Постанова № 20207199, 21.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/14882/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-25 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Санжаровської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення арешту на нерухоме майно -

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення арешту на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 21.12.2010р. Господарським судом Донецької області прийнято постанову про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців до 21.06.2011р. та ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 Зазначив, що постановою відповідача № 26041605 від 29.07.2011р. накладений арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2. Зауважила, що відповідно аналізу чинного законодавства України, та за змістом ст. 25, 26, 29-31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» право розпоряджатися майном банкрута належить ліквідатору. Вважає, що дії ВДВС щодо накладення арешту на майно боржника порушено його право, як арбітражного керуючого-ліквідатора управляти нерухомим майном боржника та реалізовувати його майно, яке увійшло до ліквідаційної маси, у звязку з забороною про його відчуження.

Протягом розгляду справи позивач своєю заявою (а.с.34) уточнила позовні вимоги, просила визнати дії відповідача щодо накладення арешту на майно боржника протиправними; скасувати постанову відповідача № 26041605 від 29.07.2011р. про накладання арешту на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 у межах суми 103970 грн. та оголошення заборони на відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, надав письмові заперечення, зазначив, що дії відповідача відповідають діючому законодавству, оскільки закриття виконавчого провадження законом передбачено лише у разі банкрутства юридичної особи. Оскільки боржником є фізична особа, заявлені позовні вимоги не відповідають вимогам закону.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. З урахуванням обставин справи, враховуючи відсутність відомостей про дату отримання позивачем спірної постанови державного виконавця, у суду немає підстав вважати строк звернення з цим адміністративним позовом пропущеним, через що суд розглядає справу по суті заявлених вимог.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 (надалі Закон № 606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15 грудня 1999 року.

Відповідно до ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч. 1 статті 6 Закону № 606).

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження за виконавчими листами від 10.11.2010р., виданим Київським районним судом м. Донецька по справі № 2-6858/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суми боргу на загальну суму 103970 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 21 грудня 2010 року по справі № 45/243б фізична особа підприємець ОСОБА_2 визнана банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру боржника строком на 6 місяців до 21.06.2011р., арбітражний керуючий ОСОБА_3 призначена ліквідатором фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (а.с.11-12). Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22 червня 2011 року по справі № 45/243б строк ліквідаційної процедури продовжений до 21.12.2011р. (а.с.13).

Діючи в якості ліквідатора ФО-П ОСОБА_2, позивач 20.05.2011р. звернулась до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_2, та передачу виконавчих листів для подальшого їх виконання (а.с.15). З огляду на пояснення представників сторін, вказана заява залишена відповідачем без задоволення.

Дослідивши встановлені по справі, суд дійшов висновку, що заявлений по справі позов підлягає задоволенню з наступних підстав

Відповідно ст. 52 Цивільного кодексу України від 16.01.03 фізична особа підприємець відповідає за зобовязаннями, повязаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа, яка не спроможна задовольнити вимоги кредиторів, повязані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом (стаття 53 ЦК України).

Відповідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343 від 14.0592 (далі Закон № 2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із частиною 4 статті 12 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Особливості розгляду справ про банкрутство громадянина - підприємця передбачено статтями 47-49 Закону № 2343.

Згідно із частиною 7 статті 48 цього Закону постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Відповідно п. 7 ч.1 ст. 49 Закону № 606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) при ліквідації боржника - юридичної особи.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.3 ст. 49 Закону № 606).

Заперечення відповідача щодо можливості закінчення виконавчого провадження лише відносно банкрута юридичної особи суд вважає необґрунтованими, оскільки колізія норм у даному випадку вирішується на користь приписів спеціального закону, яким у даному випадку є Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у відповідності із вищезазначеними нормами законодавства виконавчі провадження, відкриті стосовно боржника визнаної банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за виконавчими листами від 10.11.2010р., виданими Київським районним судом м. Донецька по справі № 2-6858/10 підлягають закінченню.

За таких умов дії відповідача стосовно накладення арешту на майно боржника та відповідна постанова про це, не відповідають вимогам закону, який безпосередньо регулює відносини щодо банкрутства фізичної особи, через що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 112, 136, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення арешту на нерухоме майно задовольнити.

Дії Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо накладення арешту на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 у межах суми 103970 грн. та оголошення заборони на відчуження будь-якого майна боржника визнати протиправними.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку № 26041605 від 29.07.2011р. про накладання арешту на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 у межах суми 103970 грн. та оголошення заборони на відчуження будь-якого майна боржника.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ід. № НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 21 вересня 2011 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 23 вересня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.