Постанова № 20230117, 23.08.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15:20

23.08.2011 р. Справа № 2а-5155/11/1470

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представників позивача: ОСОБА_1 дов. від 29.07.2011,

представників відповідача: ОСОБА_2 дов. №430/9/10-00 від 17.01.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Барен»

(вул. 2-А Слобідська, 103-А, м.Миколаїв, 54055)

до відповідача: Державної податкової інспекції в Заводському районі м.Миколаєва

(вул. Галини Петрової, 2-А, м.Миколаїв, 54029),

про: визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0000662301.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 05.08.2011:

-визнання протиправними дій ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва, які полягають у визнанні угод, укладених між ТОВ «Барен»та ТОВ «Інгулагро-Сервіс»нікчемними;

-визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0000662301, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва, які полягають у визнанні угод, укладених між ТОВ «Барен»та ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»нікчемними, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0000662301.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що повноваження державних податкових інспекцій та інших органів державної податкової служби щодо визнання недійсними правочинів та встановлення їх нікчемності чинним законодавством не визначені; у акті перевірки не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»; фактична поставка запчастин від ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»дійсно мала місце та була повязана з господарською діяльність позивача, оскільки вказані запчастини використані для виконання ремонту автотранспорту, який належить позивачу; висновок про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Барен»та ТОВ «Інгулагро-Сервіс»ґрунтується на актах перевірки ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»та контрагентів останнього, з якими позивач взагалі не мав ніяких правовідносин; податковий кредит сформований позивачем у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позовних вимог заперечує (т.2 а.с.50-54), вказуючи на те, що позивачем було порушено приписи п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податковий кредит позивачем було сформовано за рахунок контрагента-постачальника ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»за угодами, які є нікчемними, укладеними без реального здійснення господарських операцій, що дозволило позивачу штучно сформувати податковий кредит. Таким чином, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0000662301 є цілком правомірними та законним, і підстави для його скасування відсутні.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

23.08.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

В період з 25.05.2011 по 26.05.2011 ДПІ у Заводському районі, проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Барен»з питань взаємовідносин з ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс» за липень-серпень 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1742/23-100/30333732 від 30.05.2011 (т.1 а.с.23-41).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «Барен»п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР), який діяв на час існування спірних правовідносин, та зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Барен» та ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс» в силу приписів п.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 62172,0 грн., у тому числі за липень 2010 року 23645,0 грн., за серпень 2010 року 30000,0 грн., за вересень 2010 року 8527,0 грн.

В якості підстави для таких висновків податкова посилається на акт ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва №1158/23-200/33573792 від 06.04.2011, в якому зроблено висновок про нікчемність угод, укладених між про ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс» та його контрагентами - постачальниками товарів, а також на відсутність у ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про неможливість поставки позивачу товарів.

На підставі акту перевірки №1742/23-100/30333732 від 30.05.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000662301 від 21.06.2011, яким позивачу нараховане грошове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 62172,0 грн. та штрафні санкції у сумі 15543,0 грн. (т.1 а.с.17).

Не погодившись з винесеним відповідачем рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, по видаткових накладних №ІА-0000253 від 02.07.2010, №ІА-0000254 від 25.07.2010, №ІА-0000427 від 02.08.2010, №ІА-0000436 від 09.08.2010, №ІА-0000345 від 12.08.2010, №ІА-0000438 від 25.08.2010 (т.1 а.с.60-63) ТОВ «Інгулагро-Сервіс»поставляло ТОВ «Барен»дизельне пальне та запчастини на загальну суму 373030,0 грн. (у т.ч. ПДВ 62171,67 грн.).

Письмового договору сторони не укладали. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з усних угод купівлі-продажу, підтвердженням яких є видані продавцем документи (накладні), які містять відомості про кількість товару, ціну та загальну суму поставки.

За вказаними господарськими операціями ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»надало позивачу податкові накладні №279 від 02.07.2010, №280 від 25.07.2010, №454 від 02.08.2010, №463 від 09.08.2010, №462 від 12.08.2010, №466 від 25.08.2010 (т.1 а.с.64-69).

