Постанова № 20212110, 06.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 р. справа № 2а-13759/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Масло І.В.

при секретаріГрішаєві Є.Є.

за участю:

представників позивачаРодіної І.С., Шрамко О.С.,

представників відповідачаЧерних Г.Г., Глуховського О.О., Романіка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донрозробка» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000232341/0-336 від 08.05.2009 про донарахування податку на прибуток у сумі 304175,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 283185,00 грн., і № 0000242341/0-337 від 08.05.2009 про донарахування податку на додану вартість у сумі 43655,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 176127,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

25.08.2009 ТОВ «Донрозробка» звернулося до суду з позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000232341/0-336 від 08.05.2009 про донарахування податку на прибуток у сумі 304175,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 283185,00 грн., і № 0000242341/0-337 від 08.05.2009 про донарахування податку на додану вартість у сумі 43655,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 176127,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками проведеної Шахтарською ОДПІ перевірки (акт № 23-2/31362083 від 30.03.2009), якою були встановлені порушення позивачем п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді заниження податку на прибуток у сумі 304175,00 грн. та п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді заниження податку на додану вартість у сумі 43655,00 грн.

Позивач не погоджується із вказаними висновками податкового органу з тих підстав, що діючим законодавством передбачено, що будь-які витрати, повязані з видобутком корисних копалин, підлягають відшкодуванню за правилами статей 5, 8, 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На підставі п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати, повязані з видобутком корисних копалин, що підлягають амортизації відповідно до ст. 9 цього Закону. У п. 9.2 ст. 9 цього Закону уточнюється, що амортизуються витрати згідно Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації» від 04.02.1998 № 118, за змістом якої підлягають амортизації лише витрати на розвідку (дорозвідку) та облаштування родовищ до початку їх експлуатації.

Гірничопідготовчі виробки ТОВ «Донрозробка» проводяться з метою подальшого розкриття наступних, придатних до відпрацювання горизонтів родовища, тобто ніяким чином не підпадають під дію Постанови № 118. Гірничопідготовчі виробки не підпадають під визначення «основні фонди» і витрати на їх розробку згідно статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації не підлягають. Наказом № 20/н від 01.04.2005 гірничі виробки ТОВ «Донброзробка», а саме: 1 «біс» західний вентиляційний штрек, 1 «біс» західний конвеєрний штрек, 3 «біс» східний вентиляційний штрек, 4 західний конвеєрний штрек, 4 східний конвеєрний штрек, - було віднесено до тимчасових дільничних виробок, які підлягають погашенню з визначеним терміном використання менше 365 днів.

Класифікація гірничих робіт та гірничих виробок наведена у «Положенні про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування» від 07.07.2004 № 221, які поділяються на гірничорозвідувальні виробки, гірничо-капітальні виробки, гірничопідготовчі виробки (у т.ч. штреки, тобто розкриття та підготовка до добування відокремлених дільниць з терміном дії значно меншим ніж строк розробки всього родовища), нарізні та очисні роботи. ТОВ «Донрозробка» було засновано на базі раніше існуючої шахти «Полтавська-Комсомольська», яка була відпрацьована та зарита у 1976 році. З моменту заснування ТОВ «Донрозробка» було викуплено та відремонтовано будівлю АБК, відреставровані шахтні стволи та промисловий майданчик. Для видобутку вугілля нарізуються гірничопідготовчі штреки, в яких надалі за допомогою очисних робіт видобувається вугілля. Гірничопідготовчі штреки є тимчасовою спорудою, яка підлягає погашенню після відпрацювання. Згідно плану ведення гірничих робіт № 23 С 1-1.08 строк відпрацювання 1 «біс» західного вентиляційного штреку, 1 «біс» західного конвеєрного штреку складає 11 місяців (менше 365 днів), тобто не підлягають амортизації згідно статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», бо не є основними фондами.

З питання класифікації витрат, повязаних з проходженням гірничопідготовчих штреків ТОВ «Донрозробка» було проведено аудиторську перевірку, актом якої було встановлено правомірність віднесення до складу валових витрат витрати повязані з проходженням 1 «біс» західного вентиляційного штреку, 1 «біс» західного конвеєрного штреку, 3 «біс» східного вентиляційного штреку, 4 західного конвеєрного штреку, 4 східного конвеєрного штреку.

Що стосується податку на додану вартість, то згідно з виписками банку, які були надані до перевірки, факт зарахування коштів від ВАТ «Укрвуглебуд» не встановлено, згідно даних касової книги кошти від ВАТ «Укрвуглебуд» не надходили, отже відсутні підстави для визначення податкового зобовязання відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Просив позов задовольнити (т. 1 а.с. 58-60).

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що проведеною перевіркою ТОВ «Донрозбробка» було встановлено, що підприємством у порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1, 8.1.2, 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання матеріалів, ГШО, запчастин до обладнання, які використані на виготовлення основних фондів (споруд) (проведення підготовчих виробок) та проведення різних видів ремонтів основних фондів. Позивачем не надано документів, які б підтверджували пообєктне списання запасних частин та матеріалів, схем розташування підземного електричного обладнання та нарядів на виконання робіт по проведенню технічного обслуговування гірничодобувного устаткування та його установки.

