Постанова № 20225413, 30.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 р. № 2а-3554/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіКостецького Н.В.

при секретарі Голодніков О.В.

з участю представників:

від позивача Боровець В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Аргентум»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач - Державне підприємство «Аргентум» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0000202350 від 11.03.2011 року та №0000192350 від 11.03.2011 року, виданих Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виданих оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь, оскільки позивач нікчемних правочинів не укладав, ним реально було укладено договори з контрагентами на придбання сировини та матеріалів, такі договори були дійсно виконані, про що свідчать належні докази (зокрема видаткові та податкові накладні).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав додаткові докази, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав зазначених у письмових запереченнях, у яких викладені обставини, зазначені в акті перевірки, зокрема позовні вимоги заперечує з підстав укладення позивачем нікчемних правочинів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП «Аргентум»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року та 18.02.2011р. складено акт перевірки №29/230/355215021.

За наслідками перевірки відповідачем 11.03.2011р. предявлено податкові повідомлення-рішення №0000192350, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 136962 грн., штрафна (фінансова) санкція 34240 грн., разом 171202 грн. та №0000202350, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 13756 грн., штрафна (фінансова) санкція 3439 грн., разом 17195 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суму грошового зобов'язання із ПДВ в сумі 17195,00 грн. у податковому повідомленні-рішенні від 11.03.2011р. №0000202350 та грошове зобов'язання із податку на прибуток підприємств в сумі 171 202,00 грн. у податковому повідомленні-рішенні від 11.03.2011р. №0000192350 відповідач визначив по відношенні до “Договір про спільну діяльність ДП “Аргентум” та ДЛДЕЗТО”.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 110-113) 01.11.2004 року між Державним Львівським дослідно - експерементальним заводом технологічного обладнання та Державним підприємством «Аргентум»було укладено договір про спільну діяльність № 1/16-40 з додатком. Договір зареєстровано в якості платника ПДВ згідно свідоцтва № 18549421 (а.с.114).

Згідно п.п.14.1.157 ст.14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно із п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Крім цього, згідно п.п.20.1.28 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи положення вказаних вище норм Податкового кодексу України встановлено, що відповідач вправі був виносити податкові повідомлення-рішення та застосовувати штрафні санкції у відношенні фізичних та юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Аналогічний висновок можна зробити з огляду на аналіз змісту Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735) та Додатку №2, котрим затверджено бланк форми “Р” податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу на те, що згідно із п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду та не представив жодних доказів того, що податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2011р. №0000202350 та податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2011р. №0000192350 застосовано штрафні санкції правомірно до “Договір про спільну діяльність ДП “Аргентум” та ДЛДЕЗТО” із дотриманням вимог п.15.1 ст.15, п.п.20.1.28 ст.20 Податкового кодексу України та Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи відповідача про те, що інші податкові повідомлення-рішення, котрі також застосовувались відповідачем по відношенні до “Договір про спільну діяльність ДП “Аргентум” та ДЛДЕЗТО”, не оскаржувались позивачем, а отже чинними також є податкові повідомлення-рішення від 11.03.2011р. №0000202350 та від 11.03.2011р. №0000192350, на думку суду, є безпідставними та не можуть в силу ст.70 КАС України вважатись належними і допустимими.

Позивачем було долучено до матеріалів справи свідоцтво №18549421 (а.с.105) про реєстрацію платника податку на додану вартість, де платником ПДВ було зареєстровано “Договір про спільну діяльність ДП “Аргентум” та ДЛДЕЗТО”, однак, обумовлено, що відповідальний за утримання та внесення ПДВ під час виконання вказаного вище договору про спільну діяльність є №13815264, тобто, наведено код ЄДРПОУ юридичної особи ДП “Аргентум”.

Також, позивач надав суду довідку від 02.03.2005р. №55/10/28-0168 (а.с.106), з якої вбачається, що зареєстровано платником податку “Договір про спільну діяльність ДП “Аргентум” та ДЛДЕЗТО”, крім цього відповідно до чинного на цей час п.1.16 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 р. №80 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1998р. за №791/3231) уповноваженою особою вважається учасник договору (контракту) про спільну діяльність - юридична особа, зареєстрована в Україні відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", або її філія, яка є платником податку на прибуток і уповноважена вести облік результатів спільної діяльності іншими сторонами згідно з умовами договору.

Представленими доказами позивач обгрунтував та підтвердив той факт, що податкові повідомлення-рішення від 11.03.2011р. №0000202350 та від 11.03.2011р. №0000192350 порушують його права та законні інтереси, оскільки саме позивач документально визначений відповідальним по утриманню та сплаті податку на прибуток і ПДВ під час дії та виконання відповідного договору про спільну діяльність, а відтак, при зверненні до суду із позовними вимогами були дотримані вимоги ст.6 КАС України.

