Постанова № 20231159, 06.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2011 р. Справа № 2а-6273/11/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства ”Миколаївбудмеханізація”, м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Чайкіна М.С.

представники:

від позивача: Плахотна О.М.

від відповідача: Матвєєв Є.В.

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відкрите акціонерне товариство ”Миколаївбудмеханізація” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 15.08.11 р. № 0001752301, прийнятого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва (надалі - відповідач).

Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

У період з 29.06.11 р. по 26.07.11 р. відповідач по справі провів планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 р. по 31.03.11 р., про що складено Акт перевірки від 01.08.11 р. № 2344/23-200/01273125 (надалі - Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що позивач порушив вимоги підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі Закон № 168/97-ВР), пункт 18 Порядку заповнення податкової накладної (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. за № 233/2037), пункти 1, 2 статті 215, пункти 1, 5 статті 203, статтю 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся, на загальну суму 62880 грн., у тому числі:

- за серпень 2010 р. у сумі 383 грн.;

- за вересень 2010 р. у сумі 62497 грн.

За наслідками перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 15.08.11 р. № 0001752301, яким збільшив позивачу суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 62880 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15720 грн., виходячи з наступного.

По-перше, відповідач зазначає, що позивачем по справі надавались заперечення на Акт перевірки, але не надавались оригінали податкових накладних від 02.12.10 р. № 17 на суму ПДВ 40000 грн. та від 23.12.10 р. № 18 на суму ПДВ 21970 грн. по МПП ”ДАО”, які були відображені останнім в реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2010 р. загальну суму ПДВ 61970 грн., як і не надавались до перевірки. Відповідач вказує, що під час проведення перевірки позивачем були надані копії отриманих ним по факсу накладних без печатки.

По-друге, в ході планової виїзної перевірки при опрацюванні декларацій з ПДВ за перевіряє мий період перевіряючими були встановлені взаємовідносини позивача з постачальниками та іншими субєктами господарювання у ланцюгу постачання, а саме - ТОВ ”Вайторіус”, ПП ”Агропрайд”, ТОВ ”Скай Груп ЛТД”, ТОВ ”Віко-Миколаїв”, ПП ”СТИЛЕТ-ЮГ”, ПП ”Технополімер”, ТОВ ”Виробничо-комерційна фірма ”ДВМ”, ТОВ ”Легат-М”, ПП ”Ніка і компанія”, МПП ”ДАО”, ТОВ ”Олс-Вест”, ТОВ ”Ламберт-Н”.

Дослідивши документи фінансово-господарської діяльності позивача перевіряючі дійшли висновку про те, що господарські операції з постачальниками не мали реальних наслідків, а позивач є вигодонабувачем.

Під вигодонабувачем відповідач розуміти субєкта господарювання (платник ПДВ), діяльність якого спрямована на отримання податкової вигоди виробник або отримувач (товарів, послуг), що здійснює господарські операції з використанням податкових ям (в тому числі по ланцюгу поставки товару).

Під податковою вигодою слід розуміти незаконне благо, що отримує платник податку у вигляді мінімізації податкових зобовязань шляхом заниження ціни продажу постачальником (виробником) або шляхом декларування незаконно сформованого податкового кредиту (отримувачем).

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що проаналізувавши законодавче підґрунтя щодо формування підприємством позивача податкового кредиту з податку на додану вартість та враховуючи надану інформацію баз даних ДПІ, податкової звітності, акти перевірок та інші документи надані для перевірки, а також одержані в ході проведення перевірки, перевіряючи ми було встановлено, що укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків були спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснювались через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

Таким чином, перевіркою встановлено, що позивач порушив підпункт 7.2.6 пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пункт 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. за № 233/2037, в результаті чого завищено за перевіряємий період податковий кредит на загальну суму всього на суму 910 грн., в тому числі за серпень 2010 р. на суму 383 грн., за грудень 2010 р. на суму 527 грн. та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 62880 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги доведеними, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав передбачені податковим законодавством фінансово-бухгалтерські документи на підставі яких мав підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту серпня та грудня 2010 р., що не спростовано представником відповідача. А крім того в Акті перевірки відповідачем не доведено факту нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яким позивач включав до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При здійсненні господарських операцій підприємства (наприклад - ТОВ ”Віко-Миколаїв”, ТОВ ”Вайтуріоус”, МПП ”ДАО”) станом на дату виписки податкових накладних були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, мали свідоцтва платника податку на додану вартість та перебували у відповідному реєстрі ДПА України.

