Постанова № 20207210, 20.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/9933/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Полякової К.В.

при секретарі          Карлюк М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Шахтарського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4217,39 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Шахтарський міський центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4217,39 грн.

Ухвалою суду від 01 серпня 2011 року Шахтарському міському центру зайнятості – робочому органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття поновлено строк звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.07.2006 року відповідачу був наданий статус безробітної та призначена виплата допомоги по безробіттю з 18.07.2006 року по 12.07.2007 року. Проте, у серпні 2010 року під час звірки з даними Держреєстратора центру зайнятості стало відомо, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 06.12.2001 року. Станом на 18.07.2006 року відповідач була фізичною особою-підприємцем. 18.08.2010 року позивачем був складений акт, яким зафіксований факт приховування відповідачем відомостей про реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності під час перебування на обліку як безробітної. За період перебування на обліку відповідачу було виплачено 4217,39 грн. Позивач вважає, що ОСОБА_1 неправомірно отримала соціальну послугу у вигляді допомоги по безробіттю на суму 4217,39 грн. 20 серпня 2010 року відповідачу був надісланий лист про необхідність з’явитись до центру зайнятості для вирішення питання про сплату боргу, але відповідач не з’явилась та борг не сплатила. Крім того, позивач зазначив, що заявлені в даному позові вимоги вже вирішувалось Шахтарським міськрайонним судом Донецької області на користь центру зайнятості, однак, судом вищої ланки рішення скасоване, а апеляційне провадження закрито, оскільки спір не підлягав вирішенню в порядку цивільного судочинства. На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача на користь Шахтарського міського центру зайнятості неправомірне отримане матеріальне забезпечення по безробіттю у сумі 4217,39 грн. (а.с. 2-5).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просив позов задовольнити, давши аналогічні пояснення тим, що викладені в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, надала заперечення на позовну заяву, в обґрунтування яких зазначила, що рішенням Господарського суду Донецької області від 29.06.2006 року її підприємницька діяльність була припинена. В рішенні було зазначено, що в день набрання рішенням законної сили направити його державному реєстратору для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Вищезазначене рішення набрало законної сили 09.07.2006 року. Тому, на момент подачі нею заяви в центр зайнятості (11.07.2006 р.) та на момент взяття її на облік як безробітної (18.07.2006 р.), вона вважала, що не є суб`єтом підприємницької діяльності. Також зазначила, що не знала про необхідність надання державному реєстратору документів, визначених законом для припинення її підприємницької діяльності. Просила відмовити у задоволенні позову (а.с. 56).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення» від 02.03.2000 року № 1522-ІІІ (надалі – Закон № 1522-ІІІ) для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 01.03.1991 року № 703-ХІІ (надалі – Закон № 703-ХІІ) для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, створюється Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до статті 12 Закону № 703-ХІІ та уповноважений, зокрема, контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводити розслідування страхових випадків та обґрунтованість виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Судом встановлено, що 18.07.2006 року відповідач звернулась до Шахтарського міського центру зайнятості із заявою, в якій просила надати їй статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 10), персональна картка № 054715006071100008 (а.с. 6). У своїй заяві відповідач зазначила, що вона не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

На підставі заяви від 18.07.2006 року відповідач перебувала на обліку у позивача, як безробітна та відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» в період з 18.07.2006 року по 12.07.2007 року отримала допомогу по безробіттю в сумі 4217,39 грн., підтвердженням чому є витяг з наказу від 18.07.2006 року № НТ060718 та розрахунок переплати (а.с. 9, 11).

В серпні 2010 року посадовими особами Шахтарського міського центру зайнятості відповідно до пункту 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України 13.02.2009 року № 60/62, Постановою правління ПФУ від 13.02.2009 року № 7-1, була проведена перевірка списку безробітних, зареєстрованих у центрі зайнятості та одночасно зареєстрованих як суб`єктів підприємницької діяльності за 2007-2010 роки.

За результатами перевірки складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 55 від 18.08.2010 року, яким встановлено, що гр. ОСОБА_1 зареєстрована у Шахтарському міському центрі з 11.07.2006 року, статус безробітного набула 18.07.2006 року, знялась з обліку в центрі зайнятості 10.04.2008 року у зв`язку з працевлаштуванням. Під час перебування на обліку як безробітна була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності з 06.12.2001 року по 27.11.2008 року (а.с. 76).

