Постанова № 20221942, 01.03.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 року 710/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Виноградової О.І.,

при секретарі: Савранчук А. В.,

представник позивача Богатов Ю.М.,

представник відповідача Капустіна О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алімар»

до

проІванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 р. № 0003361600/0,

ВСТАНОВИВ:

8 лютого 2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Алімар»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 р. № 0003361600/0 (далі податкове повідомлення-рішення).

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, а саме, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення та стягнути з Державного бюджету України сплачений судовий збір (а.с. 60-65).

Представником відповідача до суду було подано письмові заперечення, згідно з якими посилання позивача на норми нового податкового кодексу є безпідставними, оскільки на дату виникнення спірних правовідносин він ще не діяв (а.с. 55-56).

У судове засідання 1 березня 2011 р. з`явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на те, що відповідачем податкове повідомлення-рішення було прийняте без урахування тієї обставини, що податкову декларацію позивачем було направлено поштою 20 грудня 2010 р., тобто, у строк, визначений законом.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити посилаючись на те, податкове повідомлення-рішення було прийняте у звязку з неподанням позивачем податкової декларації за листопад 2010 р. у встановлений законом строк.

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив таке.

25 березня 2010 р. позивач зареєстрований Іванківською районною державною адміністраціїєю Київської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 21) та взятий на облік платника податків від 27 березня 2010 р. за № 13817, що підтверджується довідкою від 29 березня 2010 р. № 42.

21 квітня 2010 р., згідно зі свідоцтвом № 100280638, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с. 23).

20 грудня 2010 р. позивачем було подано відповідачу податкову декларацію за листопад 2010 р., проте, у її прийнятті відповідачем було відмовлено.

У цей же день позивачем було направлено відповідачу заяву про неправомірні дії податкового органу та податкову декларацію за листопад 2010 р. поштою, що підтверджується текстом заяви, описом вкладення у конверт та фіскальним чеком (а.с. 29-30).

Проте, 27 листопада 2010 р. відповідачем було складено акт щодо неподання податкової звітності з податку на додану вартість за листопада 2010 р. № 1774/16/36474949 (далі акт), у якому зазначалося, що позивачем не подано декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 р., термін подання 20 грудня 2010 р. (а.с. 31).

Крім того, у цей же день відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0003361600/0, згідно з яким відповідно з п.п. «а» п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ) встановлено порушення п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97- ВР (далі Закон № 168/97-ВР) та нараховані штрафні санкції у сумі 170 грн 00 коп., яке було отримане позивачем 13 січня 2011 р. (а.с. 41).

У звязку з незгодою з названим повідомленням-рішенням, позивачем було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовано Законом № 2181-ІІІ, Законом № 168/97-ВР, які діяли на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до вимог п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з вимогами п.п. «а»п. 4.2.2 ст. 4 названого Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Як убачається зі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 названого Закону, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до вимог п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

- якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

- якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем податкову декларацію було подано своєчасно. Так, у встановлений п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ строк її було направлено відповідачу поштою (а.с. 29-30).

Крім того, текст акта перевірки містить суперечності. Зокрема, в описовій частині акта зазначено, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, тоді, як у висновках ? що позивачем не подано декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 р. у строк до 20 грудня 2010 р. (а.с. 31).

До того ж оскаржуване податкове повідомлення-рішення містить посилання на п.п. «а»п. 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, на який у акті перевірки будь-яке посилання відсутнє.

Тобто, субєкт владних повноважень у податковому повідомленні-рішенні в якості обґрунтування правомірності свого рішення посилався на підстави, які не могли бути враховані ним під час його прийняття.

Крім того, судом враховано, що акт містить висновок щодо неподання позивачем податкової декларації у строк до 20 грудня 2010 р., що, як вже зазначалося, спростовується наявними матеріалами справи, а саме, заявою позивача, описом вкладення та фіскальним чеком.

Наведене свідчить, що штрафні санкції за неподання податкової декларації до позивача застосовані неправомірно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, у даній справі відповідачем цього зроблено не було, зокрема, ним не було доведено порушення позивачем вимог Закону № 2181-ІІІ.

До того ж, відповідачем в судовому засіданні було визнано, що 20 грудня 2010 р. позивачем надавалася податкова декларація за листопад 2010 р.

Невизнання податкової декларації податковою звітністю передбачено п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, однак, за таке порушення щодо позивача акт не складався і рішення за такими підставами щодо нього не приймалося.

Наведене свідчить, що дії відповідача, які полягали у застосуванні штрафних санкцій до позивача за неподання податкової декларації є протиправними, у звязку з чим оскаржуване повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Отже, підлягає стягненню з Державного бюджету України судовий збір, що сплачений позивачем, у сумі 3 грн 40 коп., що підтверджується квитанцією (а.с. 2).

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 р. № 0003361600/0.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Алімар»судовий збір у сумі 3 грн 40 коп. з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України

Повний текст постанови виготовлено та підписано 4 березня 2011 р.

Суддя О.І. Виноградова