Постанова № 20223376, 09.12.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-4863/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді: Нагібіної Г.П.

при секретарі Дигас В.М.

за участю:

представників позивача Діордіци Н.О., Солоднікової А.В.

представника відповідача ОСОБА_3

розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Авенсіс»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішень,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ПП «Авенсіс»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.51), про скасування податкових повідомлень-рішень Кїровоградської ОДПІ №0001032360 від 26.08.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку додану вартість в розмірі 5254 грн. та №0001042360 від 26 серпня 2011 р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 6568 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Кіровоградська ОДПІ неправомірно дійшла висновку про нікчемність правочину між ПП «Авенсіс»та ПП «Тарон-Кір», оскільки придбання отримання послуг та придбання пластику ПХВ підтверджується первинними документам, а тому підприємство правомірно віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат, грошові суми за правочинами з ПП «Тарон-Кір».

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до якого, позов не визнається у повному обсязі, оскільки, на думку відповідача, господарська операція ПП «Авенсіс»щодо придбання у ПП «Тарон-Кір»ТМЦ та отримання послуг здійснена без мети настання реальних наслідків, оскільки зі змісту постанови про призначення позапланової документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства вбачається, що ПП «Тарон-Кір»зареєстроване як фіктивне підприємство.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви, просили суд задовольнити їх повністю з підстав зазначених в позові. Крім того, представник позивача (директор ПП «Авенсіс») зазначив суду, що замовлення у ПП «Тарон-Кір»послуг було повязано з великим на той час обсягом замовлень, а тому, щоб уникнути непорозумінь зі своїми замовниками щодо своєчасного невиконання замовлень, позивач був вимушений залучити до виконання оформлення замовлень на виготовлення інформаційних стендів. Також у ПП «Тарон-Кір»підприємство придбало пластик ПХВ 6 в кількості 50 кв.м., які були використані в господарській діяльності підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки вважав, що угоди між ПП «Авенсіс»та ПП «Тарон-Кір»мали нікчемних характер.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України) в судовому засіданні 29.11.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 04.12.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідка, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Авенсіс»зареєстроване як юридична особа (ідн.код 24714780) та відомості щодо нього внесені до ЄДР (а.с.23).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Кіровоградська ОДПІ (далі відповідач) в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

Посадовими особами податкового органу 08.08.2011 р. на підставі постанови заступника начальника СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області від 01.06.2011р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Авенсіс» код за ЄДРПОУ 24714780 з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Тарон-Кір»(код ЄДРПОУ 33428566) за період з 01.03.2008 р. по 01.07.2009 р., за результатами якої складено акт №80/23-6/24714780 від 08.08.2011 р. (а.с.90-97), висновком якого є порушення, на думку відповідача, ПП «Авенсіс»:

- п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2008 р. в розмірі 5254 грн.;

- п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок па додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість за травень 2008 р. в розмірі 1800 грн., за червень 2008 р. в розмірі 2403 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2011 р.:

-№0001032360, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку додану вартість в розмірі 4203 грн. - за основаним платежом та 1051 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.62 зв.);

- №0001042360, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5254 грн. за основаним платежом та 1314 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.63 зв.).

Стосовно податкового повідомлення рішення від 26 серпня 2011 р. №0001042360, яким збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств, суд назначає наступне.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з довідки АА №018947 з ЄДРПОУ позивач займається такими видами діяльності за КВЕД 74.40.0 рекламна діяльність; та ін. (а.с.22), тобто замовлення на виготовлення інформаційних стендів, оформлення автобусів та придбання пластику ПХВ 6 здійснено позивачем в межах його господарської діяльності.

З акту перевірки №80/23-6/24714780 від 08.08.2011 р. суд вбачає, що посадові особи податкового органу дійшли висновку про те, що господарські операції щодо придбання позивачем у ПП «Тарон-Кір»пластика ПХВ6 та замовлення послуг стосовно оформлення автобусів, виготовлення інформаційних стендів на загальну суму 25218 грн. в т.ч. ПДВ 4203 грн. не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки правочини укладені позивачем з ПП «Тарон-Кір»є нікчемними.

Такі висновки посадовими особами податкового органу зроблені з огляду на те, що постановою про порушення кримінальної справи № 71-558 встановлено, що в період з 2004 по 2007 р.р. ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вступили в злочинну змову та з метою прикриття незаконної діяльності зареєстрували субєктів підприємницької діяльності в т.ч. в ПП «Тарон-Кір», які використовувались для проведення фіктивних безтоварних фінансово-господарських операцій, повязаних з переведенням безготівковим грошових засобів у готівку, укриття їх від бухгалтерського обліку та умисне ухилення від сплати податків.

Позивачем подано по податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2008 р. де в рядку «04»зазначена сума 103810 грн. до складу якої віднесена сума валових витрат по угодах з ПП «Тарон-Кір»21015 грн. (а.с.45-46). Зазначена сума витрат віднесена до складу валових витрат на підставі податкових накладних №79 від 30.06.2008 р., № 125 від 05.05.2008 р., актів виконаних робіт № 49 від 11.06.2008 р., № 11.06.2008 р., № 72 від 27.06.2008 р. (а.с.36-42).

