Постанова № 20224441, 13.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2011 року Справа № 2а-10454/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі судового засідання Бражник В.В.,

за участю сторін

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Білаш Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Свердловську про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 № 0000411742/0 та№ 0000421742/0, -

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Свердловську про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 № 0000421742/0, № 0000411742/0.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 29.06.2011 на адресу позивача надійшли податкові повідомлення рішення від 25.06.2011 № 0000421742/0, № 0000411742/0, прийнятті на підставі акту перевірки від 10.06.2011 за № 00446/17/2371809907.

Ззначені податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, але скарги залишені без задоволення.

Позивач вважає податкові повідомлення рішення від 25.06.2011 № 0000421742/0, № 0000411742/0 протиправними, а порушення встановлені у акті перевірки недостовірними.

Просить суд визнати дії ДПІ у м. Свердловську щодо прийняття податкових повідомленнь рішеннь від 25.06.2011 № 0000421742/0, № 0000411742/0 протиправними, скасувати податкові повідомлення рішення від 25.06.2011 № 0000421742/0, № 0000411742/0

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення, аналогічно викладеним у позові, просила задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволені, надала пояснення аналогічно, викладеним у запереченнях.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно статті 20.1.4 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно статті 75.1 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Стттею 77 ПК України передбачений порядок проведення документальних планових перевірок. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до наказу ДПІ у м. Свердловську про проведення документальної планової невиїзної перевірки від 23.05.2011 № 293 та направлення від 23.05.2011 № 000124, плану-графіка проведення планових перевірок субєктів господарювання на 2 квартал 2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ в м. Свердловську Жиляковим В.А. та старшим державним податковим ревізором інспектором відділу контрольно- перевірочної роботи ДПІ в м. Свердловську Бєліковим С.Г. була проведена документальна планова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання субєктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010. За результатами перевірки було складено акт № 00446/17/2371809907 від 10.06.2010, яким встановлено порушення п. 4, п. 5 плану перевірок: 1. ст.. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та згідно п. 2, п. 3 ст. 14 Декрету проведено розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік, на підставі якого підлягає сплаті до бюджету податок в сумі 10395, 06 грн.;

2. п.п 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість» у результаті чого занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся, на суму 12389 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2010 року 6450 грн., за вересень 2010 року 5939 грн. (а.с. 7-14).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.06.2011 № 0000411742/0 та № 0000421742/0 (а.с. 15).

Щодо позовної вимоги позивача про скасування та визнання дій ДПІ у м. Свердловську щодо прийняття податкового повідомлення рішення від 25.06.2011 № 0000421742/0 судом встановлено наступне.

Актом перевірки встановлено, що відповідно до декларації про доходи за 2010 рік, наданої ОСОБА_1 06.01.2011 сума валових витрат складає 997387, 00 грн., а саме:

-оплата за електроенергію 12225, 00 грн;

-орендної плати за землю 14101, 00 грн.;

-заробітної плати працівникам 11040, 00 грн.;

-обслуговування РРО 1655, 00 грн.;

-придбання товарів 958366, 00 грн.

Спірним питанням між сторонами є неправомірне віднесення позивачем до валових витрат за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 витрати на загальну суму 69300, 43 грн.. що стосується придбання товарів.

Як встановлено у судовому засіданні позивачем було подано до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року або за інший період звітного року (а.с. 17). У графі «Витрати повязані з одержанням доходу» позивачем вказана сума 997387 грн., з яких сума у розмірі 958366, 00 грн. валові втрати з придбання товарів, що не заперечується сторонами.

Згідно додатку № 2 до акту перевірки позивачем було надано перелік документів для проведення перевірки, зокрема, реєстр податкових накладаних (а.с. 32)

Згідно додатку № 14 до акту позивачем було надано податкові накладні за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, які підтверджують витрати на придбання товарів (а.с. 35).

Як вбачається із пояснень представника відповідача позивачем власноручно було вказано у додатку №14 до акту, що податкова накладані № 04/12-02 від 04.12.2010 взята до уваги частково в сумі 54041, 67 грн., що засвідчено підписом відповідача, а тому валові витрати за наданим реєстром були підтверджені частково у сумі 956300, 08 грн..

Посилання позивача на те, що її запис та підпис у додатку № 14 до акту засвідчує лише відомості стосовно накладаної № 04/12-02 від 04.12.2010 суд до уваги не бере, оскільки позивачем власноручно було визначено «Додаток № 14 до акту перевірки СПД ф/о ОСОБА_1 від 10.06.2010», а тому є підстави вважати, що позивач освідомлювала, які загальні відомості містить даний документ, зокрема, які вказані податкові накладані, від якої дати та які визначені суми.

Таким чином, судом встановлено, що витрати повязані з придбання товарів документально були підтверджені лише у сумі 956300, 00 грн. Не підтвердженою є сума 2065, 92 грн.

Крім того, позивачем було надано видаткову накладану № 9 від 15.04.2010 на суму 145183, 75 грн., у тому числі ПДВ, яка підтверджує факт придбання у ТОВ «ВІД-МАКОІЛ» бензин марки А-92 у кількості 8650 л. за ціною 5,958 грн. та видаткову накладну № 2071 від 10.09.2010 на суму 87800, 00 грн., у тому числі ПДВ, на придбання у ТОВ «ЕПІКА» дизельне паливо 11000 л. за ціною 5, 21 грн./л.

