Постанова № 20223369, 13.12.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-3702/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Нагібіної Г.П.

при секретарі Дигас В.М.

за участю:

представника позивача Стадніченко І.В.

представника відповідача Сагайдачної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом комунального підприємства «Олександрія-водоканал»до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

КП «Олександрія-водоканал»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ №1000882310 від 23.09.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Олександрійською ОДПІ проведено планову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2011р. про що складено акт №406/23-10/13756426 від 09.09.2011р. В ході перевірки встановлено заниження податку на додану вартість за рахунок віднесення до податкового кредиту суми понадлімітного використання води. У звязку з виявленим порушенням підприємству збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість. Позивач зазначає, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту вартість придбаної дніпровської води та в межах поточних індивідуальних технологічних нормативів питної води затверджених рішенням Олександрійського виконавчого комітету від 19.01.2006р. №27.

Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовані тим, що позивач неправомірно відносив до складу податкового кредиту суми витоків та не облікованих втрат води у розмірі 42,68% від подачі води місту та селищам, у тому числі втрати та не обліковані витрати води 40,2% від подачі води місту та селищам, оскільки пп..3.3 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, затверджених Наказом від 17.02.2004 р. № 33 Держжитлокомунгоспом України, зареєстрованого в Мінюсті України 07.12.2004 р. за № 1557/10156 поточний ІТНВПВ для конкретного підприємства ВКГ не повинен перевищувати 300 куб.м. на кожну 1000 куб.м., тобто 30%.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з підстав зазначених в позовній заяві. Крім того, представник позивача наголошував на тому, що наказом, яким внесені зміни до Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України не зобовязувалось комунальні підприємства переглядати розміри поточного ІТНВПВ, а відтак підприємство правомірно відносило до складу податкового кредиту витрати з водопостачання в розмірах, затверджених висновком Держжитлокомунгоспу України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України) в судовому засіданні 13.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 18.12.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

КП «Олександрія-водоканал»(далі позивач) зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області 26.09.1991 р. та відомості щодо нього внесено до ЄДРПОУ (а.с.26, 27).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Олександрійська ОДПІ (далі відповідач) в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржене.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Олександрія-водоканал»(код ЄДРПОУ 13756426) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р. за результатами якої складено акт від 09.09.2011 р. № 406/23-10/13756426 (далі акт перевірки) (а.с.87-107), висновками якого, є порушення, на думку відповідача

- п.4.1, 4.2 статті 4, п.п. 7.4.1 - 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок па додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 88654 грн. за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на понадлімітне використання води (перевищення ТНВПВ).

Олександрійською ОДПІ на підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення - рішення №1000882310 від 23 вересня 2011р., яким збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 88654 грн. за основним платежом та 22163,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього в сумі 110817,50 грн. (а.с.20).

За результатами планової документальної перевірки відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту в сумі 88654 грн., в т.ч. липень 2009 р. 5075 грн., серпень 2009 р. 8290 грн., вересень 2009 р. 2150 грн., жовтень 2009 р. 15514 грн., листопад 2009 р. 2558 грн., грудень 2009 р. 2567 грн., січень 2010 р. - 7295 грн., лютий 2010 р. - 3024 грн., березень 2010 р. 6894 грн., квітень 2010 р. 4397 грн., травень 2010 р. 9099 грн., червень 2010 р. 10725 грн., липень 2010 р. 9638 грн., серпень 2010 р. 10228 грн.

