Постанова № 20229517, 04.07.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.07.2011 р. Справа № 2а-2411/11/1470

м.Миколаїв

9:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: ОСОБА_1 дов. від 16.02.2011 (у судовому засіданні 01.07.2011),

представника відповідача: ОСОБА_2дов. №4/9/10-007 від 04.01.2011 (у судовому засіданні 01.07.2011), ОСОБА_3 дов. №2770/9/10-007 від 01.07.2011 (у судовому засіданні 01.07.2011),

свідка ОСОБА_4 (у судовому засіданні 01.07.2011),,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ ВКФ "ТРАКОНТА", вул. Електронна, 81/4,Миколаїв,54031

адреса для листування: вул.Будівельників, 18, кв.66, м.Миколаїв, 54034 доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028 проскасувати податкове повідомлення-рішення №0000242301 від 09.02.2011 р., в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2011 №0000242301. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у акті перевірки не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Нікострой-777»; фактичне придбання товару дійсно мало місце, і в подальшому, вказаний товар був використаний при виконанні підрядних робіт.

Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.78,79), вказуючи на те, що позивачем було порушено приписи п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податковий кредит позивачем було сформовано за рахунок контрагента-постачальника ТОВ «Нікострой-777»за угодами, які є нікчемними, укладеними без реальної поставки товару, що дозволило позивачу штучно сформувати податковий кредит. Таким чином, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 09.02.2011 №0000242301 є цілком правомірними та законним, і підстави для його скасування відсутні.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

04.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В період з 29.12.2010 по 28.01.2011 ДПІ у Ленінському районі, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Траконта»з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «Нікострой-777»за період з 01.02.2010 по 31.07.2010.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №172/23-100/23618895 від 28.01.2011 (а.с.7-13).

Як зазначено у вступній частині акту, перевірка проведена, згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»№509-ХІІ від 04.12.1990 (надалі Закон №509-ХІІ), п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Миколаївській області від 27.08.2010 про призначення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Траконта»в межах кримінальної справи №10800010.

Крім того, ДПІ у Ленінському районі направлено позивачу лист від 27.09.2010 №8310/10/23-117 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин ТОВ «Траконта» та ТОВ «Нікострой-777»за період з 01.02.1010 по 31.07.2010 (а.с.223). У відповіді на вказаний запит позивач пояснень та документів з питань взаємовідносин з ТОВ «Нікострой-777»не надав, пославшись на те, що 04.08.2010 проведено виїмку документів ТОВ «Нікострой-777»(а.с.224).

Частина 1 статті 11 Закону №509-ХІІ, який діяв на дату початку перевірки, передбачала право органів державної податкової служби здійснювати документальні невиїзні перевірки, планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів.

Пунктом 1 частини 1 статті 111 Закону №509-ХІІ, визначено, що у разі ненадання платником податку пояснень та їх документального підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби, це є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до п.20.1.4 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.78.1.11 ПК України, у разі отримання постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадження, здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка.

Таким чином, нормативні акти, які регулювали підстави проведення перевірок органами державної податкової служби, як на початку проведення перевірки 29.12.2010, так і на час її закінчення та складання акту 28.01.2011, передбачали у ситуації проведення позапланової виїзної перевірки, а ніяк не позапланову невиїзну документальну перевірку.

За вказаних обставин, дій відповідача по проведенню саме такого виду перевірки, як позапланова невиїзна документальна перевірки є протиправними.

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «Траконта»п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР) та зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Траконта» та ТОВ «Нікострой-777» в силу приписів п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 30935,75 грн., у т.ч. по періодах:

- березень 2010 року 3333,33 грн.;

- квітень 2010 року 22433,33 грн.;

- червень 2010 року 5169,09 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2011 №0000242301, яким позивачу нараховане грошове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 30935,75 грн. та штрафні санкції у сумі 7733,94 грн.

В якості підстави для таких висновків податкова посилається на відсутність товарно-транспортних накладних або будь-яких інших документів на перевезення товару від ТОВ «Нікострой-777»; висновки судово-почеркознавчої експертизи від 20.08.2010, згідно яких на видаткових та податкових накладних підписи зроблені не директором ТОВ «Нікострой-777»ОСОБА_5, а ОСОБА_6, відносно якого порушено кримінальну справу №10800010 за фактом умисного ухилення від сплати податків, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, що свідчить про штучне формування ТОВ «Траконта»податкового кредиту у березні, квітні та червні 2010 року у розмірі 30935,75 грн.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів визнання ТОВ «Нікострой-777»у судовому порядку «фіктивним»підприємством, як на час перевірки, так і на час розгляду справи в суді, а також не досліджено при перевірці, та не доведено під час розгляду справи факт «безтоварності»укладених між ТОВ «Траконта» та ТОВ «Нікострой-777»договорів купівлі-продажу.