Згідно документів, які надані відповідачем придбаний бензин А-92 у ТОВ «ВІД-МАКОІЛ» у кількості 6300 літрів на суму 37537, 51 грн. (6300х5,958335) та придбане дизельне паливо у ТОВ «ЕПІКА» у кількості 5700 л. на суму 29697, 00 грн. (5700х5,21) було знято із продажу у звязку із списанням, що підтверджується актами списання (а.с. 36, 37).

Посилання позивача на те, що ці акти не мають ніякої юридичної сили та були написані на вимогу податкових інспекторів суд оцінює критично, оскільки судом встановлено, що факт списання палива позивачем також відображено у додатку до акту перевірки (а.с. 34) та підтверджено поясненнями, які написані позивачем власноручно.

Також не бере суд до уваги і посилання позивача на те, що бензин А-92 у кількості 6300 літрів та дизельне паливо у кількості 5700 л. знаходилися на зберіганні у СПД ОСОБА_2, що підтверджується договором зберігання та актом № 31122010, оскільки ці факти спростовуються матеріалами справи, якими встановлено, що відповідач під час перевірки надала документи, які свідчать, що зазначене паливо було списано для господарських потреб.

Згідно статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" Суд вважає, що придбаний позивачем товар: бензин А-92 у кількості 6300 літрів на суму 37537, 51 грн. та дизельне паливо у кількості 5700 літрів на суму 29697,00 грн. не був використаний у господарській діяльності, а тому витрати, понесені у звязку з придбанням цього товару не повязані із одержанням доходу. Тому позивач не мала права відносити до складу валових витрат вартість вказаних товарів у сумі 67234, 51 грн. Що стосується розрахунку суми грошового зобовязання у сумі 10395,06 грн. визначеної у податковому повідомленні рішенні від 25.06.2011 № 0000411742/0, то суд вважає його обґрунтованим з наступних підстав. Як вбачається із декларації про доходи (а.с. 17) сума одержавного валового доходи визначена складає 1011941, 00 грн. Документальна підтверджена сума валових витрат склала 928086, 57 грн., що знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Таким чином, сума оподаткованого доходу складає 83854, 43 грн. (1011941, 00 грн. 928086, 57 грн.) Відповідно до п. 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15% від обєкту оподаткування. Таким чином, податок з доходів фізичних осіб у позивача за 2010 року становить: 83854,43х15%=12578, 16 грн. Згідно поданої декларації про доходи одержані з 01.01.2010 по 31.12.2010 у п. 3.1 розділі 3 позивачем самостійно визначено суму прибуткового податку, яку належить сплатити за 2010 рік 2183,10 грн. З урахуванням встановлених судом обставин, сума податку з доходів фізичних осіб, з урахуванням самостійно нарахованої суми податку (2183,10 грн.) за 2010 рік складає 10395, 06 грн., що правомірно зазначено відповідачем у акті перевірки та нараховано податковим повідомленням рішенням від 25.06.2011. Щодо позовної вимоги позивача про скасування та визнання дій ДПІ у м. Свердловську щодо прийняття податкового повідомлення рішення від 25.06.2011 № 0000411742/0 судом встановлено наступне. Згідно п.п 7.4 ст. 7 Закону України «Про додану вартість» (яий був чинний на момент прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Як вже зазначалося судом, позивачем було придбано у ТОВ «ВІД-МАКОІЛ» бензин марки А-92 у кількості 8650 л. за ціною 5,958 грн., що підтверджується податковою накладану № 9 від 15.04.2010 на суму 145183, 75 грн., у тому числі ПДВ 24197, 29 грн. Згідно з декларації з ПДВ позивач частково відобразив суму податкового кредиту 23154, 00 грн. по господарській операції з ТОВ «ВІД-МАКОІЛ» (податкова накладана № 9 від 15.04.2010). Тобто, позивачем не було віднесено до податкового кредиту по вказаній податковій накладній суму ПДВ 1057, 29 грн., що відповідає кількістю товару 887, 24 л., та не заперечується позивачем. Таким чином, позивач частково відобразив у податковій декларації суму податкового кредиту, що відповідає кількістю товару 5412, 76 л. (6300л. -887, 24л.). Оскільки судом було встановлено, що позивачем не використовувався у господарській діяльності товар, придбаний у ТОВ «ВІД-МАКОІЛ» по податковій накладаній № 9 від 15.04.2010, що є порушенням ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем правомірно зменшено суму податкового кредиту за квітень 2010 року у сумі 6450, 21 грн. (5412, 76л.х 5, 9583 грн. х0,2). Також суд вважає, що відповідачем правомірно було зменшено суму податкового кредиту у сумі 5939, 40 грн. (5700л. х 5, 21 грн. х 0,2), визначеного у податковій декларації з ПДВ за вересень 2010 року по господарській операції з ТОВ «Епіка» (податкова накладан № 2482 від 10.09.2010), оскільки судом було встановлено, що позивачем дизельне паливо не використовувалося в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму грошового зобовязання в розмірі 12389,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 3097, 25 грн. Також суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 4 п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Судом встановлено, що акт планової невиїзної документальної перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь містить обгрунтовані підстави для визначення позивачу сум грошового зобовязання. Щодо вимог позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки під час розгляду справи відповідачем було доведено та документально обґрунтовано підстави для їх прийняття. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 № 0000411742/0 та № 0000421742/0, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, суд - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Свердловську про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 № 0000411742/0 та № 0000421742/0 відмовити. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано Постанова складена в повному обсязі та підписана 19 грудня 2011 року.

Суддя Н.В. Кравцова