20 серпня 2010 року листом за № 05-13/2320 Шахтарським міським центром зайнятості відповідачу було повідомлено про виявлення відомостей стосовно того, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_1 була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності з 06.12.2001 року та остання запрошена до Шахтарського міського центру зайнятості з метою ознайомлення з актом розслідування страхових випадків і вирішення питання щодо повернення боргу у добровільному порядку (а.с.15). Даний лист позивачем було надіслано на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом та отримано нею 21.08.2010 року (а.с. 17).

Між тим, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідачем не погашена.

Факт того, що підприємницька діяльність ОСОБА_1 на час перебування на обліку в Центрі зайнятості, як безробітної, не була припинена, підтверджується наступними доказами, отриманими судом під час судового розгляду справи.

Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.09.2010 року, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за судовим рішенням, що не пов`язано з її банкрутством, внесений 27.11.2008 року (а.с. 91).

З відповіді управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області від 15.09.2011 року № 4404\07, наданої на запит суду, вбачається, що ОСОБА_1 взята на облік в Пенсійний фонд України 06.12.2001 року як фізична особа-підприємець та знята з обліку 28.11.2008 року (а.с. 88).

Відповідно до статті 2 Закону № 1522-ІІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

На підставі пункту «б» частини 3 статті 1 З Закону № 1522-ІІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону № 703-ХІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності до ч. 3 ст. 36 Закону № 703-ХІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.12.2000р, за № 915/5136, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Таким чином, з встановлених під час розгляду справи обставин вбачається, що з боку ОСОБА_1 не повернуті безпідставно отримані суми допомоги по безробіттю у розмірі 4217,39 гривень за період з 18.07.2006 року по 12.07.2007 року. Відповідачем, також, не надано доказів щодо сплати суми заборгованості на час розгляду справи.

Посилання відповідача стосовно того, що на момент подачі нею заяви в центр зайнятості та взяття її на облік як безробітної, вона не була суб`єтом підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру в якому є запис від 14.07.2006 року про внесення судового рішення про припинення її підприємницької діяльності, а тому позовні вимоги про стягнення з неї матеріальної допомоги по безробіттю у сумі 4217,39 гривень є безпідставними, не заслуговують на увагу суду з наступних підстав.

Згідно ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (надалі – Закон № 755-ІV) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов`язано з банкрутством фізичної особи-підприємця встановлений статтею 49 Закону № 755-ІV, якою передбачено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Так, згідно ч. 9 статті 47 Закону № 755-ІV, для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, остання чи уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу документи, перелічені в даній частині статті.

Згідно ч.ч. 15,16 ст. 47 Закону № 755-ІV, за відсутності підстав для залишення документів без розгляду, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи, строк якої не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем. Датою внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем.

З аналізу вищевказаних вимог законодавства вбачається, що законодавець пов`язує припинення статусу підприємця та проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності з певною процедурою щодо внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та з дати внесення державним реєстратором запису про держану реєстрацію припинення підприємницької діяльності, але ж ніяк з внесенням державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, що на підставі постанови Господарського суду Донецької області від 29 червня 2006 року по справі № 28/152пн, було припинено підприємницьку діяльність відповідача як фізичної особи - підприємця (а.с. 57-58). Дане рішення суду набрало законної сили.

З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 15.09.2011 року, вбачається, що внесення державним реєстратором до даного реєстру судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що не пов’язано з її банкрутством відбулося 14.07.2006 року («Запис 1»).

Поте, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 внесений лише 27.11.2008 року (а.с. 91 звор. бік).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.2 ст. 68 ст. Конституції України, не знання закону не звільняє від юридичної відповідальності.

З огляду на викладене, посилання відповідача в цій частині є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Шахтарського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 18.07.2006 року по 12.07.2007 року у розмірі 4217,39 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 94, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Шахтарського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4217,39 грн. – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Шахтарського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на р/р 37174001004287 Управління держказначейства Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25327469, допомогу по безробіттю у сумі 4217 (чотири тисячі двісті сімнадцять) гривень 39 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України, проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20 вересня 2011 року.

Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Полякова К.В.