Згідно акту перевірки від 18.02.2011р. №29/230/355215021 відповідач ствердив, що “Перевіркою відображених у рядку 04.10 Звіту „сума амортизаційних відрахувань” показників за період з 01.01.08р. по 30.09.10р. у загальній сумі 511542 грн. встановлено неправомірне нарахування амортизаційних відрахувань, що призвело до завищення даного показника у сумі 511542 грн.

1 кв. 2008-36863 грн., 2 кв. 2008-54028, 3кв. 2008р-53993 грн., 4кв. 2008-52440грн.,

1 кв. 2009-49572грн, 2 кв. 2009-47717 грн., 3кв. 2009-45276 грн., 4 кв. 2009-42371 грн.,

1 кв. 2010- 47542 грн, 2 кв. 2010-42874, 3 кв. 2010-38866 грн.”.

Крім цього, згідно акту перевірки від 18.02.2011р. №29/230/355215021, відповідач із метою здійснення вказаного вище висновку керувався, зокрема, Порядком ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 11.07.1997р. №234 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.08.1997р. за №308/2112).

Відповідач стверджував про порушення позивачем вищезазначеного Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 11.07.1997р. №234.

Однак, судом встановлено, що Порядок №234 втратив чинність згідно із наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004р. №571 і в обревізований період чинним був Порядок ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004р. №571 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.10.2004р. за №1389/9988).

Відтак, судом встановлено, що відповідач неправомірно керувався правовими нормами, запровадженими Порядком ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 11.07.1997р. №234.

Згідно п.13 Порядку №571 у разі, коли основні фонди платника податку - учасника спільної діяльності використовуються як у власній господарській діяльності, так і в спільній діяльності, частина амортизаційних відрахувань за цими основними фондами враховується у звіті та додатку до нього в сумі, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду за цими фондами, як сума доходів, отриманих від спільної діяльності, відноситься до загальної суми таких доходів та валових доходів, отриманих цим платником від власної господарської діяльності.

Відтак, ДП “Аргентум” правомірно, керуючись п.7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і п.13 Порядку №571 безпосередньо при розрахунку результатів спільної діяльності включав витрати на амортизацію основних фондів, які використовуються як у власній господарській діяльності, так і в спільній діяльності, враховував у звіті та додатку до нього в сумі, передбаченій цим порядком.

ДП “Аргентум” за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 рік виробляв та продавав продукцію лише як учасник Договору про спільну діяльність від 01.11.2004р. №1/16-40, а тому витрати на амортизацію основних фондів відносились на валові витрати відповідно до п.7.7, п.8.1.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР та Порядку №571.

Аналогічної точки зору із даного питання дотримується і ДПА України, про що із посиланням на п.13 Порядку №571 було обумовлено в інформаційних матеріалах від 07.09.2006р.

Щодо оподаткування операцій, повязаних із господарською діяльністю із ПП “ГАЛТОРГЦЕНТР” та ПП “Технопром-Інвест”, то судом встановлено наступне.

В акті перевірки від 18.02.2011р. №29/230/355215021 відповідач зазначив, що в вказаних вище підприємств відсутні “основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами”, а відтак, на думку, відповідача, “господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платниками податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту первинним документам”.

Позивач аргументував свою позицію тим, що з приводу порушень викладених на сторінках 7-13 акту перевірки від 18.02.2011р. №29/230/355215021 щодо неправильного, на думку відповідача, відображення показників 04.1 Декларації - не зарахування до валових витрат суми витрат згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та не визнання із цим податкового кредиту згідно Закону України “Про податок на додану вартість” порушення в т.ч., п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, повязаних із господарською діяльністю із ПП “ГАЛТОРГЦЕНТР” та ПП “Технопром-Інвест”, то в ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV “Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів”.

Відповідачу під час проведення перевірки, та суду, під час розгляду справи в суді, були представлені позивачем документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 №996-XIV, що підтверджують факт здійснення господарської діяльності і використання позивачем придбаних у ПП “ГАЛТОРГЦЕНТР” та ПП “Технопром-Інвест” матеріалів у власній господарській діяльності, а саме:

-видаткові накладні та податкові накладні, котрі підтверджують факт придбання позивачем матеріалів та сировини у ПП “ГАЛТОРГЦЕНТР” та ПП “Технопром-Інвест” (згідно із поясненнями позивача всі матеріали та сировину позивачу поставляли ПП “ГАЛТОРГЦЕНТР” та ПП “Технопром-Інвест”);

-ГОСТи та технологічні інструкції, котрі передбачають необхідність використання придбаної у ПП “ГАЛТОРГЦЕНТР” та ПП “Технопром-Інвест” сировини для виготовлення готової продукції;

