Постанова № 20212426, 30.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/15373/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год.35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецьке автотранспортне підприємство 11479” до Державної податкової інспекції у м.Докучаєвську про часткове скасування податкових повідомлень - рішень від 10.08.2011р. №0000861500 та від 11.08.2011р. №0000191600

за участю представників сторін:

від позивача: Клюковській Н.В., Дибка Т.О.

від відповідача: Думбасар О.Г.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Відкрите акціонерне товариство «Донецьке автотранспортне підприємство 11479” (далі - Товариство) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Докучаєвську (далі - ДПІ) про часткове скасування податкових повідомлень рішень від 10.08.2011р. №0000861500 та від 11.08.2011р. №0000191600.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що згідно податкових повідомлень-рішень від 10.08.2011р. №0000861500 та від 11.08.2011р. №0000191600 Товариству нараховані штрафні санкції у розмірі 20% за несвоєчасну сплату податку на землю у сумі 1293,50грн. та податку на додану вартість у сумі 12807,81грн.

Вважає, що внаслідок порушення застосування норм Податкового кодексу України та зміни призначення платежів, якими Товариство погашало податкові зобовязання, відповідач неправомірно розрахував суми штрафних санкцій визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 10.08.2011р. №0000861500 та від 11.08.2011р. №0000191600.

Просить суд частково скасувати зайво нарахованих штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку за землю згідно податкового повідомлення-рішення №0000861500 від 10.08.2011 року на суму 941,95 та з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000191600 від 11.08.2011 року на суму 12806,81 гривень,

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що ДПІ у м.Докучаєвську у 2010-2011 роках здійснював оплату поточних зобовязань з податку на землю та податку на додану вартість, проте ДПІ зараховувала кошти не за поточні зобовязання, а в рахунок податкового боргу, здійснивши розподіл платежів в рахунок погашення податкового боргу та пені.

В обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу податковий орган посилається на приписи пункту 7.7 статті 7, абз.2 16.3.3 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон України № 2181) та п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України.

Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011р. №0000861500 та від 11.08.2011р. №0000191600 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити в задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступного.

Позивач - Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479” зареєстроване виконавчим комітетом Докучаєвської міської ради 29.08.1995 року як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №294726, код ЄДРПОУ 03116358, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у місті Докучаєвську.

Відповідач ОДПІ у м.Докучаєвськує субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Податковим кодексом України та Законом України „Про державну податкову службу в Україні”.

Судом встановлено, що ДПІ у ВАТ “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479” проведено камеральну перевірку податкової звітності земельного податку за звітний податковий період 30.11.2010р. 18.07.2011р.

За висновками перевірки позивач порушив терміни сплати самостійно визначених грошових зобовязань у розрахунку №287 від 30.01.2010р. у розмірі 6467,49 грн., з них:

за жовтень 2010р. у сумі 3515,54 (граничний термін сплати 30.11.2010р., дата сплати 17.06.2011р. ) на 199 календарних дні.

за листопад 2010р. у сумі 2951,95 (граничний термін сплати 30.12.2010р., дата сплати 18.07.2011р. ) на 200 календарних дні.

10.08.2011 року ДПІ винесено податкове повідомлення рішення №0000861500, яким Товариству за затримку на 200 календарних дні суми грошового зобовязання з податку на землю у розмірі 6467,49 грн. нараховано штраф у розмірі 20% на суму 1293,50 грн.

Правовою підставою винесення податкового повідомлення-рішення №0000861500 відповідач зазначив п.57.1 ст. 57 та ст.126 Податкового кодексу України.

У серпні 2011 року ДПІ у ВАТ “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479” проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень грудень 2010 року.

За висновками перевірки позивач порушив терміни сплати самостійно визначених грошових зобовязань у податкових деклараціях та нарахованих податковим органом на загальну суму 64039,07 грн., з них:

за декларацією №5279 від 22.11.2011р. жовтень 2010р. у сумі 2600 (граничний термін сплати 30.11.2010р., дата сплати 28.04.2011р. ) на 149 календарних дні., сума штрафу 520 грн.;

за декларацією №5279 від 22.11.2011р. жовтень 2010р. у сумі 1400 (граничний термін сплати 30.11.2010р., дата сплати 29.04.2011р. ) на 150 календарних дні., сума штрафу 280 грн.;

за декларацією №5279 від 22.11.2011р. жовтень 2010р. у сумі 21794,55 (граничний термін сплати 30.11.2010р., дата сплати 12.05.2011р. ) на 163 календарних дні., сума штрафу 4358,91 грн.;