Висновки експертизи з приводу підписання договорів купівлі-продажу ТОВ «Траконта», видаткових та податкових накладних, не директором, а іншою особою, самі по собі не можуть бути преюдиційним документом для визнання зазначених договорів недійсними або нечинними, а накладних такими, що не відповідають за своєю формою та змістом приписам чинного законодавства.

Позивач наполягає на тому, що господарські операції з купівлі-продажу у ТОВ «Нікострой-777»товару дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами: видатковими та податковими накладними (а.с.21-61), журналом-ордером по рахунку 631 за 2010 рік (а.с.137-142), книгою обліку придбання товару (робіт, послуг) за 2010 рік (а.с.143-146), картками складського обліку матеріалів (а.с.148-182), а також подальшим використанням придбаного товару при здійсненні підрядних робіт, що підтверджується актами виконаних робіт за формою КБ-2в та підсумковими відомостями ресурсів (а.с.183-214).

Викликаний в якості свідка директор ОСОБА_4 зазначив, що підприємство займається котломонтажем та вентиляцією. По прайс-листах, які надходять на підприємство відбирається необхідний для виконання робіт товар, при цьому враховується можливість його доставки транспортом продавця. У 2010 році позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Нікострой-777». Весь товар зазначений у видаткових та податкових накладних поставлявся автомобілем продавця ГАЗель. Товар приходувася, ставився на облік по складу, а накладні передавались до бухгалтерії для здійснення бухгалтерського та податкового обліку. В подальшому, отримана від ТОВ «Нікострой-777»продукція була використана при виконанні підрядних робіт.

Факт приховування товару по складу та бухгалтерському обліку підтверджений свідком ОСОБА_7, яка є головним бухгалтером підприємства.

Відповідачем вказані свідчення не заперечені та не спростовані.

В матеріалах справи міститься постанова Ленінського районного суду м.Миколаєва від 15.03.2011 (а.с.77), якою адміністративну справу відносно ОСОБА_4 закрито провадженням за відсутності у діях останнього складу адміністративного правопорушення, та встановлена відсутність з боку ОСОБА_4 порушення податкового законодавства, зокрема п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товару, слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що саме товарно-транспортна накладна на поставку даного виду товарів є єдиним первинним документом, на підставі якого здійснюється списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, та для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.

У примітці до типової форми товарно-транспортної накладної №1-ТН, затвердженої наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»(надалі Наказ №488/346), зазначено, що в тих випадках, коли в у розділі ТТН «Відомості про вантаж» немає можливості перелічити усі назви і характеристики відпущених товарно-матеріальних цінностей, до товарно-транспортної накладної, як товарний розділ, повинні прикладатися як невідємна частина спеціалізовані форми (товарна накладна та інші форми), затверджені в установленому порядку, по яких провадиться списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також ведеться складський, оперативний і бухгалтерський облік. Тобто, посилання податкової на ведення обліку на підставі товарно-транспортної накладної є свідомим перекручуванням змісту нормативного акту.

Крім того, посилання відповідача на Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»(надалі Наказ №488/346) суд вважає недоречним, оскільки вказаний документ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, та стосується первинного обліку роботи вантажного автомобіля., до якого вантажоотримувач не має безпосереднього відношення.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідачем у акті перевірки підтверджено наявність у позивача податкових накладних на придбання товару, виписаних ТОВ «Нікострой-777»на загальну суму 189079,53 у т.ч. ПДВ 31513,25 грн. (а.с.10). Вказаний товар оплачений позивачем в повному обсязі, що також підтверджено актом перевірки (а.с.11).

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто субєктом господарювання, який не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки та пояснення сторін при розгляді справи, на момент видачі ТОВ «Нікострой-777»податкових накладних, останнє перебувало на обліку як платник ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем сформовано податковий кредит у ті податкові періоди, коли ним були отримані податкові декларації.

Що стосується посилання відповідача на те, що ТОВ «Нікострой-777»не задекларувало податкові зобовязання за березень, квітень та червень 2010 року, слід зазначити, що Закон №168/97-ВР не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників.

Так, у пункті 1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з вимогами п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Верховним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція із вказаних питань, яка ґрунтується на тому, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податків до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відносно посилання відповідачів на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Траконта»та ТОВ «Нікострой-777» слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодна з цих підстав не може бути застосована до правочинів, які укладались між позивачем та ТОВ «Нікострой-777».

Навіть ч.2 ст.228 ЦК України у цьому випадку не може бути застосовано, оскільки договори на поставку товарів для здійснення робіт з котломонтажу та встановлення вентиляційного обладнання за своїм змістом не направлений на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, висновки про нікчемність правочинів, тим більше, визнання правочинів нікчемними відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів. Таким чином, ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва протиправно зазначила в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Траконта»та ТОВ «Нікострой-777».

За вказаних обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2011 №0000242301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.02.2011 №0000242301 в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі «Траконта» (вул.Електронна, 81/4, м.Миколаїв, 54031) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 11 липня 2011 року.