Такі висновки перевіряючими зроблені з огляду на те, що позивач відносив до складу валових витрат суму витоків та не облікованих втрат води розмірі 42,68% від подачі води по місту та селищам, у тому числі втрати та не обліковані витрати води 40,2% від подачі води місту та селищам. Однак, відповідно до п.п.3.3 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, поточний ІТНВПВ для конкретного підприємства ВКГ не повинен перевищувати 300куб.м. на кожну 1000 куб.м., тобто 30%.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками посадових осіб податкового органу, посилається на те, що КП «Олександрія - водоканал»розроблено поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питаної води (далі поточні ІТНВПВ), яким додатково обгорунтовано та визначено втрати та не обліковані витрати питної води на рівні 40,2% від поданої води у систему подачі в розподілу на період з 19.01.2006 р. по 19.01.2011 р. Вказані поточні ІТНВПВ пройшли науково-технійчний аудит проведений Державною академією житлово-комунального господарства, про що складено відповідний висновок Держжитлокомунгоспу України «Галузевим ІТНВПВ на підприємствах ВКГ України»Правилам технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения» та СНиП 2.04.01-85 «Внутренный водопровод и канализация зданий»(мовою оригіналу). Крім того, рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 19.01.2006 р. №27 затверджено технологічні нормативи використання води КП «Олександрія-водоканал»у розмірі 46,68% від подачі води місту та селищам, у тому числі втрати на не обліковані витрати питної води 40,2% від подачі води місту та селищам.

Зазначені посилання позивача суд вважає помилковими з огляду на наступне.

Як вбачається із витягу зі статуту позивача (а.с.21-25), останній є комунальним підприємством, основною метою діяльності якого є забезпечення населення питною водою та відведенням стоків.

Відповідно до пункту 1.3 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 лютого 2004 р. № 33 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2004 р. за № 1557/10156 (далі Галузеві технологічні нормативи), поточний ІТНВПВ у водопровідному господарстві - максимально допустимий обсяг технологічних витрат води при підйомі, очищенні та транспортуванні 1000 куб. м (одиниці виміру) води на спорудах і мережами, які знаходяться на балансі або обслуговуються підприємством, втрат води при її транспортуванні і реалізації абонентам через дану систему питного водопостачання, витрат питної води на власні потреби працівників та на утримання території зон санітарної охорони (далі - ЗСО) і споруд в належному санітарному стані.

Підпунктом 3.3 розділу 3 Галузевих технологічних нормативів (в редакції, яка діяла до 23.08.2008 р.) визначено, що без спеціальних додаткових обґрунтувань поточний ІТНВПВ для конкретного підприємства ВКГ не повинен перевищувати 300 куб. м на кожну 1000 куб. м питної води, поданої в систему ПРВ.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. № 189, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.08.2008 р. № 750/15441 внесено зміни в пункт 3.3 розділу 3 «Без спеціальних додаткових обґрунтувань»вилучити.

Тобто, після 24.08.2008 р. пункт 3.3 розділу 3 Галузевих технологічних нормативів став діяти в такій редакції: «Поточний ІТНВПВ для конкретного підприємства ВКГ не повинен перевищувати 300 куб. м на кожну 1000 куб. м питної води, поданої в систему ПРВ». А відтак, встановлено граничний розмір віднесення до складу податкового кредити обсяг технологічних витрат води.

Статтю 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»від 10 січня 2002 р. N 2918-III,водопровідна мережа - система трубопроводів, відповідних споруд та устаткування для розподілу і подачі питної води споживачам.

Законодавець обмежив обсяг технологічних витрат води при підйомі, очищенні та транспортуванні 1000 куб. м. води на спорудах і мережами, які знаходяться на балансі комунальних підприємств. На зазначені заходи законодавець пішов з огляду на необхідність оновлення комунальними підприємствами зовнішніх мереж та споруд централізованого водопостачання та водовідведення, тобто для стимулювання комунальних підприємств до проведення оновлення та переоснащення обладнання. Тим самим, законодавець встановив межу обсягу витрат, який не повинен бути перевищений підприємством. А в разі, якщо все ж такі перевищення допустимого обсягу витрат води, такі витрати не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Позивачем розроблено Поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (а.с. 116-131), якими додаткового обґрунтовано та визначено втрати та не обліковані витрати питної води на рівні 40,2% від поданої води у систему подачі і розподілу на період з 19.01.2006р. по 19.01.2011р.