Відповідно до матеріальних звітів на використання товарно-матеріальних цінностей, актів виконаних робіт, підприємством ТОВ «Донрозробка» у перевіряємому періоді матеріали, будівельні матеріали, ГШО були використані для проведення робіт по 4 східному конвеєрному штреку пласта L7, 4 західному конвеєрному штреку пласта L7 та проведення різних видів ремонтів основних фондів. Відповідно до оборотно-сальдових відомостей за рахунком 20, ТОВ «Донрозробка» списані матеріали, будівельні матеріали, ГШО, які використані на виготовлення основних фондів 1 та 3 груп на суму 4513894,00 грн. віднесені до складу витрат. Зазначена сума перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів, чим порушено п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вважають необґрунтованими доводи позивача про те, що гірничопідготовчі виробки не підпадають під визначення «основні фонди» і витрати на їх розробку, оскільки під час перевірки на усний запит Шахтарської ОДПІ підприємством надано відповідь листом від 18.03.2009 № 49, в якому зазначено, що 1 «біс» західний вентиляційний штрек та 1 «біс» західний конвеєрний штрек фактично відпрацьовувались протягом 16 місяців (більше 365 днів), а 4 західний конвеєрний штрек та 4 східний конвеєрний штрек відпрацьовуються і по теперішній час, тобто теж більш 365 днів. Відповідно до р. 2 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, «розробки гірських порід», «шахти та споруди підприємств з добування вугілля» відносяться до класу 2301 «Споруди гірничопромислових та добувних підприємств». Тобто, зазначені штреки (споруди) є основними фондами у розумінні п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому підлягають амортизації як витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів, і відповідно до п.п. 5.3.2 ст. 5 підприємство не мало права відносити до валових витрат зазначені витрати, а повинно було включити до окремої групи витрат. Крім того, відповідно до ст. 1 Гірничого закону України від 06.10.1999 № 1127-ХІV, гірничі виробки являють собою «…порожнину у гірничому масиві після виймання корисних копалин та інших порід», а витрати були понесені у звязку з придбанням матеріалів, ГШО, запчастин до обладнання, яке використано для виготовлення основних фондів (споруд) та проведення різних видів ремонтів основних фондів.

Також зазначили, що у порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Донрозробка» до бази оподаткування податком на додану вартість не включено реалізацію дизельного палива ТОВ «Діса-Транс» у кількості 15040л у загальній сумі 60981 грн., ПДВ - 12196,20 грн., та отриманої передплати від ВАТ «Укрвуглебуд» у сумі 188752,80 грн., у т.ч. ПДВ 31458,80 грн., що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 43655 грн.

Також представники позивача надали письмові заперечення проти позову, у яких обґрунтували свою позицію посиланням на норми діючого законодавства (т. 1 а.с. 102-103).

Просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Донрозробка» є юридичною особою, зареєстроване 19.04.2002 виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 293911 (т. 1 а.с. 48), включено до ЄДРПОУ за № 31362083, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 027768 (т. 1 а.с. 68), Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЄ № 891897, діє на підставі Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Донрозробка» № 1 від 01.04.2002 (т. 1 а.с. 69-92).

Позивач перебуває на обліку у Шахтарській обєднаній державній податковій інспекції як платник податків з 16.05.2002 за № 98. Позивач є платником ПДВ з 23.05.2005 згідно Свідоцтва № 07142309 серії НБ № 092173 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З 09.02.2009 по 23.03.2009 Шахтарською обєднаною державною податковою інспекцією проводилась планова виїзна перевірка ТОВ «Донрозробка» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 30.03.2009 № 368/23-2/31362083 (т. 1 а.с. 117-135), яким встановлені, зокрема, порушення (т. 1 а.с. 134):

1. Пункту 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2. п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.4.2 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток за 2007 рік у сумі 304175 грн. та зменшення відємного значення обєкту оподаткування у 2008 році на 3724011 грн.:

- 1 півріччя 2007 р. занижено на 27061 грн., з них 2 квартал 2007 р. занижено на 15575 грн.;

- 9 місяців 2007 р. - занижено на 307600 грн., з них 3 квартал 2007 р. занижено на 280539 грн.;

- 2007 р. занижено на 304175 грн., з них 4 квартал 2007 р. завищено на 3426 грн.;

- 1 квартал 2008 р. занижено на 168140 грн.;

- 1 півріччя 2008 р. занижено на 270256 грн., з них 2 квартал 2008 р. занижено на 102116 грн.;

- 9 місяців 2008 р. занижено на 121193 грн., з них 3 квартал 2008 р. завищено на 149063 грн.;

- 2008 р. зменшено відємне значення обєкту оподаткування на 3724011 грн., з них 4 квартал 2008 р. - зменшено відємне значення обєкту оподаткування на 3239839 грн.

2. Підпункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями), що призвело:

до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 352253 грн.:

- квітень 2007 р. занижено на 49333 грн.;

- травень 2007 р. занижено на 48773 грн.;

- червень 2007 р. занижено на 57725 грн.;

- липень 2007 р. занижено на 54744 грн.;

- серпень 2007 р. занижено на 51152 грн.;

- вересень 2007 р. занижено на 44877 грн.;

- листопад 2008 р. занижено на 1994 грн.;

- грудень 2008 р. занижено на 43655 грн.

до завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 308598 грн.:

-жовтень 2007 р. завищено на 98106 грн.;

- листопад 2007 р. завищено на 112469 грн.;

-грудень 2007 р. завищено на 96129 грн.;

-квітень 2008 р. завищено на 1994 грн.

На підставі акта перевірки першим заступником начальника Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції були прийняті наступні податкові повідомлення рішення:

- від 08.05.2009 № 0000232341/0-336, яким за порушення пункту 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2. п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.4.2 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (зі змінами та доповненнями), та згідно з підпунктом „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-Ш, пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ «Донрозробка» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 587363,00 грн. (за основним платежем 304175 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 283185 грн.) (т. 1 а.с. 49);

- податкове повідомлення рішення від 08.05.2009 № 0000242341/0-337, яким за порушення п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та згідно з підпунктом „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-Ш, пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Донрозробка» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 219782 грн. (за основним платежем 43655 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 176127 грн.) (т.1 а.с. 50).

Не погоджуючись із прийнятими 08.05.2009 податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Шахтарською обєднаною державною податковою інспекцією не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень з таких підстав:

1. Як вбачається з підпункту 1 пункту 3.1.2 акту перевірки, перевіркою встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.2. пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення валових витрат на суму 4513 894 грн. за період з 01.04.2007 по 31.12.2008 (аркуш акту 11).

Так, підприємством були придбані у постачальників матеріали, ГШО, запчастини до обладнання у 2 кварталі 2007р. на суму 1143141,49 грн., у 3 кварталі 2007 року на суму 1936588,14 грн., у 4 кварталі 2007р. на суму 2169991,36 грн., у 1 кварталі 2008р. на суму 1144174,61 грн., у 2 кварталі 2008р. на суму 1581270,44 грн., у 3 кварталі 2008р. на суму 676704,16 грн., у 4 кварталі 2008р. на суму 482043, 27 грн. (аркуші акту 12-15).

У акті перевірки зазначено: «Відповідно до матеріальних звітів на використання товарно-матеріальних цінностей, актів виконаних робіт, підприємством ТОВ «Донрозробка» у перевіряємому періоді матеріали, будівельні матеріали, ГШО були використані для проведення 4 східного конвеєрного штреку пласта L7, проведення 4 західного конвеєрного штреку пласта L7 та проведення різних видів ремонтів основних фондів… Відповідно до оборотно-сальдових відомостей за рахунком 20, ТОВ «Донрозробка» були списані матеріали, будівельні матеріали, ГШО, які використані на виготовлення основних фондів 1 та 3 груп на суму 4513894,00 грн. віднесені до складу валових витрат» (аркуш 15 акту перевірки).

Отже, на думку відповідача ТОВ «Донрозробка» було неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання матеріалів, ГШО, запчастин до обладнання, які використані на виготовлення основних фондів (споруд) (проведення підготовчих виробок) та проведення різних видів ремонтів основних фондів на суму 4513894 грн., що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних фондів.

Порушення встановлено за даними Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2007 року (вх. № 15997 від 09.08.2007), Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року (вх. № 23999 від 09.11.2007), Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2007 року (вх. № 15997 від 09.08.2007), Декларації з податку на прибуток за 2007 рік (вх. № 33087 від 11.02.2008), Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року (вх. № 11147 від 12.05.2008), Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року (вх. № 20474 від 07.08.2008), Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року (вх. № 30497 від 07.11.2008), Декларації з податку на прибуток за 2008 рік (вх. № 41427 від 09.02.2009), зворотно-сальдових відомостей за рахунками бухгалтерського обліку № 20 «виробничі запаси» за період з 01.04.2007 по 31.12.2007, матеріальних звітів на використання товарно-матеріальних цінностей, актів виконаних робіт. Копії зазначених документів містяться у матеріалах даної адміністративної справи.

Вказані висновки відповідача суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

П.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Як передбачено п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Податковий орган вважає, що саме витрати на придбання позивачем матеріалів, ГШО, запчастин неправомірно віднесені до складу валових витрат, оскільки вони використані на виготовлення основних фондів (споруд) (проведення підготовчих виробок) та проведення різних видів ремонтів основних фондів (аркуші 12, 16 акту).

Поняття основних фондів наведено у п.п. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким основні фонди - матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509 (П(С)БО 7).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 7, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

У акті перевірки відповідач доходить висновку, що основними фондами 1 та 3 груп є 4 східний конвеєрний штрек пласта L7 та 4 західний конвеєрний штрек пласта L7 відповідно до Паспортів проведення штреків, затверджених головним інженером підприємства, розроблених головним технологом, начальником ПК, начальником ВТБ та відповідно до Календарного плану відпрацювання пласті L7, пояснювальної записки до коригування проекту «Вскриття та підготовка запасів пласта L7 закритої шахти «Полтавська-Комсомольська № 1».

У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що основними фондами вони вважають всю шахту «Полтавська-Комсомольська», яка була придбана ТОВ «Донрозробка», тому ремонти, виготовлення та поліпшення, що проводилися у шахті, є ремонтами, виготовленням та поліпшенням основних фондів, що не узгоджується з висновками податкового органу у акті перевірки, у звязку з чим суд надає оцінку саме висновкам, викладеним саме у акті перевірки.