Наявні у позивача документи свідчать про правомірність віднесення ним сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ ”Віко-Миколаїв”, ТОВ ”Вайтуріоус”, МПП ”ДАО” до складу податкового кредиту.

Так, позивачем до складу податкового кредиту серпня 2010 р. віднесено ПДВ в сумі 383 грн. на підставі податкової накладної від 31.08.10 р. № 135 виданої ТОВ ”Вайтуріоус”.

В серпні 2010 р. позивачем було отримано від ТОВ ”Вайтуріоус” АКБ 6 СТ-140 (акумулятори) в кількості 2 шт., що підтверджується листом від 26.08.10 р. № 331, видатковою накладною від 31.08.10 р. № РН-0000128, та сплачено готівковими коштами, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 31.08.10 р. № 12. Отримані акумулятори в подальшому були використані позивачем для власних потреб - установлені на п/кран КС-5363.

Позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 р. віднесено ПДВ в сумі 527 грн. на підставі податкової накладної від 29.12.10 р. № 100, виданої ТОВ ”Віко-Миколаїв”.

Позивачем в грудні 2010 р. було отримано від ТОВ ”Віко-Миколаїв” АКБ 6 СТ-190 (акумулятори) в кількості 2 шт., що підтверджується видатковою накладною від 29.12.10 р. № РН-0000093. Отримані акумулятори в подальшому були використані позивачем для власних потреб - установлені на а/кран КС-4561 державний номер 01621 НК.

Позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 р. віднесено ПДВ в сумі 61970 грн. на підставі договору поставки від 20.10.10 р. № 100/10 та податкових накладних від 02.12.10 р. № 17 та від 23.12.10 р. № 18, виданих МПП ”ДАО”.

За умовами договору поставки від 20.10.10 р. № 100/10 глиністий пісок та жорства поставлялися за вказаною в договорі адресою і отримання позивачем від МПП ”ДАО” глиністого піску та жорстви підтверджується видатковими накладними від 02.12.10 р. № РН-0000017 та від 23.12.10 р. № РН-0000018, видатковими накладними від 03.12.10 р. № РН-0000172, від 13.01.11 р. № РН-0000002 та від 17.01.11 р. № РН-0000004 та податковими накладними від 03.12.10 р. № 1682, від 13.01.11 р. № 21 та від 20.01.11 р. № 22.

В подальшому отриманий позивачем товар був частково реалізований на підставі договору поставки від 20.10.10 р. № 2010/2ПС/97/10.

Зазначене вище свідчить про те, що позивач мав законні підстави для включення до складу податкового кредиту серпня 2010 р. ПДВ в сумі 383 грн. та грудня 2010 р. ПДВ в сумі 62497 грн.

Безпідставність висновків відповідача про порушення вимог Закону № 168/97-ВР підтверджується також наступним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним діючим законодавством України не передбачено. В судовому засіданні встановлено, що зміст Акту перевірки та акти перевірок інших податкових інспекцій (ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області) не містять жодного належного та обґрунтованого доказу нікчемності правочинів укладених позивачем.

Суд вважає, що посилання відповідача на порушення позивачем статей 203, 215 є безпідставним, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Частинами 1, 5 статті 203 ЦК України зміст передбачено, що правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом встановлено, що жодний правочин, зазначений в Акті перевірки, до теперішнього часу судом не визнано недійсним.

Відповідно до статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, не настають.

Суд також зазначає, що відповідачем по справі не наведено жодної ознаки нікчемності і недійсності правочинів передбачених статтею 215 ЦК України. Також не зазначено відповідачем в чому конкретно полягає порушення публічного порядку передбаченого статтею 288 ЦК України при укладанні позивачем правочинів, в чому полягає спрямованість на порушення конституційних прав і свобод, знищення, пошкодження майна, незаконне заволодіння ними в звязку з тим, що такі факти є вже предметом регулювання іншого кодексу, а саме Кримінального Кодексу України. Інших підстав для визнання правочинів нікчемним законодавством України не передбачено.

