Постанова № 20212894, 08.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/15481/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 36 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю:

позивачаОСОБА_1

представника позивача:ОСОБА_2

представника відповідача: Куроєдова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000151720,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених відповідачем на підставі акту перевірки від 30.11.2010 року № 431/1720/НОМЕР_5.

Заявою від 08.12.2011р. позивач зменшив позовні вимоги, просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000151720.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом на підставі акту від 30.11.2010 року № 431/1720/НОМЕР_5 Позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.07 по 30.09.10р прийняте податкове повідомлення-рішення:

- від 23.05.2011 року № 0000151720 , яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 114662,45грн. в т.ч. за основним платежем 91729,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22932,49 грн.

Позивач не погоджується з зазначеними рішеннями податкового органу, вказуючи на те, що висновок відповідача про порушення позивачем п 4.1 ст.4, пп 7.3.1 п 7.3 ст.7 п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 91729,96грн. здійснений з посиланням на укладання нікчемних правочинів з контрагентами ПП «Стальпромпрогресc» (код за ЄДРПОУ 35080252) та ТОВ «Днепротехноткань» (код за ЄДРПОУ 35888806) через що відповідач вважає, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини бюджету, а вчинені правочини відповідають визначенню нікчемних.

Такі висновки відповідача позивач вважає необґрунтованими, не доведеними належними доказами, а визначення суми податкових зобовязань вважає здійсненим безпідставно та неправомірно. Відповідачу в ході перевірки були надані усі первинні документи, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку. Оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, висновки про те, що операції не мали реального характеру та не були призначені для використання у власній господарської діяльності, є припущенням та не підтверджується належними доказами.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000151720.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що ДПІ у м. Дружківка актом перевірки ФОП ОСОБА_1 від 30.11.2010 року № 431/1720/НОМЕР_5 року встановлені порушення:

- п 4.1 ст.4, пп 7.3.1 п 7.3 ст.7 п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. зі змінами та доповненнями внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 91729,96грн.

Підставою для висновків в акті про порушення податкового законодавства став висновок податкового органу про укладання нікчемного правочину позивача з контрагентом ПП «Стальпромпрогресc» (код за ЄДРПОУ 35080252) та ТОВ «Днепротехноткань» (код за ЄДРПОУ 35888806) через що відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини бюджету, а вчинені правочини відповідають визначенню нікчемних.

Вважає, що спірне податкове повідомлення рішення від 23.05.2011 року № 0000151720 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити в задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 в Дружківській міській раді отримав свідоцтво про державну реєстрацію від 14.11.97 за № НОМЕР_4. На податковому обліку в ДПІ м. Дружківка перебуває з 25.04.06, реєстраційний №11. Місцезнаходження субєкта підприємницької діяльності: АДРЕСА_1. Фактичне місце знаходження: АДРЕСА_1. Дані про реєстрацію субєкта підприємницької діяльності, як платник ПДВ : свідоцтво № НОМЕР_3 від 29.03.99 видане ДПІ у м. Дружківка. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_2.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Дружківка є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Судом встановлено, Державною податковою інспекцією у м. Дружківка проведена виїзна планова перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.07 по 30.09.10р., про що складено Акт перевірки від 30.11.2010 року № 431/1720/НОМЕР_5 (далі за текстом Акт перевірки)

17 січня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Дружківка прийняті податкові повідомлення - рішення :

- N 0000021720/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 40426,33 грн., застосованих за порушення підпункту 9.12.1 п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 7 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р.№889-IV , ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92, п. 13 розділу IV Інструкції «Про оподаткування фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ДПІ України від 21.04.1993р. № 12 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 09.06.93 за № 64).;

- N 0000011720/0 про сплату податку на додану вартість у сумі 94807,96 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 47403,98 грн., застосованих за порушення підпункту 4.1 ст. 4, п.п.7.3. п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР в редакції 03.04.1997р.