Відповідно до п. 2.29 Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 07.05.2004 № 221, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2004 за № 846/9445, штрек - горизонтальна гірнича виробка, яка не має безпосереднього виходу на денну поверхню і розміщена за простяганням крутих та похилих родовищ та в будь-якому напрямку на горизонтальних родовищах.

У відповідності до статті 1 Гірничого закону України, гірнича виробка - порожнина у гірничому масиві після виймання корисних копалин та інших порід.

Таким чином, з огляду на зазначені вище приписи п. 4 П(С)БО 7, штрек не може вважатися основним засобом.

Крім того, для того, щоб матеріальні цінності вважались основними фондами, вони мають відповідати приписам п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто мають призначатися платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Разом з тим, як пояснили у судовому засіданні представники позивача та як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками відповідача, такого акту введення в експлуатацію штреків, гірничих виробок не існує.

У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що вважають основними фондами в цілому шахту та, зокрема, штреки в ній, посилаючись на розділ 2 Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, де зазначено, що «розробки гірських порід», «шахти та споруди підприємств з добування вугілля» відносяться до класу 2301 «Споруди гірничопромислових та добувних підприємств».

Разом із тим, як вказано у розділі 1 вказаного Державного класифікатору, Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.98 р. N 971 "Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року".

ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Використання ДК БС забезпечує умови для вирішення таких завдань:

- виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію;

- проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд;

- проведення зіставлення національних статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН;

- проведення соціологічних досліджень з питань будівництва, забезпечення житлом і різними послугами населення України;

- розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України.

Таким чином, вищевказаний Державний класифікатор не застосовується у податкових відносинах з метою визначення основних фондів гірничодобувного підприємства.

Крім того, зазначений Державний класифікатор не зареєстрований у Міністерстві юстиції України і тому з огляду на положення ст. 117 Конституції України не вважається нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судом не може бути застосовано при вирішенні даної справи Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507

Отже, на підставі аналізу вище приведених нормативних актів та доказів, суд приходить до висновку, що штреки не є основними фондами згідно з п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто позивач не здійснював витрат, які підлягають амортизації, згідно із статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом із тим, у судовому засіданні та у запереченнях проти позову представник відповідача наполягав на тому, що вказані витрати повинні включатися до окремої групи витрат, які підлягають амортизації згідно із статтею 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тому, незважаючи на те, що у акті перевірки є посилання тільки на статтю 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд з метою повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи вважає за необхідне надати повну правову оцінку даним правовідносинам.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті 5.2.16 пункту 5.2 статті 5 цього Закону), включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

Пунктом 9.2 ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до цього пункту була прийнята Постанова КМУ від 4 лютого 1998 р. N 118 «Про затвердження переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації».

Як вбачається з актів виконаних робіт (т. 3 а.с. 13-51) та Пояснювальної записки до корегування проекту «Вскриття та підготовка запасів пласта L7 закритої шахти «Полтавська-Комсомольська № 1» (т. 2 а.с. 89-93) позивачем проводилися гірничопідготовчі, нарізні та очисні роботи.

У відповідності до п.п. 2.10, 2.17 та 2.19 Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 07.05.2004 № 221, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2004 за № 846/9445, гірничопідготовчі роботи - гірничі роботи, що проводяться з метою підготовки родовища або його частини для видобування корисних копалин.

Нарізні роботи - комплекс гірничих виробок у підготовлених ділянках родовища, необхідних для початку очисного виймання при прийнятій системі розробки.

Очисні роботи - комплекс робіт з безпосереднього видобування корисних копалин.

У Переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації відсутні витрати на проведення гірничопідготовчих, нарізних та очисних та робіт. Даних про те, що проводилися саме витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин, які повинні бути відображені у складі окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації, суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем взагалі не було здійснено витрат, передбачених п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 Закону), у звязку із чим позивач правомірно включив до складу валових витрат суму у розмірі 4513894,00 грн.

Крім того, висновком судово-економічної експертизи № 398/24 від 12.10.2011 (т. 1 а.с. 225) встановлено, що не підтверджується документально висновок акту перевірки про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 , п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (щодо включення до складу валових витрат витрат на придбання запасів, які використані на виготовлення основних фондів (споруд) та проведення різних видів ремонтів основних фондів), у результаті чого підприємством завищені валові витрати за півріччя 2007р. 849145 грн., 3 квартали 2007р. 1212602 грн., 2007р. - 1639987 грн., 1 квартал 2008р. 1034320 грн., півріччя 2008р. 2058065 грн., 3 квартали 2008р. 2446522 грн., 2008р. 2873907 грн. За 3 квартали 2007р. - документально підтвердити не є можливим.

Також, висновком експерта встановлено, що документально не підтверджується порушення позивачем п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (щодо необґрунтованого невіднесення до складу валових витрат підприємства витрат на поліпшення основних фондів у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду), у результаті чого підприємством завищені валові витрати на загальну суму 697425 грн., у т.ч. за півріччя 2007р., 3 квартали 2007р., 2007р. 260655 грн., за 1 квартал 2008р., півріччя 2008р., 3 квартали 2008р., 2008р. 436770 грн. (т. 1 а.с. 226).