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 19.01.2006р. №27 (а.с. 18) затверджено технологічні нормативи використання води позивачем у розмірі 42,68% від подачі води місту та селищам, у т.ч. втрати та не обліковані витрати питної води 40,2% від подачі води місту та селищам.

Згідно з пункту 12 Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 15 листопада 2004 р. № 205 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 7 грудня 2004 р. за № 1556/10155, поточні ІТНВПВ розробляються кожним підприємством житлово-комунального господарства за методиками розробки поточних ІТНВПВ та (або) за галузевими ТНВПВ, погоджуються з місцевими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та водного господарства та енергозбереження і затверджуються органами місцевого самоврядування на термін до 5 років.

Враховуючи вищезазначене, позивач зазначає, що не повинен був вносити зміни до обрахованих поточних ІТНВПВ. Як на підставу своєї правоти, позивач посилається на відповідь Міністерства з питань ЖКГ України від 07 серпня 2008 р. № 1773/ж/18-13/2008 (а.с.141) та відповідь Державної академії ЖКГ від 08.07.2010 р. № 223/18-13 (а.с.19).

Посилання позивача на пункт 12 Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 15 листопада 2004 р. № 205 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 7 грудня 2004 р. за № 1556/10155, щодо дії висновку протягом 5 років суд вважає помилковим, оскільки законність висновку не ставиться ні податкових органом, ні судом під сумнів. Спірне питання щодо даних правовідносин полягає в тому, що чи можна відносити до складу податкового кредиту витрати води, які більше ніж 30%.

Стосовно відповіді Державної академії ЖКГ від 08.07.2010 р. № 223/18-13 (а.с.19), суд звертає увагу, що зміст даної відповіді свідчить про те, що в наказі Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 р. № 189 «Про внесення змін до Галузевих ТНВПВ на підприємствах ВКГ України» не йдеться про достроковий перегляд раніше затверджених нормативів.

Позивач звернувся до Міністерства з питань ЖКГ України з проханням розяснити чи необхідно переглядати та затверджувати нові індивідуальні технологічні нормативи використання питної води для ВКГ у розмірі 30% (а.с.140). А у відповіді Міністерства з питань ЖКГ України від 07 серпня 2008 р. № 1773/ж/18-13/2008 (а.с.141) йдеться про те, поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води для КП є діючими.

Тобто, як в першому так і у другому випадку мова йдеться про дію висновків нормативів поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води ВКГ, а не про правомірність віднесення до складу податкового кредиту витрат води понад 30%.

Згідно з пункту 13 Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 15 листопада 2004 р. № 205 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 7 грудня 2004 р. за № 1556/10155, підставою для перегляду поточних ІТНВПВ або внесення до них змін можуть бути: зміни в чинному законодавстві.

Тобто, оскільки позивачем не надано доказів звернення до податкового органу за розясненням щодо порядку оподаткування понаднормових витрат води після внесення змін у законодавства, а тому у суду нема підстав приймати вищезазначені відповіді державних органів як податкове розяснення, оскільки дані листи не є податковим розясненням ні в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III(який був чинним на час виникнення правовідносин), ні в розумінні Поаткового Кодексу України від 2 грудня 2010 р. N 2755-VI.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту протягом перевіреного періоду суму витоків та не облікованих втрат води, які знаходяться поза межами 30% визначених п.п. 3 розділу 3 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 лютого 2004 р. № 33 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2004 р. за № 1557/10156.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункті 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 р. N 2755-VI, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Враховуючи вищевизначене, а також відсутність між сторонами спору щодо арифметичних обрахувань витрат, які віднесені до складу податкового кредиту в сумі 88654 грн., тому суд дійшов висновку про законність висновків відповідача щодо збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 88654 грн. за основним платежом.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 р. N 2755-VI, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

А відтак, відповідач правомірно нарахував штрафні (фінансові) санкцій в сумі 22163,50 грн. (88654 грн. х 25%).

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у пункті 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв на підставі та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а відтак в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову комунального підприємства «Олександрія -водоканал»до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 18.12.2011 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна