Постанова № 20204752, 08.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/11775/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2010 року

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 26.07.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 06.12.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2010 року № 0001641701/051308/10/17-113 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 32336 грн. 90 коп.

Представник позивача під час судового розгляду справи в обґрунтування позовних вимог посилався на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначив про наявність всіх правових підстав для формування валових витрат позивачем у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток інвест метал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ново-строй», та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочинів із даними контрагентами.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток інвест метал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ново-строй», ґрунтуючи свої висновки на актах перевірки контрагентів позивача, складених Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька та Алчевською обєднаною державною податковою інспекцією, а також на наявності розбіжностей між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобовязаннями контрагентів позивача, встановлених відповідачем із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 10 січня 2007 року, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № НОМЕР_1.

Відповідачем була здійснена планова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 8 листопада 2010 року № 2426/17-1-2508008590 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2010 року № 0001641701/051308/10/17-113 яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 32336 грн. 90 коп.

Правовою підставою визначення податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми статті 13, пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 (надалі Декрет) та статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV (надалі Закон № 889), чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту, перевіркою визначення валових витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходу за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, встановлено їх завищення на загальну суму 209527 грн. 32 коп., у тому числі за 2009 рік на суму 104267 грн. 67 коп., за перше півріччя 2010 року на суму 105259 грн. 65 коп. Перевіркою встановлено порушення пункту 4 статті 14 Декрету, а саме позивачем включені перекручені дані про суми валових витрат до декларації про доходи з першого по четвертий квартал 2009 року, перший та другий квартали 2010 року. Відповідачем зазначене порушення встановлено по взаємовідносинам позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток інвест метал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ново-строй».

Судом встановлено, що між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ново-строй» як продавцем був укладений договір від 8 червня 2010 року № 06/2010 про поставку піску будівельного, щебеню гранітного. За отриманий товар позивачем була проведена оплата у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи. ТОВ «Ново-строй» позивачу були видані видаткові та податкові накладні від 22 червня 2010 року № 289007 на загальну суму 24200 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4033 грн. 33 коп., від 9 червня 2010 року № 276005 на загальну суму 46600 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 7766 грн. 67 коп., від 9 червня 2010 року № 276006 на загальну суму 25100 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4183 грн. 33 коп. Судом також встановлено, що позивачем був придбаний товар пісок будівельний та щебінь гранітний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток інвест метал», письмовий договір між сторонами не укладався. За отриманий товар позивачем була проведена оплата у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи. ТОВ «Восток інвест метал» були видані позивачу видаткові та податкові накладні від 1 жовтня 2009 року та від 30 вересня 2009 року відповідно на загальну суму 7800 грн., в тому числі податок на додану вартість 1300 грн., від 1 жовтня 2009 року на загальну суму 5000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 833 грн. 33 коп., від 8 жовтня 2009 року на загальну суму 10500 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1750 грн., від 19 жовтня 2009 року на загальну суму 15680 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2613 грн. 33 коп., від 23 жовтня 2009 року на загальну суму 11380 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1896 грн. 67 коп., від 26 жовтня 2009 року на загальну суму 10000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1666 грн. 67 коп., від 29 жовтня 2009 року на загальну суму 15460 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2576 грн. 67 коп., від 28 жовтня 2009 року на загальну суму 11640 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1940 грн., від 2 листопада 2009 року на загальну суму 3732 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 622 грн., від 2 листопада 2009 року на загальну суму 6574 грн. 16 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1095 грн. 69 коп.

Відповідно до статті 13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з пунктом 4 статті 14 Декрету громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Враховуючи, що, як зазначено у статті 13 Декрету, до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд у спірних правовідносинах також застосовує норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону № 334, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судом встановлено, що позивачем на підставі вищенаведених первинних документів, тобто договору, видаткових, податкових накладних, платіжних доручень були віднесені витрати по придбанню товару до складу валових витрат за 2009 рік перше півріччя 2010 року. Суд зазначає, що норми Декрету та Закону № 334 не передбачають такої підстави для виключення сум витрат з придбання товару зі складу валових витрат за висновком податкового органу про нікчемність правочину.

Суд не приймає посилання відповідача як на докази вчинення нікчемних правочинів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток інвест метал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ново-строй» на акти перевірок контрагентів позивача, складених Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька та Алчевською обєднаною державною податковою інспекцією, з огляду на наступне. 1 жовтня 2010 року Алчевською обєднаною державною податковою інспекцією був складений акт № 690/236-35413267 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Восток інвест метал» з питань підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) ОСОБА_1 відомостей за вересень-листопад 2009 року. З даного акту вбачається, що перевірка здійснена не була у зв'язку із відсутністю ТОВ «Восток інвест метал» за юридичною адресою, також в акті зазначено, що підприємством подавалися декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість протягом 2009 року, остання декларація з податку на прибуток була подана за 1 квартал 2010 року, остання декларація з податку на додану вартість була подана за серпень 2010 року, згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за вересень, жовтень, листопад 2009 року позивачем задекларований податковий кредит, а ТОВ «Восток інвест метал» задекларовані податкові зобов'язання по господарським операціями з ОСОБА_1 24 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька був складений акт № 3655/23-3/36306840 про неможливість проведення контрагента ТОВ «СК «Ново-Строй» з питань підтвердження відомостей, отриманих від, зокрема, ОСОБА_1, за березень-квітень, червень 2010 року. З даного акту вбачається, що перевірка здійснена не була у зв'язку із відсутністю підприємства за юридичною адресою, також в акті перевірки зазначається, що остання декларація з податку на прибуток підприємством була подана за 2009 рік, остання декларація з податку на додану вартість була подана за липень 2010 року, також 20 вересня 2010 року підприємством був поданий останній розрахунок комунального податку за серпень 2010 року; згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені розбіжності між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за червень 2010 року по взаємовідносинам з ОСОБА_1 Суд зазначає, що вищенаведені акти перевірок фактично не є перевіркою господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток інвест метал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ново-строй» по взаємовідносинам, в тому числі й з позивачем. Зазначені акти складені на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності Приватного підприємств по взаємовідносинам з позивачем чи з іншими контрагентами податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі відсутності підприємств за юридичною адресою на час проведення перевірки. Суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій вересень-листопад 2009 року, червень 2010 року контрагенти позивача були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що позивачем надані суду докази (договори, рахунки, накладні, платіжні доручення, долучені до матеріалів справи), які підтверджують використання придбаного у вищенаведених контрагентів товару у господарській діяльності позивачем, а саме реалізація товару піску будівельного Приватному підприємству «Блок-Промторг-Д», Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська будівельна компанія». Дані обставини були відомі відповідачу під час перевірки, про свідчить акт перевірки від 8 листопада 2010 року. Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагентів. Стосовно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, судом прийнято до уваги наявність у позивача власного вантажного транспорту, що підтверджується технічним паспортом, та можливість перевезення вантажу (товару), придбаного у зазначених двох контрагентів, позивач також має ліцензію на перевезення вантажів автомобільним транспортом зі строком дії з 14 лютого 2007 року по 13 лютого 2012 року № 312996.

Стосовно посилання відповідача на наявність між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобовязаннями контрагентів позивача, встановлених відповідачем із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, суд зазначає, що Закон № 334, Декрет № 13-92, Закон України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин) не ставлять в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України. Оскільки за нормами діючого законодавства з оподаткування рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірного податкового повідомлення-рішення недійсним з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2010 року № 0001641701/051308/10/17-113 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 32336 грн. 90 коп. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 20 грудня 2010 року № 0001641701/051308/10/17-113, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 32336 грн. 90 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 8 серпня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 12 серпня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.