2. Підпунктом 3 пункту 3.1.2 акту перевірки встановлено, що у порушення п.п. 5.3.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Донрозробка» до складу валових витрат включало заробітну плату працівників, зайнятих на будівництві та поліпшенні основних фондів (прохідники та працівники-будівельники), що призвело до завищення валових витрат у розмірі 711221 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про те, що позивач не здійснював будівництво та поліпшення основних фондів, та правомірно включив до складу валових витрат витрат на придбання матеріалів, ГШО, запчастин на суму 4513894 грн., про що судом зазначалось вище, це підтверджує правомірність включення позивачем до складу валових витрат витрат на заробітну плату у розмірі 711221 грн.

Крім того, у висновку судово-економічної експертизи № 398/24 від 12.10.2011 (т. 1 а.с. 226) зазначено, що документально не підтверджується порушення позивачем п.п. 5.3.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо необґрунтованого віднесення до складу валових витрат підприємства витрат на оплату праці працівників, зайнятих на будівництві та поліпшенні основних фондів, у результаті чого підприємством завищені валові витрати: за півріччя 2007р. на 106114 грн., 3 квартали 2007р. 228713 грн., за 2007 рік 337368 грн., 1 квартал 2008р. 111978 грн., півріччя 2008р. 225 257 грн., 3 квартали 2008р. 319419 грн. За 2008р. документально підтвердити не є можливим.

3. Підпунктом 4 пункту 3.1.2 акту перевірки встановлено, що у порушення п.п. 5.3.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Донрозробка» до складу валових витрат включило відрахування сум страхового збору (внесків) до фондів загальнообовязкового страхування на заробітну плату працівників, зайнятих на будівництві та поліпшенні основних фондів (прохідники та працівники-будівельники), що призвело до завищення валових витрат у розмірі 356 322 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про те, що позивач не здійснював будівництво та поліпшення основних фондів, та правомірно включив до складу валових витрат витрат на придбання матеріалів, ГШО, запчастин на суму 4513894 грн., про що судом зазначалось вище, це підтверджує правомірність включення позивачем до складу валових витрат витрат на відрахування сум страхового збору (внесків) до фондів загальнообовязкового страхування на заробітну плату працівників у розмірі 356 322 грн.

Крім того, у висновку судово-економічної експертизи № 398/24 від 12.10.2011 (т. 1 а.с. 226) зазначено, що документально не підтверджується порушення позивачем п.п. 5.3.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо необґрунтованого віднесення до складу валових витрат підприємства сум страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообовязкового страхування, нарахованих на зарплату праці працівників, зайнятих на будівництві і поліпшенні основних фондів, у результаті чого підприємством завищені валові витрати за 3 квартали 2007р. на 4206 грн. За півріччя 2007р. на суму 53163 грн., за 2007р. 169022 грн., за 1 квартал 2008р. 56101 грн., за півріччя 2008р. 112854 грн., 3 квартали 2008р. на -584867 грн., за 2008р. 187300 грн., в цілому за перевіряємий період півріччя 2007р. 2008р. на 356322 грн., документально підтвердити не є можливим.

4. Підпунктом 2 пункту 3.1.3 акту перевірки встановлено, що у порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1, п. 8.4.2 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. 1, 2 п. 1 р. 2 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24 грудня 2002 року N 349-IV, ТОВ «Донрозробка» не нарахувало амортизаційних відрахувань на витрати, понесені при будівництві 4 західного конвеєрного штреку пласта L7 і 4 східного конвеєрного штреку пласта L7 за період з 01.04.2007 по 31.12.2008, у результаті чого підприємством занижені амортизаційні відрахування на загальну суму 423325 грн. (аркуші акту 27-28).

Як встановлено судом вище, штреки не є основними фондами, у звязку із чим відсутні підстави для нарахування амортизаційних відрахувань на них.

Крім того, згідно висновку судово-економічної експертизи № 398/24 від 12.10.2011 (т. 1 а.с. 226), порушення позивачем п.п. 8.1.2 п. 8.1, п. 8.4.2 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо ненарахування амортизаційних відрахувань на витрати, що понесені при будівництві 4 західного конвеєрного штреку пласта L7 і 4 східного конвеєрного штреку пласта L7, у результаті чого підприємством занижені амортизаційні відрахування на загальну суму 423325 грн., у т.ч. за півріччя 2007р. 1138 грн., 3 квартали 2007р. 6283 грн., 2007р. 179568 грн., 1 квартал 2008р. 43254 грн., півріччя 2008р. 96349 грн., 3 квартали 2008р. 165362 грн., 2008р. 243757 грн. документально не підтверджується.

5. Підпунктом 1 пункту 3.1.3 акту перевірки встановлено, що у порушення п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. 1, 2 п. 1 р. 2 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24 грудня 2002 року N 349-IV, ТОВ «Донрозробка» застосовано норму амортизації 2% замість 1,5% до балансової вартості основного засобу 1 групи конвеєрного похилого стволу L7, придбаного 29.10.2003 (до 01.01.2004), що призвело до завищення амортизаційних відрахувань у розмірі 20397 грн. (аркуші акту 25-27).

Згідно з п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

П.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання...

