Постанова № 20222301, 19.05.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 травня 2011 року 1685/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Виноградової О.І.,

при секретарі: Савранчук А.В.,

представник позивача Бовсуновська Т.С.,

представник відповідача Літвінов О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомприватного акціонерного товариства «Енран» до

проДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 грудня 2010 р. та 31 грудня 2010 р., ВСТАНОВИВ:

31 березня 2011 р. приватне акціонерне товариство «Енран»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 та 31 грудня 2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки були відсутні підстави використання відповідачем непрямих методів, визначені п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2001 р. № 2181-III (далі Закон № 2181-ІІІ) (який діяв на дату виникнення спірних правовідносин). Крім того, вважає, що сума обєкта оподаткування відповідачем визначена лише на підставі пояснень окремих осіб, в яких, зокрема, не було зазначено точної загальної суми нібито виплаченої їм заробітної плати «у конвертах».

Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні відмовити посилаючись у письмовому запереченні на те, що згідно з поясненнями колишніх працівників позивача частину заробітної плати їм виплачували «у конвертах», у звязку з цим було занижено суму відповідного податку (а.с. 113-116).

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

13 грудня 1990 р. позивач зареєстрований як юридична особа (приватне акціонерне товариство) (а.с. 91).

У період з 22 вересня по 9 жовтня 2010 р. працівниками відповідача було відібрано письмові пояснення від 21-го колишнього працівника позивача з приводу суми отриманої ними заробітної плати у 2007-2009 р.р. (а.с. 117-136).

У подальшому, в період з 10 по 16 листопада 2010 р. відповідачем було проведено позачергову перевірку відповідача, за результатами якої 23 листопада 2010 р. складено акт перевірки № 2539/17-1/24888177 (далі акт перевірки) (а.с. 8-12).

Згідно з цим актом перевірки позивачем було допущено порушення вимог пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, пп. «б», п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 р. № 889-IV (далі Закон № 889), п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 вересня 2003 р. № 451 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 р. за № 960/8281 (надалі - Порядок).

8 грудня 2010 р. на підставі акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001551701/0 (далі повідомлення-рішення № 0001551701/0), яким нараховано штраф у сумі 187 400 грн 16 коп., з яких 62466 грн 72 коп. основний платіж, 124933 грн 44 коп. - штрафні санкції (а.с. 21).

Не погоджуючись із вказаним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до відповідача. Проте, зазначену скаргу відповідачем було залишено без задоволення, а 31 грудня 2010 р. винесено податкове повідомлення рішення № 0001551701/1 (далі повідомлення-рішення № 0001551701/1 ) (а.с. 140-141, 143-144).

У звязку з тим, що позивач вважає повідомлення-рішення від 8 та 31 грудня 2010 р. протиправними, ним було подано даний позов до суду.

Правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, судом надано з урахуванням наступного.

Згідно з вимогами п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ (який діяв на дату виникнення спірних правовідносин) якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до вимог п.п. 4.3.4 ст. 4 названого Закону застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Як убачається з п. 2.5 розділу ІІ Методичних рекомендацій визначення сум податкових зобовязань за непрямими методами, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 5 липня 2002 р. № 312 (далі Методичні рекомендації), рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобовязань приймає керівник податкового органу або особа, що виконує його обовязки, на підставі результатів проведеного аналізу податкових баз або іншої інформації, одержаної згідно з законодавством. У рішенні обовязково визначаються підстави його прийняття… Керівником податкового органу (особою, що виконує його обовязки), яким прийнято рішення щодо застосування непрямих методів визначення сум податкових зобовязань, в обовязковому порядку провадиться затвердження акта про результати перевірки платника податку, що перевіряється.

Крім того, згідно з вимогами п. 8.1 розділу VІІ Методичних рекомендацій акт перевірки визначення сум податкового зобовязання за непрямими методами складається з урахуванням таких особливостей. Результати перевірки, здійсненої з метою визначення сум податкового зобовязання за непрямими методами, оформлюються актом, що затверджується особою, яка прийняла рішення про застосування непрямих методів. Платнику податків у встановленому законом порядку надсилається податкове повідомлення, у якому, зокрема, зазначається нарахована за непрямими методами органом державної податкової служби сума податкового зобовязання, належна до сплати, опис методів, які при цьому були застосовані, а також сума штрафних санкцій за їх наявності.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем визначено суму нібито неутриманого та не перерахованого позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб (податкового зобовязання) з використанням непрямих методів, а саме, шляхом відібрання пояснень від 21-го колишнього працівника позивача (а.с. 117-136).

Згідно з названими поясненнями існувала розбіжність між заробітною платою, виплаченою працівникам на підставі відомостей, та заробітною платою, нібито виплаченою названим особам у конвертах.

Наведене свідчить, що у даному конкретному випадку непрямий метод було застосовано за відсутності обовязкових підстав, визначених п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, та за відсутності відповідного рішення посадової особи.

Крім того судом враховано, що відповідачем розмір обєкту оподаткування було визначено виключно на підставі пояснень колишніх працівників позивача.

Проте, у зазначених поясненнях розмір заробітної плати було зазначено із застосуванням таких термінів: «у районі»(а.с. 121), «приблизно»(а.с. 122, 129), «в середньому»(а.с. 124), «в межах»(а.с. 125), «близько»(а.с. 130-131) або із зазначенням нижньої та верхньої межі (а.с. 117-119, 123, 126-128, 132-136).

При цьому, жодним із опитаних працівників у своїх поясненнях не було зазначено точної суми нібито виплаченої йому позивачем заробітної плати «у конверті»(а.с. 117-136).

До того ж визначення розміру заробітної плати ОСОБА_3 у розрахунку додатково нарахованого податку з доходів фізичних осіб (далі розрахунок) відповідачем здійснено із розрахунку заробітної плати в сумі 1800 грн в місяць (а.с. 17), тоді як згідно з письмовими поясненнями зазначеної особи її заробітна плата складала 1800-1200 грн (а.с. 128).

Судом також враховано, що під час визначення неоприбуткованої суми з податку з доходів фізичних осіб відповідачем були враховані суми, нібито виплачені: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 у листопаді-грудні 2007 р., тобто за період, який перевищує загальний строк позовної давності у три роки, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України (а.с. 13-20).

Крім того, у відповідача відсутні пояснення ОСОБА_12, який у розрахунку зазначений під № 12 (а.с. 16), а суду надано пояснення ОСОБА_18 (а.с. 152), який у зазначеному розрахунку не значиться (а.с. 13-20).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскаржуване повідомлення-рішення винесено неправомірно, а, отже, є таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Енран» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області задовольнити.

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 8 грудня 2010 р. № 0001551701/0 та від 31 грудня 2010 р. № 0001551701/1.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів в порядку, встановленому ст.ст. 185-187, 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 травня 2011 р.

Суддя О.І. Виноградова