Зазначені податкові повідомлення рішення Позивачем згідно Податкового кодексу України були оскаржені в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Донецькій області , до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням від 10.05.2011 року N 8872/10/25213-2 Державна податкова адміністрація у Донецькій області залишила без змін податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Дружківка від 17.01.2011 року N 0000021720/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 40426,33 грн., а первинну скаргу СГД ОСОБА_1 без задоволення.

Рішенням від 11.05.2011 року N 8965/10/25 -113-2 Державна податкова адміністрація у Донецькій області скасувала податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Дружківка від 17.01.2011 року N 0000021720/0 у частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 50481,98 грн., у тому числі 3078 грн. податку і 47403,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення залишає без змін, а скаргу без задоволення, збільшує суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 22932,49 грн. у частині штрафних фінансових санкцій відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Після розгляду первинної скарги Позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від "23" травня 2011 року N 00000151720 про сплату податку на додану вартість у сумі 91729,96 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 22932,40 грн. ДПА України скарги Позивача залишені без задоволення.

Згідно висновків акту, ФОП ОСОБА_1 порушено п 4.1 ст.4, пп 7.3.1 п 7.3 ст.7 п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. зі змінами та доповненнями внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 91729,96грн.

На підставі виявлених у ході перевірки та викладених в акті порушень, ДПІ у м. Дружківка складено податкове повідомлення рішення від 23.05.2011 року № 0000151720.

Спірні податкове повідомлення рішення прийняті згідно статті 54 Податкового кодексу України на підставі зазначеного акту перевірки і стосується визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість .

Не погодившись з рішеннями субєкта владних повноважень ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000151720.

Проблемою даного спору є визначення правомірності дій податкового органу щодо винесення податкових повідомлень-рішень, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість 114662,45 грн.

Наведеним спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 114662,45грн. в т.ч. за основним платежем 91729,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22932,49 грн.

Збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено внаслідок висновку відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту п 4.1 ст.4, пп 7.3.1 п 7.3 ст.7 п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті від 08.09.2011р. № 2349/23-1/30672578 зазначається, що перевіркою за період з 01.10.07 по 30.09.10 встановлено завищення задекларованих суб'єктом підприємництва показників у рядку (10.1-16.3) податкових декларацій всього у сумі 91729,96 грн.

Одними з постачальників СГД- фізичної особи ОСОБА_1 ПП «Стальпромпрогресс» ЄДРПОУ 35080252 м. Луганськ, ТОВ «Днепротехноткань» ЄДРПОУ 35888806 м. Запоріжжя.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 уклав у письмовій формі договір купівліпродажу ТМЦ з приватним підприємством «Стальпромпрогрес» від 03.09.2007 № 03/09/07 з терміном дії договору з 03.09.07 до 31.12.07р. Але, поставки ТМЦ здійснювались і після спливу строку дії договору згідно видаткових накладних, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Згідно п. 7 ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Правочин може укладатись не тільки в формі єдиного письмового документа.

Фактичне здійснення господарської операції між Позивачем та ПП «Стальпромпрогрес» підтверджується наступними документами:

1) договором від 03.09.2007 № 03/09/07;

2) рахунком - фактурою від 03.10.2007р. № 10-03-01 на суму 3024,36 грн. разом з ПДВ (далі за текстом суми вказані разом з ПДВ); накладна від 03.10.07 № 10 -03-01 на суму 3024,36 грн.;

3) рахунком - фактурою від 05.10.2007р. № 10-05-01 на суму 1559,76 грн.; накладна від 05.10.07 № 10 -05-01 на суму 1559,76 грн.;

4) рахунком - фактурою від 12.10.2007р. № 10-12-01 на суму 2162,88 грн.; накладна від 12.10.07 № 10 -12-01 на суму 2162,88 грн.;

5) рахунком - фактурою від 19.10.2007р. № 10-19-01 на суму 2744,88 грн.; накладна від 19.10.07 № 10 -19-01 на суму 2744,88 грн.;

6) рахунком - фактурою від 05.11.2007р. № 11-05-01 на суму 8976,12 грн.; накладна від 05.11.07 № 11 -05-01 на суму 8976,12 грн.;