за декларацією №5504 від 20.12.2010р. листопад 2010р. у сумі 7208,84 (граничний термін сплати 30.12.2010р., дата сплати 17.06.2011р. ) на 169 календарних дні., сума штрафу 1441,77 грн.;

за декларацією №5504 від 20.12.2010р. листопад 2010р. у сумі 18654,16 (граничний термін сплати 30.12.2010р., дата сплати 15.07.2011р. ) на 197 календарних дні., сума штрафу 3730,83 грн.;

за декларацією №6150 від 20.01.2011р. грудень 2010р. у сумі 278,02 (граничний термін сплати 30.01.2011р., дата сплати 21.07.2011р. ) на 172 календарних дні., сума штрафу 55,06 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0000291600 від 01.11.2010р. (граничний термін сплати 11.11.2011р., дата сплати 27.04.2011р. ) на 167 календарних дні., сума штрафу 2420,70 грн.

11.08.2011 року ДПІ винесено податкове повідомлення рішення №0000191600 яким Товариству за затримку на 197 календарних дні суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 64039,07 грн. нараховано штраф у розмірі 20% на суму 12807,81 грн.

Правовою підставою винесення податкового повідомлення-рішення №0000861500 відповідач зазначив ст.126 Податкового кодексу України.

Не погодившись з рішеннями субєкта владних повноважень ВАТ “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479” звернувся до суду з адміністративним позовом про часткове скасування податкових повідомлень - рішень від 10.08.2011р. №0000861500 та від 11.08.2011р. №0000191600.

Проблемою даного спору є визначення правомірності дій податкового органу щодо винесення податкових повідомлень-рішень, якими до ВАТ «Донецьке автотранспортне підприємство 11479” застосовано штрафні санкції.

Згідно п.п.16.1.3, 16.1.4 ст.16 Податкового кодексу до обов'язків платника податків відноситься обов'язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, а також сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу зазначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки , визначені цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, позивач посилається на приписи пункту 7.7 статті 7, абз.2 16.3.3 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон України № 2181, втратив чинності 01.01.2011р.) та п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

- податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання

Аналогічні визначення поняття вказані у статті 14 Податковому кодексі України, згідно якої:

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.14.1.156.)

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п. 14.1.175).

Згідно абз. 2 п. п. 16.3.3 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 джерелами сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно до п. 1.30 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” платіжне доручення розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

У відповідності до п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Суд зазначає, що у даному випадку не підлягає застосуванню норма абз. 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України № 2181 , оскільки позивач здійснював сплату поточних платежів, а не податкового боргу, а приписи зазначеної норми стосуються сплати податкового боргу (його частини) без врахування пені або не визначення її окремо у платіжному документі (чи визначання з порушенням зазначеної пропорції).

Також не підлягає застосуванню п. 7.7 статті 7 Закону України № 2181, відповідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях. Вказана норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків.

Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. Ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків. Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З огляду на зазначене суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом до 01.01.2011 року сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірними. Чинним на час вчинення таких дій відповідачем законодавством України не передбачалось застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Діючим на час перерозподілу позивачем сплачених ВАТ “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479” коштів у 2010 році, законодавством не передбачалось право податкового органу самостійно, без згоди платника податків, змінювати призначення платежу, визначеного платником податків в платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, статтею 87 якого визначені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Так джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.(п. 87.1.)

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. (п.87.2.)

У разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. (п.87.9.)

Статтею 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (п.57.1.)

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. (п.57.3.)

Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 7 підр.10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Щодо податкового повідомлення рішення від 10.08.2011р. №0000861500

У судовому засіданні на підставі матеріалів справи та пояснень представників позивача встановлено, що згідно розрахунку з податку на землю №287 від 30.01.2010р. Товариством визначені податкові зобовязання за жовтень 2010р. у сумі 3515,54 грн. та за листопад 2010р. у сумі 3515,54 грн.

Податок за жовтень 2010р. з граничним терміном сплати до 30.11.2010р. сплачено позивачем згідно платіжного доручення №143 від 02.12.2010р. у сумі 3600 грн, тобто із затримкою на 2 календарних дні. За порушення терміну сплати податку за жовтень 2010р. відповідачем нараховано Товариству штраф у розмірі 20% на суму 703,11 грн.

Податок за грудень 2010р. з граничним терміном сплати до 30.12.2010р. сплачено позивачем згідно платіжного доручення №162 від 16.12.2010р. у сумі 3600 грн., тобто своєчасно.