На підставі усної угоди між позивачем та ПП «Тарон-Кір»щодо купівлі-продажу пластика ПХВ6 в кількості 50 кв.м., ПП «Тарон-Кір»поставило позивачу 50 кв.м. пластику ПХВ6 на суму 10800 гр. в т.ч. ПДВ 1800 грн. За наслідками поставки ТМЦ ПП«Тарон-Кір»виписало податкову накладну від 05.05.2008 р. № 125 та видаткову накладну від 05.05.2008 р. № 125 (а.с.41-42).

Розрахунок за поставлений товар відбувся по факту отримання товару готівкою 05.05.2008 р. в сумі 5400 грн. та 06.05.2008 р. 5400 грн. (а.с.43,44).

Придбаний пластик ПХВ6 позивач використав в своїй господарській діяльності, що підтверджується карткою рахунком 281 за травень 2008 р.: ТМЦ: пластик ПХВ (а.с.75), а також актами списання № СпТ-00025 від 15.05.2008 р. та СпТ-0021 від 08.05.2008 р. (а також актами виконаних робіт, укладених з замовниками щодо виконання рекламної продукції із пластика (а.с. 76-81). Тобто, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму 9000 грн. за наслідками правочину щодо придбання пластика ПХВ6.

На підставі усної угоди між позивачем та ПП «Тарон-Кір»стосовновно надання послуг по оформленню автобуса та виготовлення інформаційних стендів, ПП «Тарон-Кір»надало послуг по оформленню автобуса та по виготовленню інформаційних стендів на суму 14418 грн. в т.ч. ПДВ 2403 грн. За наслідками угоди ПП «Тарон-Кір»виписало податкову накладну від 30.06.2008 р. № 79 та між сторонами укладені акти виконаних робіт від 11.06.2008 р.№ 49, від 11.06.2008 р. № 46 та від 27.06.2008 р. № 72 (а.с.36-37). Розрахунок за поставлений товар відбувся по факту надання послуг готівкою 26.06.2008 р. в сумі 7418 грн. та 27.06.2008 р. 7000 грн. (а.с.39,40).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, що в червні місяці 2008 р. у підприємства було дуже багато замовлень на виготовлення рекламної продукції, а відтак підприємство цінуючи своїх клієнтів, і щоб не порушувати строки виготовлення замовлень, було вимушено звернутись до ПП «Тарон-Кір»із замовленням щодо виготовлення інформаційних стендів та оформлення автобуса.

Так, позивачем укладено усну угоду з головним управленням економіки Кіровоградської облдержадміністрації щодо розробки макету експозиції фризів області. ПП «Тарон-Кір»виконало роботи на оформленню виставкової експозиції, що підтверджується актом виконаних робіт №72 від 27.06.2008 р. (а.с.37). Позивач підписаний акт здавання-прийняття виконаних робіт від 28.06.2008 р. № 3/6 з головним управлінням економіки Кіровоградської ОДА (а.с.71).

Позивачем укладено усну угоду з КП «Управління домами»щодо виготовлення інформаційних стендів. ПП «Тарон-Кір»виконало роботи, за замовленням позивача, по виготовленню інформаційних стендів, що підтверджується актом виконаних робіт №49 від 11.06.2008 р. (а.с.36). Позивач підписав акт виконаних робіт №ОУ-0000072 від 11.06.2008 р. № 3/6 з КП «Управління домами»(а.с.72).

Позивачем укладено усну угоду з ВК-Кіровоград на оформлення 2-х автобусів. ПП «Тарон-Кір»виконало оформлення одного автобуса, підтверджується актом виконаних робіт №46 від 11.06.2008 р. (а.с.36). Як зазначив представник позивача оформлення одного автобуса вони здійснили самостійно, а оформлення другого автобусу було виконано ПП «Тарон-Кір». Позивач підписав акт виконаних робіт від 20 червня 2008 р. №ОУ-0000078 з ВК-Кіровоград (а.с.73).

Позивачем укладено усну угоду з Одеською залізницею ДН-З щодо виготовлення інформаційного стенду. ПП «Тарон-Кір»виконало роботи по виготовленню інформаційного стенду, що підтверджується актом виконаних робіт №39 від 03.06.2008 р. (а.с.38). Позивач підписав акт виконаних робіт №ОУ-0000071 від 03.06.2008 р. з Одеською залізницею ДН-З (а.с.74).

Зміст вище перелічених правочинів мав як реальний так і економічний зміст. А тому, суд дійшов висновку, що позивачем замовлялись послуги ПП «Тарон-Кір»на підставі реальних замовлень, які після їх виконання ПП «Тарон-Кір»були прийняті іншими замовниками, а відтак позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму 9000 грн.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Суд не приймає в якості належного доказу безтоварності господарських операцій, постанову заступника начальника СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області про призначення документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства ПП «Авенсіс»від 01 червня 2011 р. (а.с.64-65), оскільки дана постанова є лише підставою для проведення податковим органом позапланової перевірки в межах своєї компетенції, а не є доказом безтоварності чи нікчемності господарських операцій.

