Постанова № 20200006, 08.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2011 р. 12:35 Справа №2а-9221/11/0170/12 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства радгосп-заводу ім. 1 Мая

до Відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АРК

про визнання протиправними постанов

Суть спору: Державне підприємство радгосп-заводу ім. 1 Мая звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим про визнання протиправними та скасування постанов від 20.07.11р. про накладення арешту на всі грошові кошти в межах суми 124528,72грн., що знаходяться на рахунках у філії КРУ ПАТ «Ощадбанк», КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» та філії КЦО ПАТ «Промівестбанк», мотивуючи свої вимоги тим, що зазначені постанови винесені із порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Податкового кодексу України.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.08.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день місце його проведення був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

           Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Управлінням Пенсійного фонду в Первомайському районі АРК у лютому та квітні 2011 року виставлялись вимоги по сплаті заборгованості зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, штрафів, пені та заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Так, 21.02.11р. виставлена вимога №Ю-479У на суму заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій (штрафів) та пені в загальному розмірі 58257,10грн. (а.с. 43, том 1)

22.04.11р. виставлена вимога №Ю-22У на суму заборгованості зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені в загальному розмірі 127,30грн. (а.с. 40, том 1).

Судом встановлено, що на підставі зазначених рішень (вимог) відділом виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції відкриті виконавчі провадження. Судом встановлено, що на підставі ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» відкриті виконавчі провадження були зведені в одне виконавче провадження № 23.

Постановами заступника начальника ВДВС Первомайського РУЮ від 20.07.11р. при виконанні зведеного провадження № 23, а також постанов про стягнення виконавчого збору від 23.04.10р., 23.11.10р., 11.02.11р., 01.04.11р., 06.05.11р., 28.04.11р., 15.07.11р., 03.06.11р., 09.03.11р., 06.05.11р. на суму 115914,61грн. та постанов про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 5125,34грн., накладено арешт на всі грошові кошти в межах суми 124528,72грн. на рахунках в філії КРУ ПАТ «Ощадбанк», КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» та філії КЦО ПАТ «Промівестбанк», або на інших рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту державним підприємством радгосп-заводом ім. 1 Мая (оборот а.с. 8-9, а.с. 11, том 1). Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV в редакції від 04.11.10р., а тому подальше посилання на цей закон відноситься саме до цієї редакції.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (надалі - Закон) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до статті 4 цього Законом України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998р. за № 202/98 державними виконавцями є , зокрема, заступник начальника районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції.

Статтею 11 Закону встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Отже, органи державної виконавчої служби, їх посадові та службові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.

Оцінюючи законність оскаржуваних постанов про арешт грошових коштів боржника суд вважає необхідним перевірити законність та обґрунтованість дій відповідача стосовно винесення такої постанови та наявність у позивача поважних причин, з яких не було виконано законні вимоги управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб ( ч. 1 ст. 6 Закону).

У статті 5 Закону визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. До таких документів, зокрема, відносяться рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Згідно зі статтею 18 Закону у виконавчому документі зазначаються:

- назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

- резолютивна частина рішення;

- дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

- строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Положеннями ст. 19 Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Приписами статті 25 Закону встановлюється, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно з частиною 1 ст. 33 Закону у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Суд зазначає, що оскаржувані постанови були прийняті відповідачем на підставі ст. 11, ст.. 52 Закону України “Про виконавче провадження” .

Пунктом 6 частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Перевіряючи відповідність виконавчих документів на підставі яких відповідачем було відкрито виконавче провадження та накладений арешт постановами від 26.04.2001 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У зв’язку з набранням чинності з 01.01.11р. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10р. № 2464 та згідно з підпунктом 12 пункту 11 Перехідних та прикінцевих положень цього закону вищевказана частина 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключена.

Судом встановлено, що вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені від 21.02.11р. №Ю-479У та від 22.04.11р. №Ю-22У, виставлені за звітні періоди 2010 року на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому до них застосовуються положення статті 106 Закону № 1058.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Частиною 4 ст. 25 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до 8.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Після вручення (отримання інформації про вручення) вимоги страхувальнику працівники, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, передають корінець такої вимоги з відміткою про вручення відділу надходження доходів.

Суд зазначає, що арешт був накладений на всі грошові кошти в межах суми 124528,72грн., у тому числі, на розрахункові рахунки №26048000004407 та №26047000004408 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі.

У довідці КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі від 04.11.11р. зазначено що відкритий ДП радгосп-заводу імені 1 Мая рахунок №26048000004407 є рахунком зі спеціальним режимом функціонування згідно Податкового кодексу України, а рахунок №26047000004408 є рахунком зі спеціальним режимом функціонування згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 32, том 2).

Пунктом 209.2. статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженому Постановою КМУ № 11 від 12.01.2011 року встановлено, що сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) в порядку, визначеному Національним банком, за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Згідно пункту 4 Порядку сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Отже, оскільки рахунок №26048000004407 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі відкритий позивачем для зарахування податку на додану вартість, а в силу приписів Податкового кодексу України суми податку, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути витрачені ні по цільовому призначенну, у тому числі з метою задоволення вимог кредиторів, суд вважає, що постанова в частині накладання арешту на грошові кошти позивача, що знаходяться та в подальшому надходять на №26048000004407 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі, який є спеціальним, такою є протиправною.

Згідно пункту 11 Розділу УІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внесені зміни до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», згідно з якими страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Державним казначейством України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Отже, оскільки рахунок №26047000004408 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі відкритий позивачем для зарахування страхових внесків, а в силу приписів п. 11 Розділу УІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону, суд вважає, що постанова в частині накладання арешту на грошові кошти позивача, що знаходяться та в подальшому надходять на р/р №26047000004408 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі, який є спеціальним, є протиправною.

У довідці філії КРУ ПАТ «Ощадбанк» від 08.11.11р. зазначено що відкритий ДП радгосп-заводу імені 1 Мая рахунок №26042301001549 (980) є рахунком для перерахування лікарняної допомоги (а.с. 33, том 2).

Отже, оскільки рахунок №26042301001549 (980) філії КРУ ПАТ «Ощадбанк» відкритий позивачем для перерахування лікарняної допомоги, а в силу приписів 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону, суд вважає, що постанова в частині накладання арешту на грошові кошти позивача, що знаходяться та в подальшому надходять на р/р №26042301001549 (980) в філії КРУ ПАТ «Ощадбанк», який є спеціальним, є протиправною

Стосовно постанов від 20.07.11р. про накладення арешту на всі грошові кошти в межах суми 124528,72грн. на банківських інших рахунках, суд зазначає наступне.

Позивач, в підтвердження своєї позиції, посилається на незгоду із відкриттям виконавчого провадження по виконанню вказаних вимог, проте оскільки в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем зазначених документів про відкриття виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що доводи позивача є необґрунтованими.

Крім того, позивачем самостійно проводилось погашення заборгованості по вимозі від 21.02.11р. №Ю-479У в сумі 54895,63грн., що також спростовує твердження позивача про неправомірність відкриття виконавчого провадження на підставі вимог Пенсійного фонду. Також суд вважає за необхідне зазначити, що у листі УПФУ в Первомайському районі АР Крим від 24.10.11р. №14708/05-05 вказано, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів перевірок і облікових даних з карток особового рахунку платника, по формі згідно з додатком 9 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (для страхувальника юридичної особи). При формуванні вимоги йому привласнюється порядковий номер. Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення суми боргу. Протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити вказані у вимозі суми.

У випадку, якщо платник отримав вимогу і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив вказану у вимозі суму, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому Законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій визначає суму боргу по даним картки особового рахунку платника на дату надання такої вимоги до органів ДВС. Таким чином, при направленні вимоги до органів ДВС (як правило на 11 робочий день після дня узгодження вимоги) на вимогу ставиться дата направлення даної вимоги до органів ДВС, і сума заборгованості на дану дату, в нижній частині вимоги проставляється дата отримання вимоги платником, номер вимоги залишається той же.

Таким чином, при направленні вимоги до ДВС вказується саме дата направлення вимоги до ДВС (а.с. 88).

За таких підстав, враховуючи, що оскільки виконавче провадження за зазначеними вимогами було відкрите і постанови про їх відкриття не оскаржені позивачем, та враховуючи, що вимоги Пенсійного фонду України є виконавчими документами і мають виконуватись у порядку. Встановленому Законом України «про виконавче провадження», суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення іншої частини позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи немайновий характер спору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача 3,40грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим від 20.07.11р. в частині накладення арешту на всі грошові кошти в межах суми 124528,72грн., що знаходяться на рахунку у філії КРУ ПАТ «Ощадбанк» на №26042301001549 (980).

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим від 20.07.11р. в частині накладення арешту на всі грошові кошти в межах суми 124528,72грн., що знаходяться на рахунках у КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» на р/р №26048000004407 та №26047000004408.

4. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства радгосп-заводу ім. 1 Мая (ЄДРПОУ 00413009, смт. Первомайське, вул. Б. Хмельницького, 11) 3,40грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                         Котарева Г.М.