П.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 18.11.97р. N 639/97-ВР, передбачалось, що норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 1,25 відсотка;

група 2 - 6,25 відсотка;

група 3 - 3,75 відсотка;

група 4 - 15 відсотків.

Зазначена норма Закону була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24 грудня 2002 року № 349-IV та викладена у такі редакції:

«Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 - 6 відсотків;

група 4 - 15 відсотків».

Згідно з пунктом 15 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24 грудня 2002 року N 349-IV, норми амортизаційних відрахувань, встановлені цим Законом для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються починаючи з 1 січня 2004 року.

Законом України від 01.07.2004 № 1957-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається відповідач, було визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року (п. 1 р. 2 Прикінцевих положень).

В основу свого висновку відповідач поклав дані про те, що основний засіб 1 групи конвеєрний похилий ствол L7 був придбаний 29.10.2003, і тому позивач мав застосовувати норму амортизації, що діяла до 01.01.2004.

Разом із тим, такий висновок відповідача суперечить матеріалам справи.

Як вбачається з висновку експерта № 398/24 від 12.10.2011 (т. 1 а.с. 219), ним було досліджено інвентарну картку основних засобів № 2 (типова форма 03-6), згідно якої на балансі ТОВ «Донрозробка» значиться обєкт основних засобів конвеєрний похилий ствол L7, первісною вартістю 821605,67 грн., який значиться отриманим і введеним в експлуатацію з 30.12.2004, про що у картці мається посилання на акт введення в експлуатацію № ВЭ-МБП0002 від 30.12.2004 (стовбець 13-14 інвентарної картки), рік випуску (побудови) вказаного обєкту 2004р.

Згідно акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-МБП0002 від 30.12.2004 (типова форма 03-1), комісією підприємства був проведений огляд обєкту основних засобів конвеєрного похилого стволу L7, первісною вартістю 821605,67 грн., і 30.12.2004 він був введений в експлуатацію із встановленням норми амортизації 2%. Вказана операція з введення в експлуатацію відображена проводкою по дебету рахунку 104 в кореспонденції з кредитом рахунку 151.

Копії акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-МБП0002 від 30.12.2004 та інвентарної картки основних засобів № 2 (типова форма 03-6) містяться в матеріалах даної адміністративної справи (т. 3 а.с. 75-76).

Таким чином, позивачем витрати у зв'язку з придбанням (спорудженням) основного фонду групи 1 - конвеєрного похилого стволу L7 були понесені (нараховані) після 1 січня 2004 року, у зв'язку із чим позивачем правомірно, у відповідності до абз. 1 п. 1 р. 2 Закону України від 01.07.2004 № 1957-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 24 грудня 2002 року № 349-IV, була встановлена норма амортизації 2%.

Крім того, жодними нормами податкового законодавства не встановлювалась норма амортизації у розмірі 1,5%, як зазначено відповідачем у акті перевірки.

Також, згідно висновку експерта № 398/24 від 12.10.2011 (т. 1 а.с. 226), порушення позивачем п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо невірного застосування норми амортизації до обєкту основних фондів 1 групи конвеєрного похилого стволу L7, у результаті чого підприємством завищені амортизаційні відрахування у розмірі 20397 грн., у т.ч. за півріччя 2007р. 3713 грн., 3 квартали 2007р. та 2007р. -7296 грн., 1 квартал 2008р. 3457 грн., півріччя 2008р. 6791 грн., 3 квартали 2008р. 10004 грн., 2008р. 13101 грн. документально не підтверджуються.

6. Підпунктом 2 пункту 3.1.2 акту перевірки встановлено, що у порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Донрозробка» при проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за період з 01.04.2007 по 31.12.2008 (додаток К 1/1 по рядкам 04.2 та 01.2 декларації з податку на прибуток) занижено залишки товарів по бухгалтерському рахунку 28 «Товари» та не вірно враховані залишки ТМЦ у складі вартості запасів у залишках незавершеного виробництва по рахунку 23 бухгалтерського обліку, що призвело до завищення валових витрат за період з 01.04.2007 по 31.12.2008 у розмірі 181198 грн. (аркуш акту 16-19).

Згідно з п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як вбачається з висновку експерта № 398/24 від 12.10.2011 (т. 1 а.с. 192-199), з метою визначення документальної обґрунтованості висновку податкового органу про порушення позивачем зазначених вище приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» експертом були досліджені первинні документи, регістри податкового обліку і звітності, що містять відомості щодо формування балансової вартості запасів по рахунках обліку запасів за період з квітня 2007р. по грудень 2008р.

У висновку експерта зазначено, що порушення позивачем п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо невірного врахування балансової вартості запасів при визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів у результаті чого підприємством занижені валові витрати за півріччя 2007р. на суму 310606 грн., 3 квартали 2007р. 335401 грн., документально не підтверджені. Завищення валових витрат підтверджуються частково: за 1 квартал 2008р. на 104381 грн., за 3 квартали 2008р. 83014 грн.; підтверджуються повністю: за півріччя 2008р. на 270305 грн. За 2008р. і в цілому за перевіряємий період документально не підтверджуються.