7) накладні від 12.12.07 № 12 на суму 24669,42 грн.; від 20.12.07 № 13 на суму 7024,03 грн.;

8) рахунком - фактурою від 08.01.2008р. № 01-08-05 на суму 13200,98 грн.; накладна від 08.01.2008р. № 01-08-05 на суму 13200,98 грн.;

9) рахунком - фактурою від 04.02.2008р. № 02-04-05 на суму 16967,16 грн.; накладна від 04.02.2008р. № 02-04-05 на суму 16967,16 грн.;

10) рахунком - фактурою від 26.02.2008р. № 02-26-02 на суму 17473,44 грн.; накладна від 268.02.2008р. № 02-26-02 на суму 17473,44 грн.;

11) накладна від 03.03.2008 № 03-03-06 на суму 4204,92 грн.:

12) рахунком - фактурою від 03.04.2008р. № 04-03-04 на суму 5327,12 грн.; накладна від 03.04.2008р. № 04-03-04 на суму 5327,12 грн.;

13) рахунком - фактурою від 21.04.2008р. № 04-21-06 на суму 8419,44 грн.; накладна від 21.04.2008р. № 04-21-06 на суму 8419,44 грн.;

14) накладні від 12.05.08 № 05-12-08 на суму 10502,40 грн.: від02.06.08 № 06-02-06 на суму 11734,27 грн.; від 27.06.08 № 06-27-05 на суму 576,00 грн.; від 19.06.08 № 06-19-05 на суму 9151,58 грн.; від 01.07.08 № 07-01-06 на суму 6979,98 грн.; від 14.07.08 № 07-14-13 на суму 13848,30 грн.; від 01.08.08 № 08-01-09 на суму 1713664 грн.; від 01ю.09.08. № 09-01-06 на суму 33271,26 грн.; від 24.09.08 № 09-24-04 на суму 10944,00 грн.; від 02.10.2008 р. № 10-02-07 на суму 26143,36 грн.; від 06.10.08 № 10-06-04 на суму 210,00 грн.; від 06.11.08 № 11-06-03 на суму 15973,80 грн.; від 02.12.09 № 12-02-04 на суму 43127,05 грн.; від 12.12.08 № 12-12-03 на суму 4468,20 грн.; від 14.01.09 № 01-14-02 на суму 1638,60 грн.; від 02.02.09 № 02-02-09 на суму 3125,00 грн.; від 16.03.09 № 03-16-04 на суму 19647,00 грн.; від 08.04.09 № 04-08-04 на суму 798,00 грн.; від 24.04.09 № 04-24-04 на суму 2279,56 грн.; від 12.05.09 № 05-12-04 на суму 4291,99 грн.; від 22.05.09 № 05-22-02 на суму 41824,80 грн.;

від 03.06.09 № 06-03-02 на суму 10397,18 грн.; від 15.06.09 № 06-15-05 на суму 4966,56 грн.; від 22.06.09 № 06-22-02 на суму 3190,80 грн.; від 30.06.09 № 06-30-03 на суму 5613,60 грн.; від 08.07.09 № 07-08-01 на суму 960,00 грн.; від 22.07.09 № 07-22-01 на суму 1317,60 грн.; від 30.07.09 № 07-30-01 на суму 12150,00 грн.; від 07.08.09 № 08-07-02 на суму 5148,00 грн.; від 10.08.09 № 08-10-01 на суму 4050,00 грн.; від 13.08.09 № 08-13-02 на суму 12862,48 грн.; від 28.08.09 № 08-28-06 на суму 9167,44 грн.; від 03.09.09 № 09-03-06 на суму 11316,00 грн.; від 15.09.09 № 09-15-02 на суму 252,00 грн.; від 28.09.09 № 09-28-01 на суму 12415,68 грн.