За порушення терміну сплати податку за листопад 2010р. відповідачем нараховано Товариству штраф у розмірі 20% на суму 590,39 грн.

В обґрунтування правомірності винесення спірного рішення представник відповідача зазначив, що грошові кошти перераховані позивачем згідно платіжних доручень №143 від 02.12.2010р. та №162 від 16.12.2010р. були направлені ДПІ в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів згідно з черговістю його виникнення.

Керуючись нормами ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку сплати суми грошового зобовязання з податку на землю визначеного у розрахунку №287 від 30.01.2010р. відповідач нарахував Товариству штраф у розмірі 1293,50 грн. (703,11 + 590,39 = 1293,50 грн.).

Проте, суд не погоджується із зазначеними висновками відповідача, оскільки, у судовому засіданні встановлено, що податок за грудень 2010р. позивачем був сплачений своєчасно, а податок за жовтень 2010р. у сумі 3515,54 грн. сплачено позивачем із затримкою на 2 календарних дні.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає обґрунтованим та правомірним визначення податковим повідомленням рішенням від 10.08.2011р. №0000861500 Товариству штрафних санкцій у розмірі 351,55 грн. (10% від 3515,54 грн. ).

Сума штрафних санкцій визначених рішенням №0000861500 у розмірі 941,95 грн. (1293,50 грн. 351,55 грн. = 941,95 грн.) підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення від 11.08.2011р. №0000191600

Судом встановлено, що позивач згідно декларації №5279 від 22.11.2011р. за жовтень 2010р. визначив суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 26906 грн. з граничним терміном сплати до 30.11.2010р.

Платіжним дорученням №135 від 30.11.2010р. з призначенням платежу «за жовтень 2010 року» позивач сплатив суму зобовязання у розмірі 10000грн.

За даними ДПІ (акт перевірки, розрахунок ШС податковий борг за декларацією №5279 від 22.11.2011р. позивач сплатив 28.04.2011р., 29.04.2011р. та 12.05.2011р.

Тобто, сума податкового боргу у розмірі 16906 грн. (26906 грн. 10000грн.= 16906грн.) сплачена позивачем поза межами граничного строку(30.11.2010р.) у період з 28.04.2011р. по 12.05.2011р.

Керуючись нормами ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 163 календарних дні сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість визначеного у декларації №5279 від 22.11.2011р. відповідач нарахував Товариству штраф у розмірі 5158,91 грн. (520 + 280 +4358,91 = 5158,91 грн.).

Проте, суд не погоджується із зазначеними висновками відповідача, оскільки, пунктом 7 підр.10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, сума штрафних санкцій визначених податковим повідомленням рішенням від 11.08.2011р. №0000191600 за декларацією №5279 від 22.11.2011р. у розмірі 5157,91 грн. (5158,91 грн. 1 грн. = 5157,91 грн.) підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що позивач згідно декларації №5504 від 20.12.2011р. за листопад 2010р. визначив суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 25863 грн. з граничним терміном сплати до 30.12.2010р.

Платіжними дорученнями з призначенням платежу «за листопад 2010 року» №161 від 16.12.2010р. позивач сплатив суму зобовязання у сумі 20000грн. та №181 від 23.12.2010р. у сумі 5900 грн.

За даними ДПІ (акт перевірки, розрахунок ШС податковий борг за декларацією №5504 від 20.12.2011р. позивач сплатив 15.07.2011р. та 17.06.2011р.

Податок за листопад 2010р. з граничним терміном сплати до 30.12.2010р. сплачено позивачем у повному обсязі згідно платіжних доручень від 16.12.2010р. та 23.12.2010р., тобто своєчасно.

Проте, за порушення терміну сплати податку за листопад 2010р. ДПІ визначило Товариству штраф у розмірі 20% на суму 5172,60 грн.(1441,77+3730,83=5171,60).

В обґрунтування правомірності винесення спірного рішення представник відповідача зазначив, що грошові кошти перераховані позивачем згідно платіжних доручень №161 від 16.12.2010р. та №181 від 23.12.2010р. були направлені ДПІ в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів згідно з черговістю його виникнення.

З урахуванням вищевикладеного та на підставі аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій визначених податковим повідомленням рішенням від 11.08.2011р. №0000191600 за декларацією №5504 від 20.12.2011р. у розмірі 5172,60 грн. підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що позивач згідно декларації №6150 від 20.01.2011р. за грудень 2010р. визначив суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 23173 грн. з граничним терміном сплати до 30.01.2011р.