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто субєктом господарювання, який не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідачем підтверджено, що на час видачі податкових накладних ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»перебувало у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, тобто мало право на видачу податкових накладних. Ніяких зауважень з боку Відповідача відносно оформлення податкових накладних в Акті перевірки не було викладено.

Виписки з особового рахунку позивача за 29.07.2010, 05.08.2010, 13.08.2010, 01.09.2010, 02.09.2010, 03.09.2010, 27.09.2010, 28.09.2010, 29.09.2010 (т.1 а.с.70-75) свідчать про повну оплату отриманого товару. Вказані обставини підтверджені відповідачем у акті перевірки.

Позивач наполягає на тому, що господарські операції з купівлі-продажу у ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»товару дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами: видатковими та податковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 2010 рік (зазначені документи оглядались під час перевірки); подальшим використанням придбаного товару при здійсненні ремонтних робіт власного автотранспорта підприємства, що підтверджується дефектними відомостями, актами виконаних ремонтних робіт, актами виконаних робіт по обслуговуванню автомобілів із використанням придбаних запчастин, договорами із замовниками та товарно-транспортними накладними на перевезення товарів із використанням придбаного дизтоплива (т.1 а.с.77-250, т.2 а.с.1-41).

Викликаний в якості свідка директор ОСОБА_3 зазначив, що підприємство займається міжнародними грузоперевезеннями автомобільним транспортом, має відповідну ліцензію. У 2010 році позивач мав взаємовідносини з ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс». Весь товар зазначений у видаткових та податкових накладних позивач забирав самостійно. Товар приходувася та передався працівникам підприємства для виконання ремонтних робіт та перевезення товарів за замовленнями, а накладні передавались до бухгалтерії для здійснення бухгалтерського та податкового обліку.

У своїх свідченнях водій-слюсар ТОВ «Барен»ОСОБА_4 підтвердив, що при поломці автомобіля складались дефектні відомості та здійснювалась закупівля необхідних запчастиних, які працівники отримували безпосередньо від директора. У якої фірми закупались запчастини свідку не відомо.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки позивач проінформував податковий орган про те, що придбані товарно-матеріальні цінності: дизтопливо та запчастини були використані ТОВ «Барен»для власних потреб та в подальшому підприємством не реалізовувались (т.1 а.с.42), про що зроблена відмітка у акті перевірки. Відповідачем вказані обставини досліджені не були, у акті перевірки та під час розгляду справи не заперечені та не спростовані.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

62172,0 грн. податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту липня - вересня 2010 року, тобто позивачем сформовано податковий кредит у той податковий період, коли ним були отримані податкові накладні.

Відносно викладених у акті №1742/23-100/30333732 від 30.05.2011 висновків актів перевірок ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»та його контрагентів слід зазначити, що Закон №168/97-ВР не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників. Верховним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція із вказаних питань, яка ґрунтується на тому, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податків до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Що стосується посилання відповідачів на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Барен»та ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс»слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодна з цих підстав не може бути застосована до правочинів, які укладались між позивачем та ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс».

Навіть ч.2 ст.228 ЦК України у цьому випадку не може бути застосовано, оскільки договори на поставку товарів для здійснення робіт з котломонтажу та встановлення вентиляційного обладнання за своїм змістом не направлений на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, листом №742/11/13-11 від 02.06.2011 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»Вищий адміністративний суд України зазначив, що не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 ЦК України.

Таким чином, висновки про нікчемність правочинів, тим більше, визнання правочинів нікчемними відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів. Таким чином, ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва протиправно зазначила в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Барен»та ТОВ Компанія «Інгулагро-Сервіс».

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва, які полягають у визнанні, в акті перевірки №1742/23-100/30333732 від 30.05.2011, угод, укладених між ТОВ «Барен» та ТОВ «Інгулагро-Сервіс» нікчемними.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.06.2011 №0000662301 в повному обсязі.

4. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Барен» (вул. 2-А Слобідська, 103-А, м.Миколаїв, 54055) понесені ним судові витрати у сумі 6,80 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 29 серпня 2011 року.