Постанова № 20213452, 20.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/21926/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10год.45хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю представника позивача Турти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілана» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків на суму заборгованості з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 12301,76грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілана» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків на суму заборгованості з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 12301,76грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що у звязку з несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб, відповідно до декларації, податкових повідомлень-рішень та пені, у відповідача виникла заборгованість у сумі 12301,76грн. Податкова заборгованість до теперішнього часу не сплачена.

Просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілана» (83011, м. Донецьк, вул. Чекаліна, буд.55, код ЄДРПОУ 33076218) кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків на суму заборгованості з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 12301,76грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілана» є юридичної особи, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 23.06.2004 року №12661200000003592, ідентифікаційний код юридичної особи 33076218, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.3,4), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Донецька, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 18.07.2011 року №268/29-014 (а.с.5).

Згідно довідки №269/29-014 від 18.07.2011 року у підприємства в банку відкритий розрахункових рахунок (а.с.5).

Відповідачем подана до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік №2951 від 01.02.2010 року, якою нарахував орендної плати на рік всього 11148,33грн., зі сплатою щомісяця починаючи з січня по листопад 2010 року по 929,03грн., в грудні цього ж року 929,00грн.

Але, відповідачем частково узгоджене податкове зобовязання частково не сплачено, у звязку з чим виник податковий борг у сумі 4838,11грн.

Крім того, у звязку з несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілана», що є порушенням п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та у відповідності із п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього закону відповідачу нараховані штрафні санкції, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях на загальну суму 5691,07грн., а саме:

-№0004611840/0 від 09.09.2010 року на суму 4311,92грн., за результатами акту перевірки від 09.09.2010 року №2210/15-3/33076218 невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства відповідачем за період з 01.02.2009 року 09.09.2010 року. Податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем, про що є відмітка на корінці рішення 09.09.2010 року, термін сплати 19.09.2010 року. (а.с.9,10).

-№0005981840/0 від 01.11.2010 року на суму 925,19грн., за результатами акту перевірки від 01.11.2010 року №2778/15-3/33076218 невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства відповідача за період 01.09.2009 року 01.11.2010 року. Податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем, про що є відмітка на поштовому повідомленні 01.11.2010 року, термін сплати 10.11.2010 року. (а.с.12,13);

-№0005161840/0 від 22.09.2010 року на суму 453,96грн., за результатами акту перевірки від 22.09.2010 року №2411/15-3/33076218 невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства відповідача за період 01.09.2009 року 01.11.2010 року. Податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем, про що є відмітка на корінці рішення 22.09.2010 року, термін сплати 02.10.2010 року. (а.с.15,16).

Відповідачем, сума податкового зобовязання відповідно до зазначених податкових повідомлень-рішень не сплачена, у звязку з чим виник податковий борг у сумі 5691,07грн.

Також, згідно з даними зворотного боку облікової картки платника податків по орендній платі з юридичних осіб станом на 16.08.2011 року за ТОВ «Мілана» рахується несплачена пеня, нарахована відповідно до ст.129 Податкового кодексу України, у розмірі 1772,58грн. (а.с.20-22).

Відповідно до ст.67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.3 та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Оскільки спірні правовідносини виникли на протязі 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Закон України «Про плату за землю» визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Платниками земельного податку згідно ст.2 цього Закону є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів учасників угоди про розподіл продукції.

Статтею 14 цього Закону передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлює, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до абзацу «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

У ході судового розгляду судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем на час розгляду справи не сплачена сума орендної плати з юридичних осіб в результаті чого у відповідача рахується податковий борг на загальну суму 12301,76грн.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З метою погашення податкового боргу відповідачу була відправлена перша податкова вимога від 05.11.2008 року №1/795, яка у звязку з неможливістю вручення платнику податків розміщена на дошці податкових оголошень, про що складено акт №326/24-013/33076218 від 11.12.2008 року та друга податкова вимога №2/27 від 13.01.2009 року, яка отримана відповідачем, про що є відмітка на поштовому повідомленні (а.с.18,19).

Таким чином, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли у відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обовязкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Пунктом 95.2 статті 95 кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

В пункті 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобовязання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у звязку з відмовою у самостійному погашені такого грошового зобовязання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілана» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків на суму заборгованості з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 12301,76грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілана» (83011, м. Донецьк, вул. Чекаліна, буд.55, код ЄДРПОУ 33076218) кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків на суму заборгованості з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 12301,76грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 20 грудня 2011 року.

Постанову у повному обсязі складено 23 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.