Постанова № 20222298, 12.04.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 року 2675/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Виноградової О.І.,

суддів Лиски І.Г., Лапія С.М.,

при секретарі Савранчук А.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача Луценко Т.С.,

представник відповідача 1 Язенок А.П.,

представник відповідача 2 не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомБілоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

до

проприватного підприємства «Химпром», приватного підприємства «Івенто-2005»

стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами,

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківська обєднана державна податкова інспекція Київської області (далі позивач) звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Химпром»(далі відповідач 1), приватного підприємства «Івенто-2005»(далі відповідач 2) про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 р. провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі № 2а-3914/10/1070 (т.5 а.с. 218).

Ухвалою названого суду від 22 березня 2011 р. провадження у справі поновлено (т. 6 а.с. 23).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені між відповідачами договори фактично були безтоварними.

Відповідач 1 позов не визнав, проти задоволення заперечував, посилаючись на те, що названі договори були виконані їх сторонами у повному обсязі.

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

У період з 5 по 9 жовтня 2009 р. позивачем було проведено позапланову виїзну перевірку відповідача 1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 14 жовтня 2009 р. було складено акт перевірки № 3488/23-2-032/30420484/199 (далі акт перевірки) (т. 1 а.с. 12-43).

Перевіряючими було встановлено, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 були укладені договори купівлі-продажу від 14 червня 2006 р. № 146/пк (далі договір № 146/пк) та від 4 січня 2007 р. № 2007/0401 (далі договір № 2007/0401) (т. 1 а.с. 208-211).

Згідно з п. 2 договору № 2007/0401 загальна вартість товару по договору складає 300000 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 208), а згідно п. 2 договору № 146/пк 250000 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 210).

Крім того, на арк. 9 акта перевірки зазначено, що «зміст названих договорів не спричиняє реального настання правових наслідків» (т. 1 а.с. 20).

За результатами перевірки позивачем заявлено позов про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, а саме: з відповідача 2 на користь відповідача 1 1 158831 грн 00 коп. (як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином); з відповідача 1 на користь Державного бюджету України кошти в сумі 1 158831 грн 00 коп. (як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином).

Судом також встановлено, що обставини господарських взаємовідносин між відповідачами за договорами № 146/пк та № 2007/0401 були предметом дослідження в адміністративній справі № 2а-3914/10/1070 за позовом директором приватного підприємства «Химпром»? Язенока А.П. до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (т. 6 а.с. 37-41).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 р. в адміністративній справі № 2а-3914/10/1070 у задоволенні позову було відмовлено (т. 6 а.с. 37-41).

Згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2011 р. названа постанова набрала законної сили (т. 6 а.с. 42).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, у даній адміністративній справі не підлягають доказуванню обставини, встановлені у справі № 2а-3914/10/1070. Зокрема, щодо нездійснення відповідачем 2 на адресу відповідача 1 поставок за договорами № 2007/0401 та № 146/пк.

Безумовно, дані обставини можуть свідчити про наявність протиправного умислу відповідача 2 під час укладення договорів № 2007/0401 та № 146/пк.

Проте, враховуючи, що юридичні особи діють через органи управління і, як наслідок, через фізичних осіб, які входять до складу таких органів, для встановлення умислу в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

У звязку з цим слід зазначити, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності протиправного умислу зі сторони відповідача 1 під час укладення та виконання договорів № 2007/0401 та № 146/пк.

Даний адміністративний позов заявлено керуючись ст.ст. 207-208 Господарського кодексу України (далі ГК України) і позовні вимоги полягають у стягненні коштів, отриманих за нікчемними угодами, тобто застосовуються адміністративно-фінансові санкції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Викладене свідчить, що застосування передбачених наведеною нормою санкцій можливо лише за наявності обставин, перелічених у ст. ст. 207-208 ГК України та у строки, визначені ст. 250 ГК України.

Як убачається зі ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Наявні матеріали справи свідчать, що у даному конкретному випадку сплили строки для застосування зазначених адміністративно - господарських санкцій.

Так, згідно з реєстром отриманих відповідачем 1 видаткових документів від відповідача 2 та реєстром виданих відповідачем 1 видаткових документів виконання договорів відбулося у період: з червня 2006 р. по грудень 2007 р. та з липня 2007 р. по квітень 2008 р. (т.6 а.с. 34-35).

Даний адміністративний позов предявлено до суду 13 січня 2010 р., що підтверджується відміткою на першому аркуші позовної заяви (т. 1 а.с. 3).

Отже, згідно зі зазначеними матеріалами справи виконання договору відповідачем 1 мало місце по 25 квітня 2008 р., а відповідачем 2 по 10 грудня 2007 р. (т. 6 а.с. 34-35).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо неможливості стягнення коштів з відповідачів в порядку, встановленому ст. 250 ГК України, оскільки від дати виконання відповідачем 1 договорів у повному обсязі (25 квітня 2008 р.) до дати подачі позовної заяви (13 січня 2010 р.) пройшло майже 1 рік 9 місяців.

При цьому судом не може бути прийнято до уваги дата виконання зазначених договорів відповідачем 2 (10 грудня 2007 р.), оскільки згідно з постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 р. в адміністративній справі № 2а-3914/10/1070 відповідачем 2 даний договір фактично не виконувався.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позову Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до приватного підприємства «Химпром», приватного підприємства «Івенто-2005»про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами, відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів в порядку, встановленому ст.ст. 185-187, 254 КАС України.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 15 квітня 2011 р.

Головуючий суддя О.І. Виноградова

Судді І.Г. Лиска

С.М. Лапій