7. Згідно з підпунктом 1 пункту 3.1.1 акту перевірки, позивачем у порушення п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством до складу валових доходів (код рядка 01.1 «Доходи від продажу товарів» декларації з податку на прибуток) не включено реалізацію дизельного палива ТОВ «Діса-Транс» у кількості 15040 літрів у загальній сумі 73177, 20 грн., у т.ч. ПДВ 12196, 20 грн., що призвело до заниження валових доходів у сумі 60981 грн. (аркуші акту 6-7).

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з приписами п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що 08.07.2005 між ТОВ «Діса-Транс» (Перевізником) та ТОВ «Донрозробка» (Замовником) був укладений договір перевезення вантажів № 08/05, згідно умов якого Перевізник зобовязується за плату та за рахунок Замовника виконати або організувати перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом (п. 1.1 договору).

Як вбачається з актів типової форми № М-23, затвердженої наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 193, про витрату давальницьких матеріалів від 20.12.2007, 30.11.2007 (т. 2 а.с. 158-161), ТОВ «Діса-Транс» одержало від позивача і використало належне ТОВ «Донрозробка» дизпаливо в кількості 15040л на загальну суму 60981,17 грн.

Таким чином, давальницькі матеріали (дизпаливо) видавалися позивачем Перевізнику для виконання договору перевезення вантажів від 08.07.2005 № 08/05. Тобто, з огляду на приписи абз. 2 п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказані операції з передачі давальницьких матеріалів не вважаються операціями з продажу товару, а, відтак, не формують валові доходи від продажу товарів.

Крім того, згідно з висновком експерта № 398/24 від 12.10.2011 (т. 1 а.с. 225), документально не є можливим підтвердити порушення позивачем п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо не включення до складу валових доходів (по рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів» декларації з податку на прибуток) реалізації дизельного палива ТОВ «Діса-Транс» у кількості 15040 літрів у загальній сумі 73177, 20 грн., у т.ч. ПДВ 12196, 20 грн., у результаті чого підприємством занижені валові доходи у сумі 60981 грн.

З мотивувальної частини висновку експерта (т. 1 а.с. 200) вбачається, що залишився непідтвердженим факт отримання передплати від ТОВ «Діса-Транс» та відвантаження товарів на адресу ТОВ «Діса-Транс» у 4 кварталі 2008р., які є підставою для формування валових доходів.

8. Згідно з підпунктом 2 пункту 3.1.1 акту перевірки, позивачем у порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством при проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2007р. (додаток К 1/1 до рядків 04.2 та 01.2 декларації з податку на прибуток) занижено залишки товарів по бухгалтерському рахунку 28 «Товари» станом на 31.12.2007 у сумі 250151 грн. та невірно враховані залишки ТМЦ у складі вартості запасів у залишках незавершеного виробництва по рахунку 23 бухгальтерського обліку, що призвело до заниження валових доходів за 2007р. у розмірі 260504 грн. (аркуш акту 7-8).

Згідно з висновком експерта № 398/24 від 12.10.2011 (т. 1 а.с. 225), документально не підтверджується порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо невірного врахування балансової вартості запасів при визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів, у результаті чого підприємством занижено валові доходи за 2007р. у розмірі 260504 грн.

9. Згідно підпункту 1 пункту 3.2.1 акту перевірки, на порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Донрозробка» до бази оподаткування податком на додану вартість не включено реалізацію дизельного палива ТОВ «Діса-Транс» у кількості 15040л у загальній сумі 60981 грн., ПДВ 20% - 12196,20 грн., та утриманої передплати від ВАТ «Укрвуглебуд» у сумі 188752,80 грн., у т.ч. ПДВ 31 458,80 грн., що призвело до заниження податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 43655 грн. (аркуші акту 31-32).

У відповідності до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п. 1.4 ст. 1 цього Закону, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Як було встановлено судом вище, давальницькі матеріали (дизпаливо) видавалися позивачем як Замовником Перевізнику ТОВ «Діса-Транс» за актами типової форми № М-23, затвердженої наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 193, про витрату давальницьких матеріалів від 20.12.2007, 30.11.2007 (т. 2 а.с. 158-161), для виконання договору перевезення вантажів від 08.07.2005 № 08/05. Тобто, вказані операції не є продажем дизпалива та не передбачають передачу права власності на це дизпаливо ТОВ «Діса-Транс».

Таким чином, у даному випадку такі операції не можуть вважатися поставкою товарів у розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку із чим вони не є обєктом оподаткування ПДВ відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону та не формують податкове зобовязання.

Що стосується правовідносин із ВАТ «Укрвуглебуд», то як вбачається з висновку експерта № 398/24 від 12.10.2011 (т. 1 а.с. 223), для проведення дослідження експерту не були надані первинні документи, що підтверджують факт отримання передплати від ВАТ «Укрвуглебуд» та відвантаження товару у грудні 2008р., які є підставою для формування податкового зобовязання з ПДВ.

Згідно Картки субконто, ТОВ «Донрозробка» по обліку взаєморозрахунків з ВАТ «Укрвуглебуд» по поточному рахунку за грудень 2008 року (т. 1 а.с. 44), взаєморозрахунки між ТОВ «Донрозробка» і ВАТ «Укрвуглебуд» у грудні 2008р. не здійснювались (дебитові і кредитові обороти у Картці відсутні), сальдо взаєморозрахунків між ТОВ «Донрозробка» і ВАТ «Укрвуглебуд» на 01.12.2008 і 31.12.2008 дорівнює нулю.