Постачальником товарів ТОВ «Сталь промпрогрес» були видані наступні податкові накладні : від 03.10.07 № 10-0901; від 05.10.07 № 10-05-01; від 12.10.07 № 10-12-01; від 19.10.07 № 10-19-02; від 05.11.07 № 11-05-04; від 12.12.07 № 12-12-01; від 20.12.07. № 12-20-05; від 08.01.08 № 01-08-05; від 04.02.08 № 02-04-05; від 26.02.08 № 02-26-02; від 03.03.08 № 03-03-06; від 03.04.08 № 04-030-04; від 21.04.08 № 04-21-06; від 12.05.08 № 05-12-08; від 02.06.08 № 06-02-06; від 19.06.08 № 06-19-05; від 27.06.208 № 06-27-05; від 01.07.08 № 07-01-06; від 14.07.08 № 07-14-13; від 01.08.08 № 08-01-09; від 01.09.08 № 09-01-06; від 24.09.08 № 09-24-04; від 02.10.08 № 10-02-07; від 06.10.08 № 10-06-04; від 27.10.08 № 10-27-01; від 06.11.08 № 11-06-03; від 02.12.08 № 12-02-01; від 12.12.08 № 12-12-03; від 14.01.09 № 01-14-121; від 02.02.09 № 02-02-09; від 16.03.09 № 03-16-04; від 08.04.09 № 04-08-04; від 24.04.09 № 04-24-04; від 12.05.09 № 05-12-04; від 22.06.09 № 05-22-02; від 03.06.09 № 06-03-02; від 15.06.09 № 06-15-05; від 22.06.09 № 06-22-02; від 30.06.09 № 06-30-03; від 08.07.09 № 07-08-01; від 22.07.09 № 07-22-01; від 30.07.09 № 07-30-01; ввід 07.08.09 № 08-07-02; від 10.08.09 № 08-10-01; від 13.08.09 № 08-13-02; від 28.08.09 № 08-28-06; від 03.09.09 № 09-03-06; ввід 15.09.09 № 09-15-02; від 28.09.09 № 09-28-01.

Крім того Між ОСОБА_1. та ПП «Сталь промпрогрес» було укладено Договір 22/10 від 22.10.07р., згідно якого ОСОБА_1. є Постачальником, а Покупцем є ПП «Стальпромпрогрес» в наслідок чого було проведено взаємозаліки зустрічних зобовязань.

Щодо господарської операції між позивачем та ТОВ «Днепротехноткань», то судом на підставі пояснень позивача та наданих ним письмових доказів встановлено наступне. Згідно рахунку фактури №СФ-0000018 від 01.12.2008р. та видаткової накладної від 02.12.2010р. виданих ТОВ «Днепротехноткань» та товар парусину льняну, ФОП ОСОБА_1 перерахував на розрахунковий рахунок постачальника платіжними дорученнями №81 від 01.12.2010р. та №82 від 02.12.2010р. на суму 14819,90 грн. За наслідком здійснення господарської операції Товариством видано податкову накладну від 02.12.2010р. №6 на суму 14800,52грн.

В акті перевірки відповідач зазначає як порушення відсутність довіреностей, посилаючись на «Інструкцію про порядок реєстрації, виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, зареєстровано в міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318.

Проте, суд не погоджується із зазначеним висновком відповідача. Згідно ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють, безпосередньо третій особі.

Як передбачено у п. 2 Інструкції, товари відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів, якими, згідно з Інструкцією, виступають підприємства, що виписують довіреність на одержання цінностей від постачальників фізичним особам своїм працівникам, надаючи їм статусу представників підприємства перед підприємством-постачальником (це відповідає вимогамст. 244 ЦК України).

Згідно пояснень ФОП ОСОБА_1 безпосередньо він представляв власні інтереси при виконанні зазначених угод, та не доручав іншим особам отримання товарів від постачальників.

Відповідач зазначає, що оскільки при перевезенні товару не складені товарно - транспортні накладні (ТТН), як основний документ на отримання товару, тому не підтверджено факт переходу права власності ТМЦ від постачальника до покупця.

Враховуючи викладене відповідач вважає, що СГД-фізичною особою ОСОБА_1 укладених правочинів з ПП «Стальпромпрогресc», ТОВ ««Днепротехноткань», який відповідно до ст.203, 215,228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV є нікчемними.