-вимоги, котрі підтверджують перебування на складі придбаної сировини та її подальше використання із метою виготовлення готової продукції;

-договора поставки та накладні, котрі підверджують продаж готової продукції ТОВ “РЗВА-Електрик”, ТОВ “Елемент-Перетворювач”, ВАТ “Електромашина”, ТОВ “АВМ Ампер”, виготоволеної, в тому числі, із сировини та матеріалів, придбаних в ПП “ГАЛТОРГЦЕНТР” та ПП “Технопром-Інвест”;

-договір про використання послуг спецзв'язку та докази оплати по даному договору, що підтверджую факти поставок покупцям готової продукції, виготоволеної із сировини та матеріалів, придбаних в ПП “ГАЛТОРГЦЕНТР” та ПП “Технопром-Інвест”.

В п.1 ст.71 КАС України обумовлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про доведеність реальності господарських операцій між позивачем та ПП “ГАЛТОРГЦЕНТР”, ПП “Технопром-Інвест” а, відтак, правомірності формування складу валових витрат та податкового кредиту у господарських відносинах з вказаними контраганетами.

Згідно п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що у ПП “ГАЛТОРГЦЕНТР” та ПП “Технопром-Інвест” була відсутня сировина та матеріали, котрі придбавав позивач; не довів, що ПП “ГАЛТОРГЦЕНТР” та ПП “Технопром-Інвест” протягом обревізованого періоду не здійснювало жодної господарської діяльності, в тому числі не відчужувало позивачу сировину та матеріали; не довів, що вказані підприємства не вправі були видавати податкові накладні в момент продажу сировини та матеріалів; не довів, що придбану у вказаних вище підприємств сировину та матеріали позивач не використовував у власній господарській діяльності із метою виготовлення готової продукції.

Відсутність ПП “ГАЛТОРГЦЕНТР” та ПП “Технопром-Інвест” за місцем реєстрації не може служити достатнім та належним доказом того, що, за твердженням відповідача, господарська операція фактично не відбулась і не спрямована на реальне настання правових наслідків, оскільки спростовується представленими позивачем доказами, при цьому, також, узгоджується із судовою практикою та правовою позицією Вищого адміністративного суду України.

Водночас, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011р. №0000202350 в частині збільшення грошового зобов'язання позивача за основним платежем в сумі 6 497, 75 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 624, 44 грн.

Так, на с.25-26 акту перевірки від 18.02.2011р. №29/230/355215021 відповідач зазначив, що до складу податкового кредиту за вересень 2009р. було включено податкову накладну, виписану ДП “Бурштин Україна” (34112754) п/н №375 від 07.07.2008р. на загальну суму 11 532, 91 грн., в т.ч. ПДВ 1 922, 15 грн.; за липень 2009 включено податкову накладну виписану ПАТ “Фірма ”Нафтогазбуд” (012939613057) п/н №2/14 від 22.07.2009р. на загальну суму 446 46 грн., в т.ч. ПДВ 74, 41 грн.; за вересень 2009р. включено податкову накладну виписану ТОВ “Колір ПРО” (23957663) від 01.09.2009р. на загальну суму 27 007, 13 грн., в т.ч. ПДВ 4 501, 19 грн.

Однак, позивачем не було представлено оригіналів вказаних вище накладних.

Згідно п.п.7.2.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Як вбачається з п.п.7.4.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР обумовлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011р. №0000202350 в частині збільшення грошового зобов'язання позивача за основним платежем в сумі 6 497, 75 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 624, 44 грн. суд виходить з того, що, на думку суду, ухвалюючи судові рішення, не слід керуватись виключно лише положеннями чинного законодавства, котре регламентує питання дотримання форми та/або змісту податкових повідомлень-рішень, повноважень контролюючих органів, дотримання процедури проведення перевірок, але, із метою всебічності, повноти та об'єктивності розгляду справи, дотримання вимог ст.86 КАС України, необхідно звертати увагу та надавати належну правову оцінку, в сукупності, також питанню дотримання платником податків вимог податкового законодавства.

Зважаючи на те, що у відповідності до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР позивач не представив оригінальні примірники вказаних вище податкових накладних, то в суду відсутні достатні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011р. №0000202350 повністю.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14,17,18,49,51,158,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 11.03.2011 року № 0000192350.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 11.03.2011 року № 0000202350 в частині збільшення грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 7258,25 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1814,56 грн .

4. В решті позовних вимог відмовити.

3.Стягнути з державного бюджету України в користь Державного підприємства «Аргентум» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05.12.2011 року.

Суддя/підпис/ Костецький Н.В.

З оригіналом згідно

СуддяКостецький Н.В.