Постанова № 20204758, 09.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/11717/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Закутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2011 року

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – за дов. від 05.07.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов. від 02.08.2011р.

ОСОБА_3 – за дов. від 03.08.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2011 року № 0000721312/26436/10/15-16-23/3 щодо донарахування податку на додану вартість на загальну суму 2163331 грн., у тому числі за основним платежем 2163330 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що податкова накладна є підставою для нарахування суми податку на додану вартість до податкового кредиту, господарська операція, за якою видана податкова накладна, є реальною, що підтверджується наданими первинними документами.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем (контрагентом позивача) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до абзацу сьомого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31599557, знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100319745.

Відповідачем була здійснена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 10 червня 2011 року № 386/15-16-23/3-31599557 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123, пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 30 червня 2011 року № 0000721312/26436/10/15-16-23/3, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2163331 грн., у тому числі за основним платежем 2163330 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлені порушення позивачем норм пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року включено податкову накладну по постачальнику ТОВ «Газенерголізинг» від 22 лютого 2011 року № 2 на суму податку на додану вартість 2163330 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Судом встановлено, що позивачем за лютий 2011 року декларацією від 21 березня 2011 року задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 23050617 грн., податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 14516633 грн. До складу податкового кредиту лютого 2011 року позивачем включена сума податку на додану вартість у розмірі 2163330 грн. по постачальнику ТОВ «Газенерголізинг» від 22 лютого 2011 року № 2.

Судом встановлено, що між позивачем як лізингоодержувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» як лізингодавцем був укладений договір фінансового лізингу від 21 серпня 2010 року № ІІІ-01-ФЛ. Крім цього, 21 серпня 2010 року між Закритим акціонерним товариством «НВК «Гірничі машини» як постачальником та ТОВ «Газенерголізинг» та позивачем був укладений договір № 290-10 (з додатками 1-4), відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця гірничо-шахтне устаткування. 22 лютого 2011 року між ЗАТ «НВК «Гірничі машини» та позивачем був підписаний акт приймання-передачі комбайну до договору від 21 серпня 2010 року. ЗАТ «НВК «Гірничі машини» була видана позивачу товарна накладна № 001831. 22 лютого 2011 року ТОВ «Газенерголізинг» була видана видаткова накладна № 8 та податкова накладна від 22 лютого 2011 року № 2 на загальну суму 12979980 грн., в тому числі податок на додану вартість 2163330 грн. 22 лютого 2011 року між позивачем та ТОВ «Газенерголізинг» був підписаний акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг. 14 квітня 2011 року між позивачем та ЗАТ «НВК «Гірничі машини» був підписаний акт введення в експлуатацію.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Проаналізувавши вищенаведені норми пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, суд зазначає, що право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту Податковий кодекс України надає не тільки за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, а й при наявності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є обов’язком продавця. Податковий кодекс України чітко визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, так само як і порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Одночасно, Податковий кодекс України надає право покупцю, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Отже, дана норма захищає подібним чином покупця від недобросовісності продавця та недотримання ним вимог чинного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Судом встановлено, що податкова накладна від 22 лютого 2011 року № 2 дійсно не зареєстрована постачальником - ТОВ «Газенерголізинг» в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з Реєстру та не заперечується позивачем. Судом також встановлено, що позивач як платник податку має вільний доступ до Єдиного реєстру податкових накладних та мав можливість перевірити реєстрацію в реєстрі отриманої податкової накладної від 22 лютого 2011 року шляхом подання запиту відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246. З пояснень представників сторін судом встановлено, що позивач не звертався зі скаргою щодо відсутності факту реєстрації продавцем виданої податкової накладної від 22 лютого 2011 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вже зазначалося судом вище, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Суд не приймає посилання позивача на реальність господарської операції, наявність подвійного оподаткування при декларуванні податкового зобов'язання продавцем, та збільшення зобов'язання податковим органом позивачу за однією господарською операцією, з огляду на те, що дані обставини ніяким чином не спростовують виявлене відповідачем порушення та не надають право позивачу на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковою накладною, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, та за відсутності скарги позивача до податкового органу з цього питання. Реальність здійснення господарської операції не перевірялася податковим органом під час перевірки, оскільки не має жодного відношення до встановленого відповідачем порушення. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2011 року № 0000721312/26436/10/15-16-23/3 щодо донарахування податку на додану вартість на загальну суму 2163331 грн., у тому числі за основним платежем 2163330 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн., відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 серпня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 12 серпня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Смагар С.В.