Постанова № 20204764, 08.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/11354/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тельманівський карєр», смт. Тельманове

до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення від 6 червня 2011 року № 0000252300

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 30.03.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 20.07.2011р.

ОСОБА_3 за дов. від 05.08.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Тельманівський карєр» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі про скасування податкового повідомлення-рішення від 6 червня 2011 року № 0000252300.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донремонтсервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Антраль», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бріг», та посилається на неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочинів із даними контрагентами.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донремонтсервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Антраль», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бріг», ґрунтуючи свої висновки на розбіжностях між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобовязаннями контрагентів позивача, встановлених відповідачем із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Тельманівський карєр» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 04628681, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Тельманівському районі, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07122128 від 4 вересня 2007 року.

З 14 квітня по 17 травня 2011 року відповідачем була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 24 травня 2011 року № 165/23-011-1/04628681 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 6 червня 2011 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України № 0000252300, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 174411 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем 139529 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 34882 грн. 25 коп. Правовою підставою визначення податку додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення податкового кредиту відповідачем встановлено його завищення в сумі податку на додану вартість 164314 грн. 81 коп., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 3260 грн., за травень 2010 року в сумі 21526 грн., за червень 2010 року в сумі 41296 грн., за серпень 2010 року в сумі 18196 грн., за вересень 2010 року в сумі 9558 грн., за жовтень 2010 року в сумі 3485 грн., за листопад 2010 року в сумі 66993 грн. 81 коп.

З акту перевірки та письмових доказів, наданих сторонами, судом встановлено, що між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донремонтсервіс» як виконавцем було укладено угоду від 1 квітня 2010 року № 01, відповідно до якої виконавець зобовязаний провести капітальний ремонт обладнання замовника. На виконання умов даного договору позивач придбав у ТОВ «Донремонтсервіс» послуги по ремонту електричних двигунів, сварочного апарату, внаслідок чого ТОВ «Донремонтсервіс» видано видаткові та податкові накладні від 23 вересня 2010 року № 3 на загальну суму 9475 грн., в тому числі податок на додану вартість 1895 грн., від 6 вересня 2010 року № 2 на загальну суму 8625 грн., в тому числі податок на додану вартість 1725 грн., від 19 жовтня 2010 року № 4 на загальну суму 17425 грн., в тому числі податок на додану вартість 3485 грн., від 8 листопада 2010 року № 5 на загальну суму 46800 грн. 15 коп., в тому числі податок на додану вартість 9360 грн. 03 коп.; а також між сторонами договору були підписані акти виконаних робіт від 23 вересня 2010 року, від 6 вересня 2010 року, від 19 жовтня 2010 року, від 8 листопада 2010 року. Розрахунки проведені між сторонами договору шляхом товарообміну (щебенева продукція). Відповідач в акті перевірки зазначає, що згідно з системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлені розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ «Донремонтсервіс» та податковим кредитом позивача за 2010 рік на загальну суму 25815 грн. 03 коп. за червень, вересень, жовтень, листопад 2010 року. Згідно з інформацією центральної бази даних ТОВ «Донремонтсервіс» відсутнє за юридичною адресою; відповідачем 27 квітня 2011 року був здійснений запит до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про проведення зустрічної перевірки, відповідь отримана не була.

Крім цього, між позивачем як покупцем були придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Антраль» як у продавця плити дробильні у кількості 5 шт. відповідно до видаткових та податкових накладних від 30 червня 2010 року № 300610 на загальну суму 159730 грн., в тому числі податок на додану вартість 31946 грн. Розрахунки за придбаний товару проведено у повному обсязі в безготівковій формі платіжними дорученнями від 2, 7, 9 липня 2010 року. Відповідач в акті зазначає, що згідно з системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлені розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ «Антраль» та податковим кредитом позивача за червень 2010 року на загальну суму 31946 грн. Згідно з інформацією центральної бази даних від 13 квітня 2011 року ТОВ «Антраль» визнано банкрутом, 11 квітня 2011 року був здійснений запит до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про проведення зустрічної перевірки, відповідь отримана не була.

Крім цього, між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бріг» як продавцем було укладеного угоду від 2 серпня 2010 року № 020801, відповідно до якої продавець зобовязаний поставити у власність позивачу продукцію виробничо-технічного призначення. На виконання умов договору позивач придбав у ТОВ «Дніпро-Бріг» плити дробильні у кількості 6 шт. відповідно до видаткових та податкових накладних від 10 серпня 2010 року № 100806 на загальну суму 10540 грн., в тому числі податок на додану вартість 2108 грн., від 17 серпня 2010 року № 170807 на загальну суму 69900 грн., в тому числі податок на додану вартість 13980 грн., від 20 серпня 2010 року № 200802 на загальну суму 10540 грн., в тому числі податок на додану вартість 2108 грн., від 1 вересня 2010 року № 010913 на загальну суму 29690 грн., в тому числі податок на додану вартість 5938 грн. Розрахунки за придбаний товар проведений у безготівковій формі у повному обсязі платіжними дорученнями від 10, 17, 20 серпня, 1 вересня 2010 року. Відповідач зазначає, що згідно з актом перевірки ТОВ «Дніпро-Бріг», складеного Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, від 24 січня 2011 року, перевіркою встановлено, що підприємство здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість». Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину.

Суд не приймає посилання відповідача як на доказ вчинення нікчемної угоди між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бріг» на акт Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 24 січня 2011 року № 86/23-5/36574373 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Дніпро-Бріг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за 2010 рік, з огляду на те, що даний документ фактично не є перевіркою господарської діяльності ТОВ «Дніпро-Бріг» по взаємовідносинам, в тому числі й з позивачем. Зазначений акт складений на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності ТОВ «Дніпро-Бріг» по взаємовідносинам з позивачем чи з іншими контрагентами податковим органом не досліджувались. Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено.

Стосовно посилання відповідача на наявність розбіжностей між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобовязаннями контрагентів позивача, встановлених відповідачем із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, суд зазначає, що Закон № 168 не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій у 2010 році контрагенти позивача були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стосовно іншої частини позовних вимог судом встановлено, що відповідачем під час перевірки також встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за листопад 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 57633 грн. 78 коп. не підтверджену податковими накладними по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Енерготранс», чим було порушено підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, внаслідок чого позивач занизив податок на додану вартість на суму 57633 грн. 78 коп. З пояснень представника позивача, позовної заяви судом встановлено, що наявність даного порушення позивач не заперечує та в цій частині податкове повідомлення-рішення фактично не оскаржує. Враховуючи зазначене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 57633 грн. 78 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 14408 грн. 44 коп.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 6 червня 2011 року № 0000252300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 102369 грн. 03 коп., в тому числі за основним платежем 81895 грн. 22 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 20473 грн. 81 коп. Оскільки за нормами діючого законодавства з оподаткування рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання спірного податкового повідомлення-рішення частково недійсним з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України. Судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Тельманівський карєр» до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі про скасування податкового повідомлення-рішення від 6 червня 2011 року № 0000252300 задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тельманівському районі від 6 червня 2011 року № 0000252300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 102369 грн. 03 коп., в тому числі за основним платежем 81895 грн. 22 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 20473 грн. 81 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Тельманівський карєр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 8 серпня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 12 серпня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.