територією порту при їх збиранні, на що позивач має відповідну ліцензію.

Вказана позиція підтверджена листом Державної екологічної інспекції України №213-7/305 від 07.09.2011 направленим на адресу позивача (а.с.89), згідно якого, у разі перевезення відходів по території порту (за умови, що транспорт з відходами не виїжджає за межі порту) ліцензія на транспортування небезпечних відходів підприємству не потрібна.

Аналогічна точка зору була висловлена Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Лихачовим С.А. при винесенні рішення №100002 від 08.06.2011 (а.с.22), яким він скасував постанову про накладення на посадових осіб ДП «Миколаївський морський торговельний порт»адміністративного стягнення.

За вказаних обставин, не зрозумілим є винесення 02.08.2011 Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Лихачовим С.А. рішення №66/04 про заборону діяльності Державного підприємства «Миколаївський торгівельний порт»у звязку з відсутністю у позивача ліцензії на перевезення відходів територією порту.

Що стосується здійснення позивачем операцій з лояльними водами згідно технології, що не пройшла погодження в Державній екологічній інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, то у спірному рішенні не зазначено, який нормативно-правовий акт при цьому порушено позивачем.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія).

На думку суду, застосування норм законодавства, яким здійснюється зупинення роботи підприємства, є крайнім заходом впливу, який застосовується у разі грубого порушення природоохоронного законодавства, що вчиняє реальну загрозу навколишньому природному середовищу.

Враховуючи, що порушення позивачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на які відповідач послався у рішенні №66/04 від 02.08.2011, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді, а саме рішення №66/04 від 02.08.2011 призвело до позбавлення порту можливості виконувати делеговані Державою функції по забезпеченню безпеки мореплавства, у тому числі, відповідно до зобовязань України по міжнародним договорам та могло створити загрозу екологічній ситуації у регіоні через можливі скиди відходів та інших забруднюючих речовин із суден, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення є незаконним, не обґрунтованим, прийнятим відповідачем без дотримання принципів розсудливості та пропорційності.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним рішення №66/04 від 02.08.2011.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.71, ч.1 ст.94,ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02.08.2011 №66/04.

3. Відшкодувати Державному підприємству «Миколаївський морський торговельний порт» (вул.Заводська, 23, м.Миколаїв, 54002, код ЄДРПОУ 01125608) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 24 жовтня 2011