Проте доводи відповідача щодо відсутності документів які підтверджують факт здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та постачальниками ПП «Стальпромпрогресc», ТОВ ««Днепротехноткань» спростовуються наданими позивачем документами податкового та бухгалтерського обліку.

Досліджуючи зв'язку між фактом укладення угод між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Стальпромпрогресc», ТОВ ««Днепротехноткань» з господарською діяльністю позивача, з наявністю господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, судом встановлено, що придбані у зазначених Товариств товари були реалізовані позивачем зокрема, на станцію швидкої медичної допомоги (куртки), ТОВ «Біал - Тек» (костюми робочі), ЗАТ «Виробниче обєднання «Донбасекскавація» (взуття) та інш.

Про це свідчать досліджені у судовому засіданні договори з вказаними субєктами господарювання, а також документи податкового та бухгалтерського обліку податкові накладні, видаткові накладні, рахунки.

Посилання відповідача в акті перевірки на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та висновок про не перевезення товарів у звязку з відсутністю товарно-транспортних накладних суд вважає безпідставними.

Зазначені правила застосовуються до правовідносин, учасниками яких є Перевізники та Замовники такого перевезення, та не застосовуються для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 (далі Постанова №207).

Пунктом 2 Постанови №207 визначені документи необхідні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, а саме:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що для юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення власним транспортом «для власних потреб» складання товарно-транспортних накладних не вимагається

У судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення у яких зазначив, що придбані у ПП «Стальпромпрогресc» та ТОВ ««Днепротехноткань» товари він перевозив на автомобілі, що на час виникнення спірних правовідносин знаходився в його користуванні. ( автомобіль марки АЗЛК 2141201, реєстраційний № НОМЕР_6, колір синій, двигун V=1457CUB.CM, тип ТЗ ПІКАП, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ ЯНВ № НОМЕР_7 та довіреністю від 14.04.2006р. на право керування, посвідченою нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу донецької області ОСОБА_3.)

У Наказі Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. за № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного й іншого законодавства», зі змінами й доповненнями, внесеними наказом ГНА України від 13 червня 2007 року за № 354, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. за № 925/11205 (діяв на час виникнення спірних правовідносин. Втратив чинність 31.01.2011р.), значиться, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. (п.1.3)

Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. (п.1.5).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. (1.7).

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (2.3.2).

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (2.3.4).

Згідно додатку 7 (підпункт 3.1.1 підпункту 3.1 пункту 3 розділу I) до «Методичних рекомендацій з оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їхніх філій, відділень і інших відособлених підрозділів і документуванню виявлених порушень» затверджених наказом ДПА України від 11 вересня 2008р. № 584, при описі встановленого(их) порушення(нь) в обов'язковому порядку зазначаються, зокрема:

зміст встановленого порушення;

первинні та (або) інші документи (їх відсутність), які зафіксовані (повинні бути зафіксовані) в бухгалтерському і податковому обліку та підтверджують наявність встановлених фактів, кореспонденція рахунків

Будь-який висновок акта перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Опис встановленого порушення повинен містити встановлений безпосередній зв'язок (його відсутність) між показниками відповідних рядків податкової декларації (звіту, розрахунку) та регістрами бухгалтерського обліку (первинними документами), які використовувались при проведенні перевірки суб'єктів господарювання.

У випадку, якщо перевіркою можливо визначити конкретний первинний документ або обліковий регістр, невикористання, використання, або некоректне використання якого вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій, акт перевірки має містити посилання на такий первинний документ або обліковий регістр.

Як встановлено у судовому засіданні, перелік конкретних порушень, з посиланням на первинні документи й регістри бухгалтерського обліку, в Акті перевірки від 30.11.2010р. відповідач не зазначив.

З огляду на зазначене суд вважає, що висновки сформульовані на підставі припущень та непідтверджених обставин, субєктивних думок перевіряючих, які не мають під собою обґрунтованих доказів та юридичної оцінки дій посадових осіб товариства.

В акті перевірки від 30.11.2010 року № 431/1720/НОМЕР_5 відповідач зазначає, що у результаті не надання ФОП ОСОБА_1 документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Стальпромпрогресc» та ТОВ «Днепротехноткань», угоди, укладені з ФОП ОСОБА_1, не спричинили реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 ЦК України, протирічать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, податковий орган зробив висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та виніс, спірне податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000151720 обґрунтовуючи це нікчемністю угод між позивачем з ПП «Стальпромпрогресc» та ТОВ «Днепротехноткань».

Проте, суд не приймає зазначених доводів відповідача та вважає спірне податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0001452341 протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що субєкти господарювання ПП «Стальпромпрогресc» та ТОВ «Днепротехноткань» на час здійснення спірних операцій перебувли у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, перебувли на податковому обліку та були зареєстрований платниками ПДВ.

Відповідно до ст. 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Статтею 266 Господарського Кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вивчені та досліджені судом документи укладені за господарськими операціями між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Стальпромпрогресc», а саме, договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно пп.. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За змістом пп.. 7.2.6 п. 7.2 вказаного закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз зазначеної норми доводить, що позивач скористався другою із подій та визначив датою виникнення права на податковий кредит дату отримання податкової накладної.

На підставі наявних в матеріалах справи податкових накладних виданих ПП «Стальпромпрогресc» та ТОВ «Днепротехноткань», на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту періоду що перевірявся податок на додану вартість в сумі 91729,96 грн.

Суд вважає, що зазначені податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання товарів від ПП «Стальпромпрогресc» та ТОВ «Днепротехноткань», вони були використані позивачем в власній господарській діяльності (наступний продаж з метою отримання прибутку). Саме позивачу належить право вибирати для себе контрагентів, визначати свою фінансову та стратегічну політику при здійснені господарської діяльності, крім того, отриманий та використаний товар по укладеним договорам доводить нерозривний зв'язок між здійсненою господарською діяльністю підприємства та тими напрямками діяльності на які були спрямовані господарські відносини з іншими особами.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Стальпромпрогресc» та ТОВ «Днепротехноткань»з огляду на наступне.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентами договорів вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було предявлено зауважень один до одного з приводу виконання укладених договорів.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Суд вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України, Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобовязання.

Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що за матеріалами справи, вбачається, що за результатами здійсненої перевірки, був складений акт від 30.11.2010 року, в основу висновків, якого при визначені податкових зобовязань, покладені принцип визначеності нікчемності правочину, між позивачем та його контрагентом по господарським відносинам, що в свою чергу потягло за собою прийняття 23 травня 2011 року субєктом владних повноважень спірного податкового повідомлення рішення.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст.228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами. Тобто має місце оспорюванність самого договору, внаслідок чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд звертає увагу, у разі, коли податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Відповідач не надав суду будь яких судових рішень щодо зазначених обставин (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин).

Суд, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обовязковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час судового розгляду будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарських опе рацій. Під час судового розгляду встановлено не тільки придбання за договорами у ПП «Стальпромпрогресc» та ТОВ «Днепротехноткань» товарів, оплату здійснену позивачем, але й ви користання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності, що відповідає виду здійснення такої діяльності.

З урахуванням викладеного, винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000151720 яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 114662,45грн. в т.ч. за основним платежем 91729,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22932,49 грн. є безпідставним, оскільки при формуванні для позивача податкового кредиту, були усі встановлені та передбачені законом підстави.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У звязку з не підтвердженням наявними в матеріалах справи документами допущення позивачем порушення підпунктів п 4.1 ст.4, пп 7.3.1 п 7.3 ст.7 п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 54.3. статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000151720 діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов в цій частині та скасовує оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000151720 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте державною податковою інспекцією у м. Дружківка від 23.05.2011 року № 0000151720, яким фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 114662,45грн. в т.ч. за основним платежем 91729,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22932,49 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Зобовязати Державну казначейську службу України стягнути на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. із Державного бюджету України, шляхом їх безспірного списання із рахунку субєкта владних повноважень-відповідача державної податкової інспекції в м. Дружківка.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 08 грудня 2011 року у присутності представників сторін. Постанова у повному обсязі буде виготовлена 09 грудня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.