Згідно акту звірки між ВАТ «Укрвуглебуд» та ТОВ «Донрозробка» дебетове сальдо на 31.12.2008 складає 6760000,00 грн. Отже, заборгованість позивача перед ВАТ «Укрвуглебуд» станом на 31.12.2008 дорівнює 6760000,00 грн. (т. 3 а.с. 142)

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 301 за грудень 2008р., дебітове сальдо по касі підприємства складає 0,99 грн.

Отже, відсутні документи, які б свідчили про отримання позивачем у грудні 2008р. від ВАТ «Укрвуглебуд» передплати за матеріали у розмірі 188752,80 грн., у т.ч. ПДВ 31458,80 грн., як це зазначає відповідач у акті перевірки.

Також, згідно висновку експерта № 398/24 від 12.10.2011 (т. 1 а.с. 226) документально підтвердити не є можливим порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (щодо не включення до бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації дизпалива), у результаті чого підприємством занижено податкове зобовязання з ПДВ за грудень 2008р. у розмірі 43655 грн.

10. Згідно підпункту 2 пункту 3.2.1 акту перевірки, на порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.9 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Донрозробка» до складу податкових зобовязань з ПДВ несвоєчасно включено реалізацію вугільного концентрату ЗАТ «Донецький металургійний завод», що призвело до несвоєчасного включення до складу податкових зобовязань обсягів реалізації та:

- до заниження податкових зобовязань з ПДВ у сумі 308598 грн.;

- до завищення податкових зобовязань з ПДВ у сумі 308598 грн. (аркуші акту 32-33).

У відповідності до п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У акті перевірки відповідач мотивував порушення вказаних норм тим, що позивачем податкове зобовязання з ПДВ формувалось не у податковому періоді отримання податкових накладних від ТОВ «Донецький металургійний завод», а у наступних податкових періодах, що призвело до несвоєчасного формування податкових зобовязань.

У судове засідання та для проведення експертизи копії цих податкових накладних надані не були.

Згідно висновку експерта № 398/24 від 12.10.2011 (т. 1 а.с. 226) документально не є можливим підтвердити порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.9 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (щодо несвоєчасного включення до складу податкових зобовязань з ПДВ по операціях з реалізації вугільного концентрату в адресу ЗАТ «Донецький металургійний завод»), у результаті чого підприємством занижено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 308598 грн. і завищено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 308598 грн.

Як зазначено в мотивувальній частині висновку експерта, в цілому за перевіряємий період сума заниження (завищення) податкового зобовязання з ПДВ складає 0 (т. 1 а.с. 224). Тобто вказане порушення не призвело до несплати податкових зобовязань до бюджету за весь період, що перевірявся, і як наслідок, не призвело до донарахування позивачу податкових зобовязань спірним податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2009 № 0000242341/0-337.

11. Щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2009 № 0000242341/0-337 у розмірі 176127 грн. суд зазначає наступне.

В якості підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні-рішенні вказано п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який втратив чинність, але діяв на час прийняття податкового повідомлення-рішення).

У відповідності до вказаної норми, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Розмір основного зобовязання, донараховано вказаним податковим повідомленням-рішенням становить 43655 грн. Тобто, штрафна санкція 176127 грн. складає більше п'ятдесяти відсотків суми недоплати, що суперечить п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У судовому засіданні представники відповідача не довели суду, яким чином робився розрахунок суми штрафної санкції. Також правова позиція з цього питання відсутня у письмових запереченнях відповідача проти адміністративного позову (т. 1 а.с. 102-103).

Крім того, оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування позивачу основного зобовязання, це обумовлює й безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій. З цих самих підстав є необґрунтованим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0000232341/0-336 від 08.05.2009.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Донрозробка» та задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 2 15, 17 18, 33 35, 41 42, 47 51, 56 59, 69 71, 79, 86, 87, 94, 99, 104 107, 110 111, 121, 122 143, 151 154, 158, 162, 163, 167, 185 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Донрозробка» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000232341/0-336 від 08.05.2009 про донарахування податку на прибуток у сумі 304175,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 283185,00 грн., і № 0000242341/0-337 від 08.05.2009 про донарахування податку на додану вартість у сумі 43655,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 176127,00 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції № 0000232341/0-336 від 08.05.2009, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Донрозробка» донараховано податок на прибуток у розмірі 587363 (пятсот вісімдесят сім тисяч триста шістдесят три) грн. 00 коп., у т.ч. за основним платежем 304175 (триста чотири тисячі сто сімдесят пять) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 283185 (двісті вісімдесят три тисячі сто вісімдесят пять) грн. 00 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції № 0000242341/0-337 від 08.05.2009, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Донрозробка» донараховано податок на додану вартість у розмірі 219782 (двісті девятнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп., у т.ч. за основним платежем 43655 (сорок три тисячі шістсот пятдесят пять) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 176127 (сто сімдесят шість тисяч сто двадцять сім) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донрозробка» (ЄДРПОУ 31362083) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 06 грудня 2011 року.

Повний текст постанови виготовлений 09 грудня 2011 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Масло І.В.