Посилання відповідача на порушення позивачем статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України є безпідставним з тих же підстав, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР є безпідставними.

Суд зазначає також наступне.

При проведенні перевірки відповідач порушив Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772 (надалі - Порядок).

Згідно пункту 5.2 розділу 2 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Згідно приписів пункту 6.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок в висновках акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Судом встановлено, що Акт перевірки містить лише констатування фактів можливих порушень податкового та іншого законодавства, посилаючись при цьому тільки на точку зору перевіряючих інших податкових інспекцій, викладених, зокрема:

- в акті перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 18.03.11 р. № 343/23-300/37104898 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ”Віко-Миколаїв” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом постачальником ПП ”Стилет-Юг” за грудень 2010 р.;

- в акті перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 02.06.11 р. № 737/23-420/36954874 про неможливість проведення перевірки ТОВ ”Вайторіус”;

- в акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 01.04.11 р. № 179/23-24055804 документальної невиїзної перевірки МПП ”ДАО” з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ ”1-ша Компанія” за грудень 2010 р., які були контрагентами позивача без посилання на перевірку будь-яких первинних бухгалтерсько-фінансових документів.

Так, в Акті перевірки на сторінці 29 зазначено, що перевіркою встановлено, що при проведенні господарських операцій з постачальниками ТОВ ”Віко-Миколаїв”, ТОВ ”Вайтуріоус” та МПП ”ДАО”, які фактично не мали реальних наслідків, ВАТ ”Миколаївбудмеханізація” є вигодонабувачем.

В пункті 1 розділу 4 Акту перевірки зроблено висновок щодо нікчемності правочинів вчинених позивачем і які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязанні з його недійсністю, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся, на загальну суму 62880 грн., в тому числі:

- за серпень 2010 р. в сумі 383 грн.;

- за вересень 2010 р. в сумі 62497 грн.

Але в розділі 3.2.2 зазначається про порушення позивачем вимог податкового законодавства в період серпень та грудень 2010 р. Порушень, які б були допущенні підприємством позивача в вересні 2010 р. описова частина Акту перевірки не містить. А крім того, як свідчать дані декларації з ПДВ за вересень 2010 р. та додатку № 5 до декларації позивач взагалі ніяких цивільно-правових відносин з ТОВ ”Вайтуріоус” та МПП ”ДАО” не мав.

Крім того, під час вирішення спору судом встановлено наступне. Згідно листа ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 19.09.11 р. № 10040/10/23-216 вбачається, що при проведенні перевірки та складанні Акту перевірки перевіряючими було допущену технічну помилку і позивачу надсилається поновлена сторінка Акту перевірки 44 де фраза вересень 2010 року змінено на фразу грудень 2010 року. При цьому вказаний лист був направлений на адресу позивача вже після складання у повному обсязі Акту перевірки і прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства висновок акта (довідки) документальної перевірки складається наступним чином. Відповідач повинен зазначити опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється.

Згідно з пунктом 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Податковим кодексом України, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що Порядок оформлення результатів перевірки, так само як і Податковий кодекс України не передбачають можливості внесення будь-яких виправлень чи змін до акту перевірки після його складання та вручення платнику, тим більш після отримання заперечень та прийняття податкового повідомлення-рішення.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, за результатами виявлених порушень і складеного акту перевірки приймається податкове повідомлення-рішення органом ДПІ. В даному випадку, сума грошового зобовязання за основаним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на додану вартість була нарахована, а податкове повідомлення-рішення складено за неіснуюче порушення позивачем вимог податкового законодавства за вересень 2010 р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідач вийшов за межі встановлених законодавством вимог, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства ”Миколаївбудмеханізація” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 15.08.11 р. № 0001752301, прийнятого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

12.10.2011 р.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

”06” жовтня 2011 р. Справа № 2а-6273/11/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Миколаївбудмеханізація”, м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Чайкіна М.С.

представники:

від позивача: Плахотна О.М.

від відповідача: Матвєєв Є.В.

Суть спору: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відкрите акціонерне товариство “Миколаївбудмеханізація” (надалі-Позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення №0001752301 від 15 серпня 2011 року прийнятого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва (надалі-Відповідач).

Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства “Миколаївбудмеханізація” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2011 року №0001752301 прийнятого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа