Постанова № 20212598, 05.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/19609/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріЩербак О.Г.

за участю

представника позивача:Грищенко А.О.

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Горлівської обєднаної державної податкової інспекції до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення суми податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Горлівська обєднана державна податкова інспекція звернулась з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення суми податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 30660,92 гривні.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що за ПП ОСОБА_3 обліковується податковий борг з орендної плати за земельну ділянку, який виник у результаті несплати узгодженої суми податкових зобовязань самостійно задекларованих відповідачем у сумі 30660,92 гривні

Заявою від 05.12.2011 року позивач зменшив суму позовних вимог, просив стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 27660,92 гривні..

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. Пояснив, що загальна сума боргу 27660,92 гривні складається із сум несплати узгоджених податкових зобовязань самостійно задекларованих відповідачем у деклараціях №3930 від 16.02.2011р. на суму 12616,36грн., №60882 від 03.06.2011р. на суму 15026,21 грн. та пені на суму 77,14 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Надав пояснення у яких зазначив, що 16.02.2011 року ПП ОСОБА_3 подав до Горлівської ОДПІ податкову декларацію №3930 з орендної плати за ділянки державної та комунальної власності, в якій задекларовані наступні податкові зобовязання за оренду ділянок розташованих за адресами АДРЕСА_2 та вул.Великан: січень 2011р. 5024,94 грн., лютий 2011р. - 5024,94 грн., березень 2011р. - 5024,94 грн., квітень 2011 - 5024,94 грн., травень 2011р. - 5024,94 грн. (усього на 25124,70 грн.)

Зазначає, що за вищевказані задекларовані періоди відповідач фактично сплатив

платіжними дорученнями від 29.03.2011р. на суму 2200грн., 30.05.2011р. на суму 1200грн., 03.06.2011р. на суму1200 грн. та 15.06.2011р. на суму 1000 грн. (на загальну суму 5600 грн.).

Крім цього, 03.06.2011р. ПП ОСОБА_3 подав до Горлівської ОДПІ податкову декларацію №60882 з орендної плати за землю за 2010рік, в якій задекларував до сплати зобовязання у сумі 17967,39 грн.

Зазначає, що фактична оплата орендної плати у 2010 році здійснена згідно платіжних доручень від 05.05.2010р. на суму 2000грн., 31.05.2010р. на суму 1000 грн., 23.06.2010р. на суму 10100грн., 15.10.2010р. на суму 2500грн. та 28.12.2010р. на суму 500 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що ПП ОСОБА_3 2010-2011 роках здійснював оплату поточних зобовязань з податку на землю, проте ОДПІ зараховувала кошти не на поточні зобовязання, а здійснила розподіл платежів в рахунок погашення податкового боргу та пені. На підставі викладеного просив суд відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІ «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Пунктом 41.5 ст.41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державі виконавці в межах своїх повноважень. Органи податкової служби мають право відповідно до підпункту 20.1.18. п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, заявник - Горлівська обєднана державна податкова інспекція є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми самостійно визначеного зобовязання з плати зі збору за спецводокористування, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені Податковим Кодексом України.

Відповідач приватний підприємець ОСОБА_3, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, мешкає за адресою АДРЕСА_3

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.14.1.156.)

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п. 14.1.175).

Згідно п.п.16.1.3, 16.1.4 ст.16 Податкового кодексу до обов'язків платника податків відноситься обов'язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, а також сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу зазначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України (далі ПК України) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.3 ст.287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України (далі ПК України) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

У відповідності до п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Судом встановлено, що ПП ОСОБА_3 згідно договорів оренди від 17.01.2008р. та від 16.03.2009р. укладених з Горлівською міською радою є орендарем земельних ділянок розташованих за адресами АДРЕСА_2 та вул.Великан.

16.02.2011 року ПП ОСОБА_3 подав до Горлівської ОДПІ податкову декларацію №3930 з орендної плати за ділянки державної та комунальної власності розташованих за адресами АДРЕСА_2 та вул.Великан, в якій задекларовані податкові зобовязання за 2011 рік на загальну суму 60299,28грн., з щомісячним перерахуванням коштів у розмірі 5024,94 грн.

Згідно даних розрахунку суми позовних вимог, зворотного боку облікової картки та пояснень представника позивача, сума заборгованості ПП ОСОБА_3 за декларацією №3930 складає 12616,36 грн., з них: за березень 2011р. на суму 2566,48 грн., за квітень 2011р. на суму 5024,94грн. та травень 2011р. на суму 5024,94грн.;

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначає, що податковий борг визначений позивачем за зобовязання по декларації №3930 сплачені платіжними дорученнями:

- від 29.03.2011р. на суму 2200грн. з призначенням платежу «оренда землі за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.»;

- від 30.05.2011р. на суму 1200грн. з призначенням платежу «оренда землі за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р.»;

- від 03.06.2011р. на суму1200 грн. з призначенням платежу «оренда землі за період з 01.06.2011р. по 31.06.2011р.»;

- 15.06.2011р. на суму 1000 грн. з призначенням платежу «оренда землі за період з 01.06.2011р. по 31.06.2011р.».

Проте суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача, оскільки ним не надано суду доказів сплати податкового зобовязання за квітень 2011р. на суму 5024,94грн.

Щодо платіжних доручень від 29.03.2011р. та від 30.05.2011р. з призначеннями платежу за березень та травень 2011 року, то відповідно до п.87.9 ст.89 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що 03.06.2011 року ПП ОСОБА_3 подав до Горлівської ОДПІ податкову декларацію №60882 з орендної плати за ділянки державної та комунальної власності розташованих за адресами АДРЕСА_2 та вул.Великан, в якій задекларовані податкові зобовязання за 2010 рік на загальну суму 17967,38грн.

Згідно даних розрахунку суми позовних вимог, зворотного боку облікової картки та пояснень представника позивача, сума заборгованості ПП ОСОБА_3 за декларацією №60882 за 2010 рік складав 17967,42 грн. Зазначена сума боргу була частково сплачена платіжними дорученнями від 05.05.2011р. на суму 2000 грн. та від 31.05.2010р. на суму 1000 грн. з призначеннями платежу за травень 2010 року.

З урахуванням часткової сплати зобовязань станом на 05.12.2011 року сума боргу ПП ОСОБА_3 за декларацією №60882 складає 14967,42 коп.

Щодо заперечень представника відповідача про сплату зобовязань по орендній платі 2010 року згідно платіжних доручень 23.06.2010р. на суму 10100грн., 15.10.2010р. на суму 2500грн. та 28.12.2010р. на суму 500 грн., то суд зазначає наступне.

Як встановлено у судовому засіданні згідно пояснень представників позивача та даних зворотного боку облікової картки, 23.06.2010р. платіжним дорученням відповідач перерахував до бюджету 10100грн. із призначенням платежу «оренда за землю», без зазначення періоду погашення податкового зобовязання.

Згідно абз. 2 п. п. 16.3.3 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон України №2181) якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 джерелами сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Підпунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях. Вказана норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків.

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно до п. 1.30 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” платіжне доручення розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

У відповідності до п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Оскільки відповідач платіжним дорученням від 23.06.2010р. на суму 10100грн. визначив лише вид податку, суд вважає правомірним направлення позивачем зазначених коштів на погашення податкового боргу.

Щодо платіжних доручень від 15.10.2010р. на суму 2500грн. та 28.12.2010р. на суму 500 грн. з призначеннями платежу за жовтень 2010 року та грудень 2010 року, то у звязку із неподанням відповідачем у 2010 році декларації на поточний рік зазначені кошти були відображені у зворотному боку облікової картки як переплата за 2010 рік.

У судовому засіданні встановлено, що загальна сума боргу ПП ОСОБА_3 у розмірі 27660,92 гривні складається із сум несплати узгоджених податкових зобовязань самостійно задекларованих відповідачем у деклараціях №3930 від 16.02.2011р. на суму 12616,36грн., №60882 від 03.06.2011р. на суму 15026,21 грн. та пені на суму 77,14 грн.(нарахованої за період з 30.05.2011р.по 03.07.2011р.). Відповідач доказів виконання податкового обовязку суду не надав.

Згідно до пункту 38.1. ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 41.5 ст.41 Податкового кодексу України передбачено, що органами стягнення виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державі виконавці в межах своїх повноважень.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 ст.20 ПК України визначено, що органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно до статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п.87.2).

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи (п.87.11).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Несплата відповідачем податкових зобов'язань порушує інтереси держави, оскільки спричиняє шкоду економічним інтересам держави, загрожує невиконанню загальнодержавних програм які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого суспільного ладу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2, 8-11, 69-72, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Горлівської обєднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення суми податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб 27660 грн. 92 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) суму податкового боргу з орендної плати у сумі 27660 (двадцять сім тисяч шістсот шістдесят) грн. 92 коп. на розрахунковий рахунок №33211815700021, код платежу 13050500, банк ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686448, одержувач місцевий бюджет у ЦМР.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 05 грудня 2011 року.

Повний текст постанови виготовлений 09 грудня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.