Позивач вважає, що платіжними дорученнями з призначенням платежу «за грудень 2010 року» №196 від 17.01.2011р. позивач сплатив суму зобовязання у сумі 15000грн. та №213 від 26.01.2011р. у сумі 8200 грн.

За даними ДПІ (акт перевірки, розрахунок ШС податковий борг за декларацією №6150 від 20.01.2011р. у розмірі 278,02 грн. позивач сплатив 21.07.2011р.

За порушення терміну сплати податку за грудень 2011р. ДПІ визначило Товариству штраф у розмірі 20% на суму 55,60 грн.

В обґрунтування правомірності винесення спірного рішення представник відповідача зазначив, що грошові кошти перераховані позивачем згідно платіжних доручень №161 від 16.12.2010р. та №181 від 23.12.2010р. були направлені ДПІ в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів згідно з черговістю його виникнення.

З урахуванням вищевикладеного та на підставі аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій визначених податковим повідомленням рішенням від 11.08.2011р. №0000191600 за декларацією №6150 від 20.01.2011р. у розмірі 55,60 грн. є обґрунтованою та правомірною, оскільки відповідно до п. 87.9 ст. 89 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Судом встановлено, що 01.01.2010р. ДПІ винесене податкове повідомлення рішення №0000291600, яким Товариству визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 15701 грн.

Позивач податкове повідомлення рішення №0000291600 від 01.01.2010р. ні в адміністративному, ні у судовому порядку не оскаржував.

Згідно акту перевірки від 11.08.2011р., станом на 11.01.2010р. (граничний термін сплати) за позивачем обліковувався податковий борг у розмірі 12103,50 грн., який погашено 27.04.2011 року, із затримкою на 167 календарних дні. Тобто, сума податкового боргу сплачена позивачем поза межами граничного строку(11.01.2010р.) у період 27.04.2011р.

Позивач вважає, що сплатив суму зобовязань визначених податковим повідомленням рішенням №0000291600 платіжними дорученнями №70 від 19.10.2010р. у сумі 10000грн. та № 78 від 21.10.2010р. у сумі 3000 грн.

Проте, дослідивши у судовому засіданні вищезазначені платіжні доручення судом встановлено, що у платіжних дорученнях №70 від 19.10.2010р. та № 78 від 21.10.2010р. позивач самостійно визначив призначення платежу «за серпень 2010 року».

Документів, що підтверджують сплату зобовязань визначених рішенням №0000291600 позивач суду не надав.

Керуючись нормами ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 167 календарних дні сплати суми грошового зобовязання нарахованого рішенням №0000291600 ДПІ визначило Товариству штраф у розмірі 20% на суму 2420,70 грн.

Проте, суд не погоджується із зазначеними висновками відповідача, оскільки, пунктом 7 підр.10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, сума штрафних санкцій визначених податковим повідомленням рішенням від 11.08.2011р. №0000191600 за рішенням №0000291600 у розмірі 2419,70 грн. (2420,70 грн. 1 грн. = 2419,70 грн.) підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій визначених податковим повідомленням рішенням від 11.08.2011р. №0000191600 деклараціями №5279, №5504 та рішенням №0000291600 у розмірі 12750,21 грн. (5157,91 грн. + 5172,60 + 2419,70 грн. = 12750,21 грн.) підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011р. №0000861500 та від 11.08.2011р. №0000191600 діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до ч.1,3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2, 8-11, 69-72, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Донецьке автотранспортне підприємство 11479” до Державної податкової інспекції у м.Докучаєвську про часткове скасування податкових повідомлень рішень від 10.08.2011р. №0000861500 та від 11.08.2011р. №0000191600 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у м.Докучаєвську від 10.08.2011р. №0000861500 яким Відкритому акціонерному товариству «Донецьке автотранспортне підприємство 11479” визначено штраф на суму 941 (девятсот сорок одна) грн. 95 коп.

Скасувати податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у м.Докучаєвську від 11.08.2011р. №0000191600 яким Відкритому акціонерному товариству «Донецьке автотранспортне підприємство 11479” визначено штраф на суму 12750 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн. 21 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Зобовязати Державну казначейську службу України стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479» судовий збір в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп. із Державного бюджету України, шляхом їх безспірного списання із рахунку субєкта владних повноважень-відповідача Державної податкової інспекції в м. Докучаєвську.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 30 листопада 2011 року. Повний текст постанови виготовлений 05 грудня 2011 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Зекунов Е. В.