Відповідач в судове засідання не надав доказів, які б свідчили про безтоварність господарської операції позивача з придбання пластику ПХВ6 та неотримання реальних послуг від ПП «Тарон-Кір». Не зазначено про такі обставини і в акті перевірки та в запереченнях на адміністративний позов. За ініціативою суду в судове засідання викликався в якості свідка ОСОБА_7, що відображено в журналі судового засідання, однак свідок до суду не зявився (а.с.58).

Враховуючи доведеність факту реальності господарської операції позивача з ПП «Тарон-Кір»висновок відповідача про завищення суми валових витрат за перше півріччя 2008 р. суд вважає помилковим, а відтак податкове повідомлення рішення, яким збільшене грошове зобовязання з податку на прибуток в сумі 5254 грн. (21016 грн. х 25%) - за основним платежом та 1314 грн. (5254 грн. х 25%) за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправними, а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно податкового повідомлення рішення від 26 серпня 2011 р. №0001032360, яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість, суд назначає наступне.

Позивач подав до податкового органу податкову декларації з ПДВ за травень 2008 р. де в рядку «10.1»колонка Б «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»зазначена сума 4660 грн. (а.с.85-87) до складу, якої віднесена сума податкового кредиту за травень 20008 р. по взаємовідносинах з ПП «Тарон-Кір»- 1800 грн. (а.с.47-48). Зазначена сума податкового кредиту віднесена позивачем до складу податкового кредиту за травень 2008 р. на підставі податкової накладної від 05.05.2008 р. №125 отриманої від ПП «Тарон-Кір»(а.с.41). Також, позивач подав до податкового органу податкову декларації з ПДВ за червень 2008 р. де в рядку «10.1»колонка Б «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»зазначена сума 2403 грн. (а.с.82-84) до складу, якої віднесена сума податкового кредиту за травень 2008 р. по взаємовідносинах з ПП «Тарон-Кір»- 2403 грн. (а.с.49-50). Зазначена сума податкового кредиту віднесена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2008 р. на підставі податкової накладної від 30.06.2008 р. №79 отриманої від ПП «Тарон-Кір»(а.с.35).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин) встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Висновок суду стосовно реальності господарської операції позивача за правочинами з ПП «Тарон-Кір»описаний судом вище, а відтак позивач правомірно сформував податковий кредит за травень 2008 р. в сумі 1800 грн. та червень 2008 р. в сумі 2403 грн.

Враховуючи доведеність факту реальності господарської операції позивача з ПП «Тарон-Кір», висновок відповідача про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4203 грн. (1800 грн. + 2403 грн.) основного платежу та 1051 грн. (4203 грн. х 25%) штрафні (фінансові) санкцій є протиправним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 11.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III(який був чинним на час виникнення правовідносин), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 1.5 статті 1 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин) визначено, що звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Згідно підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до абзацу а підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III(який був чинним на час виникнення правовідносин), податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового Кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI визначено, щоконтролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно поданої декларації з податку на додану вартість за травень 2008 р., яку позивач направив до податкового органу 14.06.2008 р., відповідач мав право збільшити грошове зобовязання протягом 1095 днів, тобто до 20.06.2011 р. Згідно поданої декларації з податку на додану вартість за червень 2008 р., яку позивач направив до податкового органу 11.07.2008 р. відповідач мав право збільшити грошове зобовязання протягом 1095 днів, тобто до 20.07.2011 р. Оскаржуване податкове повідомлення рішення про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість винесене відповідачем 26 серпня 2011 р. за поза межами 1095 днів, тому на думку суду, це є окремою самостійною підставою для скасування такого рішення.

Стосовно посилання відповідача щодо порушення позивачем під час укладення правочину норм цивільного законодавства, суд зазначає наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного Кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину між позивачем ПП «Тарон-Кір». Таким чином, суд вважає помилковими та необґрунтованими висновки податкового органу про нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Тарон-Кір».

Відповідач не позбавлений права на звернення до суду про визнання правочинів такими, що вчинені всупереч інтересам держави. Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, податковий орган з таким позовом до суду не звертався.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що Кіровоградською ОДПІ безпідставно збільшено позивачу грошове зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Сплата позивачем судового збору в розмірі 28,55 грн. підтверджується квитанцією № 743 від 18.11.2011 р. (а.с.2), а відтак зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Авенсіс»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції від 26 серпня 2011 р. № 0001032360, яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 4203 грн. за основним платежом та 1051 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції від 26 серпня 2011 р. № 0001042360, яким збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5254 грн. за основним платежом та 1314 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити приватному підприємству «Авенсіс»судовий збір в розмірі 28,23 грн., зобовязавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 28,23 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду виготовлений 14.12.2011 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна